Рішення

від 08.01.2009 по справі 15/153пд(2/574пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/153пд(2/574пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.09                                                                                 Справа № 15/153пд(2/574пд).

          за позовом          

Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарська Нива», смт. Новоайдар Луганської області

до 1 відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Картон-Пак», смт. Новоайдар Луганської області

     2 відповідача –Дочірнього підприємства «Нива»товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агро-Нива», смт. Новоайдар Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Новоайдарська районна державна адміністрація, смт. Новоайдар Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача –Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма «АГРО», м. Луганськ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Луганськ”, м. Луганськ

про визнання недійсним договору та визнання права власності

Суддя  Пономаренко Є.Ю.

Представники:

від позивача: Ігнатенко О.В., довіреність б/н  від 02.07.08;    

від 1-го відповідача  - Кузнецов О.В., директор ТОВ "Картон-Пак" згідно протоколу загальних зборів № 2 від 17.01.05;     

від 2-го відповідача –представник не прибув;

від Новоайдарської  районної  державної адміністрації - представник не прибув;

від Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми “АГРО” - Ткаченко В.В., представник за довіреністю № А-2/71 від 10.06.07;

від Відділення Промінвестбанку в м. Луганськ - Спіцина Н.Ф., представник за довіреністю № 556 від 18.03.08.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- визнати недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.04, який укладений між ДП “Нива” ТОВ СВФ “Агро-Нива” та ТОВ “Картон-Пак” з моменту його укладення;

- визнати за ТОВ “Айдарська Нива” з моменту державної реєстрації 05.01.05 його Статуту право власності на нерухоме майно, а саме:

майстерня, стіни залізобетонні плити площею - 622,3 кв. м;

гараж, стіни залізобетонні плити площею - 534 кв.м;

гараж, стини кирпи, площею –42,2 кв. м;

крита стоянка, залізобетонні плити, площею –889,1 кв. м;

склад, залізобетонні плити площею –290,3 кв. м;

кузня, стіни-цегла, площею –27,2 кв. м;

заправка шлакоблочна, площею –12,6 кв. м;

вбиральня цегельна, площею –7,1 кв. м;

каналіцазійна яма, площею –10,6 кв. м;

ворота металеві, площею –38 кв. м;

огорожа залізобетонні плити, площею –891,1 кв. м;

огорожа із шиферу, площею –39 кв. м;

огорожа шлакоблочна, площею –14,4 кв. м;

асфальтове покриття, площею –404,8 кв. м;

покриття залізобетонні плити, площею –51 кв. м;

оглядова яма шлакоблочна –13,9 кв. м., яке розташоване за адресою: смт. Новоайдар Луганської області, пр. Сінний,буд.4;

- зобов'язати Новоайдарське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації зареєструвати за ТОВ “Айдарська Нива” право власності на вищезазначені об'єкти нерухомості.

При первісному розгляді справи судом була прийнята до провадження заява позивача від 29.02.08 щодо уточнення позовних вимог, за якою позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.04, який укладений між ДП “Нива” ТОВ СВФ “Агро-Нива” та ТОВ “Картон-Пак” з моменту його укладення.

Заявою від 26.12.2008р. позивач просить розглянути по суті перші дві позовні вимоги, що були предметом позову за первісно поданою до суду позовною заявою у даній справі, а саме вимоги про визнання недійсним договору та про визнання права власності на вищенаведене майно. Враховуючи, що обидві вказані вимоги були предметом позову за первісно поданою позовною заявою, судом прийнято до провадження вказану заяву позивача та відповідно предметом позову, за яким вирішується спір у даній справі, є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.04 та визнання права власності на вищенаведене майно.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14 березня 2008 року при первісному розгляді спору у даній справі  позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України  від 27.08.2008р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді спору, враховуючи те, що ПП СГВФ «АГРО»стверджує про набуття права власності на спірне майно 04.03.08, тобто до винесення рішення по справі 2/574пд, тоді як при первісному розгляді справи судом першої інстанції не залучалося ПП СГВФ «АГРО»до участі у справі, суд при новому розгляді справи залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача –Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма «АГРО», про що вказано в  ухвалі від 12.09.2008р.

Також, при новому розгляді справи судом задоволено клопотання Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Луганськ»та враховуючи те, що нерухоме майно, яке було предметом купівлі-продажу, було передано в іпотеку даній банківській установі, суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Луганськ», про що винесено ухвалу від 03.10.2008р.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема наступними доводами: на день укладення оскаржуваного договору Метропан В.М. не мав повноважень на підписання договору від імені підприємства продавця; на день укладення договору ДП «Нива»ТОВ СВФ «Агро-Нова»не було власником нерухомого  майна, оскільки право власності на майно по договору, на думку позивача, виникає з моменту реєстрації майна в БТІ.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники 1-го відповідача та  третіх осіб –Промінвестбанку і ПП СГВФ «АГРО» проти позову заперечили з підстав, наведених у наданих суду письмових поясненнях, зазначаючи про правомірність оскаржуваного у справі договору купівлі-продажу.

Другий відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив, з огляду на припинення юридичної особи.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін і третіх осіб та надані ними докази суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Між відповідачами у справі, дочірнім підприємством “Нива” товариства з обмеженою відповідальністю  СВФ “Агро-Нива”, як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю  “Картон-Пак”, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.04 б/н.

За умовами даного договору Продавець  (2 відповідач у справі) продав Покупцеві (1 відповідачу у справі) нежитлові будівлі та споруди, які складаються з об'єктів, позначених у технічному плані, складеному 08.12.04 Новоайдарським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації, літерами: “А1”загальною площею 264,7 кв.м; “Б”; “В”; “Г”; “Д”; “Е”; “У”; “Ж”; “П”; “Н”; “С”; “к”; “к1”; “М”, а також номерами: №№ 1,2,3,4,5,6,7 та розташовані в смт. Новоайдар Новоайдарського району Луганської області, пр. Сінний, буд. 4 (п. 1.2. договору).

Даний договір посвідчений нотаріально 16.12.2004р.

Того ж дня здійснена державна реєстрація договору в державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 16.12.2004р. за № 493055.

Покупцем виконані грошові зобов'язання за договором. Так, на виконання умов даного договору (п. 2.1, п. 2.3) перший  відповідач перерахував другому відповідачеві за придбане майно суму 45 682 грн. 00 коп., що підтверджено платіжними документами.

За доводами позивача, на підставі передавального акту від 13.12.2004р., складеного в процесі реорганізації шляхом перетворення дочірнього підприємства “Нива” товариства з обмеженою відповідальністю  СВФ “Агро-Нива” у товариство з обмеженою відповідальністю «Айдарська Нива», усе майно перейшло від ДП «Нива»ТОВ СВФ «Агро-Нива»до ТОВ «Айдарська Нива».

Згідно п. 4 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» передавальний  акт  або  розподільчий  баланс повинен бути затверджений  засновниками  (учасниками)   юридичної   особи   або органом,  який  прийняв  рішення  про  припинення юридичної особи, а підписи  голови  та членів комісії з припинення юридичної особи на передавальному акті або  розподільчому  балансі  повинні  бути нотаріально посвідчені.

Також, необхідність нотаріального посвідчення передавального акту для наступної передачі для державної реєстрації припинення, визначена абз. 2 ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України.

Проте, вимоги вказаних норм законодавства не були дотримані при складенні передавального акту, на який посилається позивач.

Так, передавальний акт від 13.12.2004р. не має будь-яких відміток про нотаріальне посвідчення.

Тому, через недотримання законодавчо визначених вимог до форми передавального акту його не можна вважати вчиненим.

Відтак, враховуючи нездійснення нотаріального посвідчення передавального акту підприємство позивача не можна вважати таким, що набуло право власності на спірне майно з 13.12.2004р.

Крім того, щодо переходу права власності на майно в процесі реорганізації підприємства шляхом його перетворення слід зазначити також наступне.

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми (ч. 1 ст. 108 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України у разі  перетворення (тобто в момент перетворення) до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення регламентовано положеннями ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».

Згідно п. 15 вказаної статті Закону перетворення  вважається  завершеним  з моменту  державної  реєстрації  новоутвореної  юридичної  особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

Виходячи з системного аналізу наведених та інших норм, що регулюють питання припинення юридичної особи шляхом перетворення, та враховуючи тлумачення самого терміну «перетворення», державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення та державна  реєстрація  новоутвореної  юридичної  особи мають здійснюватися в один день.

У даному випадку державна реєстрація припинення юридичної особи - дочірнього підприємства “Нива” ТОВ СВФ “Агро-Нива” (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31432024) проведена державним реєстратором 17.12.2004 р., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру  юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.12.2008р., наданою державним реєстратором на вимогу ухвали суду.

Державна ж реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарська Нива»(новоутвореної юридичної особи у яку перетворено ДП “Нива” ТОВ СВФ “Агро-Нива”) проведена державним реєстратором 05.01.2005 р.

Так, момент перетворення юридичної особи поділено державним реєстратором на дві дати 17.12.2004 р. та 05.01.2005 р.

За будь-яких обставин як державна реєстрація припинення ДП “Нива” ТОВ СВФ “Агро-Нива”, так і державна реєстрація ТОВ «Айдарська Нива»відбулися після укладення оскаржуваного договору.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України у разі  перетворення  до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Тобто, права та обов'язки переходять при вже здійсненому перетворенні.

Юридична особа створена в процесі перетворення набуває цивільної правоздатності з моменту її державної реєстрації (ч. 4 ст. 91, ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, п. 15 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»).

Таким чином, доводи позивача про те, що станом на моменту укладення оскаржуваного договору продавець - ДП “Нива” ТОВ СВФ “Агро-Нива” вже не мав повноважень власника майна є необґрунтованими.

Крім того, передавальний акт  від 13.12.2004 р. не є належним доказом, що свідчить про перехід до підприємства позивача права власності саме на спірне майно, що було відчужено за оскаржуваним договором.

Так, вказаний передавальний акт не містить переліку майна з визначенням його ідентифікуючих ознак, а також не має у своєму складі додатків, що містили б перелік конкретного майна.

Документів, які б свідчили що саме спірне конкретно визначене майно увійде до статутного капіталу  позивача, складених до дня укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу не надано.

Доводи позивача про те, що Метропан В.М. не міг бути одночасно керівником юридичної особи, що припиняється, та керівником юридичної особи, яка створюється в результаті такого перетворення, є хибними та нормативно необґрунтованими. Крім того, як зазначалося вище, державна реєстрація ТОВ «Айдарська Нива»проведена лише 05.01.2005 р. Відповідно правоздатності дана юридична особа набула з  05.01.2005 р. Дієздатність юридична особа набуває після набуття правоздатності. Відтак, до 05.01.2005 р., тобто станом на день укладення оскаржуваного договору (13.12.2004 р.) Метропан В.М. не був директором ТОВ «Айдарська Нива». Його було наділено певними повноваженнями, пов'язаними із державною реєстрацією ТОВ «Айдарська Нива», але саме статусу директора він міг набути після державної реєстрації даного підприємства. За будь-яких обставин, законодавством не визначено заборони на те щоб особа виконувала одночасно обов'язки керівника двох підприємств.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.12.2004р. відносно першого відповідача слід відмовити за необґрунтованістю.

Провадження у справі відносно другого відповідача слід припинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що підприємство як юридична особа є припиненим.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Картон-Пак», як продавцем, та приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою «Агро», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу від 04.03.2008р.

Об'єктом продажу за договором є теж майно, що було придбане першим відповідачем за оскаржуваним у даній справі договором від 16.12.2004 р.

Договір купівлі-продажу від 04.03.2008 р. того ж дня було посвідчено нотаріально та внесено до державного реєстру правочинів, про що надано витяг за №5545868.

Передача майна до набувача за договором –ПП СВФ «Агро»оформлена актом приймання-передачі від 05.03.2008р.

Відповідно до п. 5.3. договору право власності на нежитлові будівлі та споруди виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає  нотаріальному  посвідченню  або державній реєстрації, є укладеним з  моменту  його  нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з  моменту державної реєстрації.

Також, в ч. 1 ст. 210 ЦК України встановлено, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України якщо  договір  про  відчуження  майна  підлягає  державній реєстрації,  право  власності  у  набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Наведені норми є імперативними.

Таким чином, приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма «Агро»набуло права власності на придбане за договором купівлі-продажу від 04.03.2008 р. майно з моменту державної реєстрації даного договору в Державному реєстрі правочинів.

Слід зазначити, що державна реєстрація правочину (договору купівлі-продажу) та державна реєстрація права власності на майно в БТІ є абсолютно різними правовими поняттями з різними правовими наслідками.

Тому, позивач помилково вважає, що договір є вчиненим з моменту реєстрації права власності на майно в БТІ. (Такі доводи позивач наводив відносно оскаржуваного договору).

На день прийняття даного рішення договір купівлі-продажу від 04.03.2008 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Картон-Пак»та приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою «Агро», не визнаний недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину.

Таким чином, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.04, укладеного між відповідачами у справі, та враховуючи наявність права власності на спірне майно у приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро»на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008 р., у суду відсутні правові підстави задоволення позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно за позивачем.

Крім того, слід зазначити наступне.

В силу ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або  вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Враховуючи, що на даний час власником спірного майна є приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма «Агро»неможливо буде виконати реституцію, застосовану судом у разі задоволення позову про визнання недійсним договору укладеного між відповідачами. Застосування реституції у разі визнання судом договору недійсним є обов'язковим. Так, у даній ситуації задоволення позову про визнання договору недійсним, з урахуванням обов'язковості застосування механізму встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, не відновить прав позивача. Тому, у даному випадку подання позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу є неналежним способом захисту порушеного права.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 25.07.2006 р. у справі № 69/8-05.

На підставі наведеного, у разі, якщо позивач вважає себе власником майна, він вправі звернутися у встановленому порядку з віндикаційним позовом.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити частково. Провадження у справі відносно другого відповідача слід припинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні позову відносно першого відповідача слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у складі: 541 грн. 82 коп. державного мита (85 грн. –за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним договору та 456 грн. 82 коп. –за вимогою про визнання права власності), а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

При подачі позову позивачем було сплачено державне мито лише у сумі 85 грн.

Відповідно до підпункту «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн. і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Згідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з  урахуванням  вартості спірного  майна  та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом   Головної  державної  податкової  інспекції  України  від 22.04.1993 N 15. Відповідно до пункту 32 розділу V Інструкції про порядок справляння державного мита (затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993) з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна. У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007  8/219-07 та ухвалі Вищого господарського суду України від 05.03.08 № 18/523пн викладено  таку ж правову позицію.

Тому, з позивача додатково слід стягнути у доход державного бюджету мито в сумі 456 грн. 82 коп.

У пункті 6.4 Розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98  вказує, що у  випадках  скасування  рішення  господарського суду і передачі  справи  на  новий  розгляд  розподіл  судових  витрат зі справи,  у  тому  числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд  рішення  в  апеляційному  або  у касаційному порядку,   здійснює господарський  суд,  який  приймає  рішення,  керуючись загальними правилами  розподілу  судових  витрат.

Приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма «АГРО»при подачі касаційної скарги сплачено державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. (квитанція № 4201061 від 11.07.08).

Тому, з позивача додатково слід стягнути на користь приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма «АГРО»державне мито в сумі 42 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відносно першого відповідача -  Товариства з обмеженою відповідальністю «Картон-Пак» відмовити повністю.

2. Провадження у справі відносно другого відповідача –Дочірнього підприємства «Нива»товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агро-Нива» припинити.

3. Судові витрати за позовом у складі: 541 грн. 82 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарська Нива», смт. Новоайдар Луганської області, пров. Сінний, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31432024 у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі  456  грн. 82  коп. видати наказ Державній податковій інспекції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарська Нива», смт. Новоайдар Луганської області, пров. Сінний, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31432024, на користь приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма «АГРО», м. Луганськ, вул. Оборонна, 107, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30877035, державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 12.01.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко