Рішення

від 14.06.2006 по справі 20-2/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

Господарський суд міста Севастополя

Господарський

суд міста Севастополя

Іменем

України

РІШЕННЯ

"14" червня 2006 р.

справа № 20-2/209

За заявою          Управління з питань майна

комунальної власності Севастопольської                            міської державної

адміністрації  про перегляд

рішення по за нововиявленими 

обставинами справі № 20-2/209  за позовом         суб'єкта підприємницької діяльності                             ОСОБА_1                             (АДРЕСА_1) до

відповідачів: - Управління з питань майна комунальної власності                             Севастопольської

міської державної адміністрації                              (99011, м.

Севастополь, вул. Леніна, 2)                             - військової

частини А-4515                              (99013, м.

Севастополь, смт. Любимівка) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні позивача:                              Головне

управління земельних ресурсів у м. Севастополі                              (99011, м.

Севастополь, вул. Леніна, 2) треті особи, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору, на стороні відповідачів: 

                            -

Міністерство оборони України                              (м. Київ, пр.

Повітрофлотський, 6);                             - Севастопольська

міська Рада                              (99011, м.

Севастополь, вул. Леніна, 3);                             - Фонд

комунального майна Севастопольської міської Ради                              (99011, м.

Севастополь, вул. Леніна, 3) за участю військового прокурора ВМС України  про                      визнання права

власності на нерухоме майно. 

Суддя

Н.Г.Шевчук

Представники сторін:

прокурор - Поліванов

С. М., посвідчення № 260 від 25.10.2005;

від позивача -ОСОБА_1,

паспорт НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_1;

                          - ОСОБА_2,

довіреність НОМЕР_2;

від відповідачів:

Управління з питань майна

комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації -Зайцев

П.І., довіреність № 16 від 04.01.2006;

військової частини А-4515 -Порва

О.О., довіреність № 2/06 від 13.06.2006;

від третіх осіб:

Севастопольське міське Головне

управління земельних ресурсів у м. Севастополі -Василенко

А.О., довіреність № 375/12 від 22.05.2006;

МО України -Тужиков

М. А., довіреність № 220/д-527 від 20.12.2005;

Севастопольська міська Рада

-не з'явився;

Фонд комунального майна СМР -Лукічова

К.В., довіреність № 875 від 30.05.2006.

СУТЬ СПОРУ: 

16.05.2005 позивач - суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1) звернувся у

господарський суд з позовною заявою до відповідача -Управління з питань майна

комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації про

визнання  права власності на нерухоме

майно -адміністративна будівля з об'єктами соцкультпобуту загальною площею 161

м2,  що розташована за

адресою: АДРЕСА_2, обґрунтовуючи свої вимоги нормою статті 376 Цивільного

кодексу України  (т.1 арк. с. 2-3).

        Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 15.06.2005  по справі №

20-2/209  позов суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1  до Управління з

питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної

адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно задоволено (т. 1

арк. с. 60-63).

        08.11.2005 Управління з питань майна

комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (далі

-Управляння) подало у господарський суд міста Севастополя заяву про перегляд

цього рішення за нововиявленими обставинами, про які йому стало відомо з

довідки, отриманої 04.11.2005 від командування військової частини А-4515, на

території якої розташована спірна будівля (т. 1 арк. с. 66-72).

        Заявник вважає, що нововиявленими

обставинами є те, що Міністерство оборони України, якому в особі військової

частини А-4515 згідно Державного акту постійного землекористування № 1206 від

27.12.2001 належить земельна ділянка, на якій позивачем самовільно побудоване

спірне приміщення, не надавало згоди на передачу частини земельної ділянки, і

рішення Міністром оборони України за № 10173/з від 27.12.2004 стосовно передачі

земельної ділянки площею 0,04 га не приймалось.

        Зазначені у заяві обставини визнані

судом нововиявленими, оскільки існували на час розгляду справи і мають істотне

значення для справи, але не могли бути відомі заявникові, що є підставою для

перегляду рішення по справі № 20-2/209 

від 15.06.2005.

        У процесі перегляду рішення за

нововиявленими обставинами у порядку статті 27 господарського процесуального

кодексу України ухвалою  від 28.11.2005

до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні позивача -Головне управління земельних ресурсів у

м.Севастополі, а також треті особи, які не заявляють самостійних вимог на

предмет спору, на стороні відповідача -Міністерство оборони України і військова

частина А-4515 (т. 1 арк. с. 94).

        У подальшому у передбаченому частиною 1

статті 24 Господарського процесуального кодексу України порядку ухвалою від

20.12.2005 за ініціативою суду військова частина А-4515 була залучена до участі

у справі як другий відповідач і виключена з числа третіх осіб (т. 1 арк. с.

124-125).

        До участі у справі у порядку статті 29

Господарського процесуального кодексу України вступив військовий прокурор

Військово-Морських Сил України (т. 2 арк. с. 16-17).

        Ухвалами від 12.04.2006 та від

26.04.2005 до участі у справі залучені треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Севастопольська

міська Рада та Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (т. 1 арк.

с. 33, 54-55).

        Управління з питань майна комунальної

власності Севастопольської міської державної адміністрації та військова частина

А-4515 просять переглянути рішення по справі і у задоволенні позовних вимог

відмовити,  вважають, що СПД ОСОБА_1

самовільно захоплена земельна ділянка і має місце незаконне будівництво, а

тому  позовні вимоги безпідставні і не

підлягають задоволенню (т. 1 арк. с. 66-68, 101-102, 111, 116-116, т.2 арк. с.

62-63).

        Представники третіх осіб та військовий

прокурор підтримують позицію Управління та військової частини А-4515 (т. 2 арк.

с. 60).

        СПД ОСОБА_1 просить залишити рішення

від 15.06.2005  по справі № 20-2/209 без

змін (т. 1 арк. с. 80-81,  144-145, т. 2

арк. с. 45, 56-57, 103. т. 3 арк. с. 1-2).

        Розглянувши з урахуванням

нововиявлених  обставин матеріали справи,

дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін і третіх

осіб та військового прокурора суд

В С Т А Н О В

И В :

Згідно статей 325, 328, 331  Цивільного кодексу України суб'єктами права

приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні  та 

юридичні   особи   можуть  

бути   власниками будь-якого

майна,  за винятком окремих видів майна,

які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад,  кількість та 

вартість  майна,  яке 

може  бути  у власності фізичних та юридичних осіб, не є

обмеженими.

Право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.           

Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не 

випливає  із  закону 

або  незаконність  набуття 

права власності не встановлена судом.

Право  власності 

на нову річ,  яка виготовлена

(створена) особою,  набувається нею,  якщо інше не встановлено договором  або законом.

Особа, яка  виготовила 

(створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником

цієї речі.

Право власності на

новостворене  нерухоме  майно 

(житлові будинки,  будівлі,  споруди 

тощо)  виникає  з 

моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом

передбачено  прийняття  нерухомого майна  до 

експлуатації,  право  власності 

виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме

майно відповідно  до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної

реєстрації.

До 

завершення   будівництва   (створення  

майна)   особа вважається   власником  

матеріалів,  обладнання  тощо, 

які  були використані в процесі

цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності така особа може

укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який

реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на

підставі документів, що підтверджують право власності або користування

земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної

документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного

будівництва.

Адміністративна будівля з об'єктами

соцкультпобуту загальною площею 161 м2,  що розташована за адресою: АДРЕСА_2,

відповідно до норм статті 181 Цивільного кодексу України належить до нерухомих

речей.

Зазначена будівля в експлуатацію не

прийнята.

Земельна ділянка, на якій

розташований спірний об'єкт, відповідно до Державного акту  № 1206 від 27.12.2001 надана у постійне

користування військовій частині А-4515.

Для будівництва  цієї будівлі чи для інших потреб СПД ОСОБА_1

земельна ділянка у встановленому законом порядку надана не була.

Посилання позивача на наявність

рішення Міністра оборони України за № 10173/з від 27.12.2004 стосовно передачі

земельної ділянки площею 0,04 га до земель запасу місцевих органів влади, є

безпідставними, виходячи з наступного.

На запити та вимоги суду щодо

надання такого рішення (т.1 арк. с. 124-125, 135, 139-142, т. 2 арк. с. 9-10)

військовою частиною А-4515 була надана до матеріалів справи  копія відповіді Адміністративного

департаменту Міністерства Оборони України від 14.02.2006 за № 320/п/129 на

аналогічний запит частини, яким у якості копії такого рішення Міністра  надані доповідна директора Адміністративного

департаменту Міністерства Оборони України від 16.12.2004 за № 982/ін  Міністру оборони України щодо пропозиції

командувача ВМС ЗС України стосовно наявності земельних ділянок на території Автономної  Республіки Крим та міста Севастополя, потреба

у використанні яких для Збройних Сил України відпала, серед яких вказана і

земельна ділянка площею 0,04 га військового містечка № 5 у м.Севастополі,

с.Любимівка, а також останній аркуш іншого документу, приналежність якого

встановити неможливо, а також на окремому аркуші  резолюція Міністра оборони України  до № 982/ін від 16.12.2004 “Згоден” від

24.12.2004 за № 10173/з (т. 2 арк. с. 19-22).

Зазначені документи не можуть

вважатися згодою Міністерства Оборони України на передачу земельної ділянки до

земель запасу місцевих органів влади, і тим паче не свідчать про передачу її

позивачу.

Докази наявності у начальника

Ялтинської КЕЧ району повноважень на передачу частини земельної ділянки (т. 1

арк. с. 17, т. 2 арк. с. 26-28), постійним землекористувачем якої є військова

частина А-4515, відсутні.

Відсутній також дозвіл на

будівництво спірного об'єкту, підтвердженням чого є постанова № 3880

Севастопольської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю по

справі про адміністративне порушення від 04.03.2005, якою на ОСОБА_1 накладене

адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. за проведення

будівництва кам'яної споруди по АДРЕСА_2 без дозволу на право проведення робіт

(т. 1 арк. с. 21-22). Штраф сплачений позивачем, факт відсутності дозволу на

право проведення будівельних робіт СПД ОСОБА_1 не заперечується.

Положеннями статті 376 Цивільного

кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше

нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або

будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без

належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює

самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно

збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка

здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена

для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі

під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної

ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою,

яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або

якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила

(здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином,  адміністративна будівля з об'єктами

соцкультпобуту загальною площею 161 м2,  що розташована за адресою: АДРЕСА_2, право

власності на яку просить визнати позивач, є самочинним будівництвом.       

З матеріалів справи вбачається, що

на дату винесення рішення по цій справі земельна ділянка, на якій розташована

ця будівля, СПД ОСОБА_1 у встановленому порядку не надана.

Як користувач земельної ділянки

військова частина А-4515, так і Міністерство Оборони України заперечують проти

визнання за СПД ОСОБА_1 права власності на цей об'єкт.

Беручи до уваги викладене суд не

вбачає підстав для визнання за СПД ОСОБА_1 права власності на адміністративну

будівлю з об'єктами соцкультпобуту загальною площею 161 м2,  що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Керуючись статтями 49, 77, 82,

84-85   Господарського процесуального

кодексу України суд

В И Р І Ш И В

:

        В позові суб'єкту підприємницької

діяльності ОСОБА_1 про визнання права власності на адміністративну будівлю з

об'єктами соцкультпобуту загальною площею 161 м2,  що розташована за адресою: АДРЕСА_2,  відмовити.

 Суддя                                                                                                                Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 

15.06.2006.