Ухвала

від 15.11.2012 по справі 5020-178/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

15 листопада 2012 року справа № 5020-178/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Плієва Н.Г., розглянувши скаргу корпорації "Тетіс" на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі у справі № 5020-178/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна"

(69123, м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, 8-Б)

до корпорації "Тетіс"

(99008, м. Севастополь, вул. Корсунська, 33)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "РЕЙ"

(99008, м. Севастополь, вул. Корсунська, 33)

про стягнення 99 220,30 грн

за участю:

представника стягувача Ємець А.Ю., довіреність б/н від 16.11.2012

представник заявника (боржника) - не з'явився

представник ВДВС - не з'явився

представник ТОВ "Морська компанія "Рей" - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду міста Севастополя перебувала справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" до корпорації "Тетіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Морська компанія "РЕЙ" про стягнення 99 220,30 грн.

Рішенням суду від 26.03.2012 позов задоволено повністю, з корпорації "Тетіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" стягнуто 99 220,30 грн, з яких: 95 312,50 грн - основний борг , 2 954,68 грн -пеня, 381,25 грн - інфляційні втрати та 571,87 грн -3% річних, а також судовій збір у розмірі 1984,41 грн.

12.04.2012 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України був виданий наказ на примусове виконання рішення суду.

24.10.2012 корпорація "Тетіс" у відповідності до положень статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України звернулась до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі з виконання наказу № 5020-178/2012, просить визнати звернення стягнення шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника протиправними, та визнати постанову про арешт грошових коштів боржника від 07.09.2012 недійсною.

Ухвалою суду від 01.11.2012 корпорації "Тетіс" було поновлено строк на звернення до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби, скаргу прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 5020-178/2012 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2012.

У судове засідання представник заявника (боржника) не з'явився, від нього надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд скарги на інший час у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні.

Представник стягувача у судовому засіданні проти відкладення розгляду скарги заперечував, вважає клопотання заявника необґрунтованим. Надав відзив на скаргу, вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Представник відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі та представник 3-ої особи у справі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином та своєчасно.

Доводи заявника щодо неможливості з'явитися у судове засідання представника судом відхиляються, оскільки, по-перше, представником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду скарги, а по-друге, заявником у справі є юридична особа. Відповідно до положень статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Суд враховує правову позицію, наведену Вищим господарськими судом України в п. 3.9.2. Постанови Пленуму № 18 від 26.12.2011 та зазначає, що заявник не був позбавлений права направити до участі у справі іншого представника як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, відповідно до положень частини другої статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У зв'язку з викладеним, враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують стан виконавчого провадження, явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги та вважає можливим розглянути її у відсутності нез'яившихся представників заявника, ВДВС та третьої особи у справі ТОВ "Рей".

Заслухавши представника стягувача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною конституційною нормою узгоджується частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів", згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Матеріали справи свідчать, що 11.05.2012 постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі відкрито виконавче провадження № 750/4 на підставі наказу № 5020-178/2012, виданого господарським судом міста Севастополя на виконання судового рішення про стягнення з корпорації «Тетіс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" заборгованості у розмірі 101204,71 грн.

Супровідним листом за вих. № 9098/44 від 15.05.2012 постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2012 була направлена на адресу сторін.

Доводи заявника скарги щодо несвоєчасного надіслання на його адресу державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження та посилання на протиправність зазначеної постанови судом відхиляються, оскільки ці дії та постанова не є предметом даної скарги. Крім того, належних та допустимих доказів того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2012 у встановленому законом порядку визнана протиправною чи недійсною заявником суду не надано.

Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі в межах здійснення заходів щодо виконання рішення суду були виявлені рахунки у банках та інших фінансових установах, які відкрити корпорацією «Тетіс».

Постановою Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 07.09.2012 накладений арешт на грошові кошти в межах суми боргу -101204,71 грн, які належать корпорації «Тетіс» та знаходяться на розрахункових рахунках в установах банку.

Згідно з підпунктом шостим частини третьої статті 11 Закону до повноважень державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження віднесено накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах.

Згідно частин другої, четвертої статті 52 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини п'ятої зазначеної статті у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до положень статтею 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доказів у підтвердження виконання рішення суду боржником у добровільному порядку станом на час винесення державним виконавцем спірної постанови заявником суду не надано. Отже, суд вважає, що при накладенні арешту на грошові кошти боржника державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції ум. Севастополі діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу корпорації "Теніс" на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського управління юстиції у м. Севастополі у справі № 5020-178/2012 відхилити.

Суддя підпис Н.Г. Плієва