Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-2586/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2586/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Коток К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Опт»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Опт»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»№ 0000352304, № 0000362304 від 22.05.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню із прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Опт»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності і включений до ЄДРПОУ, є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто»за період травень, червень, липень, серпень 2010 року, серпень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 07.05.2012 р. № 519/22-00/36444956, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4., п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки від 07.05.2012 р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000352304 та № 0000362304 від 22.05.2012 року, а саме:

- податковим повідомленням-рішенням № 0000352304 від 22.05.2012 року відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 582 887,54 грн., у т.ч. 428 319,27 грн. основного платежу, 154 568,27 грн. штрафних (фінансових санкції);

- податковим повідомленням-рішенням № 0000362304 від 22.05.2012 року відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 590 892,91 грн., у т.ч. 516 403,70 грн. основного платежу, 74 489,21 грн. штрафних (фінансових) санкції.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під час перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем податкового законодавства в результаті господарських операцій з ТОВ «Дормашавто».

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ «Дормашавто»існували господарські відносини на підставі договорів: - договір перевезення вантажу № 45 від 01.05.2010 р.; - договір поставки № 46 від 01.05.2010 р., з урахуванням додаткової угоди № 1 від 27.12.2010 р. до даного договору.

Договором № 45 від 01.05.2010 р. між ТОВ «Дормашавто»(в тексті договору - перевізник) та ТОВ «Вега-Опт»(в тексті договору - відправник) передбачено, що перевізник зобов'язується перевезти, а відправник пред'явити до перевезення підготовлений вантаж. перевізник забезпечує перевезення вантажу згідно з заявками відправника. Перевізник не відповідає за якість та масу нетто вантажу, який був затарений, упакований або опломбований відправником. Оформлений подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладання відповідальності за схоронність такого вантажу на перевізника. Розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника в 100% передплати подекадно в гривнях. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту йото підписання сторонами та скріплення печаткою сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг в момент підписання та закінчується 31.12.2010 р.

Договором поставки № 46 від 01.05.2010 р. між ТОВ «Дормашавто»(в тексті договору -постачальник) та ТОВ «Вега-Опт»(в тексті договору -покупець) передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості і за ціною вказаною в рахунках-фактурах. Предметом поставки є товар, зазначений в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Поставка продукції здійснюється відповідно до правил «Інкотермс-2000»на умовах EXW на склад постачальника. Поставка товару постачальником здійснюється шляхом відвантаження товару орендованим транспортом. Оплата товару згідно з договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури. Передача товару здійснюється за наявності належно оформленої видаткової накладної та довіреності. Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання апелянта про встановлення під час перевірок позивача та його контрагентів факту укладання між ними угод без мети настання реальних наслідків, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України свідчить про недійсність правочинів, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Листом від 25.01.2012 року № 1598/7/23-20 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відповідачу надісланий акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто», оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою: м. Київ, вул. Байкова, 7, про що складено акт ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про невстановлення місцезнаходження, згідно з висновком щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто»від 26.12.2011 р. №7439/26-1/30.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно з отриманим висновком ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто»за жовтень 2011 року, які були надані службовою запискою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.12.2011 р. за № 7439/26-1/30 ТОВ «Дормашавто»має ознаки «фіктивності», а саме: кількість працюючих - 1 особа; наявність основних засобів - відсутні; місцезнаходження не встановлено.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 27.09.2011 р. щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто», а саме , в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217, порушена щодо директора ПП «Гранд Сервіс»ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ст. 212 ч. 3 та ст. 366 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_5, перебуваючи на посаді директора приватного підприємства «Гранд Сервіс»умисно ухилявся від сплати податку на додану вартість в особливо - великих розмірах та вчинив службове підроблення, тобто вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, що спричинило тяжкі наслідки, крім того протягом 2008-2010 років громадянин ОСОБА_5 повторно вчинив фіктивне підприємництво, а саме, створив та придбав ряд підприємств з метою прикриття незаконної діяльності та використовуючи їх у схемі ухилення від сплати податків надавав послуги реально діючим підприємствам, які безпідставно формували валові витрати та податковий кредит з ПДВ за рахунок безтоварних операцій.

В ході досудового слідства від оперативних працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли матеріали, відповідно до яких встановлено, що причетні до ОСОБА_5 невстановлені слідством особи в 2008 - 2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню та придбанню суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Ольтенія білл», ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «Деал Трейд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Ковенант», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Українська будівельна компанія № 2», ТОВ «Укртрансенерго», які в подальшому зареєстровані в Голосіївській, Святошинській, Печерській, Оболонській районних у м. Києві та в Бориспільській у Київській області державних адміністраціях, ДПІ у Голосіївському, Святошинському, Печерському, Оболонському районах м. Києва та в Бориспільській ОДПІ Київської області, Державних цільових фондах, та відкрито рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності в банківських установах.

Створення та придбання перелічених суб'єктів господарської діяльності дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаних підприємств. Використовуючи вказані фіктивні юридичні особи, невстановлені особи отримали можливість, минаючи засновників та директорів вказаних підприємств, розпоряджатися банківськими рахунками, укладати від імені підприємств фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі.

Суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ «Ольтенія білл», ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «Деал Трейд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Ковенант», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Українська будівельна компанія № 2», ТОВ «Укртрансенерго»зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово - господарську діяльність, згідно реєстраційних документів засновниками та керівниками є громадяни мешканці інших регіонів України та Російської Федерації.

Вказані товариства за адресами реєстрації ніколи не знаходилися та не знаходяться, основні фонди, активи та працівники у них відсутні.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає недостатніми та неналежними доказами в обґрунтування своїх позовних вимог, отримані позивачем на виконання договорів № 45, 46 податкові накладні № 070502 від 07.05.2010 р., № 240501 від 24.05.2010 р., № 280503 від 28.05.2010 р., № 150605 від 15.06.2010 р., № 250607 від 15.06.2010 р., № 220601 від 22.06.2010 р., № 230605 від 23.06.2010 р., № 060708 від 06.07.2010 р., № 150710 від 15.07.2010 р., № 210715 від 21.07.2010 р., № 300746 від 30.07.2010 р., № 310833 від 31.08.2010 р., № 24 від 01.08.2011 р., № 37 від 02.08.2011 р.; № 51 від 03.08.2011 р. на загальну суму 2 569 915,51 грн., в т.ч. ПДВ -428 319,27 грн.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу визначається як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 06.09.2011 р. щодо порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4., п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Під час розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатні та належні докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000352304 та № 0000362304 від 22.05.2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає адміністративний позов необґрунтованим, постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню із ухваленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Опт»- відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 11 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.