Постанова

від 26.11.2012 по справі 17/12/5026/962/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа№ 17/12/5026/962/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

від позивача: ОСОБА_2 - представник, дов. № 123 від 05.05.2011;

від відповідача: Юсим О.А. - директор;

Хомякова Л.В. - представник, дов. № 103 від 05.06.2012;

від третьої особи: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2012

у справі № 17/12/5026/962/2011 (суддя Боровик С.С.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6,

про стягнення 200 972,00 грн.

Справа № 17/12/5026/962/2011 передана на розгляд згідно із розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного Господарського суду від 24.09.2012 відповідно до повторного автоматичного розподілу справ.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 розгляд справи № 17/12/5026/962/2011 відкладено на 26.11.2012.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс" про стягнення 200 972,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем було втрачено вантаж, вартість якого останній вимагав стягнути.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.06.2011 року до участі у справі №12/5026/962/2011 було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.07.2012 у справі № 12/5026/962/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного Господарського суду від 26.09.2011 року у справі №12/5026/962/2011, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого Господарського суду України від 24.01.2012 року судові рішення у справі №12/5026/962/2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення у справі №12/5026/962/2011, зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність взаємозв'язку між виною ОСОБА_6 та висновками правоохоронних органів у даному випадку є помилковим, а пояснення водія про видачу вантажу не може бути належним та допустимим доказом. Також, суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій не враховано положень ст.ст. 924 та 1191 Цивільного кодексу України. При цьому, Вищий господарський суд України зауважив, що оцінку товарно-транспортним документам, на підставі яких водій ОСОБА_6 здійснив перевезення вантажу, щодо якого виник спір, судами не надано.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.02.2012 справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 про стягнення 200972,00 грн. прийнято до провадження та присвоєно їй №17/12/5026/962/2011.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.04.2012 у справі № 17/12/5026/962/2011 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 200 972,00 грн. вартості втраченого товару, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 2009,72 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи у суді першої інстанції, 1004,86 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 2009,72 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідачем подано до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2012 у справі № 17/12/5026/962/2011. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

На думку скаржника, суд в рішенні хибно посилається на договір-заявку від 16.03.2011 № 51 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 та відповідачем, оскільки дана факсова копія не підписана скаржником та судом не враховано, що законодавством, регулюючим відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів, які є доказами та підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу.

Скаржник вважає, що судом не було встановлено належну сторону з правом вимоги про відшкодування матеріальних збитків в разі втрати вантажу, яке передбачене п. 16.4 розділу 16 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України та порушено порядок належності доказування даного факту, вказуючи на відсутність договорів між позивачем та відповідачем.

Скаржник посилається на те, що завантаження товару відбулось на підставі домовленості між відповідачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, останнім вказано остаточну адресу розвантаження - м. Єнакієве; вантажовідправником не було надано водію ОСОБА_6 інформації щодо повної адреси вантажоодержувача.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу позивач, зокрема, вказує те, що згідно з п. 6 абзацу 2 ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05.04.2001 до комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належить зберігання вантажу; відсутність у скаржника примірника товарно-транспортної накладної № 9 від 16.03.2011 з відбитком печатки та підпису вантажоодержувача є належною підставою стверджувати факт невиконання водієм обов'язку щодо збереження вантажу, незалежно від того, в якому місті, Луганську чи Єнакієве, він був вивантажений.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи письмового заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого Господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого Господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.01.2011 року між позивачем (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана" (замовник) було укладено договір № 20 транспортно-експедиційного обслуговування (далі - договір, т. 1, а.с. 8-11), згідно з п.п. 1.1, 2.1 якого позивач в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобов'язувався перевезти автомобільним транспортом довірений йому вантажовідправником вантаж (згідно з транспортною накладною) із місця відправлення в пункт призначення, який зазначено в заявках замовника, і видати вантаж уповноваженій на його отримання особі, указаній в заявці (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язувався оплатити послуги. Для виконання умов цього договору експедитор має право залучити любу третю особу на свій розсуд.

Згідно із заявкою № 1-1503 від 15.03.2011 Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана" на виконання договору (т. 1, а.с. 84), позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Іркліїв-Луганськ, адреса розвантаження - м. Луганськ, пров. Переїзний, 1А.

16.03.2011, шляхом обміну факс-копіями позивач уклав договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 за маршрутом Іркліїв - Луганськ, місце розвантаження - м. Луганськ, пров. Переїзний,1А (т. 1, а.с. 16).

Також, 16.03.2011 шляхом обміну факс-копіями Фізична особа - підприємець ОСОБА_8 уклав договір-заявку № 51 з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс", на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: - Іркліїв, Черкаської обл. - Луганськ, Єнакієве (т. 1, а.с. 91).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс", на підставі наказу від 16.03.2011 № 40 (т. 1, а.с. 106), відрядив свого працівника ОСОБА_6, прийнятого на роботу за наказом від 16.08.2010 № 37 (т. 1, а.с. 89), для перевезення вантажу з пгт Іркліїв (Іркліївський маслосирзавод) в м. Луганськ/м. Єнакієве (Фізична особа - підприємець ОСОБА_8) на автомобілі ISUZU NQR 71, реєстраційний № НОМЕР_1.

Згідно із видатковою накладною № РН-0000553 від 16.03.2011 (т. 1, а.с. 18) та товарно-транспортною накладною № 9 від 16.03.2011 (т. 1, а.с. 94), виданих Відкритим акціонерним товариством "Іркліївський маслосирзавод", останній відпустив і видав для перевезення автомобілем НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, товар (вантаж) - сир в кількості 5024 кг, загальною вартістю 200972,00 грн., від вантажовідправника - Відкритого акціонерного товариства "Іркліївський маслосирзавод" с. Іркліїв Черкаської області до вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана", пункт розвантаження м. Луганськ.

Публічне акціонерне товариство "Іркліївський маслосирзавод" своїм листом від 07.06.2011 № 538/04 підтвердило факт відвантаження товару відповідно до видаткової накладної № РН-0000553 від 16.03.2011 на суму 200 972,00 грн. на підставі заявки Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана" в автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 111).

Із письмових пояснень водія ОСОБА_6 вбачається, що отриманий ним для перевезення товар був розвантажений в м. Єнакієве за розпорядженням Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, всі перевізні документи на вантаж він передав представнику Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, з якими той зник (т. 1, а.с. 107).

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 209 500,58 грн. вартості не отриманого товару (сиру).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.05.2011 у справі № 4/70/2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 вартість втраченого товару у розмірі 200 972,00 грн. (т. 1, а.с. 79-80).

Позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування позадоговірної шкоди в порядку ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, спричиненої йому працівником відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

На переконання позивача, який відповідає перед замовником за зберігання вантажу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс", як перевізник вантажу, повинно відшкодувати завдану його працівником - водієм ОСОБА_6, шкоду - вартість втраченого вантажу.

Частиною 1 ст. 918 Цивільного кодексу України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статутом автомобільного транспорту Української РСР, затвердженим Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 401, встановлено, що завантаження і розвантаження вважається закінченим після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж.

Частиною 2 ст. 308 та частиною 3 ст. 310 Господарського кодексу України встановлено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення і припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Згідно із ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Суд першої інстанції вірно вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс" зобов'язалось доставити вантаж до пункту призначення - м. Луганськ, як це передбачено товарно-транспортною накладною № 9 від 16.03.2011; повідомити одержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана", а не Фізичну особу - підприємця ОСОБА_8, про прибуття вантажу, що передбачено п. 1 ст. 310 Господарського кодексу України.

Також, одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана", був зобов'язаний прийняти вантаж, що передбачено ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України.

В ч. 3 ст. 310 Господарського кодексу України передбачено, якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Відтак, водій Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс" ОСОБА_6 повинен був доставити вантаж від вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства "Іркліївський маслосирзавод", до вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана", про що вказано у товарно-транспортній накладній № 9 від 16.03.2011.

При цьому, водій ОСОБА_6 не мав право за вказівкою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 розвантажувати товар в іншому місці, ніж зазначено в товарно-транспортній накладній № 9 від 16.03.2011, оскільки такі дії суперечать ст. 310 Господарського кодексу України.

При цьому, як обґрунтовано вказав місцевий господарський суд, змінити вказаного в перевізному документі вантажоодержувача може виключно вантажовідправник, яким Фізична особа - підприємець ОСОБА_8 не є, і в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, що прямо передбачено ч. 1 ст. 309 Господарського кодексу України, а не за допомогою телефонного зв'язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, незнання водієм Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс" ОСОБА_6 законодавства про перевезення вантажів, не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс" від обов'язку відшкодувати позивачу завдану його водієм ОСОБА_6 шкоду - вартість втраченого вантажу.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, Господарським судом Черкаської області правомірно задоволено позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс" про стягнення 200 972,00 грн.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що надають підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, враховуючи викладене та наступне.

Оскільки позов пред'явлено про відшкодування шкоди у порядку, встановленому ст. 1172 ЦК України, тобто позадоговірної шкоди, скаржник безпідставно обмежується лише відсутністю договору перевезення автомобільним транспортом між позивачем та відповідачем, оскільки у даному випадку належить враховувати та оцінювати не лише виконання договору перевезення відповідачем, а також і договори транспортного експедирування, укладення яких було підставою для укладання відповідачем договору перевезення згідно із товарно-транспортною накладною № 9 від 16.03.2011.

Згідно із ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб; у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У зв'язку із зазначеною підставою, рішенням Господарського суду Луганської області від 10.05.2011 у справі № 4/70/2011 було стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 суму вартості втраченого вантажу за товарно-транспортною накладною № 9 від 16.03.2011 у розмірі 200 972,00 грн.

Оскільки саме водієм відповідача не було виконано усіх вимог, які нормами чинного транспортного законодавства пред'являються до перевізника, то відповідач повинен нести відповідальність за такі дії.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами транспортного законодавства, (зокрема, ст.ст. 309, 310 Господарського кодексу України, п.п. 13.11, 13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказами Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 та від 23.03.1998 № 90) встановлено спосіб дій перевізника у разі настання змін у перевізному документі.

Однак, докази того, що водієм відповідача було дотримано вимог, передбачених нормами законодавства у процесі перевезення товару за товарно-транспортною накладною № 9 від 16.03.2011, у матеріалах справи відсутні.

Порушення норм процесуального права, яке є відповідно до ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення, апеляційним господарським судом не встановлено.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного Господарського суду дійшла до висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, в рішенні місцевого Господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Також, місцевим господарським судом в повному обсязі враховано вказівки, викладені в постанові Вищого Господарського суду України від 24.01.2012 року судові рішення у справі №12/5026/962/2011.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2012 року у справі №17/12/5026/962/2011.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вок-Бокс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2012 у справі №17/12/5026/962/2011 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2012 у справі № 17/12/5026/962/2011 залишити без змін.

3. Справу № 17/12/5026/962/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.