Ухвала

від 12.12.2012 по справі 2-276

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-276 Головуючий у суді у 1 інстанції - Євдокимова Номер провадження 22-ц/1890/2232/12 Суддя-доповідач - Сибільова Категорія - 41

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Лузан Л. В., Маслова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення в квартиру

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені ним при подачі позову судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою, а в задоволенні його позову про вселення в квартиру відмовити.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, ОСОБА_2, який через сурдоперекладача заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали даної справи і справ № 2-о-74/11 і № 2-о-124/11 та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_2 30 січня 2012 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 28 червня 1985 року по 27 лютого 1995 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Він є співвласником квартири АДРЕСА_1, яка була надана їх сім'ї за час їх перебування у шлюбі, та прописаний в ній з 1988 року.

Він є інвалідом Ш групи з вадами слуху. У 2008 році ОСОБА_1 вигнала його зі спірної квартири, іншого житла він не має, тому тривалий час проживав окремо у своєї племінниці в АДРЕСА_2, про що знала колишня дружина, але в 2011 році рішенням суду визнала його безвісно відсутнім.

В подальшому за його заявою рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року було скасовано попереднє рішення суду про визнання його безвісно відсутнім.

26 січня 2012 року він приїхав та звернувся до відповідачки з проханням зареєструвати та надати доступ до користування квартирою, але йому було відмовлено. Він звернувся до житлово-комунального органу з заявою про усунення перешкод в користуванні житлом, але також отримав відмову.

Просив відновити його права на вселення та користування квартирою (а.с.2-3).

15 лютого 2012 року позивач уточнив позовні вимоги та просив відновити його права на вселення в спірну квартиру АДРЕСА_1, а саме - шляхом примусового вселення та реєстрації в цій квартирі (а.с.10).

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що до 27 лютого 1995 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Під час перебування їх у шлюбі в 1988 році на їх сім'ю було отримано ордер на вселення до квартири АДРЕСА_1, і з того часу відповідач, вона та діти - дочка ОСОБА_3, 1979 року народження, син ОСОБА_4, 1987 року народження, та син ОСОБА_5, 1985 року народження, були зареєстровані та мешкали в цій квартирі. З часу розірвання шлюбу сім'я продовжувала проживати в спірній квартирі. Спірна квартира не приватизована, перебуває у комунальній власності.

На початку листопада 2007 року відповідач зібрав свої речі та пішов проживати, з його слів, до іншої жінки і з того часу їй не було нічого про нього відомо. З цього приводу вона звернулася до правоохоронних органів, але пошуки не дали результатів. Рішенням суду за її заявою ОСОБА_2 був визнаний безвісно відсутнім.

Починаючи з кінця 2007 року вона сама сплачувала комунальні платежі за утримання квартири, хоча є інвалідом ІІІ групи і на її утриманні перебуває дочка інвалід ІІ групи. Відповідач інтересу до спірної квартири не проявляв. Поверненню його до квартири вона не перешкоджала. ОСОБА_2 проживає в м. Чернігів

Посилаючись на те, що відповідач без поважних причин тривалий час, більше шести місяців, не проживає в спірній квартирі, просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю в ній з 2008 року.

Вирішуючи спір, задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову до нього, суд першої інстанції виходив з того, що останній не проживав у спірній квартирі понад шість місяців з поважних причин, оскільки є інвалідом ІІІ групи, якому держава гарантує захист його прав та інтересів, квартира, в яку він намагається вселитися, належить до комунальної власності, і він від неї не має ключів.

Цей висновок узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 27 лютого 1995 року. Мають двох дорослих синів та відповідачка має дорослу дочку - інваліда від першого шлюбу. Позивач є інвалідом Ш групи, глухий, має порушену мову, спілкується з оточуючими за допомогою жестової мови (а.с.6, 21 ).

Трикімнатна квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю.

З 26 липня 2011 року наймачем квартири є ОСОБА_1, в квартирі зареєстрована відповідачка, її повнолітня дочка - інвалід від першого шлюбу, два повнолітні сини сторін (а.с.19, 20, 25, 26, 35).

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2011 року за заявою ОСОБА_1 визнано ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, безвісно відсутнім.

Позивач знятий з реєстрації в спірній квартирі на підставі вказаного рішення суду.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2011 року за заявою ОСОБА_2 скасоване рішення цього ж суду від 17 червня 2011 року, яким його визнано безвісно відсутнім (а.с.4-5).

Після скасування вказаного рішення суду ОСОБА_2 не поновлював в органах внутрішніх справ реєстрації в спірній квартирі, як пояснив в засіданні суду апеляційної інстанції, він не знав, що це треба було зробити.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Суд зробив вірні висновки про те, що за конфліктної ситуації, що склалась між позивачем - з одного боку, і іншими членами сім'ї - з іншого боку, його незахищеності в зв'язку з наявністю фізичних вад, він вимушено покинув житло та тимчасово мешкав в м. Чернігів у родички, 1939 року народження, теж глухонімої, яка потребувала догляду. Належне їй житло - однокімнатна квартира не є його постійним місцем проживання (а.с.34, 54, 55, 59). Майновий та фізичний стан позивача не дає можливості в належному обсязі скористатись послугами адвоката для захисту його прав, а допомога, надана працівниками товариства глухонімих у вигляді безоплатного користування послугами сурдоперекладача не забезпечила в належному обсязі захисту його прав.

Не спростувала відповідачка і доводів позивача про те, що на час розгляду справи у нього були відсутні ключі від спірної квартири, а ключів не було ще до того, які він покинув квартиру, з приводу чого вона пояснила, що він губив ключі, і їй обридло йому їх давати.

Посилання в скарзі на те, що позивач був обґрунтовано визнаний безвісно відсутнім, оскільки перебував у розшуку і про це винесла рішення відповідна комісія по встановленню фактів тимчасової відсутності мешканців міста, також є безпідставними, оскільки таке рішення вказаної комісії правового значення не має.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, яка є комунальною власністю, відповідно до положень ст. 16 ЦК України, не надала суду доказів, в чому вона вбачає порушення свого права, а її доводи про те, що вона сама платить за комунальні послуги, не позбавляють її права захистити свої права в цій частині іншим шляхом.

Є безпідставними посилання в скарзі на те, що суд необґрунтовано вважав поважною причиною відсутності позивача в спірній квартирі ту обставину, що він є інвалідом Ш групи, оскільки це не передбачено ст. 71 ЖК України, яка, як вважає ОСОБА_1, містить вичерпний перелік таких поважних причин відсутності.

Така позиція є помилковою, оскільки вказаний перелік випадків, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, передбачений в п.п.1-7 ч. 3 ст. 71 ЖК України, не є вичерпним, а лише містить обов'язкові для зберігання житла підстави.

Позивач є особою з обмеженими можливостями - глухим, в зв'язку з цим має порушену мову, спілкується з оточуючими через сурдоперекладача або з допомогою жестової мови, в зв'язку з чим має обмежені можливості для захисту своїх порушених прав, а тому вказані обставини судом обгрунтовано оцінені як такі, що завадили йому належним чином захистити свої права на проживання в квартирі за наявності складних сімейних відносин, що склались між сторонами.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -