Рішення

від 18.12.2012 по справі 5008/896/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

18.12.2012 р. Справа № 5008/896/2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс", м. Ужгород

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 1 Приватного підприємства „Ресурс -сервіс 2007", м. Ужгород

до відповідача 2 Приватного підприємства „Граніт -3000", м. Ужгород

до відповідача 3 Відділу Держкомзему у м. Ужгороді, м. Ужгород

до відповідача 4 Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" (Закарпатська регіональна філія, м. Ужгород)

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Ужгородхліб", м. Ужгород

про визнання недійсним договору купівлі -продажу земельної ділянки та зобов'язання внести зміни в облікову документацію із землеустрою та відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру,

Суддя господарського суду -Пригара Л.І.

представники :

Позивача - Стельмах В.В., ревізор, довіреність № 1455 від 22.10.2012 року

Відповідача 1 -не з'явився

Відповідача 2 -не з'явився

Відповідача 3 -не з'явився

Відповідача 4 -не з'явився

Третьої особи на боці позивача -не з'явився

Третьої особи на боці відповідача -не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством „Закарпатавтотранс", м. Ужгород заявлено позов до відповідача Приватного підприємства „Ресурс -сервіс 2007", м. Ужгород, до відповідача Приватного підприємства „Граніт -3000", м. Ужгород, до відповідача Відділу Держкомзему у м. Ужгороді, м. Ужгород, до відповідача Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" (Закарпатська регіональна філія, м. Ужгород) з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ужгородської міської ради, м. Ужгород, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Ужгородхліб", м. Ужгород про визнання недійсним договору купівлі -продажу земельної ділянки та зобов'язання внести зміни в облікову документацію із землеустрою та відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 11.10.2012 року суддею Журавчак Л.С. прийнято заяву до розгляду та порушено провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс", м. Ужгород з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача 1 Приватного підприємства „Ресурс -сервіс 2007", м. Ужгород, до відповідача 2 Приватного підприємства „Граніт -3000", м. Ужгород, до відповідача 3 Відділу Держкомзему у м. Ужгороді, м. Ужгород до відповідача 4 Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" (Закарпатська регіональна філія, м. Ужгород) з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Ужгородхліб", м. Ужгород про визнання недійсним договору купівлі -продажу земельної ділянки та зобов'язання внести зміни в облікову документацію із землеустрою та відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру та розгляд справи призначено на 30.10.2012 року.

Ухвалою суду від 30.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2012 року у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідачів та третіх осіб.

У зв'язку з перебуванням судді господарського суду Закарпатської області Журавчак Л.С. на довготривалому лікарняному розпорядженням керівника апарату господарського суду Закарпатської області № 01-04-62/2012 від 15.11.2012 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ проведено автоматичний розподіл справи між суддями та справу № 5008/896/2012 розподілено судді Пригарі Л.І.

У відповідності до вищевказаного розпорядження ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.11.2012 року суддею Пригара Л.І. прийнято справу № 5008/896/2012 до свого провадження та призначено на 29.11.2012 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, обґрунтовуючи тим, що згідно рішення Ужгородської міської ради від 24.06.1999 року і державним актом на право постійного користування землею Відкрите акціонерне товариство „Закарпатавтотранс" є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 0,92 га за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 2. Державний акт на право постійного користування землею є діючим, ніким не скасований.

Вказує на те, що 07.12.2009 року між приватним підприємством „Ресурс -сервіс 2007" та Приватним підприємством „Граніт -3000" був укладений договір купівлі -продажу земельної ділянки за реєстровим номером № 4179, відповідно до якого ПП „Ресурс -сервіс 2007" передав у власність ПП „Граніт -3000" земельну ділянку загальною площею 0,0216 га, яка розташована у м. Ужгороді, пр. Свободи, 56. Однак, вказаний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки порушує права та охоронювані законом інтереси постійного землекористувача -ВАТ „Закарпатавтотранс" та не узгоджується із нормами діючого законодавства України. Зазначає про те, що до укладення спірного договору продавця (ВАТ „Ужгородхліб") рішеннями господарського суду Закарпатської області від 23.02.2003 року у справі № 4/269, від 23.07.2009 року у справі № 15/55, від 14.12.2009 року у справі № 4/49, було позбавлено усіх майнових прав на спірну земельну ділянку та зобов'язано усунути перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою позивачем. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.02.2012 року у справі № 5008/1793/2011 договір купівлі -продажу спірної земельної ділянки, укладеного між ВАТ „Ужгородхліб" та ПП „Ресурс -сервіс 2007" визнано недійсним. За таких обставин, оспорений договір не узгоджується із нормами ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним.

Відповідачі -Приватне підприємство „Ресурс -сервіс 2007" та Приватне підприємство „Граніт -3000" належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 11.10.2012 року, ухвала суду про відкладення розгляду справи від 30.10.2012 року, ухвала суду про прийняття справи до провадження від 19.11.2012 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 29.11.2012 року та 10.12.2012 року, надіслані на адреси відповідачів, зазначених в позовній заяві та підтверджені витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, в яких зазначено, що ПП „Ресурс -сервіс 2007" та ПП „Граніт -3000" зареєстровані як юридичні особи, які знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Л.Толстого, 33) у судові засідання 30.10.2012 року, 16.11.2012 року, 29.11.2012 року, 10.12.2012 року та 18.12.2012 року явку уповноважених представників не забезпечили, витребувані ухвалами суду документи не подали, про причини неприбуття суд не повідомили.

Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року N 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач -Відділ Держкомзему у м. Ужгороді у судові засідання 30.10.2012 року, 16.11.2012 року, 29.11.2012 року, 10.12.2012 року та 18.12.2012 року явку уповноваженого представника не забезпечив, однак подав суду пояснення по суті позовних вимог, в яких стверджує про те, що на даний час спірні питання щодо вказаної земельної ділянки та прав на неї (які виникають після їх державної реєстрації) можуть бути вирішені тільки в судовому порядку, окрім того питання щодо внесення змін до облікової документації із землеустрою та до відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру теж може бути вирішено тільки в результаті прийняття судом відповідного рішення із зазначенням прав та обов'язків сторін.

Відповідач -Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру" (Закарпатська регіональна філія) у судові засідання 30.10.2012 року, 16.11.2012 року, 29.11.2012 року, 10.12.2012 року та 18.12.2012 року явку уповноваженого представника не забезпечив, надіслав суду клопотання № 5/1356 від 27.11.2012 року про неможливість забезпечення присутності уповноваженого представника та розгляд даної справи на розсуд суду.

Треті особи -Ужгородська міська рада та ВАТ „Ужгородхліб" у судові засідання 30.10.2012 року, 16.11.2012 року, 29.11.2012 року, 10.12.2012 року та 18.12.2012 року явку уповноважених представників не забезпечили, витребувані ухвалами суду документи не подали, про причини неприбуття суд не повідомили.

Згідно приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів та третіх осіб за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

Рішенням Ужгородської міської ради від 24.06.1999 року Відкритому акціонерному товариству „Закарпатавтотранс" надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,92 га по вул. Станційна, 2 у м. Ужгороді для обслуговування автостанції, що посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001642 від 05.11.2001 року.

26.12.2005 року Ужгородською міською радою було прийнято рішення № 772 про продаж у власність ВАТ „Ужгородхліб" земельної ділянки площею 216 кв.м. на пр. Свободи, 56 у м. Ужгороді для обслуговування магазину продовольчих товарів та укладення договору купівлі -продажу вказаної земельної ділянки. На підставі вказаного рішення 16 січня 2006 року між Ужгородською міською радою та відкритим акціонерним товариством „Ужгородхліб" було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі -продажу земельної ділянки, що пройшов державну реєстрацію.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.07.2009 року по справі № 15/55, що набрало законної сили, рішення Ужгородської міської ради № 772 від 26.12.2005 року про продаж у власність ВАТ „Ужгородхліб" земельної ділянки площею 216 кв.м. на пр. Свободи, 56 у м. Ужгороді визнано недійсним, у зв'язку з невідповідністю чинному законодавству і порушенням прав ВАТ „Закарпатавтотранс" як землекористувача, а рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.12.2009 року, яке набрало законної сили, укладений 16.01.2006 року між Ужгородською міською радою та відкритим акціонерним товариством „Ужгородхліб" договір купівлі -продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56 визнано недійсним.

В подальшому між ВАТ „Ужгородхліб" та ПП „Ресурс -сервіс 2007" 13.11.2009 року був укладений договір купівлі -продажу вищезазначеної земельної ділянки, який був нотаріально посвідчений (реєстровий номер 3881) та зареєстрований в органах Держкомзему України 23.11.2009 року (реєстровий номер 559/01-7).

Однак, рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.02.2012 року, що набрало законної сили, вказаний договір був визнаний недійсним.

Крім того, з підстав перебування спірної ділянки у віданні позивача, рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.02.2003 року по справі № 4/269 ВАТ „Ужгородхліб" було зобов'язано звільнити від нерухомого майна земельну ділянку, що належить на праві постійного користування ВАТ „Закарпатавтотранс" згідно з вказаним державним актом. Вказане рішення набрало законної сили та було виконано у повному обсязі.

7 грудня 2009 року між відповідачами Приватним підприємством „Ресурс -сервіс 2007" та Приватним підприємством „Граніт -3000" було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі -продажу земельної ділянки площею 0,0216 га, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56 для обслуговування магазину продовольчих товарів, який згідно п. 3 вказаного договору укладений між відповідачами на підставі державного акту на право приватної власності на підставі договору купівлі -продажу земельної ділянки посвідченого 13.11.2009 року за реєстровим номером 3881, зареєстрованого в поземельній книзі за № 235150010005001, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:15:001:0005.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.02.2012 року по справі № 5008/1793/2011, яке набрало законної сили, договір купівлі -продажу земельної ділянки від 13.11.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:15:001:0005) укладений між ВАТ „Ужгородхліб" та ПП „Ресурс -сервіс 2007", на підставі якого був укладений вищевказаний оспорюваний договір, визнано недійсним.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оцінивши подані позивачем письмові докази та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; недодержання цієї вимоги є підставою для визнання такого правочину недійсним (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

В даному випадку укладений 07.12.2009 року договір купівлі -продажу земельної ділянки між ПП „Ресурс -сервіс 2007" та ПП „Граніт 3000" суперечить вимогам ст. 116 Земельного кодексу України (продаж земельної ділянки було здійснено без попереднього вилучення її у землекористувача -ВАТ „Закарпатавтотранс"") і порушує права позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у відповідача ПП „Ресурс -сервіс 2007" відсутні будь-які підстави для користування земельною ділянкою загальною площею 0,0216 га за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56, а відповідно і відсутні підстави для укладення договору купівлі -продажу земельної ділянки з відповідачем ПП „Граніт 3000", відповідно до умов якого ПП „Ресурс -сервіс 2007" передав у власність ПП „Граніт 3000" земельну ділянку, розташовану в м. Ужгороді, пр. Свободи, 56 загальною площею 0,0216 га для обслуговування магазину продовольчих товарів.

Оскільки правовою підставою укладення спірного договору купівлі -продажу земельної ділянки був договір купівлі -продажу земельної ділянки від 13.11.2009 року, який в судовому порядку визнаний недійсним, то на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України і договір купівлі -продажу земельної ділянки від 07.12.2009 року належить визнати недійсним.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, захист прав здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

Таким чином, порушене право позивача ВАТ „Закарпатавтотранс" підлягає захисту шляхом визнання недійсним, відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оспореного договору купівлі -продажу земельної ділянки загальною площею 0,0216 га у м. Ужгороді, укладеного 07.12.2009 року між приватним підприємством „Ресурс -сервіс 2007" та приватним підприємством „Граніт 3000" (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:15:001:0005).

Щодо позовних вимог про зобов'язання внести зміни в облікову документацію із землеустрою та відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру суд констатує наступне.

У відповідності до ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Згідно з приписами ст. 195 Земельного кодексу України, основними завданнями ведення державного земельного кадастру є забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно -кадастрової інформації та її достовірності.

Частиною 1 ст. 204 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п. 4 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 12.01.1993 року державний земельний кадастр ведеться Держкомземом та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому, згідно зі ст. 24 Закону України „Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів здійснюються державними кадастровими реєстраторами. Зокрема, державний кадастровий реєстратор формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг.

Поземельна книга поряд з індексними кадастровими картами (планами) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст та кадастровими картами (планами) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, іншими тематичними картами (планами), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру, є документом, що створюється під час ведення Державного земельного кадастру (ст. 18 Закону України „Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про Державний земельний кадастр" поземельна книга містить такі відомості про земельну ділянку: кадастровий номер; площа; місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); склад угідь; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; дата державної реєстрації земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.

Згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку: у паперовому вигляді територіальними органами Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", яке є адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 записи у Поземельній книзі та Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, скасовується посадовою особою територіального органу Держземагентства на підставі рішення суду. Скасування запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування із зазначенням дати та підстави скасування, посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала запис, та формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства.

Враховуючи те, що, в Державному земельному кадастрі міститься недостовірна інформація щодо землекористувача земельної ділянки загальною площею 0,0216 га за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56, а також зважаючи на встановлені судом обставини того, що договір купівлі -продажу земельної ділянки загальною площею 0,0216 га у м. Ужгороді, укладеного 07.12.2009 року між приватним підприємством „Ресурс -сервіс 2007" та приватним підприємством „Граніт 3000" (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:15:001:0005) визнано недійсним, позов в частині зобов'язання внести зміни в облікову документацію із землеустрою та відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру також підлягає задоволенню .

Судові витрати підлягають віднесенню порівну на відповідачів ПП „Ресурс -сервіс 2007" та ПП „Граніт 3000" на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 073 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В ході розгляду спору господарським судом з'ясовано, що позивачем під час звернення із позовом до суду надмірно сплачено судовий збір у розмірі 1 073 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Внесення судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст. 7 Закону України „Про судовий збір". На підставі вищевикладеного, з огляду на приписи ст. 7 Закону України „Про судовий збір", господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 073 грн.

Керуючись ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 125, 126, 152, 210 Земельного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі -продажу земельної ділянки загальною площею 0,0216 га, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56 (кадастровий номер 2110100000:15:001:0005) укладений між Приватним підприємством „Ресурс -сервіс 2007" та Приватним підприємством „Граніт 3000" 07.12.2009 року та зареєстрований в поземельній книзі за № 235150010005001.

3. Зобов'язати відділ Держкомзему у м. Ужгороді та Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру" в особі Закарпатської регіональної філії внести зміни в облікову документацію із землеустрою та до відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру у відповідності із рішенням суду.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Ресурс -сервіс 2007", м. Ужгород, вул. Л.Толстого, 33 (код ЄДРПОУ 35561362) суму 536 (П'ятсот тридцять шість гривень) грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства „Граніт 3000", м. Ужгород, вул. Л.Толстого, 33 (код ЄДРПОУ 35561375) суму 536 (П'ятсот тридцять шість гривень) грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

6. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Закарпатавтотранс", м. Ужгород, вул. Капушанська, 102 (код ЄДРПОУ 03113934) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 1 073 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 3668 від 05.10.2012 року (оригінал міститься в матеріалах справи).

7. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.12.2012 року

Суддя Пригара Л.І.