Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а/2370/3338/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/3338/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Нестеренко В.О.,

представників: позивача -Суслової І.Є. за довіреністю, відповідача -Коваля К.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011р. №1497/0000742301,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат», звернувшись до суду з адміністративним позовом до Золотоніської ОДПІ, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011р. №1497/0000742301.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж»(ідентифікаційний код 35522273) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. складено акт від 16.12.2011р. №1754/2301/35550206, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2011р. №1497/0000742301 про визначення ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» грошового зобов'язання: з податку на додану вартість у сумі 53 959 грн. і 13 490 грн. штрафних санкцій. Надалі позивач зазначав, що за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено скаргу ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат»без задоволення, а спірне рішення без змін. За твердженням позивача спірне податкове повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахування вимог Податкового кодексу України за наслідками невизнання господарських операцій правомірними з окремими контрагентами з огляду на наявні первинні документи.

Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з проханням позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних та звітних документах, достовірність підписів посадових осіб сторін щодо визначених правовідносин та з зазначенням про те, що представник не має спеціальних знань для коментарів щодо відображення в обліку операцій.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що оскільки формуючи податкову звітність позивач використовував документи первинного податкового обліку, що містять недостовірну інформацію, останні не можуть належно підтверджувати реальність здійснених операцій, а тому зменшення від'ємного значення ПДВ і збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ є законним та правомірним у діях суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Золотоніською районною державною адміністрацією Черкаської області 07.04.2008р. (ідентифікаційний код 35550206) та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 18.12.2008р. №100154376.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 року №2755-VI (надалі за текстом -Кодекс №2755-VI).

Відповідно до ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку діяльності ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж»(ідентифікаційний код 35522273) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., результати перевірки оформлено актом від 16.12.2011р. №1754/2301/35550206 (а.с. 10-21). В акті перевірки податковим органом встановлено порушення: вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті занижено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 53 959 грн.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 198.1. Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджено податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Кодексу №2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладені вище положення Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 16.12.2011р. №1754/2301/35550206 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2011р. №1497/0000742301 (а.с. 22) про визначення ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53 959 грн. і 13 490 грн. штрафної санкції відповідно.

Згідно пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку. За приписами пунктів 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Кодексу №2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Позивач зазначеною можливістю адміністративного оскарження скористався, за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено скаргу ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» без задоволення, а спірне рішення без змін (а.с. 64-76).

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку». Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) добросовісність поряд зі справедливістю і розумністю визначена як одна із загально правових засад. З метою захисту як своїх власних інтересів, так і інтересів несправного боржника, на кредитора покладається обов'язок вживати заходів з метою зменшення можливих на його боці збитків (ч. 2 ст. 616 ЦК).

Судом встановлено, що між сторонами ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» (покупець) та ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж»(постачальник) було укладено договір поставки від 30 квітня 2011р. (а.с. 77-78), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом поставки є брус 4-х кантний із деревини хвойних порід у кількості 1000 м. куб та масло кам'яновугільне у кількості 100 тон.

У судовому засідання встановлено, що ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж»на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат»зареєстровано суб'єктом господарювання (ідентифікаційний код 35522273). У судовому засіданні судом досліджено, що на виконання умов договору поставки обладнання поставки від 30 квітня 2011р. постачальником ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж» нібито передано ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» товар -брус 4-х кантний та масло кам'яновугільне на загальну суму 323 755 грн. 52 коп., у тому числі ПДВ 53 959 грн. 20 коп.,

відповідно до податкових накладних від 02.08.2011р. №36, від 15.08.2011р. №182, від 31.08.2011р. №472, від 30.08.2011р. №418, від 17.08.2011р. №227, від 15.08.2011р. №183 (а.с. 26-31) та видаткових накладних від 30.08.2011р. №83, від 17.08.2011р. №70, від 15.08.2011р. №61, від 15.08.2011р. №59, від 02.08.2011р. №48 (а.с 95-99). Суд наголошує на тому, що у матеріалах справи міститься податкова накладна від 31.08.2011р. №472 щодо поставки брусу 4-х кантного у кількості 21,209 м. куб. на суму 45 811 грн. 20 коп., проте видаткова накладна саме на цю кількість товару та вказану суму відсутня. Зазначені накладні підписано особою без зазначення (розшифровки) її прізвища (тобто встановити хто складав документ податкового обліку неможливо). Враховуючи вищевказане, суд зауважує, що видаткові накладні та податкові накладні можуть містити підписи іншої невстановленої особи, а не відповідно уповноваженої особи ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж», що є порушенням вимог Закону №996-ХІІ(довіреностей не надано).

Нормою п. 44.6 ст. 44 Кодексу №2755-VI передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом досліджено та дано критичну оцінку того, що на підтвердження виконання господарського договору поставки від 30 квітня 2011р. позивачем надано товарно-транспортні накладні від 31.08.2011р. №009745, від 30.08.2011р. №009744, від 17.08.2011р. №009740, від 15.08.2011р. №009738, від 02.08.2011р. №009733 (а.с. 100-102, 104-105) щодо перевезення за маршрутом м. Харків -с. Чапаєвка, Черкаської області вантажу визначеного договором поставки від 30 квітня 2011р. автомобілем FAB НОМЕР_1, зазначені послуги нібито надавалися ФОП ОСОБА_3 на замовлення ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат». Проте позивачем на підтвердження здійснення ФОП ОСОБА_3 зазначених послуг з перевезення вантажу не надано договору з надання послуг з вантажоперевезення, документів, що би підтверджували здійснення оплати за надані послуги чи доказів на формування собівартості. Судом дано оцінку розбіжностям у доказах: у матеріалах справи наявні подорожні листи ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат»від 02.08.2011р. №037596, від 15.08.2011р. №037598, від 17.08.2011р. №037599, від 30.08.2011р. №037600 (а.с. 196-199) про перевезення товару визначеного договором поставки від 30 квітня 2011р. за маршрутом м. Київ - с. Чапаєвка, Черкаської області, оскільки пунктом відправлення зазначено м. Київ та відомостям у товарно-транспортних накладних (а.с. 100-102, 104-105) де пунктом відправлення зазначено - м. Харків. Також суд зазначає, що у накладних від 15.08.2011р. №15081К, від 17.08.2011р. №17081, від 15.08.2011р. №15081, від 30.08.2011р. №30081, від 31.08.2011р. №31081, від 02.08.2011р. №2081 (а.с. 200-205) зазначено адресу ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж»- м. Харків, а не м. Київ як у подорожніх листах. У зазначених накладних одиницею виміру товару є шт., натомість у подорожніх листах одиницею виміру товару визначено м. куб. Зазначене свідчить про формування документів не у зв'язку із здійсненням господарських операцій, а у довільний спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарського договору поставки від 30 квітня 2011р. та відображенням у податковому обліку фактичних операцій.

Пункт 187.1 ст.187 Кодексу №2755-VI визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пункт 201.10 ст.201 Кодексу №2755-VI визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість. Проте, як вбачається з Акту перевірки та документів досліджених у судовому засіданні, неналежне оформлення податкових накладних продавцем, на підставі яких виникає податковий кредит у позивача, оскільки, вони складені з порушенням законодавства, не дає права останньому на достовірне формування податкової звітності з огляду на системний аналіз доказів операцій, що не відбулися саме з вказаним контрагентом (перевезення, зберігання, оплата послуг поставки, невідповідність кількості, одиниці виміру, докази приймання по кількості та якості як шпалопродукції так і масла). Шпалопродукція (а.с.79 -82, 84) - згідно специфікацій за ГОСТом 78-89 як не просочені шпали повинні бути розсортовані за кожним типом окремо і за породою: соснові і кедрові - разом; ялинові і ялицеві -разом, а просочені шпали розсортовані за типами. Масло кам'яновугільне (а.с.83) -у кількості 24,625т згідно ТТН (а.с.103) слідувало без супровідних документів, оскільки у гр.8 нічого про це не зазначено та без опломбування. Наказом міністерства інфраструктури від 21.03.2012р. №177 «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів» доповнено позицією "1136 Масло кам'яновугільне, легке, легкозаймисте". Згідно із Законами України "Про страхування" та "Про перевезення небезпечних вантажів" має здійснюватися страхування відповідальності згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 N 733 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів". ТТН (а.с.100-105) не містять прізвищ осіб біля вчинених підписів нібито водіїв та експедиторів, вказівок щодо подорожніх листів, зазначень щодо опломбування вантажу. Оскільки податкові накладні (а.с.143-148) складено невстановленою особою (прізвище не зазначено), то суд зазначає наступне. Відповідно до Податкового кодексу платник податків має право: (17.1.8) вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків; має також інші права, передбачені законом (17.2).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу(201.6).

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (201.10).

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-IV (надалі за текстом -Кодекс №436-IV).

За змістом ст. 3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Нормою ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV (ст. 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Судом досліджено акт від 07.11.2011р. №222/23-03-05/35522273 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж»(ідентифікаційний код 35522273) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів по яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ, їх реальність та повноти відображення в обліку за серпень 2011р. (а.с.179-186). Зокрема в акті зазначено про відсутність у ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж»руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутності кваліфікованого персоналу, наявність у штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди, у т.ч.: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, відсутність ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення господарської діяльності. Враховуючи викладене податковим органом зазначено про відсутність у ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж»факту реального вчинення господарських операцій за серпень 2011р.

За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Оскільки здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів оренди транспорту, актів виконаних робіт, актів прийому -передачі товару, сертифікатів відповідності, довіреностей, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем не надано на підтвердження правомірності відображених операцій, то суд вважає прийняття податкового повідомлення -рішення 28.12.2011р. №1497/0000742301 Золотоніської ОДПІ правомірним з огляду на доведенність обставин використання в податковому обліку позивача недостовірної інформації, невідповідності здійснених і оформлених операцій та фактів порушень, відображених в акті перевірки. З огляду на викладені вище обставини відповідачем правомірно визначено податкові зобов'язання позивача, отже суд не знаходить підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотиву та підстави прийняття спірного рішення.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно ст. 94 КАС України поверненню з бюджету не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 24 грудня 2012р.

Суддя Л.В.Трофімова