Ухвала

від 25.01.2017 по справі 2а-6675/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Київ К/800/1586/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012

у справі № 2а-6675/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом АТ Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті (Туреччина) в особі Представництва Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті

до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 18.11.2011 № 0001874230, від 02.02.2012 № 0000134230 та № 0000144230.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення суми ПДВ, суми бюджетного відшкодування з ПДВ, збільшення грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.10.2011 за № 956/42-30/26608236. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит у податковому обліку за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року на загальну суму 1046755,00 грн. за наслідками господарських операцій з поставки від ТОВ Метінжиніринг товарів та послуг, які не мали реального характеру, з огляду на нікчемність операцій цього постачальника по ланцюгу поставок із участю ТОВ Заверс , ТОВ Редард Сервіс , ТОВ Торгмонтажресурс , які мають ознаки фіктивності (недостатність основних фондів, трудових ресурсів для ведення підприємницької діяльності; директор ТОВ Торгмонтажресурс Бризгало В.М. є громадянином Російської Федерації, Державний кордон України не перетинав). На підставі цих фактичних даних контролюючий орган зробив висновок, що позивач занизив ПДВ на 116763,00 грн. у податковому обліку за листопад, грудень 2010 року, завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у податковому обліку за листопад 2010 року, лютий, травень 2010 року на загальну суму 888221.00 грн. та завищив бюджетне відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року на 41771,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.11.2011 № 0001874230 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ у податковому обліку за грудень 2010, березень, червень 2011 року на 888221,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1,00 грн.; від 02.02.2012: № 0000134230 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 116763,00 грн. за основним платежем та 29191,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000144230 - про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за листопад 2010 року на 41771,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 40443,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ Метінжиніринг товарів (шайби, труби дюбеля, кріплення, профілі і т.д.) та підрядних послуг (водопровідні, каналізаційні роботи, опалення, вентиляція, кондиціювання повітря) в процесі реалізації проекту розвитку аеропорту Бориспіль вказаний постачальник виписав позивачу видаткові та податкові накладні, сторони підписали акти виконаних робіт, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях із ПДВ за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, відповідач посилається на відсутність фактичного виконання операцій із поставки позивачу від ТОВ Метінжиніринг товарів та послуг, з огляду на нікчемність правочинів цього постачальника по ланцюгу поставки із ТОВ Заверс , ТОВ Редард Сервіс , ТОВ Торгмонтажресурс , які мають ознаки фіктивності, зазначаючи при цьому ту ж інформацію, яка викладена в акті з цього питання.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій, актів приймання виконаних будівельних робіт (ф № КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), видаткових та податкових накладних, виписок по банківському рахунку, доказів подальшого використання отриманих від ТОВ Метінжиніринг товарів та послуг для виконання своїх зобов'язань при реалізації проекту розвитку аеропорту Бориспіль , за відсутності інших доводів та доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ Метінжиніринг товарів та послуг, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з ПДВ сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР та ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками по ланцюгу поставок, з якими він не був у господарських відносинах, відповідач не наводить.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписЮ.І. Цвіркун