Постанова

від 09.12.2012 по справі 5023/3256/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5023/3256/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Линник І.М.,дов. б/н від 01.10.2012 року

відповідача - 1) Книш І.І., дов. б/н від 28.11.2012 року, 2) Шаульська Н.І., дов. №3 від 14.08.2012 року, Головінов В.О., дов. № 5 від 03.12.2012 року, 3) Баценюк Н.М., дов. №399 від 10.10.2012 року

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3470Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2012 року у справі № 5023/3256/12

за позовом Харківської обласної спілки споживчих товариств, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - підприємство Харківської облспоживспілки "Богодухівський ринок", м. Богодухів Харківської області,

до 1) відділу державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області, м. Богодухів, 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Кемемайл", м. Харків, 3) приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", м. Харків,

про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

До господарського суду Харківської області звернулася Харківська обласна спілка споживчих товариств, позивач, з позовною заявою про визнання недійсним правочину з передачі Відділом державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області, першим відповідачем в особі Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", третього відповідача, другому відповідачеві, Товариству з обмеженою відповідальністю "Кемемайл", критого металевого навісу загальною площею 960,0 кв. м. Позивач також просив суд витребувати на свою користь вказаний навіс з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемемайл".

Представник позивача звернувся до суду з заявою про збільшення та уточнення позовних вимог. Просив суд визнати недійсним правочин передачі ТОВ "Кемемайл" критого металевого навісу ВДВС Богодухівського району РУЮ Харківської області;витребувати з чужого незаконного володіння критий металевий навіс та скасувати результати аукціону з реалізації арештованого рухомого майна -критого металевого навісу. Зазначена заява була прийнята господарським судом Харківської області до розляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2012 року у справі № 5023/3256/12 (суддя Кухар Н.М.) прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог. У позові відмовлено повністю.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає, що воно винесене з неповним з?ясуванням обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 року по справі №2-а-12110/2070 визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області щодо внесення до акту опису та орешту майна, складеного 03.06.2011 року, спірного навісу; зобов"язано ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області виключити з опису та з під арешту вказаний навіс та визнано незаконними дії виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області щодо передачі та реалізації цього навісу, який належить Харківській облспоживспілці.

При цьому, як вказує апелянт, в силу частини 2 статті 35 ГПК України встановлені судовим актом в рамках справи №2-а-12110/2070 факти незаконності дій виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської стосовно спірного у даній справі майна та приналежність його Харківській Облспоживспілці не доводяться знов при вирішенні даної справи.

Також зазначає, що спірне майно не знаходилась у ПХО "Богодухівський ринок" у власності, а лише перебувало у нього на балансі, тоді як відповідно до положень 5.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій (затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.99 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158 ) та положень частин 3, 4, статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець може прийняти рішення про накладення арешту на майно та звернути на нього стягнення лише при наявності у нього достовірних відомостей, що це майно перебуває у боржника на праві власності.

Крім того, апелянт вказує на те, що між ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області та ТОВ "Кемемайл" було укладено правочин з реалізації спірного майна, який був укладений шляхом фіксування його змісту в кількох документах.

При цьому, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 року по справі №2-а-12110/2070, ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення вказаного правочину, який у зв"язку з цим підлягає визнанню недійсним.

А тому, на думку апелянта, оскільки ТОВ "Кемемайл" заволоділо спірним майном внаслідок незаконних дій першого відповідача, Харківська облспоживспілка як законний власник має право на витребування вказаного майна на підставі частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України.

Також звертає увагу на те, що спірний навіс є приналежністю головної речі- ринку, на якій цей навіс розташований, тоді як в силу частини 2 статті 186 Цивільного кодексу України приналежність слідує за головною річчю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 28.11.2012 року на 10:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 05.12.2012 року на 11:30 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представника третьої особи.

Представник позивача в судових засіданнях 28.11.2012 року та 05.12.2012 року підтримав апеляційну скаргу.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 28.11.2012 року та 05.12.2012 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що з постанов Харківської облспоживспілки №60 від 29.01.2003 року та від 11.05.2007 року, актів приймання-передачі №1 від 28.01.2003 року, №2 від 28.01.2003 року та від 01.11.2007 року, актів інвентаризації майна, а також статуту ПХО "Богодухівський ринок" вбачається, що спірний навіс був закріплений за ПХО "Богодухівський ринок" з переходом всіх прав та обов"язків реорганізованого СП "Богодухівський ринок". При цьому, спірний навіс не повертався до Харківської облспоживспілки.

Також перший відповідач звертає увагу на те, що спірний навіс є частиною майнового комплексу підприємства, і цей комплекс є складною річчю. При цьому з урахуванням статті 191 Цивільного кодексу України складна річ є подільною, що передбачає можливість відчуження спірного навісу окремо від майнового комплексу.

Окрім цього, перший відповідач зазначає, що звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи регламентоване статею 66 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, відповідно до вимог яких допускається стягнення на майно боржника, яке належить йому або закріплене за ним.

Крім того, звертає увагу на те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 28.11.2012 року та 05.12.2012 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що ТОВ "Кемемайл" придбало спірне майно як переможець аукціону з його реалізації на виконання судового рішення, тобто є добросовісним набувачем вказаного майна та що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Представник третього відповідача в судовому засіданні 28.11.2012 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третього відповідача в судове засідання 05.12.2012 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам та третій особі і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Представник третьої особи в судові засідання 28.11.2012 року, 04.12.2012 року не з"явився, на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшла заява третьої особи з проханням не розглядати справу без її участі.

Колегія суддів, розглянувши вказану заяву, дійшла висновку про відмову в її задоволенні, оскільки третьою особою не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин її неявки в судові засідання 28.11.2012 року, 05.12.2012 року та не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення представника третьої особи унеможливить розгляд даної справи.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третього відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, першим та другим відповідачами було заявлене клопотання про виклик в судове засідання для надання пояснень по справі посадової особи Підприємства Облспоживспілки "Богодухівський ринок" Мусійко Валерія Михайловича, який був директором цієї юридичної особи.

У пункті 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що, звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК України , повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Однак, першим та другим відповідачами не наведено жодних доводів та не надано жодним доказів в порядку статті 101 ГПК України в обгрунтування поважності причин незвернення з цими клопотаннями при розгляді справи в суді першої інстанції, у зв"язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаних клопотань.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно з п. 1 постанови № 60 від 29.01.2003р. Правління Харківської Облспоживспілки "Про створення підприємства "Богодухівський ринок" Харківської облспоживспілки", було створено підприємство Богодухівський ринок Харківської Облспоживспілки з передачею йому основних засобів реорганізованого спільного підприємства "Богодухівський ринок" в оперативне управління, як внесок Облспоживспілки до його статутного капіталу.

23.12.2010р. у Відділі державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції в Харківській області було відкрито виконавче провадження за заявою Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області про примусове виконання виконавчого листа, виданого 09.12.2010р. Харківським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 2а-1127/10/2070 за позовом прокурора Богодухівського району Харківської області до підприємства Харківської Облспоживспілки "Богодухівський ринок" про стягнення на користь держави з третьої особи фінансової санкції у розмірі 24679,50 грн.

Постановою про відкриття вищевказаного виконавчого провадження боржнику був наданий строк для добровільного виконання рішення суду, однак рішення суду боржник у добровільному порядку не виконав.

05.01.2011р. першим відповідачем було винесено постанову про стягнення з третьої особи виконавчого збору в сумі 2467,95 грн., та, відповідно, сума стягнення склала 27147,45 грн.

03.06.2011р. описане та арештоване майно третьої особи, а саме: критий металевий навіс загальною площею 960 кв.м. було передано 1-м відповідачем на відповідальне зберігання директору ПХО "Богодухівський ринок" Мусійко В.М.

В подальшому арештоване майно, а саме критий навіс, було оцінене суб'єктом оціночної діяльності та реалізоване ПП "СП Юстиція" за ціною 110000,00 грн.

Із зазначеної суми до Державного бюджету було перераховано: 24679,50 грн. боргу по виконавчому документу, виконавчий збір у сумі 2467,95 грн., витрати на проведення виконавчих дій у сумі 19,07 грн., винагорода ПП "СП Юстиція" у сумі 15400,00 грн. Залишок коштів у сумі 67433,53 грн. було повернуто боржнику - ПХО "Богодухівський ринок".

20.07.2011р. на підставі Договору № 02/179/11/9 від 01.07.2011р., укладеного між ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області та ПП "СП Юстиція", останнім було проведено аукціон з реалізації арештованого рухомого майна, а саме: критого металевого навісу, загальною площею 960 кв.м., виставленого на продаж за ціною 102623,00 грн., визначеною суб'єктом оціночної діяльності ФОП Басалаєвим та придбане ТОВ "Кемемайл" за ціною 110000,00 грн.

31.08.2011р. державним виконавцем в порядку п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та припинення чинності арешту майна боржника.

Як вказує позивач, Харківська Облспоживспілка являється власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: Харківська область, м.Богодухів, вул.Кооперативна, 6, та рухомого майна, а саме: критого металевого навісу загальною площею 960 кв.м. Комплекс будівель та господарських споруд, належних на праві приватної власності позивачу, за зазначеною адресою, в цілому утворює ринок (ПХО "Богодухівський ринок"), що підтверджується свідоцтвом на право власності та витягом про реєстрацію права власності, де у графі "тип об'єкта" зазначено - комплекс, ринок.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-12110/11/2070 визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області щодо внесення до акту опису та арешту майна, складеного 03.06.2011р., критого металевого навісу, площею 960 кв.м, який знаходиться за адресою: Харківська область, м. Богодухів, вул.Кооперативна, 6 та належить Харківській Облспоживспілці, зобов'язано ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області виключити з акту опису та арешту майна, складеного 03.06.2011р., зазначений критий металевий навіс, площею 960 кв.м., визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області щодо передачі до реалізації зазначеного критого металевого навісу, площею 960 кв.м.

Таким чином, позивач зазначає, що державним виконавцем ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області при складанні акту опису та арешту майна боржника ПХО "Богодухівський ринок" від 03.06.2011р., було навмисно внесено до нього критий металевий навіс, площею 960 кв.м., оскільки йому було відомо, що він не являється власністю боржника, а є власністю позивача.

Тобто, вимоги стягувача було задоволено за рахунок майна іншої юридичної особи - Харківської Облспоживспілки.

Згідно із свідоцтвом про право власності на майновий комплекс, виданим 23.08.2001р. виконкомом Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області на підс таві рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради, об'єкт в цілому, який розташований в м.Богодухові по вул.Кооперативній, 6, належить Спільному підприємству Богодухівський ринок на праві колективної власнос ті.

Як вбачається з витягу № 398929 від 18.04.2003р. з реєстру права власності на нерухоме май но, виданого Комунальним підприємством "Богодухівське бюро технічної інвентаризації", власником комплексу, ринок, являється Спільне підприємство Богодухівський ринок на підс таві свідоцтва про право власності на майновий комплекс, виданого 23.08.2001р. виконко мом Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області.

Згідно з п. 1.1. Статуту підприємства Харківської облспоживспілки "Богодухівський ри нок", дане підприємство є правонаступником спільного підприємства Богодухівський ринок з на буттям всіх прав та обов'язків реорганізованого Спільного підприємства "Богодухівський ри нок".

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1 постанови № 60 від 29.01.2003р. правління "Облспоживспілки" Харківсь кої спілки споживчих товариств "Про створення підприємства Богодухівський ринок" Харків ської облспоживспілки", було створено підприємство Богодухівський ринок Харківської облспо живспілки з передачею йому основних засобів реорганізованого спільного підприємства "Бо годухівський ринок" в оперативне управління, як внесок облспоживспілки до його статутного капіталу (Додаток № 1). До підприємства Богодухівський ринок також переходять усі зо бов'язання та майнові права Облспоживспілки в межах зобов'язань реорганізованого спільно го підприємства "Богодухівський ринок" (Додаток № 2).

Згідно додатку № 1 (Акт приймання-передачі основних засобів як довгострокових фі нансових інвестицій), в оперативне управління передане приміщення критого ринку, жи тловий будинок, сарай, ТЗП, склад, громадська вбиральня.

Згідно додатку № 2 (Акт приймання-передачі активів і пасивів), передані основні засо би (балансовий рахунок № 10), а саме машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, інші основні засоби. До додатку № 2 було долучено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків, ос новних засобів станом на 01.02.2003р.

В інвентаризаційному описі № 10 від 01.02.2003р. зазначено, що на балансі підприємства (1-а група) обліковується майно, серед якого під № 8 перебуває навіс торгівельної площадки.

Таким чином, за ПХО "Богодухівський ринок" було закріплене майно, зазначене в до датку № 2 до постанови № 60 від 29.01.2003р. правління "Облспоживспілки" Харківської спілки споживчих товариств "Про створення підприємства Богодухівський ринок" Харківсь кої облспоживспілки", та передане в оперативну оренду майно, зазначене у додатку № 1 до даної поста нови.

11.05.2007р. постановою зборів Ради Облспоживспілки сьомих зборів Ради Харків ської облспоживспілки тринадцятого скликання "Про статутні фонди ринків Облспоживспіл ки", постановлено проінвентаризувати і повернути основні засоби, передані Правлінням Обл споживспілки ринкам в оперативне управління та створити Статутний фонд підприємств Хар ківської облспоживспілки, в тому числі і "Богодухівський ринок", з введенням у склад засно вників кожного ринку підприємства "Обласне об'єднання ринків" Харківської облспоживспілки.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.11.2007р. до Харківської облспоживспілки від ПХО "Богодухівський ринок" основних засобів переданих Облспоживспілкою як довго строкові фінансові інвестиції Облспоживспілки, до статутного капіталу ПХО "Богодухівський ринок", здійснено повернення основних засобів ПХО "Богодухівський ринок": будівля кри того ринку, котельня, туалет загального користування, тобто майно, яке зазначене у додатку № 1 до постанови № 60 від 29.01.2003р. правління "Облспоживспілки" Харківської спілки споживчих товариств "Про створення підприємства Богодухівський ринок" Харківської облс поживспілки" та яке згідно цієї постанови передавалось в оперативне управління, як внесок Облспоживспілки до статутного фонду підприємства "Богодухівський ринок".

Таким чином, майно, яке було передане ПХО "Богодухівський ринок" згідно з додатком № 2 до постанови № 60 від 29.01.2003р. правління "Облспоживспілки" Харківської спілки споживчих товариств "Про створення підприємства Богодухівський ринок" Харківської облс поживспілки", не поверталось до "Облспоживспілки". Тобто, було залишене закріпленим за ПХО "Богодухівський ринок" і з балансу ПХО "Богодухівський ринок" не знімалось.

Відповідно до ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Згідно ч. 2 ст. 135 Господарського кодексу України, власник має право особисто або через уповноважені ним органи з ме тою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріп люючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, ви значати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним ор ганом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управ лінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 136 Господарського кодексу визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (упо вноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в операти вно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господар ську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний вико навець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 66 вказаного Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржни кові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Таким чином, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, посилання позивача на порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" в частині належності майна являються безпідставними, оскільки спірне майно, як за значено вище, було закріплене за ПХО "Богодухівський ринок" і перебувало на його ба лансі.

ПХО "Богодухівський ринок", як юридична особа, несе відповідальність за своїми зо бов'язаннями всім своїм майном, виступає самостійно в господарському обороті.

Таким чином, арешт та ре алізація майна були здійснені в межах повноважень державного виконавця та відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2011р. між Відділом ДВС Богодухівського РУЮ Харківської області та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство Юстиція" було укладено Договір № 02/179/11/9 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна.

За результатами аукціону, ВДВС Богодухівського РУЮ у відповідності до п. 4.9. "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого Наказом Міністерства юс тиції України N 42/5 від 15.07.1999р. був складений акт державного виконавця, та у порядку, передбаченому п. 4.10. Порядку, копія акту була видана відповідним особам.

20.07.2011р. організатором аукціону, ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція", на підставі п. 4.8. "Порядку реалізації арештованого майна" був складений Протокол № 176-02/179 11/а проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

Зазначені вище документи (договір про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна, акт та протокол, складені за результатами аукціону) не можна вважати документами, які засвідчують перехід права власності та передачі майна.

Відповідно до узагальнень Верховного Суду України від 24.11.2008р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спа дщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Згідно з п. 7.1. "Порядку реалізації арештованого майна", право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно. Таким чином, право власності на придбане майно перейшло до ТОВ "Кемемайл" одразу після сплати коштів за нього і на підставі вищезазначеного пункту Положення. Ніяких норм, які б передбачали інший спосіб переходу права власності та складання будь-яких документів про це, зазначеним Положенням не передбачено.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Харківської обласної спілки споживчих товариств в частині визнання недійсним правочину з передачі спірного майна 2-му відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, дії щодо реалізації спірного майна були вчинені у відповідності до "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N 42/5 від 15.07.1999р.

Так, згідно з вимогами п. 3.6. Порядку реалізації арештованого майна, ХФ ПП "СП "Юстиція" розмістила в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003р. N 43/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.05.2003 року за N 388/7709, на відповідному веб-сайті інформацію про майно, що реалізується.

06.07.2011р. 3-й відповідач направив на адресу боржника, зазначену в документах, що надійшли з виконавчої служби, повідомлення про дату та час проведення публічних торгів.

У визначений в повідомленні строк, дві особи (Сіроджа О.В. та ТОВ "Кемемайл") виявили бажання взяти участь у прилюдних торгах.

Згідно з пунктом 3.9. вказаного Порядку, для участі в аукціоні 2-й відповідач подав організатору аукціону заяву на участь в аукціоні та копію платіжного доручення № 1 від 12.07.2011р., що підтверджує сплату гарантійно го внеску в сумі 14367,22 грн. Також 2-м відповідачем були подані інші документи у згідно вимог п. 3.10 та п. 3.11 "Порядку реалізації арештованого майна".

За умовами п. 3.12. "Порядку реалізації арештованого майна" ТОВ "Кемемайл" було отримано картку з аукціонним номером, за яким воно брало участь в аукціоні, із зазначенням на зворотному боці умов проведення аукціону та виготовлений друкарським способом вхідний квиток.

Оскільки 2-м відповідачем було запропоновано найбільшу ціну - 110000,00 грн., ТОВ "Кемемайл" було визнано переможцем за результатами аукціону, який був проведений 20.07.2011р.

Під час проведення аукціону, у відповідності до п. 4.8 "Порядку реалізації арештованого майна", було складено протокол, який був по закінченні аукціону підписаний ліцитатором та ТОВ "Кемемайл". Копія даного протоколу була видана 2-му відповідачу як переможцю аукціону.

У відповідності до п. 6.1. "Порядку реалізації арештованого майна", на підставі копії затвердженого протоколу, ТОВ "Кемемайл", як переможець аукціону, здійснило розрахунки за придбаний на аукціоні навіс у встановленому порядку, а саме перерахувало на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області зазначену в затвердженому протоколі аукціону суму грошових коштів, а саме платіжним дорученням № 2 від 20.07.2011р. на суму 94600,00 грн. та платіжним дорученням № 3 від 20.07.2011р. додаткову суму винагороди за послуги ПП "СП Юстиція" у сумі 1032,78 грн.

Згідно з п. 7.1. зазначеного вище Порядку, право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно.

Тобто, після сплати коштів, ТОВ "Кемемайл", у відповідності до "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N 42/5 від 15.07.1999р., стало власником метале вого навісу площею 960 кв.м. за адресою: м.Богодухів, вул.Кооператина, 6.

Позивачем не надано жодних доказів порушення відповідачами порядку реалізації арештованого майна.

А тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що аукціон з продажу спірного майна був проведений у порядку, встановленому для виконання судових рішень, та у відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, позовні вимоги в частині скасування результатів проведеного аукціону з реалізації арештованого рухомого майна є безпідставними, не доведені відповідними доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Кемемайл" є добросовісним набувачем спірного майна.

Згідно з ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Позивач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 року по справі №2-а-12110/2070 визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області щодт внесення до акту опису та орешту майна, складеного 03.06.2011 року, спірного навісу; зобов"язано ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області виключити з опису та з під арешту вказаний навіс та визнано незаконними дії виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області щодо передачі та реалізації цього навісу, який належить Харківській облспоживспілці.

При цьому, як вказує апелянт, в силу частини 2 статті 35 ГПК України встановлені судовим актом в рамках справи №2-а-12110/2070 факти незаконності дій виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської стосовно спірного уданій справі майна та приналежність його Харківській облспоживспілці не доводяться знов при вирішенні даної справи.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, зважаючи на таке.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як зазначено у пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

У пункті 3.17.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано на те, що за змістом статті 4 ГПК України до кола актів, які підлягають застосуванню господарськими судами, не відносяться судові рішення судів загальної юрисдикції. У процесі здійснення господарського судочинства з конкретної справи господарські суди керуються судовими рішеннями судів загальної юрисдикції виключно на підставі, у межах та порядку, передбачених статтею 35 ГПК України, тобто у встановленні преюдиціальних фактів.

При цьому, слід зазначити, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 року по справі №2-а-12110/2070, на яку посилається апелянт, встановлено факти незаконності певних дії ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області, та не встановлено факту приналежності спірного майна на праві власності певній особі, оскільки право власності є інститутом цивільного та господарського права і факт приналежності майна на праві власності певній особі може бути встановлено лише в рамках цивільної або господарської справи.

Також апелянт зазначає, що спірне майно не знаходилась у ПХО "Богодухівський ринок" у власності, а лише перебувало у нього на балансі, тоді як відповідно до положень 5.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій (затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.99 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158 ) та положень частин 3, 4, статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець може прийняти рішення про накладення арешту на майно та звернути на нього стягнення лише при наявності у нього достовірних відомостей, що це майно перебуває у боржника на праві власності.

Однак, на думку колегії суддів вказані посилання є хибними, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 7 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності»перебування майна на балансі юридичної особи не є безспірним доказом належності майна юридичній особі на праві власності, оскільки останній є формою ведення бухгалтерського обліку, а не правовстановлюючим документом, що безпосередньо засвідчує право власності.

З постанов Харківської облспоживспілки №60 від 29.01.2003 року та від 11.05.2007 року, актів приймання-передачі №1 від 28.01.2003 року, №2 від 28.01.2003 року та від 01.11.2007 року, актів інвентаризації майна, а також статуту ПХО "Богодухівський ринок" вбачається, що спірний навіс був закріплений за ПХО "Богодухівський ринок" з переходом всіх прав та обов"язків реорганізованого СП "Богодухівський ринок". При цьому, спірний навіс не повертався до Харківської облспоживспілки.

При цьому, спірний навіс є частиною майнового комплексу підприємства, і цей комплекс є складною річчю. При цьому з урахуванням статті 191 Цивільного кодексу України складна річ є подільною, що передбачає можливість відчуження спірного навісу окремо від майнового комплексу.

Крім того, звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи регламентоване статею 66 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, відповідно до вимог яких допускається стягнення на майно боржника. яке належить йому або закріплене за ним. При цьому відповідно до пункту 4.5 Статуту ПХО "Богодухівський ринок" вказане підприємство несе відповідальність за своїми зобов"язаннями всім набутим у процесі господарської діяльності майном, крім майна, набутого в оперативну оренду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2012 року у справі № 5023/3256/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.12.2012 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.