Постанова

від 24.01.2019 по справі 2а-13228/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №2а-13228/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/25174/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Консалтинг Груп

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року

у складі колегії суддів Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А. Губської Л.В.

у справі №2а-13228/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Консалтинг Груп

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Консалтинг Груп (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року № 0009082208, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 093 220 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 226 323 грн, а також № 0009092208, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 9 983 957 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

27 листопада 2012 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено, з підстав доведеності податковим органом складу податкових правопорушень , покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень , та встановлення нереальності господарських операцій.

05 лютого 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою направлення справи на новий розгляд судом касаційної інстанції вказано необхідність дослідження судами обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами Товариствами з обмеженою відповідальністю Денфінансгруп та Снайпер Медіа , а саме можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні поставлених товарів та наданих послуг, а також дослідження руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

04 грудня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено.

17 травня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.

13 червня 2016 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 138, 198 Податкового кодексу України, частин 1, 2 статті 9, частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, статті 69, 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо не підтвердження спірних господарських операцій допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, просить рішення суду скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2015 року .

15 червня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя - Степашко О. І.) відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 2а-13228/12/2670 .

17 листопада 2016 року справа № 2а-13228/12/2670 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 лютого 2018 року справу № 2а-13228/12/2670 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Заперечення або відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає .

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у липні-серпні 2012 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 28 серпня 2012 року № 655/22-8/32109116 (далі - акт перевірки).

18 вересня 2012 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0009082208 за порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 093 220 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 226 323 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0009092208 за порушення приписів пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 9 983 957 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.

Штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В основу податкових правопорушень покладений висновок податкового органу про завищення розміру податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Денфінансгруп та Снайпер Медіа при придбанні юридичних, маркетингових (рекламних) послуг та послуг з охорони .

Касаційна скарга позивача підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у касаційній скарзі посилається виключно на неправильне застосування положень Податкового кодексу України, хоча податковим органом як правову підставу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0009092208 визначено також положення Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариствами з обмеженою відповідальністю Денфінансгруп та "Снайпер Медіа" у 2011 році укладено низку договорів про надання послуг, а саме юридичних послуг, рекламних послуг, послуг супроводження охоронної діяльності.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд апеляційної інстанції здійснив оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договорів, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт) на відповідність вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88) .

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, наведених в ухвалі від 05 лютого 2015 року, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року витребувано додаткові докази на підтвердження обґрунтування позову, а саме: докази фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні наданих послуг; рахунки - фактури та банківські виписки на підтвердження руху коштів на рахунках позивача; докази виготовлення та розповсюдження рекламної продукції; використання отриманих позивачем послуг за спірними господарськими операціями у власній господарській діяльності та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача, однак жодних документів Товариством суду не надано .

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, суд апеляційної інстанції зазначив, що із наданих позивачем документів не можливо встановити зміст та обсяг здійснених операцій та які саме роботи виконувалися Товариствами з обмеженою відповідальністю Денфінансгруп та Снайпер Медіа , а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та використання ним отриманих результатів у його господарській діяльності. Інших доказів, які підтверджують отримання позивачем результатів зазначених послуг матеріали справи не містять.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувався з не підтвердження реальності господарських операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки відсутність обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням № 88 позбавляє первинні документи їх офіційного значення, і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації , на підставі положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У цій справі нереальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судом на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту відсутності первинних документів, як підстав формування податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, невідповідності наданих документів законодавчо визначеним вимогам щодо форми і змісту, а також іншої інформації, яка міститься у письмових доказах.

Верховний Суд визнає, що за встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга платника податків залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Консалтинг Груп залишити без задоволення .

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі №2а-13228/12/2670 залишити без змін .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер