Рішення

від 22.02.2012 по справі 34/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/243 22.02.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Закритого акціонерного товариства "Первесло"

третя особа Відкрите акціонерне товариство "Комфорт-сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 587 729,09 дол. США.,

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Первесло"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

третя особа Відкрите акціонерне товариство "Комфорт-сервіс"

про визнання договору поруки недійсним

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін за первісним позовом:

від позивача - Оніщук В.М., представник за довіреністю;

від відповідача - Смирнов А.О., представник за довіреністю;

Нечипоренко А.В., представник за довіреністю;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі -позивач або Банк) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Первесло" (далі -відповідач або Товариство) про стягнення 587 729,09 дол. США, з яких:

- 534 420,00 дол. США - - неповернута сума кредиту;

- 45 249,86 дол. США - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 26.04.2011 до 26.10.2011;

- 5 403,58 дол. США - нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.10.2011 до 26.10.2011.

- 2 202,04 дол. США - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.04.2011 до 26.10.2011;

- 453,60 дол. США - три проценти річних нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № КР01/08 від 04.01.2008, а враховуючи те, що Відкрите акціонерне товариство "Комфорт-сервіс", як Позичальник, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконало позивач на підставі пункту 1.1 договору поруки КР01/08/п від 04.01.2008 вимагає відшкодування заборгованості в сумі 587 729,09 дол. США з відповідача.

Ухвалою суду від 04.11.2011 було порушено провадження у справі №34/243, розгляд справи було призначено на 28.11.2011.

У судове засідання 28.11.2011 повноважні представники відповідача та третьої особи не з'явились, але 25.11.2011 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.11.2011 розгляд справи відкладено на 12.12.2011.

Призначене на 12.12.2011 судове засідання не відбулось.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 05.12.2011 перебував на лікарняному, та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №34/243 на розгляд судді Мудрому С.М.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 15.12.2011 вийшов з лікарняного та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №34/243 на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 15.12.2011 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду м. Києва №34/243 від 12.12.2011 описку. Резолютивну частину ухвали суду від 12.12.2011 читати наступним чином: «розгляд справи відкласти на 26.12.2011 на 14 год. 50 хв».

У судовому засіданні 26.12.2011 оголошено перерву до 18.01.2012.

26.12.2011 відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання договору поруки недійсним.

Ухвалою суду від 27.12.2011 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду на 18.01.2012.

Ухвалою суду від 18.01.2012 розгляд справи було відкладено на 06.02.2012.

У судовому засіданні 06.02.2012 було оголошено перерву на 22.02.2012.

Подане позивачем за первісним позовом клопотання про забезпечення позову, суд відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 Господарського процесуального кодексу не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2008 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (далі -позивач або Банк) правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «ВТБ Банк»та Відкритим акціонерним товариством «Комфорт-Сервіс»(далі -Позичальник) правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комфорт-Сервіс»було укладено кредитний договір № КР01/08 (далі -Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору предметом Кредитного договору є надання Позивачем Позичальнику грошових коштів (кредиту) на таких умовах:

сума кредиту -1 412 640 дол. США. Видача кредитів відбувається траншами;

строк кредитування -до 02 січня 2015 року;

відсотки за користування кредитом -12 відсотків річних.

Як вбачається з пункту 4.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановленому додатком №1 до цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного Позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом у розмірі та в порядку, що встановлений Кредитним договором.

Згідно з пунктом 7.2 Кредитного договору плата за користування кредитом нараховується з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Відповідно до пункту 4.4 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадку несплати плати за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати).

Як вбачається з матеріалів справи, меморіальними валютними ордерами № TR.14094.1 від 21.03.2008, N196_17 від 20.03.2008, N310_1 від 27.02.2008, TR.14094.1 від 08.01.2008 Банк на виконання умов Кредитного договору надав Позичальнику кредит на загальну суму 534 420 доларів США.

В результаті порушення умов Кредитного договору щодо строків сплати процентів за користування кредитом, у Позичальника виникло зобов'язання щодо погашення суми кредиту, заборгованість по якому станом на 26.10.2011 становить 534 420 дол. США. Заборгованість позичальника перед Позивачем по процентам за користування кредитом за період з 26.04.2011 до 26.10.2011 становить 45 249,86 дол. США, нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.10.2011 до 26.10.2011 у сумі 5 403,58 дол. США.

22.06.2011 позивачем на адресу відповідача та третьої особи направлено лист-вимогу №48/1700-08-2 від 06.06.2011, яка отримана 29.06.2011 (відповідачем за №79007 14263680 та третьою особою № 79007 14263648).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості за Кредитним договором, яка виникла станом на 26.10.2011, і яка станом на момент ухвалення рішення не була погашена відповідачем, у сумі 534 420 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 4 262 373,59 грн.) заборгованості за кредитом, 45 249,86 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 360 899,30 грн.) заборгованості за процентами, 5 403,58 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 43 097,33 грн.) нараховані відсотки за період з 01.10.2011 до 26.10.2011 позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Доказів на підтвердження факту сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до пункту 9.2 Кредитного договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі в подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем була нарахована пеня за несплату відсотків по кредиту у розмірі 2 202,04 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 17 562,81 грн.).

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок пені за прострочення повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т. ч. і вищезазначеним нормам, та умовам Кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2 202,04 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 17 562,81 грн.) визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховані в порядку статті 625 ЦК України 3 % річних на суми простроченого боргу по кредиту та процентам за користування кредитом в сумі 453,60 дол. США.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між позивачем, відповідачем укладено Договір поруки, за умовами якого, Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №КР01/08/п від 04.01.2008 та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Згідно із пунктом 4 Договору поруки, у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2).

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3).

З встановлених в ході судового розгляду обставин, господарський суд дійшов висновку, що задоволення вимог позивача за первісним позовом в сумі 587 275,48 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 4 683 933,04 грн.):

- 534 420,00 дол. США - неповернута сума кредиту ;

- 45 249,86 дол. США - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 26.04.2011 до 26.10.2011;

- 5 403,58 дол. США - нараховані проценти за користування кредитом за період 01.10.2011 по 26.10.2011.

- 2 202,04 дол. США - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.04.2011 р. по 26.10.2011.

Щодо нарахованих 3 % річних на суми простроченого боргу по кредиту та процентам за користування кредитом в сумі 453,60 дол. США, суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги позивача за первісним позовом, оскільки умовами договору поруки відповідальність Поручителя (відповідача) за вказане нарахування не передбачена.

Щодо зустрічного позову.

Відповідачем подано зустрічний позов до позивача про визнання договору поруки недійсним, з таких підстав:

- пункт 1 Договору поруки в частині: «та будь-якими додатковими угодами до нього (в т. ч. збільшуючими основне зобов'язання)»суперечить частинам 1 і 2 статті 548, частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, статті 217 ЦК України є підставами для визнання цієї частини недійсною.

- договір поруки підписаний Головою Правління ПрАТ «КУА «Перевесло»з перевищенням наданих йому повноважень і є недійсним.

Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлені загальні засади цивільного законодавства, серед яких найважливішим є принцип підприємницької діяльності, а саме принцип свободи договору. Цей принцип закріплює неприпустимість адміністративного втручання в цивільний оборот. Принцип свободи договору має універсальне значення для всіх учасників цивільних відносин. Підтвердження цього принципу означає відмову від примушення до укладення договорів на основі обов'язкових для сторін актів. Принцип свободи договору також закріплений рядом інших статей Цивільного кодексу України, зокрема ст. 6, 205, 627. Він полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні, виборі контрагента й визначенні умов договору, у виявленні волі на вступ у договірні відносини, у виборі форми договору (ст. 205 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасників договору має складатися вільно, без жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі. Ця ознака договірної свободи особливо проявляється в умовах сьогоденної ринкової економіки і відповідає ідеї вільних ринкових відносин.

Так, статтею 6 Господарського кодексу України також встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини як загальні принципи господарювання в Україні.

Як було зазначено раніше, при укладенні договору поруки у пункті 1 Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №КР01/08/п від 04.01.2008 та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (не стосується даного спору).

Зважаючи на викладене, слід зауважити, що зміст Договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умови Договору відповідають та не суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також: моральним засадам суспільства.

Позивач укладав та підписував з відповідачем Договір за власним бажанням та з доброї волі, отже, в момент укладення Договору позивачем та відповідачем, як сторонами цього договору, були додержані усі вимоги ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим, підстав для визнання цього договору недійсним немає.

Також позивач за зустрічним позовом в зустрічній позовній заяві посилається на те, що договір поруки підписаний Головою Правління ПрАТ «КУА «Перевесло»з перевищенням наданих йому статутом повноважень і є недійсним.

Дане твердження не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, в забезпечення виконання зобов'язання третьою особою за кредитним договором №01/08 від 04 січня 2008 року, між позивачем та відповідачем укладено договір поруки №КР 01/08/п від 04 січня 2008 року.

Даний Договір поруки зі сторони позивача за зустрічним позовом підписаний Головою правління ПрАТ «КУА «Перевесло»Будас Олександром Пилиповичем, який на момент підписання діяв на підставі Статуту Позивача.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України).

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до пункту 10.5.21 Статуту ЗАТ «Компанія з управління активами «Перевесло», затверджене загальними зборами акціонерів ЗАТ «Компанія з управління активами «Перевесло», протокол №5 від 02 жовтня 2007 року до компетенції Наглядової ради належить надання згоди Голові правління на укладення, зміну та припинення від імені Компанії угод (правочинів), розпорядження коштами, цінними паперами на суму, що перевищує 50 відсотків статутного капіталу Компанії. Попередня письмова згода вважається наданою з моменту прийняття відповідного рішення Наглядовою радою та оформлення цього рішення Протоколом засідання Наглядової ради компанії.

Як вбачається з протоколу №26-12/07 від 26.12.2007 засідання спостережної (наглядової) Ради Закритого акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Перевесло»на порядку денному було визначено питання: надання поруки по кредиту ВАТ «Комфорт-Сервіс», який буде отримано в ЛФ ВАТ ВТБ Банк та уповноваження відповідальної особи на підписання договору поруки.

За результати чого було уповноважено Будаса Олександра Пилиповича на підписання договору поруки.

Отже, Будас О.П. діючи від імені ПрАТ «КУА «Перевесло»підписував Договір поруки №01/08/п від 04 січня 2008 року в межах своїх повноважень, оскільки був уповноважений Наглядовою Радою позивача, про що свідчить Протокол № 26-12/07 засідання Спостережної (наглядової) Ради Позивача від 26 грудня 2007 року.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач за зустрічним позовом не довів суду належними доказами своїх вимог. Таким чином, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а при відмові у позові на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Компанія з управліннями активами «Первесло»(04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 15, ідентифікаційний код 33751259) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»(01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) 534 420 (п'ятсот тридцять чотири тисячі чотириста двадцять) доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 4 262 373 (чотири мільйони двісті шістдесят дві тисячі триста сімдесят три) грн. 59 коп.) заборгованості за кредитом, 45 249 (сорок п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) доларів США 86 центів США, що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 360 899 (триста шістдесят тисяч вісімсот дев'яноста дев'ять) грн. 30 коп. заборгованості за процентами, 5 403 (п'ять тисяч чотириста три) долари США 58 центів США, що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 43 097 (сорок три тисячі дев'яноста сім) грн. 33 коп. нарахованих процентів за користування кредитом, 2 202 (дві тисячі двісті два) долари США 04 цента США, що за офіційним курсом НБУ станом 26.10.2011 складає 17 562 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 81 коп. пені, 25 480 (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сташків Р.Б. рішення підписано 05.03.2012