Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а-6675/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6675/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретаря Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Духно І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом АТ «Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті»(Туреччина) в особі Представництва «Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті»(далі Представництво або позивач) до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі ОДПС або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2012 року АТ «Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті»(Туреччина) в особі Представництва звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОДПС, у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001864230, №0001834230, №0001874230 від 18.11.2011 року, №0000144230, №0000134230 від 02.02.2012 року. У зв'язку із частковим скасуванням податкових повідомлень -рішень вищестоящими податковими органами позивачем подано заяву від 07.08.2012 року про зменшення позовних вимог ( том.2, а.с. 69).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07 серпня 2012 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОДПС посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що у підприємств - контрагентів позивача по ланцюгу поставки відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, зокрема, відсутні основні фонди, необхідні (достатні) трудові ресурси (технічний персонал), а також не взято до уваги, що ряд підприємств - контрагентів позивача відсутні за місцезнаходженням, не подають до органів ДПС податкову звітність у порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому копії первинних документів, наданих позивачем, самі по собі не підтверджують права на формування показників податкового кредиту.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПС проведена позапланова виїзна перевірка Представництва з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з отримання послуг, наданих нерезидентами на митній території України за період 01.01.2010 року по 31.03.2011 року та з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, а також дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мет інжинірінг»за період з 01.01.2010 року по 01.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №956/42-30/26608236 від 28.10.2011 року (далі Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки, Представництвом порушено підпункти 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, пункти 201.4., 201.10., 198.3., 198.6. Податкового кодексу України, пункт 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 69 від 21.12.2010 року ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зареєстрованого в Мінюсті України № 1401/18696 від 29.12.2010 року у результаті чого:

1) занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 116 763 грн., у т.ч. за листопад 2010 року -на 114 299 грн., за грудень 2010 року -на 2 464 грн.;

2) завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26, 24 декларації) на загальну суму 888 221 грн., у т.ч.: за листопад 2010 року на 4 669 грн., за лютий 2011 року на 695 872 грн., за травень 2011 року на 187 680 грн. (з урахуванням переносу від'ємного значення з ПДВ за березень 2011 року);

3) завищено суму, що підлягає відшкодуванню (рядок 25 декларації), на загальну суму 41 771 грн., у т.ч.: за листопад 2010 року на 41 771 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001834230, № 0001864230, № 0001874230 від 18.11.2011 року.

За результатами оскарження Представництвом цих рішень, ДПА у м. Києві своїм рішенням № 630/10/25-114 від 23.01.2012 року:

- скасувала податкове повідомлення-рішення № 0001834230 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 29 191 грн;

- скасувала податкове повідомлення-рішення № 0001864230 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10 443 грн.;

- залишила без змін податкове-повідомлення рішення № 0001874230.

ДПС України своїм рішенням № 3311/6/10-2115 від 23.02.2012 року зазначені податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

З огляду на часткове скасуванням ДПА у м.Києві двох податкових повідомлень-рішень, ОДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000134230, № 0000144230 від 02.02.2012 року.

У результаті Представництвом оскаржуються податкові повідомлення рішення:

№0001874230 від 18.11.2011 року, яким платнику податків зменшено від'ємне значення ПДВ у сумі 888 221 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 1 грн.;

№0000144230 від 02.02.2012 року, якими платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 41 771 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 10 443 грн.;

№0000134230 від 02.02.2012 року, яким платнику податків визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 116 763 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 29 191 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями та зумовлювали наслідки у вигляді прийняття оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Представництвом (покупець) та ТОВ «Мет інжиніринг»(продавець) укладено контракт (договір) № 02-09 від 06.09. 2010 року на поставку товару для будівництва терміналу «Д» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль».

Крім того, між Представництвом та ТОВ «Мет інжиніринг» укладено договір субпідряду № 03-09 від 21.09.2010 року на виконання будівельно-монтажних робіт (водопровідні та каналізаційні, опалення, вентиляція та кондиціювання повітря).

Зазначений договір субпідряду укладений у відповідності із контрактом Представництва з ДП «Аеропорт «Бориспіль»від 26.09.2008 року з метою виконання будівельних робіт та реалізації Проекту розвитку Аеропорту «Бориспіль».

На виконання умов контракту та договору субпідряду позивачем поставлено на основний склад аеропорту Бориспіль товари/продукцію та виконано субпідрядні роботи, що підтверджується: видатковими накладними (том 1, а.с. 71-93); податковими накладними (том 1, а.с. 133-157); довідками та актами виконаних підрядних робіт (том 1, а.с. 216-224); товарно-транспортними накладними на перевезення матеріалів (том 2, а.с. 70-93); платіжними виписками з банку (том 1, а.с. 173-190).

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з цим, згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не порушено норми статті 7 Закону № 168/97-ВР та статті 198 та 201 ПК України.

Крім того, в Акті перевірки щодо взаємовідносин Представництва та ТОВ «Мет інжинірінг»зазначається, що фактично ТОВ «Мет інжинірінг»було постачальником металевих труб різних видів та діаметрів, оцинкованих повітроводів, болтів, хомутів тощо.

Тобто, по суті, податковим органом визнається фактичне здійснення поставок продукції зазначеним підприємством на користь Представництва.

У той же час, як вказано в Акті перевірки, під час перевірки встановлено віднесення Представництвом до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мет інжинірінг»за звітні періоди: листопад 2010 року - суму 160 739 грн., грудень 2010 року -суму 2 464 грн., за січень 2011 року -суму 222 201 грн., за лютий 2011 року суму 473 671 грн., березень 2011 року -суму 187 680 грн., а загалом 1 046 755 грн., що за висновком податкового органу складає загальну суму завищення податкового кредиту з ПДВ у взаємовідносинах із зазначеним контрагентом.

Актом перевірки також підтверджено, що основним постачальником ТОВ «Мет інжинірінг»за жовтень 2010 року, (який не є спірним періодом формування податкового кредиту) та грудень 2010 року є ТОВ «Заверс», а за січень -травень 2011 року є ТОВ «Редард Сервіс». Разом з цим, Акт перевірки не містить відомостей щодо характеру операцій та їх обсягу, вартості, номенклатури товарів/робіт/послуг, які здійснювались зазначеними підприємствами на користь ТОВ «Мет Інжинірінг».

Згідно актів невиїзних документальних перевірок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва:

№ 1513/23-02/36857460 від 21.06.2011 року щодо перевірки ТОВ «Редард Сервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Торгмонтажресурс»за період січень-лютий 2011 року; № 1718/23-02/36857460 від 27.07.2011 року за період березень -травень 2011 року;

№ 1894/2307/36857480 від 22.08.2011 року щодо перевірки ТОВ «Заверс»за період червень 2010 року, жовтень -грудень 2010 року, лютий -травень 2011 року, встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «Редард Сервіс»та ТОВ «Заверс»через відсутність майна, посадових осіб та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Це привело до порушення частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ «Мет інжинірінг»з контрагентами -покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пунктів 185.1, 188.1, 187.1 ПК України.

Враховуючи наведене, податковий орган зазначив, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Редард Сервіс»та ТОВ «Заверс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Так, статтею 44 та 61 ПК України передбачено, що саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем зазначені податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.