Ухвала

від 18.06.2014 по справі 2а-5763/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-5763/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Жук С.І.,

при секретарі - Загоруйко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "УЛЬТРАТЕХ-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2012 року № 0016662220,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ТОВ Фірма "УЛЬТРАТЕХ-ЛТД" звернулось з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0016662220 від 01.11.2012р., відповідно до якого позивачу контролюючим органом визначено (збільшено) суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 184942,20 грн., у тому числі 152873,20грн. основного платежу та 32069,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 01.11.2012року № 0016662220.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 03.10.2012 р. по 09.10.2012 року ДПІ проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД».

За наслідками перевірки складено акт від 16.10.2012 року за №685/22-200/20867468 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФІРМА «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»(код за ЄДРПОУ 20867468) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»(код ЄДРПОУ 35674192) за березень, червень, вересень 2011 року, ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»(код ЄДРПОУ 33798208) за вересень, листопад 2011 року, ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»(код ЄДРОПУ 37401981) за грудень 2011 року та контрагентами-покупцями»(надалі -акт перевірки), яким встановлено порушення Позивачем норм ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплати до бюджету, на загальну суму 152873,20 грн. (параграф 4 «Висновок»акту перевірки). В акті перевірки відповідач посилається на те, що позивачу підприємствами ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» надавались первинні бухгалтерські документи та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини держбюджету України. З врахуванням того, що між ТОВ ФІРМА «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»та ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» мали місце господарські операції з поставки товарів (комплектуючи до комп'ютерної техніки та ін.) та виконання підрядних робіт по монтажу кабельної сеті (з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»), відповідач дійшов до висновку про відсутність реальності поставок товарів та робіт від постачальників на користь ТОВ ФІРМА «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД» на загальну суму 917239,20грн. (у тому числі ПДВ 152873,20 грн.) та заниження підприємством ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»на загальну суму 152873,20грн., у зв'язку з неправомірним завищенням податкового кредиту за рахунок нікчемних господарських операції, в тому числі за: березень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 940,00грн.; червень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 23660,60грн; вересень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 59450,00 грн.; листопад 2011 року на суму ПДВ у розмірі 22750,00 грн.; грудень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 46072,00грн.

На підставі встановлених в ході перевірки обставин відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0016662220 від 01.11.2012р., відповідно до якого позивачу визначено (збільшено) суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 184942,20 грн., у тому числі 152873,20грн. основного платежу та 32069,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення є висновок контролюючого органу про безтоварності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД».

Як на обгрунтування безтоварності господарських операцій з ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ» податковий орган посилався на: акт ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва про неможливість проведення перевірки ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»; формування ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»податкового кредиту з ПДВ за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Технотрейд-Сервіс», ТОВ «Топ-Альянсбуд», ПП «Лісса», щодо яких є дані про наявність ознак «фіктивності».

На обгрунтування суджень про безтоварність господарських операцій з ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»контролюючий орган посилається на: акт ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва про результати перевірки ПП «Лісса», в якому зазначено, що ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»неправомірно сформував податковий кредит з ПДВ за рахунок взаємовідносин з ПП «Лісса».

На обгрунтування доводів про безтоварність господарських операцій з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» відповідач посилається на: акт ДПІ у Печерському районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків.

Між ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»та ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»25.03.2011 укладено договір поставки за №25/03-11 продукції, на виконання якого між сторонами по угоді здійснювались господарські операції, в тому числі в періоді, що був предметом перевірки.

12.09.2011 між ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД»та ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»укладено договір поставки товарів, на виконання якого між сторонами по угоді здійснювались господарські операції.

25.10.2011 між ТОВ Фірма «УЛЬТРАТЕХ-ЛТД» та ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» укладено договір про постачання товарів та надання послуг, на реалізацію якого між сторонами по угоді здійснювались господарські операції, в тому числі в періоді, що був предметом перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підставі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

За правилами пункту п. 198.3 ст.198 ПК України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну». При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198. ст.198 ПК України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними».

За змістом п.180.1 ст.180 ПК України визначено, що платник податку -будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку.

На підставі п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю.

В контексті зазначених правових норм для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в другому-третьому ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до наданих позивачем первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, специфікацій поставки продукції, довіреностей на отримання товарів, платіжних документів по господарським операціям як з постачальниками товарів (послуг), так і набувачами від позивача товарів (послуг)), які оформлені згідно приписів ст.2, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2, п. 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88), господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер і підтверджені достатніми первинними документами. Видані позивачеві контрагентами податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям, які в подальшому використані підприємством в а господарській діяльності.

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів (як постачальників так і покупців товарів (послуг)), які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів (послуг) в господарській діяльності, в тому шляхом реалізації придбаних товарів та використаннях їх в надані послуг (виконання робіт) іншим суб'єктам господарювання.

Податковими деклараціями з податку на додану вартість з додатками (додаток №5) ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» підтверджується правомірність віднесення позивачем сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту по операціям, за якими контрагентами (ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД») визначено податкові зобов'язання з ПДВ.

Стосовно посилання податкового органу у акті перевірки на господарські відносини ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ»(контрагент позивача) із ПП «Лісса», ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»(контрагент позивача) із ТОВ «Технотрейд-Сервіс»та ТОВ «Топ-Альянсбуд», із з якими позивач не мав жодних стосунків, відповідачем не надано детального аналізу продукції, яка могла б бути поставлена ПП «Лісса»на адресу ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», продукції, яка могла б бути поставлена ТОВ «Технотрейд-Сервіс» та ТОВ «Топ-Альянсбуд»на адресу ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», а потім і позивачеві. Податковий орган не навів жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей, які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності (послуги) в завершенні цього ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві.

Позивачем податковому органу надані первинні документи, що підтверджують факт реальної поставки на його адресу товарів та виконання робіт від ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», наявність яких відповідачем не заперечувалась, а саме - видаткові накладні, акт виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про сплату позивачем податку в ціні товару та робіт.

На час здійснення господарських операцій продавці (ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних, що нібито свідчить про відсутність факту перевезення товару та не підтвердження руху товарів від продавця (постачальника) до покупця, в даному випадку не мають правового значення, оскільки, як встановлено при розгляді справи товари (комплектуючі для комп'ютерної техніки та ін.), придбані позивачем у ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ», ПП «РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», не є великогабаритними або таким, що мають велику вагу (малогабаритні електроні плати та ін..), а тому суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача про відсутність необхідності в замовленні для їх доставки вантажного автомобіля, оскільки партії товарів доставлялися кур'єром або іншими уповноваженими особами постачальників разом з необхідними для прийому-передавання ТМЦ документами (при цьому, товарно-транспортні накладні не оформлялися у зв'язку з відсутністю для цього підстав).

Судження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача трудових і матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операції, крім посилання ДПІ на це в акті перевірки, більш нічим не підтверджується, як не підтверджується і неможливість виконання ними зобов'язань з поставки та підряду виходячи з їх можливості вступити в господарські правовідносини з приводу оренди майна (складів), зберігання малогабаритного товару за договорами схову, продажу товарів в якості комісіонера від свого імені зі складу комітента, залучення менеджерів і іншого трудового персоналу за договорами цивільно-правового характеру.

В ході судового розгляду встановлено, що надані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальники були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

Отже, оскільки податковим органом (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про недійсність правочинів, вчинених між позивачем та вищезазначеними контрагентами, є бездоказовими.

З врахуванням того, що позивачем надано контролюючому органу первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання на підставі цивільно-правових угод для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність правочинів по мотивам не спрямованості правочинів, які, на думку відповідача, суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Податковий орган не надав суду допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у податковому повідомлені-рішенні порушень вимог ПК України, в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість в випадку, що є предметом судового дослідження.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "УЛЬТРАТЕХ-ЛТД" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а-5763/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 20 червня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: С.І. Жук