Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-1870/5073/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р. Справа № 2а-1870/5073/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-1870/5073/12

за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім" відкритого акціонерного товариства "Червоний металіст"

до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Торговий дім" Відкритого акціонерного товариства "Червоний металіст", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 р. №0000132311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25 732 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 6433 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року адміністративний позов дочірнього підприємства "Торговий дім" відкритого акціонерного товариства "Червоний металіст" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.01.2012 р. № 0000132311.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Торговий дім" відкритого акціонерного товариства "Червоний металіст" судові витрати шляхом їх безспірного списання із рахунку Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції в розмірі 321 грн. (триста двадцять одна грн.) 65 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Дочірнє підприємство "Торговий дім ВАТ "Червоний металіст" зареєстровано та перебуває на обліку в Конотопській ОДПІ з 05.12.2000 р., як платник податків; є платником ПДВ.

30.12.2011 р. фахівцем Конотопської МДПІ проведена невиїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства "Торговий дім ВАТ "Червоний металіст" з питань дотримання вимог податкового законодавства та достовірності нарахування податків по взаємовідносинах з ТОВ "Електрофор" за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки Конотопською ОДПІ складено акт від 06.01.2012р. №7/23-3/31189174, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ДП "Торговий дім ВАТ "Червоний металіст":

- п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. № 436-ІУ; п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту у сумі 25732 грн. за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р.

- 2.ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Торговий дім "ВАТ "Червоний металіст", код ЄДРПОУ 31189174 при придбанні товару у підприємства -ТОВ "Електрофор" (а.с.88-94).

На підставі зазначеного акту перевірки від 06.01.2012 р. Конотопською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 р. №0000132311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25 732 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 6433 грн. (а.с.6).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, вважаючи дії відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ "Електрофор", підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, у тому числі податковими накладними, а контрагент позивача на момент складання податкових накладних та здійснення господарських операцій був платником ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугували висновки акту перевірки від 06.01.2012р. №7/23-3/31189174, які ґрунтуються на тому, що згідно АС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" існує розбіжність по декларації за червень 2010року в сумі 25731,50 грн. по контрагенту ТОВ "Електрофор", у контрагента до податкового зобов'язання включено 0 грн., у платника - ДП "Торговий дім "ВАТ "Червоний металіст" - до податкового кредиту включено 25731,50 грн.

Тобто, за даними Системи автоматизованого співставлення, встановлено, що у постачальника ТОВ "Електрофор" відсутні податкові зобов'язання по факту здійснення операцій з реалізації товарів ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст".

При цьому, Конотопською МДПІ в ході проведення попередньої планової виїзної перевірки (акт перевірки №317/23-3/31189174 від 05.08.2011р., а.с.74-76), яка проводилась за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р., підприємством ТОВ "Електрофор" включено до додатку до акту, як підприємство, яке здійснює ризикові операції, так як стан платника на момент здійснення попередньої планової перевірки був "8"- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. На момент здійснення планової перевірки була встановлена розбіжність по податковому кредиту на суму більше 1 000,00 грн. за період: червень 2010 р., а саме: завищення податкового кредиту по ТОВ "Електрофор" в сумі 25731,50 грн.

Отже, відповідачем встановлено, що ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" придбано комплектуючі матеріали згідно податкових накладних на суму ПДВ 25731,50 грн.

Податковий кредит ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" в сумі 25731,50 грн. за червень 2010р. відображений в додатку №5 по контрагенту ТОВ "Електрофор". При цьому, податкове зобов'язання згідно електронних баз даних ТОВ "Електрофор" не відображено зовсім.

Тому в ході проведення попередньої планової виїзної перевірки направлено запит на проведення зустрічної звірки по взаєморозрахунках з ТОВ "Електрофор" - лист №10372/7/23-3/11 від 18.07.2011р.(а.с.37-38) по 1 ланці ланцюга проходження ТМЦ відповідно до видаткових та податкових накладних.

Згідно відповіді №9523/7/23-721/7/23-721 від 05.10.2011 року, отриманої від ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, надісланий акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Електрофор" код 35978674 у зв'язку з тим, що згідно інформаційної бази даних АІС "Реєстр платників податків" у підприємства встановлено стан "8"- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (акт №607/23-70/35978674 від 05.10.2011р.).

Згідно акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 607/23-70/35978674 від 05.10.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Електрофор" код 35978674 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" , остання звітність до ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва подана:

- з ПДВ за липень 2010 року за № 190062 від 20.08.2010 року (звіт повернуто підприємству на доопрацювання);

- з податку на прибуток за II квартал 2011 року за № 209122 від 08.08.2011 року.

Згідно відповіді ДПІ у Святошинському районі м. Києва, декларація за червень 2010р. повернута підприємству ТОВ "Електрофор" на доопрацювання, тобто - не подана.

З посиланням на відсутність контрагента ТОВ "Електрофор" за місцезнаходженням та зважаючи на ненадання ним звітності відповідно до даних Додатку №5: з податку на прибуток за 1 півріччя 2010р., з ПДВ за червень 2010р., комунального податку за 2 кв. 2010р., невідображення суми амортизаційних відрахувань за 2 квартал 2010р. в додатку К1 до Декларації про прибуток, відповідач дійшов висновку про неможливість проведення операцій у червні 2010року з платником ДП "Торговий дім "ВАТ "Червоний металіст".

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно вважав необґрунтованими наведені висновки акту перевірки, оскільки вони спростовуються письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Встановленим є факт, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Електрофор".

Реальність здійснення господарських операцій щодо постачання товару підтверджується видатковими накладними: № 55 від 10.06.2010р. на суму 49260,00 грн. (у т.ч. ПДВ 8210,00 грн.);

№ 56 від 23.06.2010р. на суму 9072,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1512,00 грн.); № 57 від 29.06.2010р. на суму 96057,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16009,50 грн. ( а.с.53,54, 56).

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі, що не спростовано представником податкового органу.

Заборгованість за поставку продукції ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" перед ТОВ "Електрофор" відсутня, розрахунок проведено в повному обсязі.

ТОВ "Електрофор", як постачальником продукції в зазначених фінансово-господарських операціях, надані покупцю ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" податкові накладні:№ 50 від 02.06.2010р. на суму 9072,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1512,00 грн., № 51 від 03.06.2010р. на суму 49260,00 грн. (у т.ч. ПДВ 8210,00 грн., № 57 від 25.06.2010р. на суму 96057,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16009,50 грн. (а.с.55,57).

До складу податкового кредиту за червень 2010р ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" віднесено 25731,50 грн. по контрагенту ТОВ "Електрофор" та включено у Реєстр отриманих податкових накладних.

Таким чином, господарські операції між ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст" та ТОВ "Електрофор" повністю підтверджено належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, оформленими згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджують письмові докази (а.с.45-57,61-71).

Контрагент позивача, ТОВ "Електрофор", на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Враховуючи наведені обставини та первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірного формування суми ПДВ до складу податкового кредиту за червень 2010 року по контрагенту ТОВ "Електрофор".

Проте, колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за червень 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", які судом першої інстанції не застосовано.

При цьому, колегія суддів зазначає, що порядок та підстави проведення спірної перевірки, враховуючи дату її проведення - 06.01.2012 року, регламентовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції, у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дані Системи автоматизованого співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов`язань в розрізі контрагентів ДПА України, на які посилається відповідач в акті перевірки від 06.01.2012 року, з урахуванням приписів пункту 6 розділу І, пунктом 5.2 розділу II "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, не є достатнім доказом порушень податкового законодавства з боку позивача або вищевказаного його контрагента.

Щодо посилань відповідача в обґрунтування твердження про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Електрофор" на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 607/23-70/35978674 від 05.10.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Електрофор" код 35978674 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Торговий дім" ВАТ "Червоний металіст", колегія суддів зазначає наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва у вказаному акті про неможливість проведення перевірки ТОВ "Електрофор" зазначає про відсутність контрагента ТОВ "Електрофор" за місцезнаходженням, ненадання ним звітності відповідно до даних Додатку №5: з податку на прибуток за 1 півріччя 2010р., з ПДВ за червень 2010р., комунального податку за 2 кв. 2010р., невідображення суми амортизаційних відрахувань за 2 кв, 2010р. в додатку К1 до Декларації про прибуток.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ "Електрофор" на вищевказані обставини щодо господарської діяльності контрагента позивача не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманого у ТОВ "Електрофор" товару сторонами не заперечується.

При цьому колегією суддів взято до уваги, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної компетенції судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Умови укладеного з позивачем договору виконані як позивачем, так і його контрагентом ТОВ "Електрофор" в повному обсязі, а відтак, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, правильно вирішивши по суті справу щодо задоволення позовних вимог, помилково застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, тоді як застосуванню при наданні оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту за червень 2010 року підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 200, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-1870/5073/12 за позовом Дочірного підприємства "Торговий дім" відкритого акціонерного товариства "Червоний металіст" до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення змінити в частині підстав та мотивів задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-1870/5073/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.