Постанова

від 08.10.2013 по справі 5008/896/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 5008/896/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М. суддівШевчук С.Р., Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі№ 5008/896/2012 господарського суду Закарпатської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" до 1. Приватного підприємства "Ресурс-сервіс 2007" 2. Приватного підприємства "Граніт-3000" 3. Відділу Держкомзему у місті Ужгороді 4. Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (Закарпатська регіональна філія) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів про 1. Ужгородська міська рада 2. Відкрите акціонерне товариство "Ужгородхліб" визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Ігнатьо Б.Я., дов. № 1689 від 07.10.2013

- відповідача 1: не з'явилися

- відповідача 2: не з'явилися

- відповідача 3: не з'явилися

- відповідача 4: не з'явилися

- третьої особи 1: не з'явилися

- третьої особи 2: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.12.2012 у справі № 5008/896/2012 (суддя Пригара Л.І.) було задоволено повністю позов Відкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" до Приватного підприємства "Ресурс-сервіс 2007", Приватного підприємства "Граніт-3000", Відділу Держкомзему у місті Ужгороді, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (Закарпатська регіональна філія), визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0216 га, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56 (кадастровий номер 2110100000:15:001:0005), укладений між Приватним підприємством "Ресурс-сервіс 2007" та Приватним підприємством "Граніт-3000" 07.12.2009 та зареєстрований в поземельній книзі за №235150010005001, зобов'язано відділ Держкомзему у м. Ужгороді та Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Закарпатської регіональної філії внести зміни в облікову документацію із землеустрою та до відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру у відповідності із рішенням суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 5008/896/2012 (у складі головуючого судді Якімець Г.Г., суддів Зварич О.В., Хабіб М.І.) скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 18.12.2012 у даній справі, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство "Закарпатавтотранс" не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 та залишити в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 18.12.2012 у справі № 5008/896/2012.

Відповідач 2 - ПП "Граніт-3000", надіслав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції у справі № 5008/896/2012 - без змін.

Позивач, відповідачі 1, 3, 4 та треті особи не скористались правом, наданим ст.111 2 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням Ужгородської міської ради від 24.06.1999 ВАТ "Закарпатавтотранс" надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,92 га по вул. Станційна, 2 у м. Ужгороді для обслуговування автостанції, що посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001642 від 05.11.2001.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.02.2003 у справі № 4/269, яке набрало законної сили, ВАТ "Ужгородхліб" зобов'язано звільнити від нерухомого майна земельну ділянку, що належить на праві постійного користування ВАТ "Закарпатавтотранс".

26.12.2005 Ужгородською міською радою прийнято рішення № 772 про продаж у власність ВАТ "Ужгородхліб" земельної ділянки площею 216 кв.м на пр. Свободи,56 у м. Ужгороді для обслуговування магазину продовольчих товарів та укладання договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

На підставі вказаного рішення Ужгородсбкої міської ради 16.01.2006 між Ужгородською міською радою та ВАТ "Ужгородхліб" був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 216 кв.м на пр. Свободи, 56 у м.Ужгороді.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.07.2009 у справі № 15/55, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Ужгородської міської ради № 772 від 26.12.2005 про продаж ВАТ "Ужгородхліб" земельної ділянки площею 216 кв.м на пр.Свободи, 56 у м.Ужгороді у зв'язку з невідповідністю чинному законодавству і порушенням прав ВАТ "Закарпатавтотранс" як землекористувача.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.12.2009 у справі № 4/49, яке набрало законної сили, визнано недійсним укладений 16.01.2006 між Ужгородською міською радою та ВАТ "Ужгородхліб" договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56.

13.11.2009 між ВАТ "Ужгородхліб" та ПП "Ресурс-сервіс 2007" був укладений договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, який рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.02.2012 у справі №5008/1793/2011, що набрало законної сили, визнано недійсним.

07.12.2009 між ПП "Ресурс-сервіс 2007" (як продавцем) та ПП "Граніт-3000" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0216 га, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56 для обслуговування магазину продовольчих товарів. Згідно з п. 3 договору відчужувана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого 13.11.2009 за реєстровим номером 3881, зареєстрованого в поземельній книзі за № 235150010005001, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:15:001:0005.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку, що оскільки правовою підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2009 є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.11.2009, який визнаний недійсним в судовому порядку, то наявні підстави, передбачені ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2009.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції з тих мотивів, що ПП "Граніт-3000" є добросовісним набувачем за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2009, в зв'язку з чим вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки не підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а право ВАТ "Закарпатавтотранс" на витребування майна від добросовісного набувача реалізується в порядку, встановленому статтею 388 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Таку позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі № 26/133 (№ 3-55гс12) та від 11.12.2012 у справі № 56/68 (№ 3-65гс12), які є обов'язковими відповідно до ст.111 28 ГПК України.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що право користування земельною ділянкою підлягає захисту нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2009 не підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, а право ВАТ "Закарпатавтотранс" на витребування майна від добросовісного набувача реалізується в порядку, встановленому статтею 388 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відділу Держкомзему у м. Ужгороді та ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Закарпатської регіональної філії внести зміни в облікову документацію із землеустрою та до відомостей автоматизованої системи державного земельного кадастру у відповідності із рішенням суду.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційної інстанції у справі № 5008/896/2012.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 5008/896/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік