Рішення

від 12.12.2012 по справі 2609/11055/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3261/12

(№2609/11055/12)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Оксюти Т.Г.,

при секретарі Прохоровій К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири(ідеальну частку) АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.01.1986 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів громадського стану Жовтневого районного управління юстиції у м. Києві.

У квітні 2012 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про розірвання шлюбу.

Зазначив, що за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі вони спільно набули: квартиру АДРЕСА_1.

Вказує, що згоди щодо поділу майна вони не досягли, а тому просив поділити вищевказане майно.

Відповідач заперечуючи проти вимог позивача звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та просила визнати, що квартира АДРЕСА_1 є її особистою приватною власністю.

Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_2, завод «ГАЛС», ТОВ «Вилена-Вторсырье», ТОВ «Евротрансгруп», ТОВ Евротрансгруп-Одеса», Завод чи цех у м. Чортків, Тернопільської області спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана нею особисто 22.09.1995 року за власні кошти, які були отримані від продажу квартири АДРЕСА_3, подаровану батьками на підставі договору дарування від 22.09.1995 року та від продажу частки квартири в м. Самара, яка належала їй на праві приватної власності на підставі договору про передачу квартир у власність громадян від 14.12.1994 року.

Особистою приватною власністю є майно, набуте одним із подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Зазначила, що з її сторони були вжиті всі необхідні заходи, пов'язані зі змістом права власності на квартиру та реалізацію цього права власності.

З урахуванням викладеного, вважає, що спірна квартира є її особистою приватною власністю, а тому поділу вона не підлягає.

Крім того, зазначила, що їй стало відомо, під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_1, що останнім було придбано наступне майно:

Квартиру за адресою: АДРЕСА_2;

Завод «Продтовари»у м. Ставище, Київської області;

ПП Консалтингова компанія «ГАЛС»;

ТОВ «Вилена-Вторсырье»;

ТОВ «Евротрансгруп»;

ТОВ «Евротрансгруп-Одеса»;

Завод чи цех у м. Чортків, тернопільській області.

Вказане майно придбане ОСОБА_1 і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги свого довірителя підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Проти вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 заперечувала посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за спільні кошти подружжя 22.09.1995 року, а тому є об'єктом права їх спільної сумісної власності.

За грошові кошти, отримані ОСОБА_2 від продажу квартири АДРЕСА_3 в розмірі 260000000 карбованців у придбаній спірній квартирі було проведено ремонт, вартість якого складала 21000 доларів США 00 центів.

Щодо визнання певного майна об'єктами спільної сумісної власності подружжя зазначила, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 має будь-яке відношення до квартири за адресою: АДРЕСА_2; заводу «Продтовари»у м. Ставище, Київської області; ПП Консалтингова компанія «ГАЛС»; ТОВ «Вилена-Вторсырье»; ТОВ «Евротрансгруп»; ТОВ «Евротрансгруп-Одеса»; завод чи цех у м. Чортків, у Тернопільській області.

На підставі вищевикладеного просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримала у повному обсязі та просила зустрічний позов задовольнити. Проти вимог первісного позову заперечувала посилаючись на те, що він є необґрунтованим.

На підставі викладеного просила у задоволенні первісного позову відмовити.

Вислухавши думку представників позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зустрічному позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Встановлено, що 11.01.1986 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом №28 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

Сторони за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі подружжя спільно набули наступне майно: квартиру АДРЕСА_1.

Вказане підтверджується договором купівлі-продажу нерухомості від 22.09.1995 року, укладеним на Київській універсальній біржі.

Дана квартира загальною площею 74,40 кв.м., жилою площею 61,30 кв. та складається з трьох жилих кімнат.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.05.2012 року шлюб між сторонами було розірвано.

Позивач просив поділити спільну сумісну власність та визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилався на те, що згоди щодо поділу майна вони не досягли.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом проти поділу спірної квартири заперечувала посилаючись на те, що вона була придбана нею особисто 22.09.1995 року за власні кошти, які були отримані від продажу квартири АДРЕСА_3, подаровану їй батьками на підставі договору дарування від 22.09.1995 року та від продажу частки квартири в м. Самара, яка належала їй на праві приватної власності на підставі договору про передачу квартир у власність громадян від 14.12.1994 року.

У зв'язку з викладеним відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом просила у первісному позові відмовити та визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 22.09.1995 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого і зареєстрованого на Київській універсальній біржі за реєстраційним номером №А4499/7540. Вартість квартири складала 1000000000 карбованців.

Квартира була придбана ОСОБА_2 за час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_1

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті.

Доказів, які б підтверджували придбання спірної квартири за власні кошти ОСОБА_2 суду надано не було.

Договір купівлі-продажу нерухомості від 22.09.1995 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_3 про продаж квартири АДРЕСА_3, на який посилається позивач за зустрічним позовом як на підставу своїх позовних вимог не є належним доказом того, що гроші отримані від її продажу були внесені та призначенні на купівлю квартири АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги посилання відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 стосовно того, що спірна квартира була придбана нею за особисті кошти і приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір між ними може бути вирішений судом.

Встановлено, що сторонами взаємної згоди щодо поділу майна не досягнуто.

Згідно з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно зі ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та про відмову у зустрічному позові в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру і вважає за доцільне визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, а саме кожному по Ѕ частині цієї квартири.

Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_2, заводу «ГАЛС», ТОВ «Вилена-Вторсырье», ТОВ «Евротрансгруп», ТОВ Евротрансгруп-Одеса», заводу чи цех у м. Чортків, Тернопільської області спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то слід зазначити наступне.

Для з'ясування обставин справи, щодо наявності спільного сумісного майна подружжя судом були направлені запити до відповідних установ.

З відповіді КП Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»за №2321 від 12.07.2012 року вбачається, що за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно не зареєстроване.

З відповіді Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району від 19.07.2012 року за №793 вбачається, що за період з 2002 року по 2012 рік сільська рада ніяких рішень стосовно виділення або передачі земельних ділянок з будь-яким цільовим призначенням ОСОБА_1 не приймала.

Рішення сесій та виконкому Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району за весь період створення сільської ради до 2002 року включно були передані до архіву Овідіопольського району, який знаходиться за адресою: Україна, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Шевченка, 169.

З відповіді Державної служби статистики України Головного управління статистики у м. Києві від 19.09.2012 року за №29/6-277, вбачається, що ТОВ «Вілена-Вторсировина»(код ЄДРПОУ 33746720), юридична адреса: м. Київ, пров. Ярославський, 3-Б, орган первинної реєстрації: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація, дата первинної реєстрації: 14.10.2005 року, ліквідовано 16.05.2008 року, номер рішення 10711110004003667, орган ліквідації: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація.

З відповіді Подільської районної в м. Києві державної адміністрації за №2586 від 11.07.2012 року вбачається, що керівником ТОВ «Вілена-Вторсировина»є ОСОБА_4, юридичну особу припинено.

З відповіді ДПС у м. Києві від 19.09.2012 року за №3955/9/18-509 вбачається, що за інформацією баз даних станом на 18.09.2012 року, ОСОБА_1 не значиться директором чи засновником підприємств, які перебувають на податковому обліку в органах державної податкової служби м. Києва, та не перебуває на податковому обліку як фізична особа -підприємець. Відомості щодо відкритих розрахункових рахунків в банківських установах відсутні.

З відповіді Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.09.2012 року за №07-387/29621 вбачається, що згідно з даними автоматизованої системи ПК «Кадастр»станом на 19.09.2012 року за ОСОБА_1 земельні ділянки в межах м. Києва не зареєстровані.

З відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за №35078 (И-2012) від 24.09.2012 року вбачається, що станом на 20.09.2012 року, згідно з даними реєстру прав власності інформація про реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_1 відсутня.

Інформація бюро щодо об'єктів нерухомості не є повною і потребує додаткового уточнення, згідно з наданими поштовими адресами об'єктів нерухомості.

З відповіді ДП «Центр державного земельного кадастру»від 20.09.2012 року за №3/462 вбачається, що в Київській міській філії Центру ДЗК відсутня інформація про реєстрацію земельних ділянок за ОСОБА_1

З відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за №09/03/16504/НК від 27.09.2012 року вбачається, що станом на 30.06.2012 року ОСОБА_1 серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10% і більше статутного капіталу), відсутній.

З відповіді Головного Управління Держкомзему у Київській області за №07-0303/21769 від 25.09.2012 року вбачається, що за наявною інформацією в Головному управлінні земельні ділянки в межах Київської області за ОСОБА_1 не обліковуються.

З відповіді Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»за №06-02/27755 від 26.09.2012 року вбачається, що відповідно до даних автоматизованої системи державного земельного кадастру, ведення якої здійснюється згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003 року, станом на 24.09.2012 року, відсутня інформація щодо земельних ділянок, які значаться за ОСОБА_1

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не надано доказів про те, що ОСОБА_1 має будь-яке відношення до об'єктів, яке ОСОБА_2 просить визнати спільною сумісною власністю, періодів їх придбання, якщо такі набувались та грошових чи інших цінностей які були використані для таких надбань.

Також слід зазначити, що з відповіді Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації за №9062/01 від 11.07.2012 року вбачається, що засновниками (учасниками) юридичної особи ТОВ «Євротрансгруп»є ОСОБА_5, розмір внеску до статутного фонду -19920,00 грн.; ОСОБА_1, розмір внесу до статутного фонду -6640,00 грн., ОСОБА_6, розмір внеску до статутного фонду -6640,00 грн.

Засновниками (учасниками) юридичної особи ПП «Кнсалтингова компанія»«ГАЛС»є ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду -5000,00 грн., ОСОБА_7, розмір внеску до статутного фонду -5000,00 грн.

З відповіді Печерської районної в м. Києві державної адміністрації за №4392/1/12 від 11.07.2012 року вбачається, що за даними реєстраційної справи ТОВ «Євромед»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.03.2000 року, шляхом реорганізації ЗАТ «Євромед», засновниками товариства є: ОСОБА_8 -15600,00 грн., що складає 26% статутного капіталу; ОСОБА_9 -3000,00 грн., що складає 5% статутного капіталу; ОСОБА_1 -41400,00 грн., що складає 69% статутного капіталу.

Станом на 09.07.2012 року відомості щодо включення ТОВ «Євромед»до Єдиного державного реєстру не подавались.

Відповідно до п.п. 26-29 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.

Згідно ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23.02.2008 року за №3480-ІV, акція є іменним цінним папером, який посвідчує майнові права його власника (акціонера) щодо акціонерного товариства, а також немайнові права, передбачені законодавчими актами, що регулюють питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти.

Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності.

Виходячи зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статного фонду господарського товариства зроблено за рахунок подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ держаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до ст.ст. 52, 57, 61 СК України майно приватного підприємства чи фізичної особи -підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не конкретизувала та не уточнила свої позовні вимоги, не довела тих обставин на які посилалась як на підставу своїх позовних вимог, а тому в зустрічному позові слід відмовити у повному обсязі.

Що стосується пояснень свідків з обох сторін, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 то суд не приймає їх до уваги, оскільки їх судження є такими, що не розкривають об'єктивної картини справи. Крім того, вони не спростовують висновків суду, щодо вирішення даного спору, а тому суд критично ставиться до даних ними пояснень і бере їх до уваги лише в частині загального опису подій, які передували зверненню до суду.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору 3219,00 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21.12.2007 року, ст.ст. 52, 57, 60, 61, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. 21 Конституції України, п. 10 листа Верховного Суду України від 29.10.2008 року №19-3767/0/8-08, ст.ст. 11, 177, 365 ЦК ст.ст. 4, 10, 27, 28, 29, 30, 57, 60, 64, 88, 169, 212-215, 218, 224, 378 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Розділити майно подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 суму сплаченого судового збору 3219,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня наступного після проголошення рішення.

Суддя