Постанова

від 05.03.2013 по справі 2а-8269/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8269/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Собківа Я.М., секретаря Козійчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання правомірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2» за червень та вересень 2011 року, про що складено Акт від 21.12.2011 № 578/123-30-33098755 (том І, а.с. 13-26).

Перевіркою встановлено, порушення Позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 року №1401/18696, а саме, заниження ним на 951 314 грн. суми податку на додану вартість, в тому числі за червень 2011 року - на 944 334 грн., вересень 2011 року - на 6 980 грн.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 року №0000012330, копія якого також наявна в матеріалах справи (том І, а.с. 12), та яким Позивачу збільшено суму податкового зобов'язання на 951 314 грн. за основним платежем та на 1 746 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Державною податковою службою України прийнято Рішення про результати розгляду повторної скарги від 18.05.2012 року № 8562/6/10-2115, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 33-35), та яким зазначене раніше податкове повідомлення - рішення Відповідача залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з Договорів субпідряду від 23 червня 2011 року №23/06, 24/06, 25/06, 26/06, 27/06, 28/06, 29/06, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 38-41, 85-92, 154-157,167-170, 184-187, 203-206), укладених між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2», Позивач доручив, а контрагент зобов'язався виконати власними силами з матеріалів поставки Позивача комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті за адресою: м. Київ, бул. Незалежності, 28/а, а Позивач зобов'язався прийняти їх та оплатити відповідно до умов цих Договорів.

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Контрагентом Позивача на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності виконання послуг за Договорами надано первинні документи, а саме, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, актів прийому виконаних будівельних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи (т. ІІ, а.с. 215-252),

Постановою слідчого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації м. Києва про порушення кримінальної справи та обєднання кримінальних справ в одне провадження від 27 вересня 2011 року у кримінальній справі №71-00217, копія якої наявна в матеріалах справи (т. ІV, а.с. 239-240), порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою ст. 205 Кримінального кодексу України за фактом повторного створення та придбання невстановленими слідством особами Товариств з обмеженою відповідальністю «Ольтенія білд», «Берніс Продукт», «Деал Трейд», «Дормашавто», «Ковенант», «ТПК «Техномашпостач», «Українська будівельна компанія №2», «Укртрансенерго» з метою прикриття незаконної діяльності.

А Постановою про порушення кримінальної справи від 11.06.2012 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 (директора Позивача) за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою ст. 212 Кримінального кодексу України. Проте, Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року у справі 2601/15157/12, копія якої наявна в матеріалах справи (т. V, а.с. 8-11), скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задоволено, Постанову слідчого від 11.06.2012 року про порушення кримінальної справи №71-00217 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою ст. 212 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_2 скасовано.

Колегія суддів не погоджується з посиланням Відповідача та висновком суду першої інстанції щодо нікчемності правочинів, укладених між Позивачем та контрагентом, тому, як вини та умислу Позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку не встановлено, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між Позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем не надано будь-яких рішень суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених Позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання Договорів недійсними, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в його Ухвалі від 05.12.2012 року (код ЄДРСР 27946361 ). Крім того, Позивач не має нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами та/або їх посадовими особами.

Згідно із п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження товарності господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у червні та вересні 2011 року, тому, оскаржене податкове повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягає скасуванню.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, апеляційна скарга задовольняється, Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року скасовується, з ухваленням нової Постанови, якою адміністративний позов задовольняється повністю.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» задовольнити, Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000012330 від 05 січня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 11.02.2013 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Мельничук В.П.

Собків Я.М.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Мельничук В.П.

Собків Я.М.