Ухвала

від 03.12.2012 по справі 2а-1670/5072/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5072/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1670/5072/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра Медіа"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кобра Медіа", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 року № 0003751502/742.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на наявність первинних бухгалтерських документів, які надавались позивачем контролюючому органу для перевірки, та свідчать про реальний характер господарських операцій позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар УА", а також підтверджують правильність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на користь ТОВ "Оскар УА". Зазначає, що у акті перевірки Кременчуцькою ОДПІ не наведено доказів порушення ТОВ "Кобра Медіа" податкового законодавства, у зв'язку із чим вважає неправомірним донарахування грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 37 096 грн. 46 коп. згідно податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 року № 0003751502/742.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра Медіа".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 10.07.2012 року № 0003751502/742.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра Медіа" (ідентифікаційний код 35414124) витрати зі сплати судового збору в розмірі 370 грн. 96 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кобра Медіа" (ідентифікаційний код юридичної особи 35414124) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 12.09.2007 року, перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ з 14.09.2007 року та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100070411 від 11.10.2007 р.

У період з 07.06.2012 року по 13.06.2012 року на підставі ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 01.06.2012 року № 1084 головним державним податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ Соболь О.І. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра Медіа" по питанню взаємовідносин із ТОВ "Оскар УА" за період з 01.05.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.06.2012 року № 1846/15-222/35414124, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму податкового кредиту 29677, 17 грн., у тому числі: за травень-жовтень 2011 року на суму 29 677 грн. 17 коп., в т.ч. за травень 2011 року на суму 7 208 грн., за червень 2011 року на 4 533 грн. 33 коп., за серпень 2011 року -7 311 грн. 67 коп., за жовтень 2011 року -10 624 грн. 17 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки від 20.06.2012 року № 1846/15-222/35414124 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0003751502/742 від 10.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 37 096 грн. 46 коп., в т.ч. за основним платежем - 29 677 грн. 17 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7419,29 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Оскар УА" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача. Податковий кредит сформовано позивачем на підставі виписаних ТОВ "Оскар УА" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України. ТОВ "Оскар УА" на момент виникнення спірних правовідносин зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку.

Таким чином позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим включення позивачем до податкового кредиту за травень 2011 року суму ПДВ - 7 208 грн., за червень 2011 року - 4 533 грн. 33 коп., за серпень 2011 року -7 311 грн. 67 коп., за жовтень 2011 року -10 624 грн. 17 коп. по взаємовідносинах із ТОВ "Оскар УА" є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними податковими накладними, та підкріплений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать письмові докази, 23.05.2011 року між ТОВ "Кобра Медіа"(Покупець) та ТОВ "Оскар УА"(Постачальник) укладено договір поставки № 230539.

За умовами вказаного договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю нафтопродукти погодженими партіями, а Покупець прийняти та оплатити їх. Загальна кількість товару являється сумою всіх видаткових накладних. Відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця -EXW (м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3).

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності, копії яких містяться в матеріалах справи.

На суму придбаного товару ТОВ "Оскар УА" виписані податкові накладні: від 23.05.2011р. № 21 на суму 44084,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7208,00 грн., від 20.06.2011 р. № 41 на суму 27200, 00грн., у т.ч. ПДВ - 4533, 33 грн., від 09.08.2011 р. №24 на суму 43870, 00 грн., у т.ч. ПДВ -7311, 67 грн., від 28.10.2011 р. на суму 63745,00 грн., у т.ч. ПДВ- 10624, 17 грн.

Суми ПДВ в загальному розмірі 29 677 грн. 17 коп. за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту: за травень 2011 року на суму 7 208 грн., за червень 2011 року на 4 533 грн. 33 коп., за серпень 2011 року -7 311 грн. 67 коп., за жовтень 2011 року - 10 624 грн. 17 коп.

Оплата за отриманий товар проводилася позивачем у безготівковій формі на рахунок ТОВ "Оскар УА", що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

Відвантаження товару здійснено на підставі товарно-транспортних накладних від 24.05.2011 р., 20.06.2011 р., 09.08.2011 р., 28.10.2011 р., при цьому зазначені товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів оформлені не за формою 1-ТТН, як передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Однак, порушення положень Інструкції при заповненні товарно-транспортних накладних свідчать про недотримання учасниками спірних операцій порядку обліку, вимірювання нафтопродуктів, контролю за їх якістю, проте не є свідченням правопорушення у сфері оподаткування та не можуть бути підставою для висновку про фіктивність операцій.

Також, відсутні підписи уповноваженої особи вантажоодержувача про отримання зазначених у товарно-транспортних накладних товарів, однак одержання товарів вантажоодержувачем підтверджується іншими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, видатковими накладними від 24.05.2011 р. № 24/05/01, від 20.06.2011 р. № 20/06/02, від 09.08.2011 р. № 09/08/04,від 28.10.2011 р. № 28/10/03.

В наданих на підтвердження транспортування нафтопродуктів товарно-транспортних накладних місцем розвантаження товару зазначено: с. Кривуші.

Письмові докази містять договір зберігання від 20.05.2011 року за адресою: АДРЕСА_1, укладеного позивачем із ФОП ОСОБА_2, із строком дії до 31.12.2011 року.

Крім того, позивачем надано суду наказ від 11.05.2011 року № 27 про прийняття на роботу водієм вантажного автомобіля ОСОБА_3, договір позички транспортного засобу від 06.05.2011 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4, за умовами якого ФОП ОСОБА_4 передано у тимчасове користування ТОВ "Кобра Медіа" вантажний фургон КАМАЗ д.р.н. НОМЕР_1 та причіп фургон р.н. НОМЕР_2 на термін з 06.05.2011 року по 06.05.2014 року, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Посилання позивача на той факт, що придбане у ТОВ "Оскар УА" дизельне паливо використовувалось у власній господарській діяльності позивача, а саме: для заправки вантажного автомобіля - вантажного фургона КАМАЗ д.р.н. НОМЕР_1, підтверджується відомостями та актами звірок руху дизпалива.

Крім того, рахунки-фактури та видаткові накладні підтверджують придбання контрагентом позивача - ТОВ "Оскар УА" дизельного палива у травні, серпні, жовтні 2011 року у постачальників -ТОВ "Байкара", ТОВ "Унісистем", ПАТ "Укртатнафта".

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ "Оскар УАВ»мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином, оскільки ТОВ "Оскар УАВ»на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції з позивачем та ТОВ "Оскар УА" фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені неими та повністю підтверджуються належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, оформленими згідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні, придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

З огляду на вищенаведене, керуючись положеннями п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на відображення вказаних господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема формування податкового кредиту за травень 2011 року суму ПДВ - 7 208 грн., за червень 2011 року - 4 533 грн. 33 коп., за серпень 2011 року -7 311 грн. 67 коп., за жовтень 2011 року -10 624 грн. 17 коп. по взаємовідносинах із ТОВ «Оскар УА».

Колегія суддів зазначає, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Оскар УА» з акт документальної позапланової невиїзної перевірки декларацій з ПДВ від 01.06.2012р. №1577/15-122/33989134 за період квітень 2010 - січень 2012 року по підприємству ТОВ "Оскар УА", яким встановлено порушення вимог п.п. 1.2 ст. 215, п.п. 1.5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 1.7,4, п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, п.206.1 ст. 206, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року, юслідок чого зменшено податковий кредит на суму 10 048 826,00 грн. та податкові зобов'язання на суму 10048 826,00 грн.

Основний вид діяльності підприємства - оптова торгівля паливом. Згідно форми 1-ДФ за 4 квартал 201 і року кількість штатних працівників складає 7 осіб, але до податковому органу не надано підтверджуючи документи щодо реальності здійснення господарських операцій при вищезазначеному виду діяльності. Даний факт свідчить про здійснення по ланцюгу постачання так званих «безтоварних» операцій, коли угода між транзитними підприємствами відбувається на папері. Тобто, підприємство штучно формує податковий кредит.

В ході проведення позапланової невиїзної перевірки встановлено, що ТОВ "Оскар УА" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Фактично, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів підприємство фінансово-господарською діяльністю в розумінні ст. 3 ГК України не займалося.

Встановлено здійснення по ланцюгу постачання так званих «безтоварних» операцій, коли угода між транзитними підприємствами відбувається на папері. ТОВ "Оскар УА" перераховувало кошти без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат похідної частини бюджету України.

Зазначене свідчить про те, що в діяльності як підприємства, так і його покупців, мали місце правочини, вчинені без мети настання реальних наслідків, які відповідно до п.п. 1.2 ст.215, п.п. 1.5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості придбаного у ТОВ «Оскар УА» товару, не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки наведені у акті обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманого товару сторонами не заперечується.

Також, варто зазначити, що в ході невиїзної документальної перевірки на підставі даних податкових декларацій, звітів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегією суддів взято до уваги, що відповідачем в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Оскар УА» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим колегія суддів вважає такий висновок відповідача таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Колегія суддів зауважує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит чи права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Оскар УА» підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Матеріалами справи підтверджено, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договор в судовому порядку не оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Контрагент позивача, ТОВ «Оскар УА», на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення від від 10.07.2012 року № 0003751502/742 , що є предметом оскарження позивачем.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. по справі № 2а-1670/5072/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1670/5072/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.