ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2012 р. Справа № 138/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Рибачука А.І., Дяковича В. П.;
за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Солітон»на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова до приватного підприємства «Солітон», дочірнього підприємства «Львівська зерноторгова компанія»за участю прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
14 жовтня 2008 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова до приватного підприємства «Солітон», дочірнього підприємства "Львівська зерноторгова компанія" про визнання недійсним господарського зобов'язання між ПП «Солітон»та ДП «Львівська зерноторгова компанія»від 28.03.2008 року на загальну суму 44591643 грн. 34 коп. та застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, а саме стягнення з ПП «Солітон»на користь ДП «Львівська зерноторгова компанія»всього одержаного за господарським зобов'язанням від 28.03.2008 року, а з ДП «Львівська зерноторгова компанія»на користь Державного бюджету всього одержаного від ПП «Солітон»за господарським зобов'язанням від 28.03.2008 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що останньої податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2008 року до ДПІ у Сихівському районі м. Львова не подано та до складу податкових зобов'язань за березень 2008 року не включено податок на додану вартість за господарським зобов'язанням від 28.03.2008 року на суму 7341940 грн. 56 коп. Також вказано, що ПП «Солітон»включило до податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарським зобов'язанням від 28.03.2008 року у розмірі 7431940 грн. 56 коп., однак всупереч п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДП «Львівська зерноторгова компанія»вказану вище суму податку на додану вартість не включило до податкового зобов'язання та не сплатило до державного бюджету податку на додану вартість.
Суддя у 1-ій інст. -Гулик А.Г. Справа № 2а-4435/08/1370 Рядок статзвіту № 8.3.1 Суддя-доповідач -Нос С. П. Справа № 138/11/9104 В уточненнях до позовної заяви від 07.12.2009 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова зазначає, що недійсність (нікчемність) укладеного між відповідачами правочину встановлено вироком Сихівського районного суду м. Львова від 15.05.2009 року у кримінальній справі № 141-2334.
03.03.2010 року прокуратура Львівської області, відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 60, 61 КАС України, вступила у справу в інтересах держави в особі ДПІ у Сихівському районі Львівської області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Постановлено стягнути з приватного підприємства «Солітон»на користь Державного бюджету все одержане за господарським зобов'язанням від Дочірнього підприємства «Львівська зерноторгова компанія»на загальну суму 44591643 грн. 34 коп., а також стягнути з Дочірнього підприємства «Львівська зерноторгова компанія»на користь Державного бюджету все одержане за господарським зобов'язанням від Приватного підприємства «Солітон»на загальну суму 44591643 грн. 34 коп.
Зазначену постанову мотивовано тим, що факт укладання правочину та виконання його умов на загальну суму 44591643 грн. 34 коп. підтверджується лише податковими та видатковими накладними, але сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції. Також суд вказує, що ПП «Солітон»не придбавало товар від ДП «Львівська зерноторгова компанія»за господарським зобов'язанням від 28.03.2008 року, а тому, відповідно, не могло реалізувати його своїм контрагентам ТзОВ «Тайм-експорт», ТзОВ ВКФ «Обабіч»та ТзОВ НВФ «Відкриті компютерні системи», отже господарське зобов'язання (правочин) носить фіктивний характер.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем -приватним підприємством «Солітон», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що сторони належним чином виконали свої зобов'язання, а саме ДП «Львівська зерноторгова компанія»поставило товари, що підтверджується накладними про передачу товару, а ПП «Солітон»сплатив грошові кошти за товар. Наявність дебіторської заборгованості не може бути підставою для визнання правочину нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину. Також відповідач вказує, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 250 Господарського кодексу України.
Представник позивача та прокурор, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять таку залишити без задоволення.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.
Встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Львівська зерноторгова компанія»з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.08.2008 року № 304/23-209/35268341.
За результатами проведеної перевірки, позивачем встановлено розбіжність між задекларованими показниками сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2008 року при проведені взаєморозрахунків між ДП «Львівська зерноторгова компанія»та ПП «Солітон». При цьому, в ході проведеної виїзної планової перевірки ПП «Солітон»з питань правових відносин з ДП «Львівська зерноторгова компанія»за березень 2008 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено, що ПП «Солітон»отримано ТМЦ відповідно до податкових накладних в сумі 44591643 грн. 36 коп., в тому числі ПДВ в сумі 7431940 грн. 56 коп., що підтверджується податковими накладними № 78 від 28.03.2008 року на загальну суму 1500000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 250000 грн. 00 коп.; № 83 від 28.03.2008 року на загальну суму 17886261 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 2981043 грн. 53 коп.; № 84 від 28.03.2008 року на загальну суму 2832771 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 472128 грн. 50 коп.; № 85 від 28.03.2008 року на загальну суму 20847414 грн. 11 коп., в тому числі ПДВ 3474569 грн. 02 коп. та № 89 від 28.03.2008 року на загальну суму 1525197 грн. 05 коп., в тому числі ПДВ 254199 грн. 51 коп., а також реєстром отриманих та виданих податкових накладних ПП «Солітон».
Відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи ІАС ДПІ у Сихівському районі м. Львова та АІС ОР ДПА у Львівській області встановлено, що ДП «Львівська зерноторгова компанія»не подано звітності з ПДВ за березень 2008 року. Відповідно, ДП «Львівська зерноторгова компанія»не включено до складу податкових зобов'язань за березень 2008 року ПДВ в сумі 7431940 грн. 56 коп.
Крім того, з 17.12.2008 року по 26.01.2009 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Солітон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.02.2009 року № 161/23-209/20804385.
За період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року ПП «Солітон»здійснювало придбання сільськогосподарської продукції в ДП «Львівська зерноторгова компанія». На виконання вказаного правочину ДП «Львівська зерноторгова компанія»24.03.2008 року відвантажила ПП «Солітон»соняшник в кількості 1145т на загальну суму 2576250 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 429375 грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 10 від 24.03.2008 року. ПП «Солітон»28.03.2008 року здійснено оплату за соняшник в сумі 2832771 грн. 02 коп., що підтверджується податковою накладною № 84 від 28.03.2008 року на загальну суму 2832771 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ на суму 472128 грн. 50 коп. ПП «Солітон»28.03.2008 року здійснено авансову оплату за сою на суму 17886261 грн. 16 коп., що підтверджується податковою накладною № 83 від 28.03.2008 року на загальну суму 17886261 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ на суму 2981043 грн. 53 коп. При цьому, як правильно встановлено позивачем, отримання товару в рахунок авансової оплати не відбувалося.
ДП «Львівська зерноторгова компанія»28.03.2008 року відвантажила ПП «Солітон»ячмінь в кількості 981,29т, що підтверджується накладною № 14 від 28.03.2008 року на загальну суму 1525197 грн. 05 коп., в тому числі ПДВ на суму 254199 грн. 51 коп., що підтверджується податковою накладною № 89 від 28.03.2008 року. Також, ДП «Львівська зерноторгова компанія»26.03.2008 року відвантажила ПП «Солітон», згідно з накладною № 11 від 26.03.2008 року, ріпак в кількості 1203,33т на загальну суму 1802107 грн. 01 коп., в тому числі ПДВ на суму 300351 грн. 17 коп. та, згідно з накладною № 13 від 28.03.2008 року, ріпак в кількості 2373,4т на суму 3554403 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ на суму 592400 грн. 64 коп. ПП «Солітон»здійснено оплату за придбаний товар у розмірі 20847414 грн. 11 коп., що підтверджується податковою накладною № 85 від 28.03.2008 року на загальну суму 20847414 грн. 11 коп., в тому числі ПДВ на суму 3474569 грн. 02 коп.
ДП «Львівська зерноторгова компанія»28.03.2008 року відвантажила ПП «Солітон»згідно з накладною № 12 від 28.03.2008 року олію соняшникову в кількості 336т на суму 1411200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 235200 грн. 00 коп. ПП «Солітон»здійснило оплату за отриманий товар в сумі 1500000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 250000 грн. 00 коп., що підтверджується податковою накладною № 78 від 28.03.2008 року.
Також встановлено, що станом на 01.10.2008 року на ПП «Солітон»по бухгалтерському рахунку 631 рахується дебіторська заборгованість по взаєморозрахунках з ДП «Львівська зерноторгова компанія»у розмірі 32197288 грн. 39 коп. При цьому, ДП «Львівська зерноторгова компанія»з березня 2008 року не звітувала до органів державної податкової служби.
Згідно з додатком № 2 до акту перевірки від 16.12.2008 року № 996/23-209-34307177, ПП «Солітон»володіло корпоративними правами в статутному фонді ДП «Львівська зерноторгова компанія»у розмірі 100% статутного фонду, що становить 207073 грн. 00 коп. Станом на 30.09.2008 року ПП «Солітон»філій чи інших структурних підрозділів не мало. Загальна чисельність працюючих на ПП «Солітон»станом на 01.07.2007 року складала 2 (дві) особи, а станом на 01.10.2008 року 1 (одна) особа.
За період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року ПП «Солітон»використовувало у своїй діяльності лише орендоване офісне приміщення, орендодавцем приміщення виступало ТзОВ «Тайм».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», покладено на податкову інспекцію.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у межах своєї компетенції та у встановленому законами порядку мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України. При цьому, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції застосовує лише суд.
Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. При цьому, строк застосування адміністративно-господарських санкцій, визначений ст. 250 ГК України, не минув.
Судом першої інстанції вірно вказано, що з матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання оспорюваної господарської операції відповідачами з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у ПП «Солітон»необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у зв'язку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання оспорюваної господарської операції.
Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарське зобов'язання (правочин) носить фіктивний характер, відповідачі не мали на меті отримання прибутку від такої операції та сплати до бюджету відповідних податків, що є беззаперечними доказами спрямованості умислу обох відповідачів на вчинення господарського зобов'язання з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак господарське зобов'язання між ПП «Солітон»та ДП «Львівська зерноторгова компанія»є недійсним.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Солітон»залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року в справі № 2а-4435/08/1370 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено -з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: А.І. Рибачук
В. П. Дякович
Ухвалу складено в повному обсязі 10 грудня 2012 року
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2012 |
Оприлюднено | 24.12.2012 |
Номер документу | 28118670 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Нос С.П.
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гулик Андрій Григорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні