Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а-5763/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20.12.2012 р. Справа № 2а-5763/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми "УЛЬТРАТЕХ-ЛТД", (вул .Чкалова, 86, к.8м. Миколаїв,54055)

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.11.2012року № 0016662220, ВСТАНОВИВ:

ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»(далі позивач, підприємство, ТОВ) звернулося до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0016662220 від 01.11.2012р., відповідно до якого позивачу контролюючим органом визначено (збільшено) суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 184942,20 грн., у тому числі 152873,20грн. основного платежу та 32069,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби (далі ДПІ, відповідач, контролюючий орган) позов не визнала, зазначивши про правомірність дій контролюючого органу при проведені перевірки позивача та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким суб'єкту господарювання визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ, в зв'язку з безтоварністю господарських операцій з підприємствами-контрагентами ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну». При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198. ст.198 ПК України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними».

Приписами п.180.1 ст.180 ПК України визначено, що платник податку -будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в другому-третьому ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

При розгляді справи встановлено, що в період з 03.10.2012 р. по 09.10.2012 року ДПІ проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД».

За результатами перевірки складено акт від 16.10.2012 року за №685/22-200/20867468 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФІРМА «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»(код за ЄДРПОУ 20867468) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»(код ЄДРПОУ 35674192) за березень, червень, вересень 2011 року, ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»(код ЄДРПОУ 33798208) за вересень, листопад 2011 року, ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»(код ЄДРОПУ 37401981) за грудень 2011 року та контрагентами-покупцями»(надалі -акт перевірки), яким встановлено порушення Позивачем норм ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплати до бюджету, на загальну суму 152873,20 грн. (параграф 4 «Висновок»акту перевірки). В акті перевірки відповідач посилається на те, що позивачу підприємствами ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» надавались первинні бухгалтерські документи та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини держбюджету України. З врахуванням того, що між ТОВ ФІРМА «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»та ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»мали місце господарські операції з поставки товарів (комплектуючи до комп'ютерної техніки та ін.) та виконання підрядних робіт по монтажу кабельної сеті (з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»), відповідач дійшов до висновку про відсутність реальності поставок товарів та робіт від постачальників на користь ТОВ ФІРМА «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»на загальну суму 917239,20грн. (у тому числі ПДВ 152873,20 грн.) та заниження підприємством ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»на загальну суму 152873,20грн., у зв'язку з неправомірним завищенням податкового кредиту за рахунок нікчемних господарських операції, в тому числі за: березень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 940,00грн.; червень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 23660,60грн; вересень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 59450,00грн.; листопад 2011 року на суму ПДВ у розмірі 22750,00 грн.; грудень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 46072,00грн..

На основі встановлених в ході перевірки обставин відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0016662220 від 01.11.2012р., відповідно до якого позивачу визначено (збільшено) суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 184942,20 грн., у тому числі 152873,20грн. основного платежу та 32069,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення є висновок контролюючого органу про безтоварності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД».

Як на обгрунтування безтоварності господарських операцій з ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»ДПІ посилається на: акт ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва про неможливість проведення перевірки ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»; формування ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»податкового кредиту з ПДВ за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Технотрейд-Сервіс», ТОВ «Топ-Альянсбуд», ПП «Лісса», щодо яких є дані про наявність ознак «фіктивності».

На обгрунтування суджень про безтоварність господарських операцій з ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»контролюючий орган посилається на: акт ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва про результати перевірки ПП «Лісса», в якому зазначено, що ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»неправомірно сформував податковий кредит з ПДВ за рахунок взаємовідносин з ПП «Лісса».

На обгрунтування доводів про безтоварність господарських операцій з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»відповідач посилається на: акт ДПІ у Печерському районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків.

При розгляді справи також встановлено, що між ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»та ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»25.03.2011 укладено договір поставки за №25/03-11 продукції, на виконання якого між сторонами по угоді здійснювались господарські операції, в тому числі в періоді, що був предметом перевірки.

12.09.2011 між ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»та ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»укладено договір поставки товарів, на виконання якого між сторонами по угоді здійснювались господарські операції.

25.10.2011 між ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»та ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»укладено договір про постачання товарів та надання послуг, на реалізацію якого між сторонами по угоді здійснювались господарські операції, в тому числі в періоді, що був предметом перевірки.

Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Так, відповідно до наданих позивачем первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, специфікацій поставки продукції, довіреностей на отримання товарів, платіжних документів по господарським операціям як з постачальниками товарів (послуг), так і набувачами від позивача товарів (послуг)), які оформлені згідно приписів ст.2, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2, п. 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88), господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер і підтверджені достатніми первинними документами. Видані позивачеві контрагентами податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям, які в подальшому використані підприємством в а господарській діяльності.

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів (як постачальників так і покупців товарів (послуг)), які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів (послуг) в господарській діяльності, в тому шляхом реалізації придбаних товарів та використаннях їх в надані послуг (виконання робіт) іншим суб'єктам господарювання.

Податковими деклараціями з податку на додану вартість з додатками (додаток №5) ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» підтверджується правомірність віднесення позивачем сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту по операціям, за якими контрагентами (ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД») визначено податкові зобов'язання з ПДВ.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»(контрагент позивача) із ПП «Лісса», ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»(контрагент позивача) із ТОВ «Технотрейд-Сервіс»та ТОВ «Топ-Альянсбуд», із з якими позивач не мав жодних стосунків, відповідачем не надано детального аналізу продукції, яка могла б бути поставлена ПП «Лісса»на адресу ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», продукції, яка могла б бути поставлена ТОВ «Технотрейд-Сервіс»та ТОВ «Топ-Альянсбуд»на адресу ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей, які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності (послуги) в завершенні цього ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві.

Позивачем ДПІ надані первинні документи, що підтверджують факт реальної поставки на його адресу товарів та виконання робіт від ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», наявність яких відповідачем не заперечувалась, а саме - видаткові накладні, акт виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про сплату позивачем податку в ціні товару та робіт.

На час здійснення господарських операцій продавці (ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних, що нібито свідчить про відсутність факту перевезення товару та не підтвердження руху товарів від продавця (постачальника) до покупця, в даному випадку не мають правового значення, оскільки, як встановлено при розгляді справи товари (комплектуючі для комп'ютерної техніки та ін.), придбані позивачем у ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», не є великогабаритними або таким, що мають велику вагу (малогабаритні електроні плати та ін..), а тому суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності в замовленні для їх доставки вантажного автомобіля, оскільки партії товарів доставлялися кур'єром або іншими уповноваженими особами постачальників разом з необхідними для прийому-передавання ТМЦ документами (при цьому, товарно-транспортні накладні не оформлялися у зв'язку з відсутністю для цього підстав).

Судження відповідача про відсутність у контрагентів позивача трудових і матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операції, крім посилання ДПІ на це в акті перевірки, більш нічим не підтверджується, як не підтверджується і неможливість виконання ними зобов'язань з поставки та підряду виходячи з їх можливості вступити в господарські правовідносини з приводу оренди майна (складів), зберігання малогабаритного товару за договорами схову, продажу товарів в якості комісіонера від свого імені зі складу комітента, залучення менеджерів і іншого трудового персоналу за договорами цивільно-правового характеру.

При розгляді справи встановлено, що надані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальники були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про недійсність правочинів, вчинених між позивачем та вищезазначеними контрагентами, є бездоказовими.

З врахуванням того, що позивачем надано контролюючому органу первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання на підставі цивільно-правових угод для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність правочинів по мотивам не спрямованості правочинів, які, на думку відповідача, суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідач не надав суду допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у податковому повідомлені-рішенні порушень вимог ПК України, в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість в випадку, що є предметом судового дослідження.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування ПДВ у зв'язку з недобросовісністю, на думку ДПІ, інших суб'єктів господарювання порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі -Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п. 53 рішення в справі «Булвес»АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність»може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування»отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом»і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.»Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі -Шоста Директива). Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»від 18.03.2004 р. № 1629-IV визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії, а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, відповідач -суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 01.11.2012року № 0016662220.

Стягнути судові витрати в сумі 1849 (одна тисяча вісімсот сорок дев'ять) гривень 43 копійки шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "УЛЬТРАТЕХ-ЛТД" (код ЄДРПОУ 20867468).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний