ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2012 року м. Київ К-11007/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2010 у справі № 11/355 (2-а-7158/08)
за позовом Приватного підприємства "Солекс"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Підприємство звернулось до суду з позовом до податкового органу, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення від 26.06.2008 № 0002292330/0, яким до позивача застосовано фінансові санкції за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції.
Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями податкових органів було проведено перевірку господарської одиниці позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої було складено акт від 06.06.2008, де зазначено про допущені порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Судами також встановлено, що у гральному закладі, який перевірявся, використовувався реєстратор розрахункових операцій типу Марія-701 (фіскальний номер № 2023003261) з метою здійснення розрахункових операцій у сфері надання залом гральних автоматів відповідних послуг.
Фактичною підставою для визначення позивачу спірної суми фінансових санкцій згідно ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", слугував висновок фахівців податкових органів, що позивач реалізовував послуги з гри на гральних автоматах, які не оснащені фіскальною функцією.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що під час надання гральних послуг із використанням гральних автоматів, обладнаних купюроприймачами, факт порушення позивачем чинного податкового законодавства відсутній, оскільки у суб'єкта господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримуватись приписів Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією, в силу відсутності у державному реєстрі реєстратора розрахункових операцій України, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом.
Так, правові засади застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Статтею 12 Закону № 265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України (ст. 11 Закону № 265/95-ВР).
Пунктом 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31.12.2006 всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 № 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
Отже, до вказаної дати (01.07.2008) у державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було реєстратора розрахункових операцій, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єкта господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону № 265/95-ВР.
Оскільки перевірка контролюючим органом була здійснена 06.06.2008, тобто до включення вищезазначеної комп'ютерно-касової системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, вина позивача у порушенні ним порядку використання реєстраторів розрахункових операцій під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключається, оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2010 у справі № 11/355 (2-а-7158/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2012 |
Оприлюднено | 19.12.2012 |
Номер документу | 28049911 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Карась О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні