Рішення

від 12.01.2009 по справі 11/128-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/128-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2009 р.                                                            Справа № 11/128-08

вх. № 9672/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М.І. 

при секретарі судового засідання Хорунжій Є. В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Свято-Троїцького храму Харківської єпархії Української Православної церкви, смт. Гути  

до Гутянської  селищної ради, с. Гути    

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Свято-Троїцький храм Харківської єпархії Української Православної церкви - звернувся до господарського суду з позовом до Гутянської селищної ради (відповідач по справі) про визнання права власності на нежитлову будівлю.

29 грудня 2008 року на адресу господарського суду Харківської області        (вх. № 22310) надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог. Оскільки частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі уточнити позовні вимоги та враховуючи, що такі дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

В призначене 12 січня 2009 році судове засідання представник позивача не з'явився. Відповідач направив на адресу суду лист, в якому проти позову не заперечував та просив справу розглядати за відсутності представника Гутянської селищної ради.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, в зв'язку з чим суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази встановив наступне.

Позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 1991 року було придбано будинок, який розташований в с. Гути по вулиці Гагаріна, 3 Богодухівського району Харківської області (аркуш справи 7).

Як свідчать матеріали справи, позивачем придбаний будинок було знесено та побудовано за власний рахунок та з власних будівельних матеріалів нежитлову будівлю (церкву) літ. „А-1”, сторожку літ. „Б-1”, тамбур літ „Б”.

02.10.2008 року комісією у складі начальника відділу містобудування та ЖКГ РАД, державного санітарного лікаря Богодухівського району, начальнику Богодухівського РВ ГУ МНС України в Харківській області, начальнику Богодухівської дільниці Дергачівської філії ВАТ „Харківгаз”, начальнику Богодухівського РЕМ, головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури та ЖКГ РДА, головного спеціаліста міжрайонного відділу охорони навколишнього природного середовища Північного регіону було складено акт обстеження, відповідно до якого будівництво зазначеної будівлі виконано відповідно до архітектурних, протипожежних, санітарних, екологічних норм, будівництво не суперечить суспільним інтересам і не порушує права інших осіб.

Рішенням № 89 виконавчого комітету Гутянської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 14 жовтня 2008 року надано згоду на подальше використання нежитлової будівлі Свято-Троїцького храму (площею          544 кв. м.), сторожки літ. „Б-1” (площею 54,5 кв. м.), тамбура літ „Б” (площею 4,2 кв. м.). Рішенням № 231-5 Гутянської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 31 жовтня 2008 року виділено церковній громаді Свято-Троїцького храму земельну ділянку загальною площею 0,0603 га під зазначені вище будівлі.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається  в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позов про визнання права власності позивача на нежитлову будівлю (церкву) літ. „А-1” (площею 544 кв. м.), сторожку літ. „Б-1” (площею 54,5 кв. м.), тамбуру літ. „Б” (площею 4,2 кв. м), що знаходиться по вулиці Гагаріна, № 3 в с. Гути Богодухівського району Харківської області є обґрунтованим, доведений суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку з чим є таким, що підлягає задоволенню, а витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на позивача згідно його заяви.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача (вх. № 22310) про уточнення позовних вимог.

Позов задовольнити.

Визнати за Свято-Троїцьким храмом Харківської єпархії Української Православної церкви (код ОКПО 23321445) право власності на нежитлову будівлю (церкву) літ. „А-1” (площею 544 кв. м.), сторожку літ. „Б-1” (площею 54,5 кв. м.), тамбур літ. „Б” (площею 4,2 кв. м.), що знаходяться по вулиці Гагаріна, № 3 в с. Гути Богодухівського району Харківської області.

Повний текст судового рішення підписаний 12 січня 2009 року.

Суддя                                                                                           Черленяк М. І.