Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-13228/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 листопада 2012 року 15 год. 23 хв. № 2а-13228/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Ускової О.І., представників відповідача Бакланової З.В., Геращенка С.А., Грембовського В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Груп" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 27 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 вересня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Груп" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18 вересня 2012 року № 0009082208 та № 0009092208 (також далі за текстом - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) та з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у відповідних розмірах.

Ухвалою суду від 28 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05 листопада 2012 року судом на підставі ч. 4 ст. 65 КАС України здійснено виклик свідків - директора товариства з обмеженою відповідальністю "Денфінансгруп" (також далі за текстом - ТОВ "Денфінансгруп") (також далі за текстом - свідок-1) та директора товариства з обмеженою відповідальністю "Снайпер Медіа" (також далі за текстом - ТОВ "Снайпер Медіа") (також далі за текстом - свідок-2) .

У судових засіданнях представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю. У судовому засіданні 05 листопада 2012 року надала письмові пояснення по суті позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті судового рішення.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 08 жовтня 2012 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 31 липня по 20 серпня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 28 серпня 2012 року № 655/22-8/32109116 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- до валових витрат у І кварталі 2011 року віднесено кошти у розмірі 21759824,00 грн., чим порушено п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, абзац "г" підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим позивачу донараховано податок на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 5439956,00 грн.;

- до валових витрат у II-IV кварталах 2011 року віднесено кошти у розмірі 15410863,00 грн., чим порушено ст. 134, п. 138.2 ст. 138, підпункт 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) , у зв'язку з чим позивачу донараховано податок на прибуток у загальному розмірі 4544000,00 грн., у тому числі за: ІІ квартал 2011 року - 1215019,00 грн., ІІІ квартал 2011 року - 1271279,00 грн., IV квартал 2011 року - 2057702,00 грн.;

- занижено ПДВ у загальному розмірі 1093220,00 грн., у тому числі: лютий 2011 року - 40672,00 грн., квітень 2011 року - 46509,00 грн., травень 2011 року - 52427,00 грн., червень 2011 року - 48324,00 грн., жовтень 2011 року - 250088,00 грн., листопад 2011 року - 655200,00 грн., чим порушено ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 187, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень, розглянувши які, відповідач листом від 14 вересня 2012 року № 7548/22-810 повідомив позивача про залишення висновків вказаного акту без змін.

На підставі акту перевірки, 18 вересня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0009082208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1093220,00 грн. за основним платежем та у розмірі 226323,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями: № 0009092208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9983957,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Денфінансгруп" та ТОВ "Снайпер Медіа".

Зокрема, в бухгалтерському обліку позивача відображено отримання ним робіт (послуг) від ТОВ "Денфінансгруп" та ТОВ "Снайпер Медіа", а також формування на підставі цього валових витрат та податкового кредиту.

При перевірці відповідачем враховано висновки акту перевірки від 23 листопада 2011 року № 794/23-2/37336043, відповідно до яких, діяльність ТОВ "Денфінансгруп" здійснювалась без мети настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. До того ж, у ТОВ "Денфінансгруп" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.

Відповідачем також враховано висновки акту від 22 вересня 2011 року № 1080/3/23-40-37033120, згідно з якими, ТОВ "Снайпер Медіа" має ознаки "фіктивного" підприємництва. У вказаному акті також зазначено про відсутність у вказаного товариства адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що викладені обставини стали підставою для висновку відповідача про безпідставне включення позивачем до валових витрат сум по розрахунках із ТОВ "Денфінансгруп" та ТОВ "Снайпер Медіа", що, у свою чергу, призвело до заниження позивачем суми податку на прибуток.

Як зазначено у постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності.

Стосовно фактичного здійснення позивачем господарської діяльності суд зазначає наступне.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що між відповідачем та ТОВ "Денфінансгруп" 10 січня 2011 року укладено ряд договорів, а саме: № 100102 (про надання послуг), за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Денфінансгруп" прийняло на себе зобов'язання надавати позивачу послуги юридичного характеру в обсязі та на умовах, передбачених договором; № 100103 про надання рекламних послуг, за умовами якого ТОВ "Денфінансгруп" прийняло на себе зобов'язання на власний ризик виконувати послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, а також інші послуги рекламного характеру, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги; № 100104 про надання послуг супроводження охоронної діяльності, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Денфінансгруп" приймало на себе зобов'язання надавати позивачу послуги технічного контролю за станом роботи охоронної сигналізації та систем відеоспостереження на об'єктах позивача, порядком несення чергувань охоронникам на об'єктах позивача з метою недопущення зловживань та корупційних дій з боку персоналу та клієнтів позивача.

Крім того, у матеріалах справи містяться копії договорів, укладених позивачем з ТОВ "Снайпер Медіа", а саме: від 26 квітня 2011 року № 2604-сод, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Снайпер Медіа" прийняло на себе зобов'язання надавати позивачу послуги технічного контролю за станом роботи охоронної сигналізації та систем відеоспостереження на об'єктах позивача, порядком несення чергувань охоронниками на об'єктах позивача з метою недопущення зловживань та корупційних дій з боку персоналу та клієнтів позивача; від 26 квітня 2011 року № 2604-рп, за умовами якого ТОВ "Снайпер Медіа" прийняло на себе зобов'язання на власний ризик виконувати послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, а також інші послуги рекламного характеру, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги; 01 липня 2011 року № 0106-ЮП, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Снайпер Медіа" прийняло на себе зобов'язання надавати позивачу послуги юридичного характеру в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Проаналізувавши зміст вказаних договорів, суд прийшов до висновку, що між позивачем та ТОВ "Денфінансгруп", ТОВ "Снайпер Медіа" у 2011 році укладено правочини, які за своїм змістом є аналогічними один одному.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами представником позивача суду надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів прийому-передачі векселів та податкових накладних. При цьому, суду не надано рахунків-фактур та банківських виписок, якими підтверджується рух коштів на рахунках позивача, на підставі яких суд прийшов би до висновку про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності, зокрема із ТОВ "Денфінансгруп" та ТОВ "Снайпер Медіа". Суду також не надано будь-якого підтвердження факту виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, а також надання інших послуг рекламного характеру, як це передбачено договором від 10 січня 2011 року № 100103 та від 26 квітня 2011 року № 2604-рп, хоча про доцільність надання таких документів судом зазначалось у ході судового розгляду справи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з ПДВ; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із ПДВ тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 06 травня 2011 року (02 червня 2011 року) № 742/11/13-11, з метою встановлення реальності вчинення господарських операцій необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, свідчать, що господарські операції, здійснені позивачем та його контрагентами, не мають реального товарного характеру.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, підпунктом 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

З аналізу викладених положень вбачається, обов'язковою умовою включення суми ПДВ до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, належним чином зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, фактичного здійснення таких операцій не відбулось. Документи, які надані представником позивача суду на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами, не є достатніми доказами фактичного їх здійснення.

Крім того, будучи допитаними у судових засіданнях 20 та 27 листопада 2012 року як свідки, директор ТОВ "Денфінансгруп" та директор ТОВ "Снайпер Медіа" відповідно так і не змогли пригадати, які саме та яким саме чином очолювані ними товариства (до штату вказаних товариств входять тільки їх директори) надавали позивачу (ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп") послуги, у тому числі юридичного характеру. При цьому, зазначили, що такі послуги за укладеними з позивачем договорами надавались за посередництва інших суб'єктів господарювання, однак будь-яких підтверджуючих документів у ході судового розгляду справи не надали, хоча, будучи приведеними до присяги, повідомили, що такі документи існують.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Груп" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Груп" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18 вересня 2012 року: № 0009082208, яким позивачу (ідентифікаційний код 32109116) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1319543,00 грн. (Один мільйон триста дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок три гривні 00 копійок); № 0009092208, яким позивачу (ідентифікаційний код 32109116) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу 11021000) (з урахуванням штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у загальному розмірі 9983958,00 грн. (Дев'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 00 копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 03 грудня 2012 року