Ухвала

від 20.12.2012 по справі 2а/0270/2635/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2635/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Прилуцький рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство «Прилуцький рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп» у червні 2012 року звернулось до суду з позовом до Іллінецької міжрайонної Державної податкової інспекції (Липовецьке відділення) Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, скасування свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення № 00000013500 від 31.05.2012 року та визнано протиправним та скасовано рішення Іллінецької МДПІ № 5/24897443/183-015 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 2146 грн.

Крім того, додатковою постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року відмовлено в задоволенні позову в частині скасування свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись з судовим рішенням від 23.07.2012 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що перевіркою та в судовому засіданні встановлено, що у ДСРП «Прилуцький рибцех» відсутні документи, які є підставою для отримання статусу сільськогосподарського підприємства, відповідно до п. 8.6 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 209.6 ПК України, що в свою чергу не дає права використовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість. Також перевіркою встановлено, що на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі свідоцтва про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування позивач не відповідає критеріям п. 209.6 ст. 206 ПК України, тому Іллінецька МДПІ прийняла рішення про виключення позивача із спеціального режиму оподаткування по податку на додану вартість.

Представник позивача в судове засідання не з'явився надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився надав суду заяву в якій просить розглянути справу в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ДСРП "Прилуцький рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп"зареєстровано Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 01.03.2002 р., свідоцтво про державну реєстрацію № 11561200000000445 від 01.03.2002 р.

Згідно із статутом, ДСРП " Прилуцький рибцех" ПрАТ "СП Вінницярибгосп" є правонаступником зі всіма правами та обов'язками ДСРП " Прилуцький рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп" внаслідок реорганізації, шляхом перетворення СВАТ "СП "Вінницярибгосп" у ПрАТ " СП "Вінницярибгосп".

Податковим органом 10.05.2012 року проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 11/16-02/24897443 від 10.05.2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства «Прилуцький рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем було встановлено, що ДСРП "Прилуцький рибцех" порушило п. 4.1 ст.4, п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7, п.81.1, п.81.6 ст.81 Закону України "Про податок на додану вартість" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.; п. 185.1 ст. 185, ст. 187, ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.209.1,п.209.6 ст.209 Податкового Кодексу України за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість (по загальній декларації - розрахунки з бюджетом) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 287 782 грн., а також завищено податок на додану вартість (по скороченій декларації - кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 302 619 грн. за результатами перевірки також встановлено, що ДСРП «Прилуцький рибцех» не відповідає критеріям, визначеним п. 209.6 ст. 209 ПК, на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі свідоцтва про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування, тому Іллінецька МДПІ повинна прийняти рішення про виключення ДСРП «Прилуцький рибцех» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з моменту реєстрації.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 31.05.2012 р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 256 392 грн., за штрафними санкціями в сумі 56 725 грн. та рішення № 5/24897443/183-015 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність користування спеціальним режимом оподаткування податку на додану вартість, що спростовує доводи відповідача про правомірність винесених податкового повідомлення-рішення №0000013500 від 31.05.2012 року та рішення №5/24897443/183-015 від 09.07.2012 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Положеннями п. 209.1 ст. 209 ПК визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування (що також було визначено п. 8-1.1.ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (8-1.2. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).

Податковий орган в акті перевірки вказує, що позивач використовує у господарській діяльності земельні ділянки об'єднання СВАТ "СП "Вінницярибгосп", а тому втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість під час реалізації вирощеної та виробленої на таких ділянках продукції, оскільки при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної та виробленої на власних або орендованих потужностях. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на інших земельних ділянках, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, по якій відбуваються розрахунки до бюджету.

Колегія суддів не погоджується із даним висновком, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності по веденню рибного господарства та подальшої реалізації вирощеної та виробленої продукції позивач використовує земельні ділянки водного фонду, надані у постійне користування згідно державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 1428 від 16.10.1998 р., виданого Калинівською районною радою народних депутатів, серії І-ВН № 003698 від 16.12.1998 р., виданого Козятинською районною радою народних депутатів, серії ІІ-ВН № 001233 від 27.05.1996 р., виданого Липовецькою районною радою народних депутатів,.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України 1992 року, який діяв на час видачі вказаного вище Державного акту у 1998 році, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема: сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Отже, на час дії Земельного кодексу України 1992 року ДСРП "Прилуцький рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп" мало право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно статуту, ДСРП " Прилулуцький рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" є повним правонаступником за всіма правами та обов'язками ДСРП "Прилуцький рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", в тому числі майнових прав і обов'язків з дебіторською та кредиторською заборгованостями.

Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Виходячи з викладеного, ДСРП "Прилуцький рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" як правонаступник ДСРП "Прилуцький рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", є постійним користувачем земельних ділянок водного фонду на підставі вказаних вище Державних актів на право постійного користування землею.

01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України, згідно із ч.2 ст.92 якого, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Нормами п. 6 Перехідних положень цього Кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Таким чином, законодавець дозволив до відповідного переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди на неї користуватися земельною ділянкою підприємствам, які за чинним Земельним кодексом не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

Разом з цим, з урахування рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, яким визнано неконституційними положення: "пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення і п. 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 року № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, ДСРП "Прилуцький рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп", як правонаступник ДСРП "Прилуцький рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", правомірно користувалось та користується земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування землею.

Крім того, відповідачем не враховано, що сільгосппродукція вирощується, збирається, зберігається і продається (поставляється) працівниками (трудовим колективом) ДСРП "Прилуцький рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп", з використанням інших власних та орендованих виробничих потужностей - власної та орендованої сільськогосподарської техніки та усіх інших витратних матеріалів. Підприємство здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних та орендованих виробничих потужностей, а тому є сільськогосподарським товаровиробником. Також податковим органом не доведено, що ДСРП "Прилуцький рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" реалізовує продукцію не свого виробництва.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, позивач є сільськогосподарським підприємством і правомірно користувався спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 05.07.2012 року та постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 04.07.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.163-1 КУпАП, директора ДСРП "Прилуцький рибцех" та головного бухгалтера Бахур Т.П. за те, що допустили порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, в результаті чого було занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.01.2009року по 31.12.2011 року на суму 287 782 грн., чим порушили п.4.1 ст.4, п.7.3, п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п.7.1 ст.7, п.8-1.1, п.8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 187, ст. 198, 200.1 ст.200, п.209.1, п.209.6 ст.209 ПК України. Судом першої інстанції провадження в справі про адміністративне правопорушення було закрито в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Оскільки постановами Липовецького районного суду Вінницької області від 04.07.2012 року та від 05.07.2012 року доведено відсутність складу правопорушення в діях відповідальних осіб ДСРП "Прилуцький рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп", а тому висновки податкового органу щодо допущення вказаних порушень ДСРП "Прилуцькийрибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" є необґрунтованими.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом не доведено правомірності прийнятих рішень, а тому податкове повідомлення-рішення №0000013500 від 31.05.2012 року та рішення №5/24897443/183-015 від 09.07.2012 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.