Рішення

від 14.09.2009 по справі 5020-1/054

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1/054

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" вересня 2009 р. справа № 5020-1/054

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу

Закритого акціонерного товариства „Бахчисарайський виноробний завод”

(98403, м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1)

до Спільного українсько-германсько-британського підприємства „Олвіс”  

(99006, м. Севастополь, вул. Молодих будівельників, 4/57)

про стягнення 400 000,00 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Дудкіна В.С., довіреність б/н від 07.09.2009;

відповідача: не з'явився.

Суть спору:

21.08.2009 закрите акціонерне товариство „Бахчисарайський виноробний завод” (далі –ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод”, Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Спільного українсько-германсько-британського підприємства „Олвіс” (далі –Відповідач) про стягнення 400000,00 грн., отриманих відповідачем за договором б/н від 07.07.2006, який рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2009 у справі № 2-7/8484-2008 визнаний недійсним з моменту його укладення.

У судовому засіданні 14.09.2009 представник Позивача надав суду для огляду оригінал договору від 07.07.2006, до матеріалів справи - копії платіжних доручень про сплату на користь Відповідача суми у розмірі 400 000,00 грн. на виконання умов договору від 07.07.2006, копію постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі № 2-7/8484-2008.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач без поважних причин не виконав вимог ухвали про порушення провадження у справі від 21.08.2009, відзив на позов не надав, явку свого повноважного представника у судове засідання 14.09.2009 не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомленій належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення № 1070995.5 від 25.08.2009 (а.с. 24). Клопотання про відкладення розгляду справи або інші будь-які документи на адресу суду не надходили (а.с. 47).

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність нез'явившегося представника відповідача за наявними у справі доказами. При цьому, слід зазначити, що наявність певних обставин, які перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2009 у справі № 2-5/8274-2008 (2-24/8274-2008).

Встановивши, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані та наявні докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд            

                                                                 ВСТАНОВИВ:          

Звертаючись до суду з позовом, закрите акціонерне товариство „Бахчисарайський виноробний завод” у якості підстав для його задоволення зазначає, що рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим у справах №2-2/92-2004 та № 2-22/5150-2004 з нього на користь Спільного українсько-германсько-британського підприємства „Олвіс” були стягнуті грошові кошти на загальну суму 834597,12 грн., про що видані відповідні накази.

07.07.2006 між Спільним українсько-германсько-британським підприємством „Олвіс” (кредитор), ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод” (боржник) та Корпорацією „Тролайнинг Україна” (поручитель) було укладено договір б/н, пунктом 1 якого передбачено, що на день підписання даного договору заборгованість боржника перед кредитором згідно з наказами господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2004 у справі № 2-2/92-2004 та від 07.09.2004 у справі № 2-22/5150-2004 складає 834597,12 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 2 договору, кредитор зобов'язується протягом одного робочого дня з дня підписання цього договору відкликати заяву з відділу державної виконавчої служби з примусового виконання боргу у розмірі 834597,12 грн.

В свою чергу, боржник прийняв на себе зобов'язання виплатити кредитору у добровільному порядку, визначеному у пункті 6 договору, суму у розмірі 400000,00 грн. (пункт 3 договору). В пункті 6 договору сторони обумовили графік погашення заборгованості боржником окремими траншами розміром 40000,00 грн. Зазначена сума була перерахована ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод” на розрахунковий рахунок Спільного українсько-германсько-британського підприємства „Олвіс” з призначенням платежів як на виконання зобов'язань за договором б/н від 07.07.2006, про що свідчать надані суду копії платіжних доручень №334 від 19.01.2007, №520 від 08.02.2007, №785 від 15.03.2007, №1436 від 30.05.2007, №1899 від 24.07.2007, №2162 від 29.08.2007, №625 від 19.11.2007, №155 від 17.10.2006, №368 від 14.11.2006, №58 від 14.12.2006  (а.с.26-35).   

У той же час, 25.06.2008 між відповідачем (цедент) та приватним підприємством „Юридичне агентство „Кримконсалтінг” (цесіонарій) був укладений договір цесії №1, за умовами якого цедент передає (відступає), а цесіонарій приймає право стягнення з закритого акціонерного товариства „Бахчисарайський виноробний завод” та Корпорації „Тролайнинг Україна” разом або з кожного окремо кредиторську заборгованість за договором від 07.07.2006, а також проценти, інфляційні нарахування та неустойку, передбачені вказаним договором та чинним законодавством.

Невиконання відповідачем вимоги цесіонарія - приватного підприємства „Юридичне агентство „Кримконсалтінг” про сплату 417597,12 грн. заборгованості, а також пені, річних та інфляційних втрат, з'явилось підставою для звернення приватного підприємства „Юридичне агентство „Кримконсалтінг” до суду з позовом про примусове стягнення зазначених коштів, за результатом розгляду якого рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2009 у справі № 2-7/8484-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009, договір від 07.07.2006, укладений між ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод”, Спільним українсько-германсько-британським підприємством „Олвіс” та Корпорацією „Тролайнинг Україна”, визнаний недійсним з моменту його укладення (а.с. 10-15).

          Позивач, посилаючись на вимоги частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, частини другої статті 208 Господарського кодексу України, вважає, що грошові кошти в сумі 400000,00 грн., перераховані ним відповідачу на виконання правочину, який визнаний недійсним, повинні бути повернені позивачу шляхом застосування двосторонньої реституції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Предмет спору у даній справі пов'язаний з дослідженням питань про наявність підстав для застосування двосторонньої реституції, яка не була застосована судом у справі № 2-7/8484-2008 шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 400000,00 грн.

Виходячи з положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням  господарського  суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, господарський суд першої інстанції зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2009 у справі № 2-7/8484-2008 за позовом приватного підприємства „Юридичне агентство „Кримконсалтінг” до закритого акціонерного товариства „Бахчисарайський виноробний завод” про стягнення 597406,40 грн., визнано недійсним договір від 07.07.2006, укладений між ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод”, Спільним українсько-германсько-британським підприємством „Олвіс” та Корпорацією „Тролайнинг Україна” з моменту його укладення. В задоволенні позову відмовлено (а.с. 10-15).

Вказаним рішенням встановлено, що при укладенні договору від 07.07.2006, його сторонами був фактично змінений порядок та спосіб виконання судових рішень, що є неприпустимим, адже можливість припинення обов'язку боржника з виконання судових рішень про стягнення грошової заборгованості заміною іншим обов'язком законодавчо не передбачено, у зв'язку з чим даний договір має бути визнаний недійсним. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 зазначене рішення суду від 03.02.2009 залишено без змін (а.с. 36-46).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Аналогічні положення містяться також у частині другій статті 208 Господарського кодексу України.

Таким чином, застосування наслідків визнання угоди недійсною на підставі вказаної норми є обов'язковим і полягає у поверненні сторін у первісний стан, який існував до виконання зобов'язань за недійсною угодою.

Також зі змісту статті 216 Цивільного кодексу України вбачається, що можливість застосування передбачених нею наслідків недійсності правочину стосується наслідків у вигляді повного чи часткового виконання правочинів. Тобто, настання факту порушення, невизнання чи оспорювання прав та інтересів заінтересованої особи відповідно до способу їх захисту, передбаченого частиною п'ятою статті 216 Цивільного кодексу України, безпосередньо пов'язано з існуванням такого виконання.

Втім, під час розгляду справи № 2-7/8484-2008 передбачені законом наслідки визнання правочину недійсним судом не застосовані. Перераховані Позивачем та отримані Відповідачем на виконання договору від 07.07.2006, визнаного судом недійсним, грошові кошти в сумі 400000,00 грн. повернені не були.

Відповідач доказів повернення перерахованих коштів не надав.

Враховуючи те, що визнання правочину недійсним породжує виникнення зобов'язання кожної сторони повернути у натурі все, що вони отримали на виконання цього правочину, а також встановлений судом факт перерахування спірних грошових коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. Стягненню з Відповідача підлягає сума у розмірі 400000,00 грн.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За правилами статті 49 ГПК України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року №1596, від 13 квітня 2007 року №627, від 14 квітня 2009 року №361, від 24 червня 2009 року №658, від 08 липня 2009 року № 693, від 05 серпня 2009 року № 825 встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах, що дорівнює 236,00 грн.

Таким чином, державне мито у розмірі 4000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 216 Цивільного кодексу України, статтею 208 Господарського кодексу України 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:                              

          1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Спільного українсько-германсько-британського підприємства „Олвіс”  (99006, м. Севастополь, вул. Молодих будівельників, 4/57, ідентифікаційний код 23196448, банківські реквізити невідомі) на користь Закритого акціонерного товариства „Бахчисарайський виноробний завод” (98403, м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1, ідентифікаційний код 00411855, банківські реквізити невідомі) 400000,00 грн., отриманих за недійсним правочином, витрати по сплаті державного мита у розмірі  4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), всього 404236,00 грн. (чотириста чотири тисячі двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         підпис                                         В.В. Алсуф`єв