Постанова

від 05.12.2012 по справі 2а-1929/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 2a-1929/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.

за участю: представника позивача - Косар М.Є.,

представників відповідача - Григоріва В.М., Переняка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом корпорації "Укртрансжилбуд" до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Корпорація ''Укртрансжилбуд''(далі-позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі -відповідач) про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення за №0000292203 від 20.06.2012 року щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 337274,00 грн. та 84318,00 грн штрафних санкцій, і податкового повідомлення-рішення за №0000302203 від 20.06.2012 року щодо визначення податкового зобов'язання внаслідок завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 21337,00 грн.

27.08.2012 року позивач подав позовну заяву, якою збільшив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 21.08.2012 року: № 0000662203, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 671807,00 грн., в тому числі 596916,00 грн. основний платіж та 74891,00 грн. штрафні санкції; № 0000672203, яким визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7897,00 грн. штрафних санкцій; № 0000682203, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 310619,00 грн. в тому числі 248495,00 грн. -основний платіж та 62124,00 грн. штрафні санкції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та позовній заяві про збільшення позовних вимог. Зазначила, що позивачем не було вчинено жодних порушень податкового законодавства, а саме - Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо формування валових витрат, формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Висновки відповідача, що лягли в основу спірних податкових повідомлень-рішень, нікчемності та фіктивності правочинів, укладених з ТОВ «Сета-Україна», безтоварності операцій, заперечили, як неаргументовані та суперечливі, позаяк вони ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній суб'єктивній оцінці відповідача про неспроможність здійснення таким контрагентом тих чи інших операцій з огляду на те, що колишнім директором ТОВ «Сета-Україна»надано письмові пояснення про відсутність наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність. Вказала, що декілька неналежно оформлених товарно-транспортних накладних не є підставою до визнання безтоварності всіх операцій. Також зазначила, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарів з придбання будівельних матеріалів та послуг з оренди транспортних засобів від ТОВ «Сета-Україна», позаяк такі товари були використані позивачем у власній господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків.

При цьому, зазначили, що відповідач жодних доказів недобросовісності самого платника податків - ТОВ "Сета-Україна" у своєму розпорядженні не мав і не має, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки із ТОВ «Сета-Україна»є необґрунтованим та безпідставним, оскільки жодних перешкод у здійсненні такої у відповідача не було.

Крім того, ствердили, що відповідач зробив висновки, які призвели до нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування прибутком на податок з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок того, що контрагент ТОВ «С.Дж.Р.Груп.» є недобросовісними суб'єктами господарювання та платниками податків, а відтак, сплачені позивачем на їх користь за товари (роботи, послуги) суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких робіт, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. Вказала на те, що посилання відповідача на постанову Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 у справі № 1-п-32/11, за якою директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_4 звільнено від відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» є неналежним, так як позивач не був учасником фіктивних угод, які досліджувалися у вказаній кримінальній справі. За сукупністю таких обставин, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, подали суду письмове заперечення та доповнення до письмового заперечення, пояснили суду , що порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень з боку податкового органу не було. Суду пояснили, що податковим органом встановлено, що позивачем в період з жовтень -грудень 2011 року було безпідставно сформовано валові витрати, податковий кредит по операціях із контрагентом ТОВ «Сета-Україна», чим порушено вимоги Податкового кодексу України. Таких висновків дійшли виходячи з пояснень наданих колишнім директором ТОВ «Сета-Україна», про відсутність наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність товариства, та пояснень керівника ПП «Енергобудпостач», згідно яких, всі переговори щодо проведення операцій по договору укладеного між ПП «Енергобудпостач»та ТОВ «Сета-Україна»на поставку сипучих товарів (піску та щебеню) проводились із керівником корпорації «Укртрансжилбуд»ОСОБА_5 Безтоварність операцій, на їх переконання, також, доводиться станом контрагента позивача, а саме, відсутністю у ТОВ «Сета-Україна» необхідних для здійснення господарських операцій умов, основних засобів та трудових ресурсів. Щодо оренди транспортних засобів у ТОВ «Сета-Україна», вказали, що вартість річної оренди перевищує вартість таких транспортних засобів, яка була оплачена ТОВ «Сета-Україна»при їх придбанні. Одночасно вказали, що вважають правочини укладені із ТОВ «Сета-Україна» такими, які вчинені без наміру створення правових наслідків, тобто фіктивними, а відтак, не приймають в якості належних, документи, якими оформлені відповідні господарські операції.

Ствердили про нікчемність правочинів у ІІІ-IV кварталах 2009р. з придбання будівельних матеріалів та послуг укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» з мотивів викладених в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010р. та в постанові Печерського районного суду від 07.12.2011р. № 1-п-32/11, з мотивувальної частини якої, вбачається, що директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_4 у липні 2008 року передав ОСОБА_6 фінансово-господарські документи, документи бухгалтерської та податкової звітності, ліцензію на право здійснення будівельної діяльності, електронні ключі системи «клієнт-банк»та печатку ТОВ «С.Дж.Р.Груп», для ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства. Також вказали, що операції із зазначеними контрагентами є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері. За таких обставин, вважають, що податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року № 0000292203, № 0000302203 та від 21.08.2012 року № 0000662203, № 0000672203, № 0000682203 діяв в межах повноважень та на виконання норм діючого законодавства. Відтак, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7, керівник підприємства ПП «Енергопостач»пояснив, що в грудні 2011 року між ним та ТОВ "Сета-Україна" в особі ОСОБА_8 підписано договір поставки. ПП «Енергопостач»за договором повинно було здійснити поставку піску на вул. Гайову м. Тернопіль. Першу поставку піску здійснено орендованим автомобілем ПП «Енергобудпостач», однак через габарити транспортного засобу, були змушені укласти договір поставки з іншим підприємством, що знаходилось у м.Торнопіль. Поставки піску на будівельних майданчиках по вул. Гайовій, м. Тернопіль приймав ОСОБА_9. Згодом поступило замовлення на поставку щебеню на вул. Гайову, м. Тернопіль., яка здійснювалась орендованим автомобілем ОСОБА_7 Всі питання щодо поставок обговорювалися з ОСОБА_8 в телефонному режимі.

Після частини поставок, ТОВ "Сета-Україна" здійснено часткову проплату, щодо вирішення фінансових проблем по заборгованості директор ТОВ «Сета-Україна»ОСОБА_8 надав номер телефону ОСОБА_5, який пообіцяв погасити заборгованість.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду посвідчив, що з жовтня 2011 року працює на будівельних майданчиках корпорації «Укртрансжилбуд», а саме: організовував роботу на будівельному майданчику по вул.Гайовій в м.Торнопіль, отримував поставку товарів та підписував накладні на отриманий товар. Постачальником щебеню, піску та бетону було ТОВ "Сета-Україна". Зокрем ОСОБА_8 було здійснено доставку орендованих кранів на будівельний майданчик по вул. Гайовій, м. Тернопіль. Також ОСОБА_8 здійснював доставку дрібних будівельних матеріалів (електроінструменти тощо) власним транспортним засобом.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, допитавши свідків, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 03.12.2003 року корпорація «Укртрансжилбуд»зареєстрована юридичною особою та, відповідно до довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.І а.с.40), основними видами діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, неспеціалізована оптова торгівля, будівництво доріг і автострад.

В період з 25 травня 2012 року по 31 травня 2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Корпорації "Укртрансжилбуд" за результатами якої складено акт про результати позапланової виїзної перевірки №3808/22-3/32667178 від 06.06.2012 року(том І а.с.20-31).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог: - п. 198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п. 2 ст. З, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та в результаті задокументованих безтоварих операцій по ланцюгу до «вигодонабувача»Корпорації «Укртрансжилбуд»з ТзОВ «Сета-Україна»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях за жовтень, листопад, грудень 2011 року в сумі 21337 грн. (рядок 19 Декларації) в т.ч. жовтень в сумі 4563 грн., листопад в сумі 12246 грн., грудень в сумі 4528 грн.;

- п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п. 2 ст. З, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в результаті безтоварних операцій по ланцюгу до «вигодонабувача»занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по деклараціях за жовтень, листопад, грудень 2011 року в сумі 337274 грн. (в т.ч. за жовтень в сумі 2741 грн., за листопад в сумі 200000 гри., за грудень в сумі 134533 грн.) в результаті чого платником занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 декларації) з урахуванням залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів всього в сумі 337274 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р"від 20.06.2012 року №0000292203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 337274,00 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 84318,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми "В4"від 20.06.2012 року №0000302203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 21337,00 грн.(том І а.с.18-19).

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України ).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України , для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України .

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України , не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу .

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Як встановлено з матеріалів справи, безпосереднім контрагентом позивача було ТОВ "Сета-Україна".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сета-Україна", позивачем до суду надано договір від 27.10.2011 року № 001/10 за яким Постачальник (ТОВ "Сета-Україна") бере на себе зобов'язання здійснити поставку (виготовлення) продукції Замовнику(корпорації «Укртрансжилбуд»), а останній прийняти продукцію і оплатити Постачальнику її вартість в строки та порядку передбаченому цим договором. Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору асортимент, кількість продукції та її вартість визначаються за домовленістю, а докладно можуть зазначатися в специфікаціях (додатках) до договору. Місце(адресу) поставки усно повідомляє Замовник перед поставкою продукції. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного його виконання(п.8.2 Договору)(том І а.с.65-67).

На підтвердження фактичного виконання договору від 27.10.2011 року № 001/10 року позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: податкові накладні (том І а.с.206-222), видаткові накладні (том І а.с. 72-162), реєстр виданих та отриманих накладних(том ІІ а.с.69-71, том ІІ а.с.73-74зв.) виписку по рахунку з банку (том І а.с.71) товарно - транспортні накладні (том І а.с. 236-247, том ІІ а.с.15-56).

З наданих до справи доказів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання договору укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ "Сета-Україна". Докази того, що вказані накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентом, вказаними в акті перевірки, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином були зареєстровані платниками ПДВ і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, включення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), сплачених постачальнику, переліченим в акті перевірки, переданих за видатковими накладними, суд вважає правомірними.

Та обставина, що деякі товарно-транспортні накладні по ТОВ «Ліхтнер Бетон Тернопіль», примірники яких надав відповідачу останній, у графі «вантаж одержав» міститься підпис ідентичний підпису ОСОБА_9 а не директора ТОВ «Сета-Україна»ОСОБА_8 (том ІІІ а.с.92-107) не є підставою для висновків про відсутність здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підтвердження фактичного використання отриманих по договору поставки від ТОВ «Сета-Україна»будівельних матеріалів (щебеню, піску, бетону) позивачем надано договори про закупівлю робіт за державні кошти укладені з Управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації (том ІІІ а.с.144-145, том ІІІ а.с. 148-149), договір № 14.11.2011р. №65К укладений з Службою автомобільних доріг в Тернопільській області про капітальний ремонт вул.Гайової в м.Тернополі(том ІІІ а.с. 154-156) та акти приймання виконаних підрядних робіт(том ІІ а.с.215-228, том ІІ а.с. 233-238, том ІІІ а.с.1-3, том ІІІ а.с.7-14).

Крім того, позивачем надані довідка державної фінансової інспекцій в Івано-Франківській області про результати зустрічної звірки корпорації «Укртрансжилбуд»щодо документального підтвердження виду та обсягів операцій, правильного визначення вартості виконаних робіт та стану розрахунків з Службою автомобільних доріг в Тернопільській області за період з 01.04.2010р. по 01.07.2012р. та довідка державної фінансової інспекції в Тернопільській області зустрічної звірки документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між корпорацією «Укртрансжилбуд»та Управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р., якими порушень не встановлено(том ІІІ а.с. 157-161).

Щодо оренди транспортних засобів корпорації «Укртрансжилбуд»у ТОВ «Сета-Україна», то суд зазначає наступне.

Відповідно до договору найму (оренди) спецтехніки та обладнання від 15.11.2011 року укладеного між корпорацією «Укртрансжилбуд»(Орендар) та ТОВ «Сета-Україна»(Орендодавець), останній передає, а Орендар бере в тимчасове володіння транспортні засоби та обладнання згідно переліку вказаному в додатку до договору. Термін оренди складає 1 рік з дня підписання договору (пункт 4.1)(том І а.с.68-69). Факт прийому передачі транспортних засобів (кран гусеничний ДЕК-251, автокран КС-55727-1(МАЗ-6303))сторонами оформлено актом від 19.12.2011р.(том І а.с. 70).

Як вбачається з інвентарних карток обліку основних засобів транспортні засоби - кран гусеничний ДЕК-251 та автокран КС-55727-1(МАЗ-6303) перебувають на балансі ТОВ «Сета-Україна» (том ІІ а.с.209-210).

Також, на підтвердження використання таких транспортних засобів у господарській діяльності корпорації представником позивача надано суду відомості ресурсів до актів виконаних робіт (том ІІ а.с.230-232, том ІІ а.с.239-245).

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, ДПІ в м.Івано-Франківську не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, і судом не виявлено жодного доказу на підтвердження факту нереальності (безтоварності) вчинених позивачем з контрагентом ТОВ «Сета-Україна», господарських операцій, відображених в податковому обліку позивача.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між корпорацією «Укртрансжилбуд»та ТОВ «Сета-Україна», використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даного контрагента товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій. Докази того, що товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги придбані корпорацією «Укртрансжилбуд»у ТОВ «Сета-Україна», вказаних в акті перевірки, з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності, податковим органом суду не надано.

Суд критично оцінює висновки податкового органу, наведені в акті перевірки, щодо наявних ознак нікчемності та безтоварності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Сета-Україна», без мети настання реальних наслідків, через відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів на виконання договірних зобов'язань. Позаяк, такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, так як не залежать від волі останнього. Що стосується товарності відповідних операцій, то така в повній мірі підтверджена долученими до справи доказами, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг.

До того ж, ні установчі, ні статутні документи контрагента позивача ТОВ «Сета-Україна» не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотнє в матеріалах справи немає.

Згідно наданих 18.04.2012р. податковій міліції ДПІ у м.Івано-Франківську пояснень, ОСОБА_8А на прохання власника ТОВ "Сета-Україна", а саме ОСОБА_11, був оформлений на посаду директора та головного бухгалтера ТОВ "Сета-Україна", які займав з 01.11.2011 року по 20.03.2012 року. У зазначений період, будучи директором ТОВ "Сета-Україна", будь яку фінансову та господарську діяльність на даному підприємстві не проводив. Документи підписував від імені ТОВ "Сета-Україна" які йому представлялись засновником, а саме ОСОБА_11, незнаючи попереднього змісту документів та суті фінансово-господарської діяльності. Зазначив, що не мав доступу до фінансів на підприємстві, а фінансово-господарська діяльність ТОВ "Сета-Україна" фактично проводилась за участю засновника ОСОБА_11Л.(том ІІ а.с.184).

З метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом було застосовано привід до ОСОБА_8 Однак, згідно листа УМВС України в Івано-Франківській області та рапорту працівника Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_8 перебував у робочому відрядженні в Одеській області, про що повідомила його дружина ОСОБА_12(т.ІІІ а.с.142, 116).

З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, відповідальність за достовірність особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності від імені ТОВ «Сета-Україна», покладається виключно на ТОВ «Сета-Україна», яким видано податкові накладні.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (корпорація «Укртрансжилбуд») діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допущено його контрагентом(ТОВ «Сета-Україна»).

Натомість, 16.05.2012 року ДПІ у м.Івано-Франківську за результатами перевірки складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сета-Україна" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у IV кварталі 2011 року.

Результатами перевірки встановлено, що за період, по якому необхідно провести зустрічну звірку, суб'єктом господарювання подана така податкова звітність : податкова декларація з ПДВ за 4 квартал 2011 року (№900,6541023 від 25.01.2012 року) та додаток №5 до неї, реєстр податкових накладних за жовтень 2011 року №9011169585 від 16.11.2011 року, за листопад 2011 року №90122194565 від 14.12.2011 року, за грудень 2011 року №9014564983 від 29.12.12 року. Чисельність працюючих відповідно до відомостей форми 1 ДФ за 4 квартал 2011 року на підприємстві працювало у штаті 3 чоловік, двоє з яких прийнято на посади 12.12.2011 року.

Наявність за юридичною адресою: Працівниками ГВПМ ДПІ у м. Івано-Франківську здійснено вихід на адресу, вказану в реєстраційних документах та встановлено, що підприємство за даною адресою знаходиться.

По декларації з ПДВ за 4 квартал задекларовано податкові зобов'язання в сумі 339629 грн. та податковий кредит -319023,00 грн. суми ПДВ нарахована до сплати в бюджет склала 21716,00 грн.

Виходячи із задекларованих показників податкове навантаження по декларації з податку на додану вартість за 4 квартал 2011 року склало 6,39%.

Відповідно до автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за жовтень 2011 року підприємство відноситься до першої категорії -розбіжності відсутні, за листопад 2011 року до першої категорії, розбіжності відсутні, за грудень 2011 року до другої категорії, встановлено завищення податкового кредиту на 1796,48 по ТзОВ Компанія «Альцест Карпати»код 24680264 на суму 5000,0 грн. та по ТзОВ «Золотий Екватор»код 37425075.

Суд звертає увагу відповідача на те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сета-Україна" не впливає на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів та послуг.

Таким чином, суд вважає, безпідставними і необґрунтованими висновки податкового органу про безтоварність операцій по ланцюгу до «вигодонабувача»за жовтень-грудень 2011 року по контрагенту ТОВ «Сета-Україна»викладені в акті від 06.06.2012р., відповідно прийняті за його підставі податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012р. слід визнати нечинними.

Також, в період з 13.07.2012 року по 02.08.2012 року ДПІ в м.Івано-Франківську проведено планову документальну перевірку корпорації «Укртрансжилбуд»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт №6024/22-3/32776178 від 09.07.2012 року(том ІІ а.с.106-165).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- ч.1 та ч. 5 ст.203, ст. 207. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4, 2.15. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 - здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи та складено документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам;

- п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.4, ті.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, п. 2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 596916 грн., в т.ч. за II квартал 2009 р . зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 7897 грн., за три квартали 2009р. занижено податку на прибуток в сумі 105056 грн., за 2009р. занижено податку на прибуток в сумі 299562 грн. за ІІ-ІV квартали 2011р. занижено податку на прибуток в сумі 7354 грн.;

- на порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та в результаті задокументованих безтоварних операцій по ланцюгу до «вигодонабувача»Корпорації «Укртрасжилбуд»з ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" завищено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 декларації) з урахуванням залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів всього в сумі 248495 грн., за липень 2009р. в сумі 11233 грн., серпень 2009р. в сумі 14813 грн., вересень 2009р. в сумі 31250 грн., грудень 2009р. в сумі 187885 грн., за вересень 2011р. в сумі 3314 грн.

На підставі акта перевірки від 09.07.2012 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" за №0000662203 від 21.08.2012 року, яким Корпорації "Укртрансжилбуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 671807,00 грн., з яких 596916 грн. - основного платежу та 74891 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "Р" за №0000682203 від 21.08.2012 року, яким Корпорації "Укртрансжилбуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 310619 грн., в тому числі 248495 грн. - основного платежу та 62124 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- форми "П" за №0000672203 від 21.08.2012 року, яким Корпорації "Укртрансжилбуд" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2009 року на загальну суму 7897 грн.

З акту перевірки від 09.07.2012р. (т.ІІ а.с. а.с.106-165) вбачається, що в його основу покладено вищенаведений акт №3808/22-3/32667178 від 06.06.2012 року щодо безтоварих операцій із ТОВ «Сета-Україна»за жовтень-грудень 2011 року, висновки якого попередньо спростовано, то відповідно винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 21.08.2012 року по даному контрагенту підлягає визнанню нечинним.

Судом також, не беруться до уваги висновки відповідача викладені в акті від 09.07.2012 року щодо здійснення безтоварних операцій по ланцюгу до «вигодонабувача»корпорації «Укртрансжилбуд»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за 2009 рік.

11.11.2010 року слідчий з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області розглянувши матеріали кримінальної справи № 69-107 виніс постанову про проведення виїмки в адміністративному приміщенні «Укртрансжилбуд»документів податкового та бухгалтерського обліку укладених з ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» (а.с.53 том ІІІ).

16.11.2010 року складено протокол виїмки, відповідно до якого у позивача було вилучено договори укладені із ТОВ «С.Дж.Р.Груп», акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість підрядних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, відомості та інші документи щодо проведення розрахунків із ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (а.с.166-168 том ІІ).

Як вбачається з постанови податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011, кримінальну справу № 69-107, порушену відносно ОСОБА_4 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України - закрито за відсутності складу злочину(а.с.48-52 том ІІІ).

Підставою для закриття кримінальної справи стало те, що у ході проведення досудового слідства порушення норм чинного законодавства ОСОБА_4 не знайшло свого підтвердження.

07.12.2011 року Печерським районним судом м.Києва винесено постанову № 1-п-32/11 звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України(службова недбалість), на підставі п. «в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011р. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 367 ч.2 КК України провадженням закрито.

Суд звертає увагу на ту обставину, що фактично перевіряючі дійшли висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» з мотивів викладених у постанові Печерського районного суду від 07.12.2011р. № 1-п-32/11 та в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010р.

Так, у вищенаведеній постанові зазначено, що ОСОБА_4, будучи директором -службовою ТОВ «С.Дж.Р.Груп», надав можливість не уповноваженій на те особі -ОСОБА_6 здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «С.Дж.Р.Груп», при цьому повністю ігноруючи свої обов'язки, як службової особи -директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп», - здійснення якої фактично не контролював, і при цьому офіційно не уповноважував інших осіб бути відповідальними за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. ОСОБА_4 стверджував, що не здійснював ніяких взаємовідносин з ТОВ «Альянс», ТОВ «ІТЦ Стройенерго», ПП «Ванк», ТОВ «Конкорд плюс», ТОВ «ГК «Бум Сервіс».

Однак, постанова Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 у справі № 1-п-32/11 не може бути доказом незаконності дій позивача, фіктивності спірних угод, позаяк корпорація «Укртрансжилбуд»не виступало учасником операцій, які досліджувалися у вказаній кримінальній справі.

Також, в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Чинне законодавство України, а також законодавство, яке було чинне на час здійснення оскаржуваних господарських операцій не ставить(ло) право платника податків формувати валові витрати в залежність від стану його контрагента.

Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, жодних первинних документів по контрагенту ТОВ «С.Дж.Р.Груп»при перевірці не досліджувались, оскільки такі були вилучені у позивача на підставі постанови про проведення виїмки.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які були вилучені на підставі постанови про проведення виїмки.

Щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 248495,00 грн., суд зазначає таке.

На момент виникнення спірних правовідносин законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-грудень 2009 року у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та які сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає виключний випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), а саме непідтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відтак, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»станом на 25.11.2010 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.169 том ІІ). Крім того, позивач надав суду копії ліцензії на будівельну діяльність та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «С.Дж.Р.Груп», які були чинні на час укладення договорів у 2009 році.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Окремо варто зауважити, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування ПДВ з бюджету, в розумінні податкового законодавства, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності інших осіб. Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС" АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Щодо заниження податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7897,00 грн. суд зазначає таке.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних послуг або ж призначення останніх для такого використання.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

У судовому засіданні було встановлено, що на виконання зазначеного вище договору між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виконував на користь позивача підрядні роботи, що підтверджують податкові накладні, акти виконаних робіт, акти огляду прихованих робіт, проектна документація, банківські виписки та інші первинні документи бухгалтерського обліку, що були досліджені в судовому засіданні, та досліджені перевіряючими під час проведення перевірки. Дані обставини не заперечувались відповідачем, як під час проведення перевірки так і в судовому засіданні. Вказані документи містять назву замовника та підрядника, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме роботи були виконані та за якою ціною.

До того ж суд зазначає, що чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за перевірений період, а висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1129347, 30 грн. ( за основним платежем -868147, 28 грн. та штрафними санкціями -261200, 02 грн.) та по податку на додану вартість у розмірі 1041776, 76 грн.( за основним платежем -694517, 83 грн. та штрафними санкціями -347258, 93 грн.), - є протиправними.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську від 20.06.2012 року за № 0000292203 та № 0000302203.

Визнати нечинними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську від 21.08.2012 року за № 0000662203, № 0000672203, № 0000682203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь корпорації "Укртрансжилбуд" (код ЄДРПОУ - 32776178, адреса - 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 65/4) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 10.12.2012 року.