Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2-806

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-806 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бойко Номер провадження 22-ц/1890/2220/12 Суддя-доповідач - Сибільова Категорія - 32

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Гагіна М. В., Маслова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради, Сумської міської ради, управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 9 024 грн. 62 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, разом: 10 024 грн. 62 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради на користь держави 321 грн. 90 коп. судового збору.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути КП «Шляхрембуд» Сумської міської ради 10 024 грн. 62 коп. безпідставно стягнутих коштів за скасованими судовими рішеннями.

В апеляційній скарзі управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, яка підтримала скаргу з викладених в ній мотивів, представника позивачки, який заперечує проти задоволення скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У липні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом, який, уточнивши в послідуючому, мотивувала тим, що 04 січня 2010 року вона переходила дорогу по пішохідному переходу по вул. Ільїнській в районі 3-ї поліклініки, направляючись до місця зупинки громадського транспорту. Покриття проїзної частини дороги та пішохідного переходу було дуже слизьке, не почищене від снігу та льоду, в результаті чого вона підсковзнулася та впала. Внаслідок падіння вона зламала ліву руку, її негайно було доставлено до травмпункту першої міської клінічної лікарні, де після огляду лікарями був встановлений діагноз: «Закритий перелом лівої плечової кістки зі зміщенням».

05 січня 2010 року за направленням лікаря вона була госпіталізована в друге ортопедо-травматологічне відділення першої міської клінічної лікарні, де 06 січня 2010 року була прооперована, перебувала на стаціонарному лікуванні з 05 січня 2010 року по 15 січня 2010 року.

За вказаний період лікування вона не отримала доход як фізична особа-підприємець, зазнала моральної шкоди в зв'язку з отриманою травмою, яка виразилась у фізичному болі, позбавленні її можливості самостійно себе обслуговувати, вести звичний спосіб життя.

Вважає, що відповідачі, які не належним чином утримували проїзну частину по вул. Ільїнській та не забезпечили безпечних умов пересування по ній по пішохідному переходу, мають відповідати за завдану їй шкоду.

Уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідачів КП «Шляхрембуд», виконавчого комітету Сумської міської ради, управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, Сумської міської ради, в солідарному порядку на її користь на відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого доходу в сумі 9 024 грн. 62 коп. та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (т. 1, а.с.4-6, т.2, а.с. 90-92, 98-101).

Справа розглядалась судами неодноразово (а.с.104-107, 221-224, т.1; а.с.34-36, т.2).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради не вжило всіх передбачених законом та його повноваженнями заходів щодо належного утримання вулиці, неналежний стан якої став причиною отримання позивачкою травми.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції вірно встановлено, що 04 січня 2010 року ОСОБА_1 переходила дорогу по пішохідному переходу по вул. Ільїнській в районі 3-ї поліклініки в м. Суми, направляючись до місця зупинки громадського транспорту. Покриття проїзної частини дороги та пішохідного переходу на ній було слизьке, не очищене від снігу та льоду, в результаті чого позивачка підсковзнулася та впала. Внаслідок падіння вона зламала ліву руку, о 20.00 годині була доставлена в травмпункт першої міської клінічної лікарні, де після огляду лікарями їй встановлений діагноз: «Закритий перелом лівої плечової кістки зі зміщенням».

05 січня 2010 року за направленням лікаря позивачка була госпіталізована в друге ортопедо-травматологічне відділення першої міської клінічної лікарні, де 06 січня 2010 року була прооперована з приводу закритого перелому середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням та перебувала на стаціонарному лікуванні з 05 січня 2010 року по 15 січня 2010 року (а.с.7, т.1).

На час подачі позову ОСОБА_1 була зареєстрована приватним підприємцем і здійснювала підприємницьку діяльність по наданню юридичних послуг. За 2009 рік позивачка отримала дохід від підприємницької діяльності в розмірі 305204 грн. Розмір не отриманого нею доходу як фізичної особи-підприємця за період лікування з 5 по 15 січня 2010 року в сумі 9 024 грн. 62 коп. відповідачем за скаргою не оспорюється і відповідає вимогам ст. 1198 ЦК України (а.с.8, 9, 35, 191-208, т.1).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частина 1 ст. 6, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про дорожній рух» визначають, що до компетенції міської ради і міської виконавчої влади у сфері дорожнього руху належить виконання вимог законодавства та рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку, а автомобільна дорога являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.

У статті 9 вказаного Закону зазначено, що до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів належить утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць.

Згідно п. п. 1, 4 ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги», органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Частина 2 ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування зобов'язані організовувати утримання в належному стані проїзної частини автомобільних доріг та компенсувати збитки внаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги.

Статтями 5, 10, 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

П. п. 1 п. «а» статті 30 вказаного Закону визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку належать, в т.ч., і власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно рішення від 25 листопада 2009 року №3160-МР «Про положення про управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради», вказане управління є юридичною особою, управляє об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, забезпечує їх належне утримання та ефективну експлуатацію, необхідний рівень та якість послуг, що надаються населенню, контролює діяльність підприємств, які на конкурсних засадах отримали право на обслуговування житлового фонду територіальної громади міста, організовує благоустрій міста підприємствами, які здійснюють роботи на замовлення управління, здійснює контроль за станом благоустрою міста, укладає договори з відповідними підприємствами (а.с.144-155, 162, т.2).

Судом встановлено, що вул. Ільїнська в м. Суми перебуває на балансі відповідача - управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради.

В межах своїх повноважень управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради уклало договір №1/12 від 24 лютого 2009 року з КП «Шляхрембуд», предметом якого є надання послуг по утриманню вулично-дорожньої мережі та штучних споруд у м. Суми. За умовами вказаного договору, комунальне підприємство мало взимку здійснювати прибирання снігу, льоду з міських вулиць, в тому числі з вулиці Ільїнської, та проводити оброблення вулиць протиожеледними засобами, отримувало плату, визначену договором, за здійснення робіт з утримання вулиць м. Суми (т.1, а.с.45-48, 73-94, 132-134).

З огляду на зазначені положення законів та встановлені судом обставини, суд зробив вірний висновок про те, що управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою в межах своїх повноважень повинне забезпечити належне утримання доріг та пішоходних переходів міста з метою забезпечення безпечного руху по них та їх експлуатації, і саме воно повинне нести перед позивачкою відповідальність за шкоду, завдану в результаті неналежного стану пішохідного переходу, що стало причиною падіння позивачки та отримання нею травми.

Відповідач посилається в скарзі на п. 2.21 Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2003 року № 154, який є нормативно-правовим актом, який встановлює правила проведення та обсяги робіт з ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів України, вимоги цього Порядку обов'язкові для всіх організацій незалежно від їх відомчої належності та форм власності, які займаються ремонтом та утриманням об'єктів благоустрою населених пунктів.

Вказаний п. 2.21 Порядку передбачає, що відповідальність за якість та своєчасне виконання робіт з ремонту та утримання об'єктів благоустрою несе виконавець робіт (підрядник) відповідно до законодавства.

З змісту вказаного порядку вбачається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності (п.2.1); балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати до цього інші підприємства, організації (п.2.2).

Вказаний нормативний акт регулює відносини між балансоутримувачами доріг (замовниками) і виконавцями робіт по утриманню доріг, і не містить положень щодо відповідальності останніх перед користувачами вулиць та доріг населених пунктів.

З огляду на зазначене доводи скарги про те, що управління, уклавши з виконавцем робіт - КП «Шляхрембуд», відповідний договір, стороною в якому позивачка не є, та оплативши виконані ним роботи, підлягає звільненню від відповідальності перед позивачкою за заподіяння їй шкоди, є безпідставними, оскільки управління по відношенню до виконавця робіт є контролюючим органом і саме воно, відповідно до вимог закону, повинне відповідати за належне утримання доріг та забезпечення умов для безпечного користування ними.

Посилання управління в скарзі на те, що відповідачка у встановленому порядку не довела заподіяння їй шкоди саме з вини управління та отримання травми саме в зазначеному нею місці, де відбулось падіння, є необгрунтованими, оскільки даний факт підтверджується показами свідків, записами в лікарняному журналі (а.с.32, 183-187, т.1).

Доводи відповідача про те, що свідки, в тому числі батько позивачки, який був викликаний на місце події та доставив її з місця отримання травми до травмпункту, є зацікавленими особами, безпідставні, і їх покази не спростовуються іншими доказами, наданими відповідачами.

Відповідачі не надали, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, доказів тому, що позивачка отримала травму в іншому місці та з її вини, наданих нею доказів не спростував і неправдивості свідчень свідків про обставини отримання позивачкою травми не довів.

Що стосується порушення позивачкою, на думку відповідача, порядку підтвердження факту отримання травми, з посиланням на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 «Про затвердження порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», то такі доводи також є безпідставними.

Посилання на невиконання лікувально-профілактичним закладом положень вказаної Постанови щодо не повідомлення про нещасний випадок з потерпілою та не звернення позивачки до постійно діючої комісії по розслідуванню нещасних випадків невиробничого характеру при виконавчому комітеті Сумської міської ради, створеної розпорядженням міського голови від 23 вересня 2005 року № 707-Р, неповідомлення нею після отримання травми відповідачів у справі, з врахуванням обставин отримання нею травми та її характеру - перелому зі зміщенням, на думку колегії суддів, є необгрунтованими і не спростовують висновків суду.

Є безпідставними і доводи відповідача про недоведеність позивачкою обставин отримання травми з посиланням на довідку відділу ДАІ в м. Суми від 19 листопада 2010 року про те, що КП «Шляхрембуд» проводило протиожеледну обробку вулиці Ільїнської і дорога по вул. Ільїнській 4 січня 2010 року була чистою, льодові відкладення були відсутні та на ній не було ДТП (а.с.95 - 96, 213, т.1) з огляду на те, що позивачка отримала травму не в дорожньо-транспортній пригоді і вказаний орган не веде обліку таких подій (а.с.213-214, т.1).

Є безпідставними і посилання відповідача на те, що позивачка не викликала дорожньо-автомобільну інспекцію на місце події, оскільки травма отримана нею не в дорожньо-транспортній пригоді з участю транспортного засобу, та на те, що зламана рука не перешкоджала їй надавати юридичні послуги як підприємцю, а тому суд зробив вірний висновок про безсумнівність її непрацездатності в період від початку дати травмування.

Положення ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України з врахуванням ч. 1 ст. 57 ЦПК України, дають право позивачці звернутися до суду за захистом свого порушеного права з наданням будь-яких доказів, тобто будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Є безпідставними і посилання на недоведеність заподіяння позивачці моральної шкоди та необхідність в даному випадку проводити судово-медичну експертизу, оскільки заподіяння вказаною травмою моральної шкоди, яка виразилась у відчутті сильного болю, зміні способу життя, обмеженості в звичних звичках та спілкуванні з оточуючими, непрацездатності, є очевидною і висновок експертизи про наявність чи відсутність медичних ознак заподіяння такої шкоди є не потрібним.

Розмір моральної шкоди, визначений судом, є виваженим та відповідає обставинам справи, з яких вбачається, що позивачці було проведене оперативне лікування - відкрита репозиція МОС перелому середньої третини лівого плеча пластиною, мінімальний термін перебування таких хворих на лікарняному - 3-6 місяців (а.с.29, т.1).

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається позивач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -