Рішення

від 05.12.2012 по справі 5023/4538/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р.Справа № 5023/4538/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Фрунзенського району, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області , м.Харків до Кооперативного гаражу "Автолюбітель", м. Харків про звільнення земельної ділянки та стягнення збитків в сумі 48.239,41 грн. за участю :

прокурора - Кучерової М.В., за посвідченням № 001103 від 21.08.2012р.;

позивача - Мирось С.В, за довіреністю № 08-11/2645/2-12 від 25.07.2012р.;

3-ої особи - Ремінний В.І., за довіреністю № 1952 від 07.06.2012р.;

відповідача - Карасава О.П., за довіреністю № б/н від 05.01.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі позивача - Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Кооперативного гаражу "Автолюбитель" про стягнення на користь Харківської міської ради збитків, завданих в наслідок використання незаконно зайнятої земельної ділянки у власних потребах у розмірі 48.239,41 грн. та зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0910 га по вул. Ощепкова, 27 в м. Харкові та привести її у придатний для використання стан. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на положення ст.ст. 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог (вх.20616). Крім того прокурором заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення судового слідства по справі №19120212.

Вказане клопотання прокурора про зупинення провадження по справі залишається судом без задоволення з таких підстав. Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом.

При цьому п. 3.16. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Натомість в даному випадку прокурором в обґрунтування клопотання не доведено існування обставин, які встановлюються іншим судом в іншій справі, і які впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Прокурором взагалі не надано доказів перебування в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова названої кримінальної справи.

Представник позивача Харківської міської ради в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у раніше наданих суду письмових поясненнях на позовну заяву (вх.18684). В обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є документи в їх сукупності: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки, які не надані до позову. Крім того представник вказує на те, що рішенням Харківської міської ради №895/12 від 24.10.2012 року ГК "Автолюбитель" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0770 га по вул. Ощепкова, 27 для експлуатації та обслуговування естакади для огляду автомобілів та стоянки автомашин, в зв'язку з чим представник вважає, що відповідачем зайнято земельну ділянку не самовільно.

Оцінюючи таку процесуальну позицію позивача суд зауважує, що вона не є ні підставою для припинення провадження у справі, ні підставою для автоматичної відмови у позові. Так згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. У відповідності до положень ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Право позивача на відмову від позову, передбачене частиною 6 статті 22 ГПК України є обмеженим, оскільки реалізується під контролем господарського суду та залежить від двох основних умов, а саме: відмова не повинна суперечити чинному законодавству та не порушувати інтереси інших осіб. Зазначена правова позиція закріплена і в пункті 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено, що у випадках відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Отже, господарський суд повинен з'ясувати обставини, зазначені в частині 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме чи не суперечить відмова позивача від позову чинному законодавству та чи не порушує ця відмова чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Таким чином, наразі враховуючи, що позовні вимоги спрямовані не на захист особистих прав чи інтересів окремої юридичної особи - Харківської міської ради, а на захист інтересів держави в цілому у відносинах в яких Харківська міська рада виступає лише уповноваженою державою особою та беручи до уваги, що підставою позову також є не порушення зобов'язань перед цією юридичною особою, а порушення загального державного порядку користування землею, як національним багатством народу України, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи і ухвалення рішення безвідносно до такої процесуальної позиції позивача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Харківській області посилаючись на те, що на момент проведення відповідних перевірок, які стали підставою для подачі позову, вказаної інспекції не існувало, а та, яка безпосередньо проводила перевірку знаходиться у стані припинення, залишає вирішення спору на розсуд суду.

Відповідач Кооперативний гараж "Автолюбитель" заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.18499). Зокрема, посилаючись на рішення Харківської міської ради про надання йому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки від 27.07.2012р. та на рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 23.01.1963р.відповідач вважає, що він не займає спірну земельну ділянку самовільно.

В судовому засіданні 03.03.2012р. оголошувалась перерва до 15:00 03.12.2012р. та до 10:00 05.12.2012р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, третьої особи та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Гаражний кооператив "Автолюбитель" зареєстровано рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів м. Харкова 12.02.1987р. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.10.2000 р. №1429 ГК "Автолюбитель" у постійне користування для експлуатації та обслуговування гаражів надана земельна ділянка по вул. Ощепкова, 27 загальною площею 0,4950 га. Право на користування зазначеною ділянкою посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 20.10.2000р. №852 (т.І а.с. 90-95).

Крім зазначеної ділянки відповідачем ГК "Автолюбитель" зайнято та використовується в якості платної автомобільної стоянки прилегла земельна ділянка площею 0,091 га за вищевказаною адресою. Цей факт підтверджується наявними у справі матеріалами - актом обстеження земельної ділянки від 14.08.2008р. (т.І а.с. 52), актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.08.2008р. (т.І а.с53), Приписом про усунення порушень земельного законодавства від 14.08.2008р. (т.І а.с.54), актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.10.2011р. (т.І а.с. 117), листом Управління містобудування та архітектури від 14.05.2012р. (т.І а.с.65), розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ГК «Автолюбитель» (т.І а.с.67), протоколом огляду місця пригоди від 02.08.2012р. (т.І а.с.68-79), постановою про порушення кримінальної справи від 28.05.2012р. (т.І а.с.8), постановою про порушення кримінальної справи від 08.06.2012р. (т.І а.с.9), обвинувальним висновком (т.І а.с.10-24), актом обстеження земельної ділянки по вул.. Ощепкова, 27 від 31.10.2012р. (т.ІІ а.с.89) та ін. Також факт зайняття відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується поясненнями представників сторні наданими ними в судових засіданнях.

Суд критично ставиться до тверджень представників позивача та відповідача про неможливість прийняття в якості доказів у даній справі постанов про порушення кримінальних справ та обвинувального висновку у кримінальній справі. Суд зауважує, що ст.62 Конституції України унеможливлює визнання особи винуватою у вчиненні злочину і неможливість піддання її кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Положення цієї норми забороняють певну оцінку діянь конкретної особи (визнання особи винної у скоєнні злочину), але ні цією, ні жодною іншою нормою Конституції чи нормою Законів України господарському суду не заборонено використовувати окремі з матеріалів кримінальної справи для встановлення фактів у господарській справі (без їх юридичної оцінки з точки зору КК України). Тобто, ті з документів кримінальної справи, котрими встановлено певні факти, можуть бути визнанні в якості належних доказів у господарській справі для встановлення об'єктивної істини у справі. Більш того, це прямо випливає з положень ч.1 ст.4-7 ГПК України (судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи), та ч.1 ст.32 ГПК України (доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору).

Суд також критично оцінює наданий відповідачем Акт обстеження земельної ділянки по вул.. Ощепкова, 27 від 31.10.2012р. (т.ІІ а.с.89) в частині факту усунення самовільного використання додаткової земельної ділянки площею 0,0910 га. Суд оцінюючи у відповідності до ст.43 ГПК України докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом відхиляє цей доказ. Дані наведені в акті від 31.10.2012р. про звільнення земельної ділянки знаходяться у суперечності з усіма іншими доказами наявними у справі і спростовуються поясненнями представників сторін, наданими ними безпосередньо суду в судових засіданнях. Так зокрема в судовому засіданні 03.12.2012р. представник позивача Карасава О.П. (довіреність від 05.01.2012р. (т.ІІ а.с.56)) підтвердив, що відповідач і зараз фактично займає спірну земельну ділянку (див. звукозапис судового засідання: 15:22:55).

На підставі самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки по вул.. Ощепкова, 27 площею 0,0910 га. в порядку передбаченому Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву родючого шару ґрунту без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007р. № 963 відповідачу нараховані збитки в сумі 48.239,41 грн. Вказана сума збитків відповідачем не погашена.

Наведені обставини, а саме факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки по вул.. Ощепкова, 27 площею 0,0910 га. та непогашення нарахованих збитків свідчать, на думку прокурора, про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у спосіб, визначений у позові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.373 ЦК України, ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч.2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У відповідності до п.3.1. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Також листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 11 листопада 2008 р. N14-17-4/12991 "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" роз'яснено, що не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

З урахуванням цитованих норм чинного законодавства України на підставі встановлених судом обставин справи суд приходить до висновку про те, що відповідачем земельна ділянка по вул.. Ощепкова, 27 площею 0,0910 га зайнята самовільно і позовні вимоги прокурора про зобов'язання відповідача її звільнити підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов в цій частині суд вважає безпідставними посилання представників позивача та відповідача на рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 23.01.1963р. (т.ІІ ас.39) яким, на думку представників, підтверджується факт надання спірної земельної ділянки відповідачеві. Суд зауважує, що в даному рішенні не міститься посилань ні на адресу спірної земельної ділянки (доказів перейменування тих вулиць, які вказані у рішенні на вулицю Ощепкова не надано), ні на район міста де розташована спірна земельна ділянка (доказів зміни районів, які вказані у рішенні на Фрунзенський також не надано), ні на найменування відповідача. Останній, як вбачається рішення про його створення та зі статуту ГК «Автолюбитель» (т. ІІ а.с.9-10, т.І а.с. 25-39) був створений у 1986 році і на момент ухвалення рішення від 23.01.1963р. його взагалі не існувало.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 48.239,41 грн. збитків, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для стягнення шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією викладеною у п.3.8. Постанові Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року N6.

Проте всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) прокурор наведених доказів не надав. Натомість прокурором надані лише окремі з названих документів, котрі не утворюють необхідної за вимогами Закону сукупності умов для стягнення шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ГК "Атолюбитель" в сумі 48.239,41 грн. є безпідставними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 124, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 46, 47-1, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Гаражний кооперативу "Автолюбитель" (61099, м. Харків, вул. Ощепкова, 27, код ЄДРПОУ 25863535) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0910 га по вул. Ощепкова, 27 в м. Харкові, та привести її у придатний для використання стан.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Гаражного кооперативу "Автолюбитель" (61099, м. Харків, вул. Ощепкова, 27, код ЄДРПОУ 25863535)на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 2) - 1.073,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 48.239,41 грн. збитків, завданих внаслідок використання незаконно зайнятої земельної ділянки у власних потребах в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 10.12.2012 р.

Суддя Бринцев О.В.

/Справа № 5023/4538/12/