Ухвала
від 20.12.2012 по справі 22-ц-5659/12
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц -5659/ 2012 р. Головуючий у 1-й інстанції: Макаров В.О.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

при секретарі: Свинаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

В позові зазначав, що 02 грудня 2010 року між ним як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, зареєстрований за № 2688.

Відповідно до укладеного договору позики відповідач отримав від нього грошові кошти у сумі 873 180 грн., що на момент отримання було еквівалентно 110 000 доларів США за офіційним курсом НБУ української гривні до долару США.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором позики, просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 873 400 грн. суму позики, що є еквівалентом 110 000,00 доларів США; пеню за несвоєчасне повернення грошових коштів у розмірі 0,2 % від суми позики, яка складає 10 739,33 грн.; штраф за прострочення повернення позики понад 15 днів у розмірі 20 % від суми позики, який складає 174 680 грн.; відсотки за користування позикою в розмірі 12 %, які складають 8 307,78 грн. та покласти на Відповідача судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики у розмірі 873 400,00 грн., що є еквівалентом 110 000,00 доларів США станом на 02.02.2011 року за офіційним курсом НБУ української гривні до долару США (7,941 грн. за 1 долар США); пеню за несвоєчасне повернення грошових коштів у розмірі 10 739,33 грн.; штраф за прострочення повернення позики понад 15 днів у розмірі 174 680 грн.; відсотки за користування грошовими коштами 8 307, 78 грн., судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього стягнуто суму 1 068 947,11 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 02 грудня 2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлений в договорі строк позику не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання, а тому повинен сплатити суму основного боргу, проценти та неустойку, як передбачено у договорі.

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст. 212-215 ЦПК України, повно та всебічно з'ясував, належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом. При цьому вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Зокрема, судом правильно застосовані норми статей 1046,1049 ЦК України, відповідно яких, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої є якості у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2010 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 873 280 гривень, що на момент укладення договору є еквівалентом 110000 доларам США, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів до 05 січня 2011 року. Це підтверджено договором позики, який посвідчено нотаріально. У п. 6 зазначеного договору сторони передбачили, що у разі порушення позичальником ОСОБА_3 строків повернення позики, позивач має право на одержання процентів від суми позики та неустойки ( а. с. 6-8 ).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, станом на 05 січня 2011 року ОСОБА_3 не повернув борг, судом правомірно стягнуто на користь позивача суму боргу, проценти та неустойку, як то передбачено за умовами договору від 02 грудня 2012 року.

ОСОБА_3, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_4, посилався на безгрошовість договору позики, оскільки зазначені в договорі грошові кошти йому не передавалися.

Статтею 1051 ЦК України закріплене право позичальника оспорювати договір позики на підставі того, що грошові кошти або речі насправді не були отримані ним.

Якщо договір позики укладений в письмовій формі, суд не може приймати свідчення свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, тому посилання апелянта на можливість показань свідків безпідставні.

Відповідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач в ході вирішення спору не довів належними та допустимими доказами безгрошовість укладеного між сторонами договору позики, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_4

Надана постанова слідчого СВ ЗМУ МВС України у Запорізькій області від 05.03.2012 року про закриття кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 з рекомендацією звернутися за захистом інтересів до суду з цивільним позовом, не містить фактичних даних, на підставі яких можна погодитися з запереченнями відповідача про безгрошовість позики. З'ясовані слідчим обставини вирішувалися в порядку КПК України в межах питання про закриття кримінальної справи і не мають доказового значення при розгляді справи про стягнення боргу за договором позики. Звернення до органів внутрішніх справ явилося наслідком пред'явлення даного позову, що розцінюється, як небажання відповідача виконувати цивільно-правові обов'язки за вищевказаним договором, укладеним ним у 2010 році.

Доводами апеляційної скарги не оспорюється правильність рішення суду в частині визначення сум, що підлягають стягненню. Вказані суми підраховані судом першої інстанції у відповідності до умов укладеного сторонами та нотаріально посвідченого договору позики з внесеними до нього у такій же формі змінами. Немає підстав ставити під суму рішення суду в цій частині.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :