Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-8269/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2012 року 10:31 № 2а-8269/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Стецини І.В., Небесійчук С.М.,

від відповідача: Харитонової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012330 від 05 січня 2012 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»(далі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач) про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення від 05.01.2012 №0000012330.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»дотримано всіх вимог податкового законодавства. Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2», яке було зареєстровано платником податку на додану вартість. Проведені господарські операції з вказаним контрагентом підтверджуються первинними документами, що дає право на формування податкового кредиту за наслідками таких операцій. Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених з вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемними цих правочинів не приймалось.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, за наслідками операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2», позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 951314,00 грн., оскільки фактично господарські операції з урахуванням відсутності у контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»трудових ресурсів та основних засобів, здійснюватися не могли.

Також відповідач звертав увагу суду на те, що слідчим відділом податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва розслідується кримінальна справа № 71-00217, порушена відносно директора ПП «Гранд-Сервіс»ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ст. 212 ч.3, ст. 366 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України. В ході досудового слідства було встановлено факт створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Українська будівельна компанія №2», з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2», оскільки вони не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів: суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, крім того, правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.11.2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»(код ЄДРПОУ 33098755) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.09.2004 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва з 17.09.2004 за №11881.

У період з 16.12.2011 по 19.12.2011 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»з питань дотримання правомірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків -товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2» (код ЄДРПОУ 35982811) за червень та вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 21.12.2011 № 578/123-30-33098755 (далі по тексту - Акт перевірки, том І, а.с. 13-26).

На підставі вказаного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва 05.01.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012330 , яким позивачу за порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»(код платежу 14010100), у розмірі 951314,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1746,00 грн. (том І, а.с. 12).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 951314,00 грн. за наслідками сумнівних операцій з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2», які не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких операцій.

В ході проведення перевірки від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва отримано висновок ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності реального здійснення господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»№6218/26-1/52/1 .

Під час перевірки були використані також матеріали кримінальної справи №71-00217, порушеної щодо директора приватного підприємства «Гранд-Сервіс»ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.212. ч.2 ст.366, ч.2 ст.205 КК України, яка перебуває в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі міста Києва. В ході досудового слідства по кримінальній справі від оперативних працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва надійшли матеріали, відповідно до яких встановлено, що причетні до незаконної діяльності ОСОБА_4 невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, повторно вчинили дії по створенню суб'єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «Ольтенія білд»(код ЄДРПОУ 36546782), ТОВ «Берніс Продукт»(код ЄДРПОУ 37319033), ТОВ «Деал Трейд» (код ЄДРПОУ 37317476), ТОВ «Дормашавто»(код ЄДРПОУ 36791493), ТОВ «Ковенант»(код ЄДРПОУ 36186393), ТОВ «ТПК «Техномашпостач»(код ЄДРПОУ 36803785), товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»(код ЄДРПОУ 35982811), ТОВ «Укртрансенерго»(код ЄДРПОУ 32208072). В ході досудового слідства по кримінальній справі встановлено, що вказані товариства за адресами реєстрації ніколи не знаходилися та не знаходяться, основні фонди, активи та працівники у них відсутні.

Вказане, за висновками перевіряючих, свідчить, що фінансово-господарська діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»(далі також - ТОВ «УБК №2») здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу, свідчить про відсутність наміру у останнього на створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними ним правочинами. Тому договір про виконання робіт, укладений вказаним підприємством з позивачем, є нікчемним, а податкові накладні та інші первинні документи, виписані від імені цього підприємства, не можуть братися перевіркою до уваги.

З урахуванням вищенаведеного відповідач зробив висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 951314,00 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 944334 грн. й вересень 2011 року в сумі 6980 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»(Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»(Підрядник) були укладені договори субпідряду від 23.06.2011 №23/06, від 23.06.2011 №24/06, від 23.06.2011 №25/06 від 23.06.2011 №26/06 від 23.06.2011 №27/06 від 23.06.2011 №28/06 від 23.06.2011 №29/06, відповідно до яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати власними силами , з матеріалів поставки Замовника, комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті: за адресою місто Київ, бульвар Незалежності, 28/а (пункт 1.1. Предмету договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов Договору. (пункт 1.2. Предмету договору). Вартість робіт, що виконуються Підрядником, визначаються Кошторисом (Додаток №1 до цього договору), який є його невід'ємною частиною.

На підставі вищевказаних договорів субпідряду сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт за червень 2011 року на загальну суму 5 611 884, грн., які підписані всі однією датою -30.06.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»виписало позивачу податкові накладні: від 30.06.2011 №228, від 30.06.2011 №222, від 30.06.2011 №223, від 30.06.2011 №224, від 30.06.2011 №225, від 30.06.2011 №226, від 30.06.2011 №227.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»до складу податкового кредиту за червень та вересень 2011 року у загальному розмірі 951314,00 грн.

Враховуючи складання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2», з огляду на нижченаведене.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалось Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії справ (зокрема, в ухвалі від 26.10.2010 по справі № К-5746/07, в ухвалі від 21.07.2011 по справі № К-9830/08, в ухвалі від 26.04.2012 у справі № К-15269/09) та узагальнено викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З урахуванням вищевикладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Голосіївському районі міста Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2», оскільки останнє, як підрядник, не мало відповідних трудових ресурсів (персоналу) та основних фондів, матеріальних ресурсів для виконання будівельних робіт.

Зі змісту договорів субпідряду та актів приймання-передачі, підписаних між позивачем та ТОВ «УБК № 2», вбачається, що їх предметом був великий масив багатопрофільних та багатофункціональних робіт на об'єкті - заводі по виробництву дрібно збірних стінових будівельних матеріалів у м. Бровари, бул. Незалежності, 28/а: демонтажні та земляні роботи, засипка траншей і котлованів, бетонування фундаментів, встановлення арматурних каркасів, демонтаж сходів, монтаж сходів, фарбування металевих поверхонь, установлення фланцевих з'єднань, монтаж колекторів печі, демонтаж бункеру піску складу сировини, улаштування монолітних фундаментів бункеру піску, тощо, що з урахуванням часу їх виконання (червень 2011 року), обсягу та специфіки цих операцій потребувало наявності у підрядника значних виробничих потужностей (в тому числі спеціального обладнання та інструментів) та наявності кваліфікованих працівників.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до актів прийому виконаних будівельних робіт за червень 2011 рік, складених на виконання договорів субпідряду від 23.06.2011 №23/06, від 23.06.2011 №24/06, від 23.06.2011 №25/06 від 23.06.2011 №26/06 від 23.06.2011 №27/06 від 23.06.2011 №28/06 від 23.06.2011 №29/06, прямі витрати на оплату праці підрядника - ТОВ «УБК № 2»становлять, відповідно, 274 470,00 грн., 286 386,00 грн., 226 623,00 грн., 224 744,00 грн., 241 384,00 грн., 308 400,00 грн. та 103 908,00 грн.

При цьому, згідно умов укладених договорів підрядник - товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»повинно було виконувати будівельні роботи за рахунок власних трудових ресурсів .

В той же час, відповідно до наданого на запит суду Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва звіту товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»за ІІ та ІІІ квартал 2011 року за формою №1-ДФ (Податковий розрахунок, що заповнюється податковими агентами, сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку) кількість працюючих на даному підприємстві в ІІ кварталі 2011 року було дві особи , а в ІІІ кварталі 2011 року -три особи (том ІІІ, а.с.25).

Як вбачається з додатку АВ (адміністративні витрати ) до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств витрати на оплату праці становлять 12689 грн. за три квартали.

При цьому, згідно пункту 138.10.2. статті 138 Податкового кодексу України до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством відносяться витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу. Тобто витрати на оплату праці ТОВ «УБК № 2»пов'язані з утриманням адміністративного персоналу.

В свою чергу, як вбачається з додатку СВ (собівартість придбаних (виготовлених ) та реалізованих товарів (робіт, послуг )) до рядка 05.1.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, поданої ТОВ «Українська будівельна компанія №2»за ІІ та ІІІ квартал 2011 року, підприємством не задекларовано витрати на оплату праці , які включаються до собівартості робіт. Враховуючи відсутність витрат на оплату праці, які включаються безпосередньо до собівартості виготовлених робіт, суд приходить до висновку, що трудовий ресурс , необхідний для безпосереднього виконання будівельних робіт, у ТОВ «УБК №2»відсутній.

Доказів залучення товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»третіх осіб до виконання будівельних робіт за договорами цивільно-правового характеру суду надано не було.

З поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 р. вбачається відсутність на підприємстві основних засобів на підприємстві та залишків товарно-матеріальних цінностей (відсутністю витрат на амортизацію виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг в додатку СВ (собівартість придбаних (виготовлених ) та реалізованих товарів (робіт, послуг )) до рядка 05.1.2) - том ІІ, а.с. 31.

Таким чином, за відсутності у ТОВ «УБК №2» технічного персоналу, виробничих активів відсутні підстави вважати реальними господарські операції з придбання (замовлення) позивачем робіт у вказаного підприємства.

Суду також не надано доказів ознайомлення товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»(Підрядником) працівників з правилами техніки безпеки, пожежної безпеки, охорони праці, санітарних правил, обов'язок ознайомлення з якими покладений на підрядника умовами договору субпідряду від 23.06.2011 №23/06, від 23.06.2011 №24/06, від 23.06.2011 №25/06 від 23.06.2011 №26/06 від 23.06.2011 №27/06 від 23.06.2011 №28/06 від 23.06.2011 №29/06, документальне підтвердження чого, могло б, у взаємозв'язку з іншими доказами, підтверджувати участь працівників контрагента у виконанні робіт та, відповідно, підтверджувати у сукупності з іншими доказами виконання робіт Підрядником.

Крім того, судом встановлено, що податковою міліцією ДПІ у Голосіївському районі міста Києва порушена кримінальної справа №71-00217 щодо директора приватного підприємства «Гранд-Сервіс»ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.212. ч.2 ст.366, ч.2 ст.205 КК України. В ході досудового слідства від оперативних працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва надійшли матеріали, відповідно до яких встановлено, що причетні до незаконної діяльності ОСОБА_4 невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності , з метою прикриття незаконної діяльності, повторно вчинили дії по створенню суб'єктів господарської діяльності, серед яких є товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»(код ЄДРПОУ 35982811) . В даній постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що вказане товариство за адресою реєстрації ніколи не знаходилося та не знаходиться, основні фонди, активи та працівники у нього відсутні.

Постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА м. Києва від 27.09.2011 р. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом створення ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Українська будівельна компанія», та об'єднано в одне провадження з кримінальною справою №71-00217. Як зазначено у вказаній постанові, суб'єкти підприємницької діяльності - ТОВ «Ольтенія білд», ТОВ «Берніс Продукт», ТОВ «Деал Трейд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Ковенант», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Укртрансенерго»- зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, згідно реєстраційних документів засновниками та директорами цих підприємств є мешканці інших регіонів України та гр.-ни Російської Федерації (том IV, а.с. 239-240).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази свідчать про те, що при здійсненні господарських операцій у контрагента позивача - ТОВ «Українська будівельна компанія №2»були відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності, тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування контрагентами податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сплата позивачем коштів на користь ТОВ «УБК № 2»в оплату підрядних робіт, разом з нарахованим податком на додану вартість, не надає право позивачу на формування податкового кредиту.

Суд не бере до уваги доводи позивача про скасування Голосіївським районним судом постанови про порушення кримінальної справи.

Так, постановою Голосіївського районного суду від 22.10.2012 по справі 2601/15157/12 було скасовано постанову слідчого з ОВС СУ ДПС міста Києва Міщенка О.В. від 11.06.2012 про порушення кримінальної справи №71-00217 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України щодо ОСОБА_6, який являється директором товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» (том V, а.с. 8-11).

В той же час, даною постановою суду не було скасовано постанову слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА м. Києва від 27.09.2011 р. про порушення кримінальної справи за фактом створення ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Українська будівельна компанія», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а також не було спростовано факту створення цих підприємств без наміру здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з відповіді на запит суду слідчого відділу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19.06.2012р. №862, кримінальна справа № 71-00217 перебуває в провадженні вказаного органу (том V, а.с. 1).

Відтак, дослідженими судом доказами по справі в їх сукупності спростовуються доводи позивача стосовно реального виконання договорів між ним та зазначеним контрагентом.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових, накладних) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним правочинів між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України (постанова від 26.09.2006 по справі 21-460во06) правочин, який вчинено з метою ухилення від сплати податку на додану вартість завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається .

Жодних доказів на підтвердження факту реальності (фактичності) господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС»та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»представниками позивача надано не було.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання будівельних робіт фактично не мали реального характеру, виконання будівельних робіт оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Твердження позивача про наявність ліцензії у товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»на виконання будівельних робіт, що, на думку позивача, свідчить про наявність у підприємства виробничих активів та кваліфікованих працівників, не може бути прийнято судом до уваги.

Суд звертає увагу на те, що ліцензія серії АГ №574296, видана Інспекцією Державного архітектурного-будівельного контролю у місті Києві товариству з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2» для здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури строком дії з 22.02.2011 по 22.02.2014 підтверджує факт існування основних фондів, активів та необхідну кількість працівників у товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»на момент видачі ліцензії -22.02.2011. Однак, дана ліцензія не свідчить про наявність у ТОВ «Українська будівельна компанія №2»основних фондів, інших активів та необхідної кількості працівників на момент здійснення господарських операцій -червень та вересень 2011 року. В той же час, дана обставина спростовується матеріалами справи, зокрема, податковою декларацією з податку на прибуток ТОВ «Українська будівельна компанія №2»за ІІ та ІІІ квартал 2011 року та додатком АВ (адміністративні витрати ) і додатком СВ (собівартість придбаних (виготовлених ) та реалізованих товарів (робіт, послуг )), а також Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на те, що твердження ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»за її місцезнаходженням не підтверджене жодними доказами. Так, відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»підтверджується висновком ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності реального здійснення господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2»№6218/26-1/52/1.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2012 №0000012330, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 07 грудня 2012 року.