Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а-16279/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2012 року 11:17 № 2а-16279/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Гончарові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко Н.А. (довіреність від 22.11.2012 р.), Сорочинський О.А. (директор, діє на підставі статуту)

від відповідача: Шаповал А.О. (представник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМалого приватного підприємства «ПАРАМАУНТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ № 383/15-238 від 17.10.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Мале приватне підприємство «ПАРАМАУНТ»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення про анулювання реєстрації платника.

Позивач зазначає, що його реєстрація платником ПДВ анульована ДПІ на підставі п/п. «г»п. 184.1. ПК України, відповідно до якої анулювання здійснюється у разі, якщо платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до ДПІ декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання або податкового кредиту. Зокрема, як зазначає позивач, рішення ДПІ ґрунтується на тому, що позивач начебто з вересня 2011 року по серпень 2012 р. подавав декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 (нуль) гривень.

Проте, як надалі зазначає позивач, у зазначений період позивач здійснював як постачання товарів з формуванням податкових зобов'язань з ПДВ, так і придбання товарів, здійснених з метою формування податкового кредиту.

Відтак, позивач вважає спірне рішення таким, що не відповідає вимогам законодавства та є таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник ДПІ проти позову заперечив, зазначивши у запереченнях на позов, що підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ є дані декларацій, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів.

Спірне рішення, як зазначає ДПІ, було прийнято на підставі акту про неможливість зустрічної звірки по позивачу та на підставі якого позивачу зменшено показники декларацій до значення «0». Підставою для висновку про відсутність даних у декларації про постачання/придбання товару є те, що позивач формував податковий кредит по операціям, які його контрагенти не відображали у податковій звітності. При цьому, одночасно ДПІ зазначає про звітування позивачем про вчинення господарських операцій у т.ч. упродовж 1 кв. 2012 р. -3 кв. 2012 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Мале приватне підприємство «Парамаунт»зареєстровано у статусі юридичної особи 02.09.1993 р. із присвоєнням ідентифікаційного коду 21510709. Місцезнаходження -02002, м. Київ, вул. Луначарського 7, приміщення 17.

Позивач взятий на податковий облік як платник податків 12.09.1993 р. за № 2314/S.

Позивач зареєстрований платником ПДВ 31.07.1997 р.

У зв'язку із перереєстрацією свідоцтва № 36891730 позивачу 07.11.2002 р. видано свідоцтво № 37047471 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Підприємство не знаходиться у стані припинення та під час розгляду справи не надано документальних підтверджень щодо проведення процедури банкрутства зазначеного підприємства.

Листом ДПІ від 18.10.2012 р. за № 8869/10/15-211 позивача повідомлено про здійснення на підставі п/п. «г»п. 184.1. та п. 184.2. ПК України анулювання реєстрації платника ПДВ та на підставі п 184.7. ПК України запропоновано визнати умовне постачання товарів.

У свою чергу, згідно з Рішенням № 383/15-238 від 17.10.2012 р. анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Щодо підстав прийняття цього рішення, у п. 1 останнього зазначено, що комісією встановлено, що платник, зареєстрований як платник податку, протягом 12 послідовних місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, що підтверджено довідкою від 17.10.2012 р. № 383/15-236 та актом від 16.10.2012 р. № 702/3/22-80/21510709.

У п. 2. Цього ж рішення зазначено, що платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з вересня 2011 року по серпень 2012 р. з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень.

У вищевказаній довідці камеральної перевірки, в якій не зазначено підстав проведення перевірки та об'єктів дослідження, у той же час зазначено, що позивача віднесено до «податкових ям», міститься посилання на норми ЦК України без зазначення висновків, які слідують із посилання на ці норми, зазначається, що товари по вказаних правочинах, перелік яких (угод/операцій) в акті не наводиться та не аналізується, не були на думку ДПІ передані. У довідці встановлено відсутність об'єктів оподаткування, що, на думку ДПІ, свідчить про відсутність у позивача можливостей для виконання невизначеного кола операцій, висновки щодо чого вже самі по собі свідчать, що ДПІ вийшла за межі камеральної перевірки, яка відповідно до п/п. 75.1.1. ПК України проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. При цьому, навіть наведені висновки ДПІ ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Щодо акту від 16.10.2012 р. № 702/3/22-80/21510709, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, слід зазначити, що згідно з листом заступника начальника ДПІ від 03.12.2012 р. № 1112/10/11-019, зазначений акт в ДПІ відсутній .

У той же час, вже листом від 10.12.2012 р. за № 9034/10/11-019 за підписом тієї ж особи, вже зазначено про наявність цього акту та направлення позивачу акту від 16.10.2012 р., але вже за іншим номером № 720/3/22-80/21510709.

Під час розгляду справи ДПІ надано також копію Акту від 16.12.2012 р. № 702/3/22-80/21510709 про неможливість проведення зустрічної звірки по позивачу. В Акті про неможливість звірки ДПІ у той же час зазначає у висновках, що ДПІ проведена перевірка , за результатами якої, тобто внаслідок неможливості звірки , ДПІ встановлено неможливість здійснення невизначеного кола операцій, які не ідентифікувались та не досліджувались, та відсутність умов для досягнення результатів економічної діяльності, без зазначення умов/ресурсів, які повинні були бути у позивача, але були відсутні. Зазначений акт також не містить будь-якого аналізу операцій, первинних документів, щодо яких сформовано наведені висновки, які по суті також ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. «г»п. 184.1. ПК України, положення якого визначено ДПІ як підстава для прийняття оскаржуваного рішення, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів , здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

В даному випадку, суд, дослідивши надані позивачем копії декларацій з податку на додану вартість за наведений вище період, які мають відмітки ДПІ про їх прийняття з визначенням дати та номеру або супроводжуються квитанцією про їх прийняття через засоби телекомунікаційного зв'язку, встановив наступне.

Так, за вересень 2011 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 6240 грн. та 60693 грн., до сплати податок -1717 грн.

За жовтень 2011 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 76513 грн. та 77834 грн., до сплати податок -1679 грн.

За листопад 2011 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 77684 грн. та 81921 грн.

За грудень 2011 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 183523 грн. та 178331 грн., податок до сплати 955 грн.

За січень 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 69864 грн. та 65479 грн., податок до сплати 4385 грн.

За лютий 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 100075 грн. та 101133 грн.

За березень 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 101577 грн. та 99654 грн., податок до сплати 865 грн.

За квітень 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 145707 грн. та 219948 грн.

За травень 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 173654 грн. та 98758 грн., податок до сплати 655 грн.

За червень 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 155113 грн. та 153356 грн., податок до сплати 1757 грн.

За липень 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 159167 грн. та 138358 грн., податок до сплати 20809 грн.

За серпень 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 165203 грн. та 218974 грн.

З наявних платіжних доручень, крім іншого, передбачається сплата позивачем 01.10.2012 р. та 09.10.2012 р. ПДВ у розмірі 70 000 грн., які, як зазначає позивач, були сплачені наперед на прохання ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ не заявлено про прийняття в порядку п. 49.11. ПК України рішень про відмову у прийняття цих декларацій, а отже, відповідно до положень п/п. 49.1.1., п/п. 49.1.2. ПК України податкові декларації позивача в силу закону вважаються прийнятими ДПІ та мають бути враховані при прийнятті та відображені в базах даних відповідно до наведених в них показників.

При цьому, в контексті положень п. 201.6. ПК України та доводів ДПІ, під час розгляду справи також не надано повідомлень про наявність розбіжностей між даними, наведеними у деклараціях позивача, з даними контрагентів та пропозицій щодо усунення розбіжностей.

Відтак, виходячи з відомостей, визначених у податкових деклараціях, у т.ч. з урахуванням уточнюючих розрахунків, а також з урахуванням аналізу наданих позивачем первинних документів, спростовуються обставини , викладені в оскаржуваному рішенні щодо подання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів. З наявних декларацій та наданих первинних документів не вбачається відсутності постачання/придбання товарів позивачем. При цьому, в контексті приписів п/п. «г» п. 184.1. ПК України, саме відомості декларацій про нездійснення оподатковуваних операцій (з нульовим значенням) є підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, а не дії/рішення/довідки/висновки ДПІ про невизнання цих відомостей («обнуління»даних декларацій), висновки щодо чого в даному випадку при цьому ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність визначених ПК України підстав для прийняття спірного рішення та анулювання реєстрації позивача платником ПДВ.

Наведені ДПІ доводи та надані ДПІ матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, позов підлягає задоволенню, а порушені права позивача підлягають поновленню шляхом визнання протиправним та скасування з моменту прийняття спірного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства «ПАРАМАУНТ»(код з ЄДР -21510709; адреса: 02002, м. Київ, вул. Луначарського 7, прим. 17) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття Рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 17.10.2012 р. № 383/15-238 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість МПП «Парамаунт»(код з ЄДР 21510709).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2012 р.