Ухвала

від 09.07.2014 по справі 2а-12235/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/800/2534/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:Левицького Д.Р., відповідача:Петричук І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2011

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а-12235/10/1370 (48849/11/9104)

за позовом Приватного підприємства «АІР»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби від 08.12.2010 року №0000782301/0 та №0013541701/0.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Червонограді Львівської області № 0013541701/0 від 08.12.2010, та прийнято нову постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої 25.11.2010 складено акт № 3042/2301/22405192 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що виразилося у заниженні податкового зобов'язання з податку на прибуток у 2007 2010 роках на загальну суму 4 781 925,00 грн.; пп. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9, пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, п. 17.1, п. 17.2 ст. 17 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 11 783,21 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000782301/0 від 08.12.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9 004 521,50 грн., у т.ч. 4 781 925, 00 грн. основний платіж та 4 222 596,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0013541701/0 від 08.12.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 35 349,63 грн., у т ч. 11 783,21 6 грн. основний платіж та 23 566,42 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000782301/0 від 08.12.2010, оскільки позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати за господарськими операціями з придбання товарів у Торговельно-посередницького підприємства фірми «Едельвейс».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з наведених нормативних положень, до складу валових витрат включаються витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2004 між позивачем та Торговельно-посередницьким підприємством фірмою «Едельвейс» укладено договір № ЕДС-13, згідно умов якого позивач придбавав у ТППФ «Едельвейс» лікарські засоби.

Факт придбання лікарських засобів підтверджено дослідженими під час перевірки та в судах попередніх інстанцій: податковими накладними, внутрішніми накладними, згідно яких товар переміщувався від ПП «АІР» до його аптечних кіосків, актами формування роздрібної ціни до накладних.

Вказані первинні документи відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оплата, придбаних у ТППФ «Едельвейс» лікарських товарів, підтверджена матеріалами перевірки і відповідачем не заперечувалася.

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та ТППФ «Едельвейс».

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи податкового органу щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат коштів на придбання ліків у ТППФ «Едельвейс» через відсутність документів на відрядження працівників позивача до місця розташування контрагента, та товарно-транспортних накладних.

Так, судами встановлено, що доставка ліків позивачу проводилась транспортом та за рахунок ТППФ «Едельвейс», а тому у позивача не було необхідності у відрядженнях працівників та зберігання товарно-транспортних накладних.

Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних та посвідчень на відрядження не є безумовним доказом відсутності реального характеру господарських операцій, якщо вони підтверджені іншими належними первинними документами.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірного формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з ТППФ «Едельвейс» та визнання протиправним і скасування, у зв'язку з цим, податкового повідомлення-рішення №0000782301/0 від 08.12.2010.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 у справі № 2а-12235/10/1370 (48849/11/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна