Рішення

від 26.12.2008 по справі 5020-1/054

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1/054

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

"26" грудня 2008 р. справа № 5020-1/054

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська промислова компанія” (99043, м. Севастополь, вул. Комунарів, буд.17, кв.95)

99043, м. Севастополь, с. Орлине, вул. Пахомова, буд. 5, кв. 1)

до Закритого акціонерного товариства „Юниор Стар”

     (98600, м. Ялта, вул. Гоголя, буд. 24, кв. 85),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольської філії Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”

(99029, м. Севастополь, вул. Острякова, 15),

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

позивача –Бакала В.В., довіреність б/н від 28.08.2008;

                    Ричагова А.С., генерального директора, довідка АА№133398 від 10.09.2008;

відповідача –Посунько Ю.О, довіреність б/н від 29.10.2008;

третьої особи –Зотової А.Л., довіреність №4930 від 18.10.2008.

ВСТАНОВИВ:

          06.10.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська промислова компанія”(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Юниор Стар” (далі –Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.12.2001, повернення сторін в первинне становище та стягнення з Алексєєнко С.О. 12 000,00 грн. на користь Відповідача.

          30.10.2008 Позивач змінив предмет позову, а саме, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.12.2001 та повернути сторони в первинне становище /а.с.76 т.1/.

          Ухвалою суду від 03.12.2008 /а.с.22-23 т.2/ відмовлено в задоволенні заяви Позивача про прийняття до провадження позовної заяви зі змінами та доповненнями від 03.12.2008 /а.с.1-14 т.2/, тому справа розглядається в межах позовних вимог, викладених у заяві від 30.10.2008 /а.с.76 т.1/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу від 27.12.2001 не відповідає вимогам законодавства України, а саме: укладений особою, яка не мала належних повноважень, а також з порушенням вимог статті 17 Закону України «Про заставу», тобто нерухоме майно відчужено за оспорюваною угодою без згоди заставодержателя.

          Ухвалою суду від 21.10.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Севастопольську філію Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”.

          У судовому засіданні 04.12.2008 представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, на задоволенні позову за заявленими підставами наполягають.

Представник третьої особи повідомив, що будь-яких претензії щодо виконання Позивачем умов договору застави нерухомого майна від 05.03.2001 відсутні, залишив вирішення спору на розсуд суду.

          Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях /а.с.91-93 т.1, 58-61 т.2/, зокрема, вважає, що оспорюваний договір відповідає умовам дійсності, крім того, просить застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши інші докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

27.12.2001 Позивачем в особі виконуючого обов'язки директора Алексєєнко С.О. та виконавчим директором Урусової І.Г. від імені Відповідача (за довіреністю) укладений договір купівлі-продажу, за яким Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача нерухоме майно –нежитлове приміщення адміністративно-виробничо-побутовий корпус, загальною площею 390 кв.м., що знаходиться по вул. Фіолентовське шосе, б.1-„Б” в місті Севастополі, розташованого на земельній ділянці площею в 2 799 кв.м., а Відповідач –сплатити Позивачу 12 000 грн. (далі –Договір) /а.с. 6/.

Відповідно до листа Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради від 10.12.2008 за вих.№7981 /а.с. 42-56 т.2/ на дату укладення оспорюваного договору майно належало Позивачу, а на підставі оспорюваного Договору право власності було зареєстровано за Відповідачем. Крім того, на теперішній час власником зазначеного нерухомого майна є Кореньков Леонід Дмитрович.

Відповідно до відомостей Відповідача, умови Договору ним виконані в повному обсязі, в тому числі, щодо оплати вартості набутого майна, у підтвердження ним надані: копія платіжного доручення №1135 від 28.12.2001 /а.с.95 т.1/, лист начальника Центрального Ялтинського відділення КРД ВАТ „Райффайзен банк Аваль” на вих.№122 від 09.12.2008 /а.с.62 т.2/, лист начальника Центрального Ялтинського відділення КРД ВАТ „Райффайзен банк Аваль” №130-22/631 від 24.12.2008 /а.с.93 т.2/.

На запит суду щодо надходження грошових коштів в розмірі 12 000,00 грн. на розрахунковий рахунок Позивача за платіжним дорученням №1135 від 28.12.2008 керуючий Філією „Відділення в м. Севастополь АР Крим” Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) повідомив (лист за вих.№1270 від 12.12.2008) /а.с.94 т.2/) про неможливість надання інформації у зв'язку зі закінченням строку її зберігання, який становить 5 років відповідно до Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, який затверджений Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 №601.

На час укладення договору купівлі-продажу від 27.12.2001, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР (Закон України від 18.07.1963 №1540-VI, далі –ЦК 1963 року), що діяв до 01.01.2004 –дати набрання чинності  Цивільним кодексом України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України), тому відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням чинних на той момент норм, а також норм Закону України „Про заставу” від 02.10.1992 №2654-XІІ, Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 №1576-XІІ.

Предметом позову є визнання недійсним Договору на підставі статті 48 ЦК 1963 року через невідповідність вимогам закону, а саме: статті 17 Закону України «Про заставу»від 02.10.1992 №2654- XІІ, статей 41, 58, 59, 62 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 №1576-XІІ.

Відповідно до довідки Приватного нотаріуса Рижкової Н.В. №489701-72 від 27.12.2001 /а.с. 137 т.1/ адміністративно-побутовий комплекс за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, буд.1-Б, власником якого був Позивач на 27.12.2001 під забороною (арештом) не перебував.

За відомостями приватного нотаріуса Бойка І.Д. (лист №68 від 10.11.2008), накладена на підставі договору застави нерухомого майна, в тому числі зазначеного майна, укладеного Третьою особою та Позивачем 05.03.2001 /а.с. 117-120 т.1/, заборона відчуження №33 була знята ним на підставі листа СФ „Приватбанк” №14/8401 від 26.12.2001 /а.с.114 т.1/ –повідомлення про зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна №1058 від 26.12.2001 /а.с. 115-116 т.1/.

Таким чином, доводи Позивача щодо порушення при укладенні Договору вимог статті 17 Закону України «Про заставу»від 02.10.92 №2654- XІІ не знайшли свого підтвердження.

Щодо наявності у громадянина Алексєєнко С.О. повноважень на укладення Договору слід зазначити наступне.

Відповідно до відомостей Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (лист за вих.№7544/09-04 від 19.12.2008 /а.с. 91 т.2/), Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (лист за вих.№10776/05-05 від 25.12.2008 /а.с.96 т.2/), громадянин Алексєєнко С.О. не був зареєстрований як працівник Позивача.

На запит суду приватним нотаріусом Рижковою Н.В. надані копії документів, на підставі яких посвідчений Договір /а.с. 125-137 т.1/, в тому числі, у підтвердження наявності у          Алексєєнко С.О. повноважень на укладення Договору –копія протоколу №19 зборів засновників ТОВ „Кримська промислова компанія” від 26.12.2001 /а.с. 134 т.1/. Відповідно до цього протоколу Алексєєнко С.О. був назначений зборами засновників ТОВ „Кримська промислова компанія”  „тимчасово виконуючим обов'язки директора з правом оформлення всіх процедур продажу, з повноваженнями підпису всіх необхідних документів”.

Згідно з протоколом №19 зборів засновників ТОВ „Кримська промислова компанія” від 26.12.2001 останніми прийнято рішення –продати виробничу базу за адресою Фіолентовське шосе, буд. 1-Б.

За змістом протоколу №19 від 26.12.2001 у зборах засновників ТОВ „Кримська промислова компанія” брали участь всі учасники Відповідача, перелік яких міститься у пункті 4.3 Статуту останнього, в редакції станом на 26.12.2001 /а.с.25 т.2/.

Таким чином, відсутні будь-які підстави вважати, що у нотаріуса та Відповідача могли бути сумніви в тому, що існують перешкоди для укладення Позивачем Договору в особі             Алексєєнко С.О., зокрема, через порушення вимог статей 41, 58, 59, 62 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 №1576-XІІ.

Доводи Позивача щодо змісту протоколу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки його форма нормативно не встановлена, а оформлення всіх інших протоколів зборів засновників ТОВ „Кримська промислова компанія” здійснювалось таким же чином. А доводи Позивача про відсутність Протоколу №19 від 26.12.2001 в книзі протоколів не можуть бути визнані такими, що з необхідністю доказують відсутність у Алексєєнко С.О. відповідних повноважень, оскільки остання не прошита та не пронумерована.

Заявлене Позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки чинним законодавством не встановлено жодних перешкод для звернення Позивача з цим позовом, як до визнання його банкрутом, так і після.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов є таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 ГПК України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Проте, судом встановлено, що Позивачем сплачено державне мито не в повному обсязі, а саме, в розмірі 120,00 грн. Оскільки Позивачем заявлені майнові та немайнові вимоги, то додатково стягненню підлягає 85,00 грн. –ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, встановлена підпунктом „б” пункту 2 статті третьої Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 (5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Керуючись статтями 49, 84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

          1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська промислова  компанія” про поновлення строку позовної давності.

          2. В задоволенні позову відмовити повністю.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська промислова компанія” (99043, м. Севастополь, вул. Комунарів, буд.17, кв.95, ідентифікаційний код 24694094, відомості щодо наявності рахунків відсутні) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                              В.В. Алсуф`єв

Рішення оформлено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 30.12.2008.