Ухвала

від 10.12.2012 по справі 18/3706/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 грудня 2012 р. № 18/3706/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Демидової А.М., Могил С.К., Плюшка І.А., Подоляк О.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 10.09.2012 у справі№ 18/3706/11 за позовомЛубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Полтавської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" простягнення 220 953,30 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.03.2012 у справі № 18/3706/11 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" на користь Лубенської міської ради Полтавської області 180 377,71 грн. боргу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 у справі № 18/3706/11 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2012 у справі № 18/3706/11 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" звернулось із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10.09.2012 у справі № 18/3706/11, в якій просить зазначену постанову скасувати, а постанову апеляційного господарського суду залишити в силі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2007 у справі № 43/399, від 13.05.2009 у справі № 16/399, від 29.06.2011 у справі № 6/320 та від 14.02.2012 у справі № 8/139/2011, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 10.09.2012 у справі № 18/3706/11, про перегляд якої просить заявник, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, колегія суддів касаційної інстанції виходила із встановленими судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема про те, що сторони в договорі на основі вільного волевиявлення погодили дату, з якої починається строк його дії, з огляду на що обов'язок відповідача сплачувати орендну плату виник із зазначеної дати.

З постанови від 25.10.2007 у справі № 43/399 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за попередній період - з часу прийняття рішення виконкому міської ради про виділення йому земельної ділянки до моменту укладення договору. Підтримуючи вказані висновки Вищий господарський суд України, враховуючи межі перегляду в касаційній інстанції, виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: - за спірний період відповідач сплачував за користування земельною ділянкою земельний податок, який за своєю суттю є платою за землю і в обліковій картці платника заборгованість з цього виду платежів відсутня; - позивач не довів, що відповідач не сплачував плату за землю за спірний період.

Постановою від 13.05.2009 у справі № 16/399, Вищий господарський суд України підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати (у тому числі пені) за договором оренди землі (в частині, що стосується доводів заявника). При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що обов'язок зі сплати орендної плати у встановлених договором розмірі і строк у відповідача виник з дати державної реєстрації вказаного договору.

У постанові від 29.06.2011 у справі № 6/320 суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного господарського суду, якою було відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості з орендної плати за землю та пені. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені апеляційним господарськими судом обставини справи про те, що позивачем не доведено несвоєчасної сплати відповідачем орендних платежів в порядку, визначеному законом та договором, або неправильного визначення податкового зобов'язання з орендної плати.

З постанови від 14.02.2012 у справі № 8/139/2011, вбачається, що суд касаційної інстанції залишив без змін рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у позові про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та пені. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судом першої інстанції обставин справи про те, що у відповідній додатковій угоді сторони дійшли згоди щодо зміни розміру орендної плати, в якій однак не передбачили, що умови вказаної додаткової угоди поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до її укладення (державної реєстрації). Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України підтримав висновки місцевого господарського суду, щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за період до внесення відповідною додатковою угодою змін щодо розміру орендної плати до договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" у допуску справи № 18/3706/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС. Мирошниченко Судді:А. Демидова С. Могил І. Плюшко О. Подоляк

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)