Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а-12235/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 48849/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Червонограді Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства ,,АІР" до державної податкової інспекції в м. Червонограді Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

20 грудня 2011 року приватне підприємство (ПП) ,,АІР" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) в м. Червонограді Львівської області за №0000782301/0 від 08.12.2010 року та №0013541701/0 від 08.12.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ в м. Червонограді подала апеляційну скаргу, оскільки вважає що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права постанова, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що в Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року позивачем завищено показники у рядку 04.1 ,,витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 20261396,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4781925,0 грн..

В бухгалтерських документах підприємства відображено отримання товарів на вказану суму від фірми ,,Едельвейс". Однак, на час проведення перевірки були відсутні документи, які підтверджують факт доставки ліків від постачальника до покупця, а саме: товарно-транспортні накладні, документи на відрядження працівників ПП ,,АІР" до місця розташування контрагента.

Таким чином, на думку податкового органу, відсутність зазначених первинних документів свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат коштів на придбання ліків у фірми ,,Едельвейс".

Крім того, податковий орган вважає, що позивачем безпідставно занижено розмір орендної плати, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 11 783,21грн.. З огляду на викладене податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ДПІ в м. Червонограді прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0000782301/0 від 08.12.2010 року, яким ПП ,,АІР" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 004 521,50 грн., з яких 4781925,0 грн. основний платіж та 4222596,5 грн. штрафні (фінансові) санкції;

-№0013541701/0 від 08.12.2010 року, яким ПП ,,АІР" визначено податкове зобов'язання з доходів фізичних осіб в сумі 35349,63 грн., з яких 11783,21 6грн. основний платіж та 23566,42 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог пп.5.3.9 п. 5.3, п.5.1 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" ПП ,,АІР" занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у 2007-2010 роках на загальну суму 4781925,00 грн..

Крім того, перевіркою встановлено порушення ПП ,,АІР" вимог пп. 6.5.2 п.6.5 ст.6, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9, пп.16.3.5 п. 16.3 ст. 16, п. 17.1, п. 17.2 ст. 17 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб", а тому на підставі п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11 783,21грн..

І. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000782301/0 від 08.12.2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по господарських операціях з придбання товарів у ТППФ ,,Едельвейс".

Такі висновки суду першої інстанції на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права і є вірними.

З матеріалів справи суд вбачає, що між ПП ,,АІР" та торговельно-посередницьким підприємством фірмою ,,Едельвейс" було укладено договір №ЕДС-13 від 01.12.2004 року, на виконання умов позивач здійснював операції по придбанню у ТППФ ,,Едельвейс" лікарських засобів.

На підтвердження факту придбання лікарських засобів позивачем для перевірки було представлено договір №ЕДС-13 від 01.12.2004 року, накладні, податкові накладні.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у

зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.

Суд першої інстанції належним чином дослідив первинні документи: договір №ЕДС-13 від 01.12.2004 року, накладні, податкові накладні, внутрішні накладні, згідно яких товар переміщувався від ПП ,,АІР"до аптечних кіосків ПП ,,АІР", фіскальні чеки, згідно яких товар було реалізовано споживачам.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст. ст. 1, 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оплата позивачем товарів, отриманих від ТППФ ,,Едельвейс" підтверджується матеріалами перевірки і не заперечується відповідачем.

На підставі зазначених наявних первинних документів суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку щодо реального характеру наведених вище господарських операцій.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат коштів на придбання ліків у ТППФ ,,Едельвейс" із-за відсутності документів на відрядження працівників ПП ,,АІР" до місця розташування контрагента, товарно-транспортних накладних.

Суд першої інстанції встановив, що доставка ліків позивачу проводилась транспортом та за рахунок ТППФ ,,Едельвейс", а тому у позивача не було необхідності у відрядженнях працівників та зберігання товарно-транспортних накладних.

На підставі викладеного, апеляційний суд визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сум по зазначених господарських операціях з ТППФ ,,Едельвейс", оскільки наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується придбання позивачем лікарських засобів у вказаного контрагента.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних та посвідчень на відрядження не є безумовним доказом відсутності реального характеру господарських операцій, які належним чином підтвердженні іншими первинними бухгалтерськими документами.

Тому апеляційна скарга в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000782301/0 від 08.12.2010 року задоволенню не підлягає.

ІІ. Поряд з цим апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013541701/0 від 08.12.2010 року.

З матеріалів справи суд вбачає, що між ПП ,,АІР" та громадянином ОСОБА_1 укладено договори оренди від 01.06.2007 року №4ао-7 (строком дії до 25.05.2010 року); №4ао-10 від 01.05.2010 року (строком дії до 25.04.2013 року); №3ао-07 від 01.06.2007 року (строком дії до 25.05.2010 року) та №3ао-10 від 01.05.2010 року (строком дії до 25.04.2013 року).

Згідно вказаних договорів ПП ,,АІР" орендує у громадянина ОСОБА_1 два приміщення в м.Червоноград площею160,5 м.кв., сума орендної плати згідно договорів від01.06.2007року № 4ао-07 та від 01.05.2010 року № 4ао-10 складає 1050,00 грн./міс.; та площею 23,6 м.кв., сума орендної плати згідно договору від 01.06.07року № 3 ао-07 та від 01.05.2010 року № 3ао-10 складає 95 грн./міс.

Згідно з підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб" орендарі є податковими агентами платників податку - орендодавців під час нарахування доходу від надання в оренду (суборенду), житлового найму (піднайму) нерухомого майна, крім земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, земельної ділянки, на якій розміщується нерухоме майно, присадибної ділянки, визначають мінімальну суму орендного платежу за повнийповний чи Відповідно до п. 1 Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженої Постановою КМ України від 20.11.2003 року № 1787 (чинної на час виникнення спірних правовідносин),орендарі (крім орендарів - фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності), що згідно з підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб" є податковими агентами платників податку - орендодавців під час нарахування доходу від надання в оренду (суборенду), житлового найму (піднайму) нерухомого майна, крім земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, земельної ділянки, на якій розміщується нерухоме майно, присадибної ділянки (далі - оренда нерухомого майна), визначають мінімальну суму орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди такого майна.

За змістом вказаної постанови мінімальна вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна, що надається в оренду, визначається органами місцевого самоврядування.

Пунктом 6 Методики встановлено, що у випадку якщо орган місцевого самоврядування не визначив мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна чи не оприлюднив її у спосіб, найбільш доступний для жителів територіальної громади, до початку звітного податкового року, об'єкт обкладення податком з доходів фізичних осіб визначається орендарем (крім орендарів - фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності) виходячи з розміру орендної плати, передбаченого в договорі оренди.

Рішенням Червоноградської міської ради Львівської області №38 від 14.09.2006 року затверджено розмір мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб, що надається в оренду в сумі 14,02 грн., а рішенням №385 від 05.03.2009 року - в сумі 25,00 грн..

Таким чином, податковий орган вірно визначив, що розмір орендної плати приміщення площею 160,5 м.кв. за період з 01 липня 2007 року по лютий 2009 року повинен був складати 2250,21 грн. на місяць, а з березня 2009 року по червень 2010 року - 4012,5 грн. на місяць.

Розмір орендної плати приміщення площею 23,6 м.кв. за вказані періоди повинен був складати відповідно 330,87 грн. та 590,00 грн. на місяць.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що податковий орган, провівши відповідні підрахунки обґрунтовано визначив суму заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11783,21 6грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 23566,42 грн. відповідно до приписів пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 чинного на той час Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Доводи позивача щодо протиправності такого рішення податкового органу апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки приписи Постанови КМ України від 20.11.2003 року № 1787 та рішення Червоноградської міської ради стосуються саме орендарів, які є суб'єктами підприємницької діяльності .

За таких обставин апеляційний суд визнає правомірним податкове повідомлення-рішення №0013541701/0 від 08.12.2010 року.

Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам справи не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо протиправності вказаного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, апеляційний суд визнає правильним апеляцій скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0013541701/0 від 08.12.2010 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000782301/0 від 08.12.2010 року постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Червонограді Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року у справі № 2а-12235/10/1370 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Червонограді Львівської області № 0013541701/0 від 08 грудня 2010 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 17 грудня 2012 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

В.Я. Макарик