Постанова

від 08.11.2006 по справі 20-2/209

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

08 листопада 2006 р.                                                                                  

№ 20-2/209 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали  касаційної скарги

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

на рішення  та постанову

господарського суду м.

Севастополя  від 14.06.2006р.

Севастопольського  апеляційного  господарського суду  від 01.09.2006р.

у справі

господарського суду м.

Севастополя

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

до

 1.         

Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської

міської державної адміністрації     

2.          Військової частини

А-4515

треті особи

1.          Севастопольське міське головне

управління земельних ресурсів      

2.          Міністерство оборони

України      3.          Севастопольська міська рада      4.          Фонд комунального майна

Севастопольської міської ради

за участю

військового прокурора

Військово-Морських Сил України

про

визнання права власності на

нерухоме майно

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 -СПД (позивач), ОСОБА_2 -дов.

від 19.01.2005р. НОМЕР_1

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: Порва О.О. -дов. від 06.11.06р.

№1483

третьої особи 1: не з'явився

третьої особи 2: не з'явився

третьої особи 3: не з'явився

третьої особи 4: не з'явився

прокурора: Спорий І.Г. -посв. №4 від

09.01.2002р. (ГП України)

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1звернулась до господарського суду з уточненим позовом до управління з

питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної

адміністрації про визнання на  підставі

ст. 331 ЦК України права власності на нерухоме майно - адміністративну будівлю

з об'єктами соцкультпобуту загальною площею 161 м2, розташованої за

адресою: АДРЕСА_1

Уточнений позов мотивовано

необхідністю підтвердження права власності на недобудоване нерухоме майно з

незначною часткою невиконаних  

відповідно до проекту робіт.

         Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 15.06.2005р. у справі №20-2/209 позов задоволено. Рішення

набрало законної сили. 

          В листопаді 2005р. управління з

питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної

адміністрації звернулось до суду із заявою  

про перегляд рішенням господарського суду міста Севастополя від

15.06.2005р. за  нововиявленими

обставинами.

В процесі розгляду зазначеної заяви

до участі у справі були залучені відповідач -2 та треті особи.

По результатам перегляду

зазначеного рішення суду за нововиявленими 

обставинами, рішенням господарського суду м. Севастополя від

14.06.2006р.,  залишеним без змін

постановою Севастопольського апеляційного 

господарського суду від 01.09.2006р. у справі №20-2/209, рішення

господарського суду міста Севастополя від 15.06.2005р. з даної справи  скасовано. В позові відмовлено.

Зазначені судові акти мотивовані

відсутністю доказів виділення   позивачу

у встановленому законом порядку земельної ділянки, відсутністю дозволу на

будівництво спірного об'єкту, відсутністю повноважень у  начальника Ялтинської КЕЧ  на 

передачу земельної ділянки позивачу для 

ведення будівництва, безпідставністю посилань позивача на доповідну  директора Адміністративного департаменту

Міністерства Оборони України  надану в

якості копії рішення Міністра оборони України за № 10173/з від 27.12.2004 р.

про передачу земельної ділянки до запасу земель місцевих  органів влади та наявністю ознак здійснення

позивачем самовільного   будівництва

відповідно до ст. 376 ЦК України.     

          Не погоджуючись з рішенням

господарського суду м. Севастополя від 14.06.2006р. та постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.09.2006р. у справі

№20-2/209, позивач звернулась з уточненою 

касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій

просить  рішення та постанову скасувати

та визнати за нею право власності на спірну 

будівлю, мотивуючи скаргу тим, що судові акти винесені з порушенням та

неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

          У відзиві на касаційну скаргу

військова частина А-4515 просить 

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

01.09.2006р. залишити без змін, а скаргу без задоволення.

         Відповідач -1, треті особи - 1, -2, -

3 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду

касаційної інстанції.

          Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального

права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну

скаргу задовольнити  частково, враховуючи

наступне.

Як вбачається із матеріалів справи

в основу рішення господарського суду міста Севастополя від 15.06.2005р. у

справі №20-2/209 покладено наявність у позивача всіх необхідних дозволів та

погоджень на розташування та будівництво спірного об'єкту нерухомого майна

поряд з торговим  павільйоном “Політ”,

розташованого в селищі Любимівка на земельній 

ділянці військового містечка НОМЕР_2 Севастопольського гарнізону Бельбек,

в  тому числі і рішення Міністра Оборони

України за № 10173/з від 27.12.2004 р.  

щодо передачі місту Севастополь земельної ділянки пл. 0,04 га,

розташованої  у військовому містечку

НОМЕР_2 Враховуючи наведене та наявність незначної  частки невиконаних позивачем відповідно до

проекту робіт з будівництва   спірної

будівлі, суд постановив рішення про задоволення позову у  відповідності до ст. 331 ЦК України. 

          Відповідно до ст. 112 ГПК України

господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало

законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для

справи і не могли бути відомі заявникові.

Згідно п. 5 постанови Пленуму

Верховного Суду України “Про практику перегляду судами у зв'язку з

нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що

набрали законної сили” від 27 лютого 1981 року за №1 не можуть бути визнані

нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення

рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь

у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені

при виконанні судом вимог процесуального закону.

Аналогічне роз'яснення міститься у

пункту 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21

травня 2002 року за №04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень,

ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”, відповідно до якого, виникнення

нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для

зміни або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського

процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1.3 цього ж

Роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на

підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких

доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIII

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти

ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Постанова Севастопольського  апеляційного господарського суду  від 01.09.2006р. та рішення господарського

суду м. Севастополя  від

14.06.2006р.  вимогам вказаної статті не

відповідають.

За висновками судів 1-ї та 2-ї

інстанцій зазначені у заяві відповідача -1 обставини, а саме відсутність згоди

Міністерства Оборони  України, якому в

особі в/ч А-4515 належить земельна ділянка на якій позивачем самовільно

збудовано нежитлове приміщення, на передачу частини земельної ділянки, та

відсутність самого рішення Міністра Оборони України за № 10173/з від

27.12.2004р., визнані нововиявленими обставинами, оскільки вони існували під

час розгляду справи і мають істотне значення для  справи, але не могли бути відомі заявнику, що

за висновками суду є підставою для перегляду рішення господарського суду м.

Севастополя від 15.06.2005р. у даній справі. 

Однак такі висновки судів

попередніх інстанцій не відповідають 

дійсності та спростовується матеріалами справи.

Так, згідно змісту листа Ялтинскої

квартирно експлуатаційної частини (т. 1 а.с.17), який був предметом дослідження

судом під час винесення рішення від 15.06.2005р. у даній справі, Міністром

Оборони України за №10173/з від 27.12.2004 р. за клопотанням Головнокомандувача

ВМС ЗС України було прийнято рішення щодо передачі земельної ділянки пл. 0,04

га у  військовому  містечку НОМЕР_2(с. Любимівка) до місцевих

органів влади. 

Викладене у зазначеному листі

Ялтинскої КЕЧ підтверджується     листами

Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління (т.1 а.с.82,

147; т. 2 а.с. 12) та копією самого рішення Міністра оборони України за

№10173/з від 27.12.2004 р. у вигляді погодження останнім доповідної директора

Адміністративного департаменту Міністерства 

Оборони України про передачу земельних ділянок, в тому числі і земельну

ділянку пл. 0,04 га військового містечка НОМЕР_2 до запасу земель місцевий  органів влади (т.2 а.с. 20), наданих під час

перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Отже, враховуючи, що існування

обставин, зазначених у заяві відповідача -1, не знайшли свого підтвердження

доказами, посилання  господарського суду

1-ї та 2-ї інстанції на необізнаність відповідача-1 з цими обставинами та на їх

істотність, як на умови перегляду судового рішення за нововиявленими

обставинами, колегія вважає безпідставними та 

такими, що не відповідають ст.112 ГПК України, постанові Пленуму ВСУ від

27.02.1981 р. та Роз'ясненню президії ВГСУ від 21.05.2002р.

          Твердження господарських судів

попередніх інстанцій: - про  відсутність

повноважень у начальника Ялтинської КЕЧ на передачу частини земельної ділянки;

- про відсутність у позивача дозволів на будівництво  спірного об'єкту відповідно до справи про

адміністративне порушення; - про те, що погоджена Міністром Оборони України

доповідна директора Адміністративного департаменту Міністерства Оборони України

за № 10173/з від 27.12.2004 р. не є згодою Міністерства Оборони України на

передачу земельної ділянки до земель запасу місцевих органів влади і тим паче

позивачу, на переконання колегії являється нічим іншим, як переоцінкою доказів,

зібраних та досліджених за участю відповідача-1 судом, рішення  якого переглядається, за рахунок додатково

отриманих документів в рамках справи про перегляд цього рішення суду за

нововиявленими обставинами, що не узгоджується з вимогами ст. 112 ГПК України.

          Звідси, подальші висновки

господарських судів попередніх інстанцій щодо самочинного захвату позивачем

земельної ділянки та самочинного  

будівництва на ній спірної будівлі і, як наслідок, про відмову в позові

на  підставі ст. 376 ЦК України,

ґрунтуються на обставинах, що безпідставно визнані судами нововиявленими, а тому

також визнаються колегією помилковими та такими, що не відповідають змісту

уточнених позовних  вимог  обґрунтованих 

ст. 331 ЦК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним

господарським судом при вирішенні даного спору були   неправильно застосовані норми процесуального

та матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових

актів із залишенням  рішення

господарського суду міста Севастополя від 15.06.2005р. у справі №20-2/209 без

змін.   

   Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1118, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити

частково.

Постанову Севастопольського  апеляційного 

господарського суду  від

01.09.2006р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 14.06.2006р.

у справі №20-2/209  скасувати.

Рішення господарського суду міста

Севастополя від 15.06.2005р. у справі №20-2/209 

залишити  без  змін.

Головуючий суддя                                                                 В.С.

Божок

Судді:                                                                                      

Т.Ф. Костенко

Г.П. Коробенко