Постанова

від 17.12.2012 по справі 23/5005/2886/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 23/5005/2886/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівКролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ловлен" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. у справі№ 23/5005/2886/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ловлен" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Промресурс" простягнення 43 325,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ловлен" (далі -позивач, ТОВ "Ловлен") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Промресурс" (далі -відповідач, ТОВ "Дніпро-Промресурс") про стягнення 36 105,00 грн. заборгованості, 7 220,80 грн. пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012р. (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 36 105,00 грн. основного боргу, 612,62 грн. пені, 1 364,01 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статей 525, 526, 546, 549, 599 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з огляду на встановлення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 14.09.2011р. щодо оплати вартості наданих позивачем послуг.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. (головуючий суддя Голяшкін О.В., судді Науменко І.М., Стрелець Т.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, апеляційна інстанція виходила з того, що позивачем не доведено факт надання послуг на суму 36 105,00 грн. у зв'язку з відсутністю доказів визначення фактичної вартості наданих послуг відповідно до п.п. 4.2., 4.3. розділу 4 договору від 14.09.2011р.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статті 901 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що обсяг і вартість наданих позивачем відповідачу послуг сторони погодили шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які в свою чергу є підставою для оплати цих послуг.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14.09.2011р. між ТОВ "Дніпро-Промресурс" (замовник) та ТОВ "Ловлен" (виконавець) укладено договір № 14/09-11 на надання послуг спеціальною технікою (далі -договір), у відповідності до умов якого виконавець на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі, надає замовнику послуги спеціальною технікою на об'єктах, визначених замовником.

Факт надання і обсяг наданих послуг фіксується сторонами шляхом підписання акта прийому-передачі наданих послуг (пункт 2.5. договору).

Відповідно до підпункту 4.3.3. пункту 4.3. договору, по закінченню періоду надання послуг сторони на підставі відомостей обліку робочих годин визначають фактичну вартість наданих послуг і замовник має провести оплату наданих послуг не пізніше двох банківських днів з дня складання акта прийому-передачі наданих послуг.

На підставі та на виконання договору від 14.09.2011р. № 14/09-11 між сторонами були підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 26.09.2011р. № ОУ-0000022 на суму 20 000,00 грн., від 05.10.2011р. № ОУ-0000027 на суму 20 000,00 грн., від 18.10.2011р. № ОУ-0000031 на суму 20 000,00 грн., від 25.10.2011р. № ОУ-0000032 на суму 20 000,00 грн., від 01.11.2011р. № ОУ-0000035 на суму 20 000,00 грн., від 08.11.2011р. № ОУ-0000036 на суму 20 000,00 грн., від 18.11.2011р. № ОУ-0000039 на суму 10 000,00 грн., від 05.12.2011р. № ОУ-0000040 на суму 36 105,00 грн., всього на загальну суму 166 105,00 грн.

В свою чергу, відповідачем надані позивачем послуги були оплачені частково на суму 130 000,00 грн.

Неоплаченими залишились послуги за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.12.2011р. № ОУ-0000040 на суму 36 105,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 29.12.2011р. № 75/11 з вимогою погасити на протязі одного дня заборгованість за отримані за договором від 14.09.2011р. № 14/09-11 послуги. Вказана претензія відповідачем залишена без виконання.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення 36 105,00 грн. заборгованості за договором від 14.09.2011р. № 14/09-11 на надання послуг спеціальною технікою, а також 7 220,80 пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за цим договором.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з відповідними положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Правочин, згідно статті 204 Цивільного кодексу України, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно умов пункту 2.5., підпункту 4.3.3. пункту 4.3. договору від 14.09.2011р. № 14/09-11, факт надання послуг та їх обсяг фіксується шляхом підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі цих послуг, який в свою чергу є підставою для сплати вартості останніх.

Із встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.09.2011р. № ОУ-0000022, від 05.10.2011р. № ОУ-0000027, від 18.10.2011р. № ОУ-0000031, від 25.10.2011р. № ОУ-0000032, від 01.11.2011р. № ОУ-0000035, від 08.11.2011р. № ОУ-0000036, від 18.11.2011р. № ОУ-0000039, в тому числі акт від 05.12.2011р. № ОУ-0000040 були підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень та скріплені печатками товариств.

Отже, вказані акти здачі-прийняття, які фіксують факт надання послуг позивачем відповідачу та їх обсяги, є підставою для оплати вартості цих послуг у строки, встановлені договором.

Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду стосовно недоведення позивачем факту надання ним послуг відповідачу за актом від 05.12.2011р. № ОУ-0000040 на суму 36 105,00 грн., який підписаний останнім за відсутності будь-яких зауважень, є безпідставним та не відповідає обставинам справи.

Місцевим судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором від 14.09.2011р. № 14/09-11, вартість наданих позивачем послуг оплатив частково на суму 130 000,00 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36105,00 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 36 105,00 грн. основного боргу.

Згідно з пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.2. договору від 14.09.2011р. № 14/09-11 визначено, що у разі порушення замовником термінів оплати за договором більш ніж на п'ять календарних днів виконавець має право стягнути із замовника пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5 відсотка від суми боргу.

В свою чергу, за змістом статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на викладене і враховуючи факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором від 14.09.2011р. № 14/09-11, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 612,62 грн.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 36 105,00 грн. основного боргу, 612,62 грн. пені.

В свою чергу, вказаний висновок місцевого суду не спростовано належним чином апеляційною інстанцією.

За таких обставин, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі в повному обсязі, оскільки місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ловлен" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. у справі № 23/5005/2886/2012 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012р. у справі № 23/5005/2886/2012 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Промресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ловлен" 804,75 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова