Рішення

від 12.03.2012 по справі 5011-59/632-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/632-2012 12.03.12

За позовом Державного підприємства "Сквирський завод по виробництву м"ясокісткового

борошна "Ветсанутильзавод"

До Київського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

Про скасування рішення Київського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України від 26.08.2011р. №94 у

справі №561/91-р-02-05-11

За зустрічним

позовом Київського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

До Державного підприємства "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового

борошна "Ветсанутильзавод"

Про про стягнення штрафу у розмірі 30 000, 00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Трухан Н.І. -представник (дов. № 237 від 11.10.2011 р.) від відповідача Яцук Д.В. -представник(дов. № 02-05/1712 від 15.07.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.08.2011 р. №94 у справі №561/91-р-02-05-11 (далі - Рішення) у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане рішення містить порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції, прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеністю таких обставин, що є підставою для його скасування.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.01.2012 р. (суддя Картавцева Ю.В.) справу прийнято до розгляду з присвоєнням номеру 5011-59/632-2012 та призначено до розгляду на 06.02.2012 р.

02.02.2012 р. відділом діловодства суду отримано від Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зустрічний позов до Державного підприємства "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" про стягнення штрафу у розмірі 30 000, 00 грн. накладеного Рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.08.2011р. № 94.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянуто справу № 561/91-р-02-05-11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ДП "Сквирським заводом по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод", за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 26.08.2011 р. № 94 про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" та накладено штраф у розмірі 30 000,00 грн.

Строк сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Відділення від 26.08.2011 № 94 сплив 03.11.2011 р., відповідач суму штрафу не сплатив.

Відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Оскільки позов Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є взаємно пов'язаним з позовом Державного підприємства "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод", позивачем дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, суд прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та призначив розгляд справи на 06.02.2012 р., про що 02.02.2012 р. було винесено відповідну ухвалу.

02.02.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача за первісним позовом відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог вказуючи на те, що обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими є доведеними; з'ясування обставин, які мають значення для справи є повними, норми матеріального та процесуального права застосовані згідно чинного законодавства, а доводи та заперечення Товариства є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні 06.02.2012 р. представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових документів та відзиву на зустрічну позовну заяву. Клопотання задоволено, в судовому засіданні оголошена перерва до 27.02.2012 р.

27.02.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача за первісним позовом відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти зустрічної позовної заяви, вказуючи на те, що обов'язок суб'єкта господарювання сплатити штраф і вчинити дії передбачені рішенням Антимонопольного комітету, зупиняється до набрання законної сили рішенням господарського суду, а тому зустрічний позов не може бути задоволений незалежно від того, яке рішення буде прийнято господарським судом в частині первісного позову.

В судовому засіданні оголошена перерва до 12.03.2012 р.

В судовому засіданні 12.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з приписом частини першої статті 41 ГК України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України "Про захист економічної конкуренції", який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті).

Так, згідно частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина третя наведеної статті).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Суд враховує, що згідно пункту 15 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 визначено, що у вирішенні спірних питань, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на певних ринках товарів, господарським судам слід мати на увазі, зокрема, таке:

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища (підпункт 15.1 пункту 15).

Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом (підпункт 15.2 пункту 15).

Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції (підпункт 15.4 пункту 15).

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку (підпункт 15.5 пункту 15).

Крім того, у пункті 14 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 визначено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання, зокрема, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом, зокрема, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

26.08.2011 р. Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 561/91-р-02-05-11 прийнято рішення № 94, згідно з яким:

- визнано, що ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" згідно частини другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за підсумками роботи протягом 2009 р. - першого півріччя 2011 р., є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг утилізації відходів тваринного походження в межах Київської області, з часткою що перевищує 35%;

- визнано дії Державного підприємства "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод", які полягають у встановленні для споживачів різної вартості послуги утилізації відходів тваринного походження, яка коливається від 5,00 грн. до 2000,00 грн. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг утилізації відходів тваринного походження, шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, без об'єктивно виправданих на те причин, що передбачено пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього подання на Державне підприємство "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" накладено штраф у розмірі 30 000,00 грн.

Позивач , не погоджуючись з Рішенням Комітету, 21.10.2011 р. звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про скасування Рішення від 26.08.2011 р. № 94, оскільки вважає, що воно є безпідставним, необґрунтованим, протиправним.

Відповідач проти позову заперечує вказуючи на те, що рішення від 26.08.2011 р. № 94 прийняте з додержанням вимог чинного законодавства та є законним й обґрунтованим. Натомість, позивачем не сплачена сума штрафу згідно рішення від 26.08.2011 р. № 94, внаслідок чого відповідачем поданий зустрічний позов по справі № 5011-59-632-2012 про стягнення штрафу у розмірі 30 000, 00 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими для виконання. Однак відповідач за зустрічним позовом рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.08.2011 р. № 94 не виконав.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що позивачем Рішення винесено з порушенням чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, а отже відсутні підстави для сплати штрафу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом не обґрунтовані та не підлягають до задоволення, тоді як позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають до задоволення повністю з таких підстав.

Державне підприємство "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" є державним унітарним комерційним підприємством і є юридичною особою згідно законодавства України, що зареєстроване Сквирською районною державною адміністрацією Київської області 10.06.1997, має самостійний баланс, валютний та інші рахунки в установах банків, печатки зі своїм найменуванням та символікою, кутовий штамп, товарний та фірмові знаки.

Згідно статуту Підприємства, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 22.02.2006 № 30 та зареєстрованого в Сквирській державній адміністрації Київської області 12.05.2006 № 13461050002000304, основними напрямками та предметом діяльності Підприємства в тому числі є: здійснення протиепізоотичних заходів: збору, заготівлі, утилізації та переробки туш загиблих тварин, кісток, інших відходів м'ясо - та птахопереробних підприємств, вилучення з обігу неякісної або небезпечної продукції, іншої сировини тваринного походження; виробництво та реалізація м'ясо-кісткового борошна; виробництво та реалізація технічного жиру; надання послуг сільськогосподарським підприємствам по стимулюванню розвитку тваринництва і птиці та зростанню його продуктивності шляхом виготовлення кормової добавки; інше.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 143927, видами діяльності за КВЕД є: 15.71.0 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, та інше.

Таким чином, Державне підприємство ""Сквирський завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна "Ветсанутильзавод" є суб'єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до п.11 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Розпорядженням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.2011 р. № 91-р порушено справу проти Державного підприємства "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг утилізації відходів тваринного походження.

За результатами дослідження становища даного підприємства на ринку надання послуг утилізації відходів тваринного походження відповідачем винесено рішення № 94 від 26.08.2011 р.

Оскаржуваним Рішенням на підставі ч.2 ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" за підсумками роботи протягом 2009 р. - першого півріччя 2011 р., є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг утилізації відходів тваринного походження в межах Київської області, з часткою що перевищує 35%; порушив законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг утилізації відходів тваринного походження, шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, без об'єктивно виправданих на те причин, що передбачено пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до п.15.5 пункту 15 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р.

Згідно п.2.1 Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

2.1.1. встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

2.2.2. складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

2.2.3. складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

2.1.4. визначення товарних меж ринку;

2.1.5. визначення територіальних (географічних) меж ринку;

2.1.6. встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку -визначення часових меж ринку;

2.1.7. визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

2.1.8. розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

2.1.9. складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) -потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

2.1.10. визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

2.1.11. встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Тобто, п. 2.1. Методики містить перелік можливих дій для визначенім монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, та є диспозитивною нормою. Означений перелік дії застосовується в залежності від конкретних порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також в залежності від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку, тощо.

Відповідно до п. 2.2. Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділення встановило наступне.

Об'єктом аналізу для визначення монопольного (домінуючого) становища є Державне підприємство "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод".

Відповідно до Методики, товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права.

Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Товаром визначено - послуги утилізації відходів тваринного походження. З огляду на особливість даного товару, взаємозамінні товари (товарні групи) відсутні.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ринок товару (товарний ринок) -сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

У відповідності до п. 1.3 Методики визначення монопольного становища, товарні межі ринку це товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого, при цьому згідно п. 5.1 Методики визначення монопольного становища, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Згідно п. 4.1 Методики, перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

Визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється, виходячи з подібності, в тому числі: перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб'єктів господарювання, які мають значні обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

Отже, взаємозамінним товаром для споживача (за ознаками взаємозамінності) може бути лише той інший товар на споживання якого споживач за звичайних умов може легко перейти в силу подібності його споживних властивостей, експлуатаційних властивостей і характеристик та якісних показників, а також, за відсутності суттєвої різниці в цінах.

Одними з показників взаємозамінності товару є: подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників та відсутність суттєвої різниці в цінах.

Надання послуги утилізації відходів тваринного походження чітко регламентовано державою, тому застосування взаємозамінних товарів в даному випадку неможливо.

Товарними межами ринку визначено послуги.

Споживачами товару є фізичні та юридичні особи, які замовляють послуги з утилізації відходів тваринного походження за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Відповідно до Методики, територіальні (географічні) межі ринку - межі ринку певного товару (товарної групи), які визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Територіальними (географічними) межами ринку визначено межі території Київської області.

Відповідно до методики, часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Часовими межами визначено 2009 р. - перше півріччя 2011 р.

Конкуренти на ринку - це суб'єкти господарювання, які отримали відповідні дозволи на здійснення діяльності з надання послуг утилізації відходів тваринного походження, отримали відповідні ліцензії та атестати.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України про утворення Державного концерну "Укрветсанзавод" від 12.01.2011 р. № 13, ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" входить до складу державного концерну "Укрветсанзавод".

Учасники концерну зберігають господарську самостійність з урахування обмежень, передбачених законодавством. Концерн відповідно до законодавства регулює провадження наукової, виробничої, фінансової, цінової, інвестиційної, інноваційної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності учасників, пов'язаної з утилізацією та переробкою відходів тваринного походження.

Виробничі відносини між учасниками формуються на підставі договорів з урахуванням рішень правління Концерну.

Всі учасники ринку, даного концерну розглядаються як єдиний суб'єкт господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не є конкурентами.

Таким чином, в оскаржуваному Рішенні міститься висновок про те, що ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" згідно частини 2 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за підсумками роботи протягом 2009 року - першого півріччя 2011 року, є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг утилізації відходів тваринного походження в межах Київської області, з часткою що перевищує 35%.

Судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина 2 наведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Судом також здійснено перевірку правильності застосування відповідачем за первісним позовом Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. При цьому судом враховано роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені у підпункті 15.5 пункту 15 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 стосовно того, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Крім того, за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції. Натомість, як свідчать матеріали справи, позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів того, що він зазнає значної конкуренції на ринку товару.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що в рішенні адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №94 від 26.08.2011 р. "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", монопольне становище позивача на досліджуваному ринку визначено Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р.

Позивач також заперечує встановлений в рішенні адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №94 від 26.08.2011 р. факт зловживання позивачем монопольним становищем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Відповідна норма не ставить висновок про наявність/відсутність таких рівнозначних угод у залежність від оформлення відносин письмовим договором (договорами). Зазначений висновок (за відсутності договорів) може бути зроблено й за результатами аналізу поведінки учасників відповідних правовідносин. При цьому обов'язок обґрунтувати існування об'єктивно виправданих причин такого застосування покладається на особу, яка застосовує згадані ціни чи інші умови.

Згідно наказів директора Підприємства від 03.01.2010 р. № 24 та від 04.01.2011 р. № 12 на послуги утилізації 1 т відходів тваринного походження затверджено мінімальну ціну на рівні (без урахування затрат на доставку) 542,00 грн. з ПДВ.

На підставі рішення Правління концерну від 15.03.2011 р. № 1 ДК "Укрветсанзавод" зобов'язав в 2011 р. Підприємство встановити мінімальну ціну на послуги утилізації 1 т відходів тваринного походження на рівні: II квартал - 342,0 грн. з ПДВ, III квартал - 388,0 грн. з ПДВ, IV квартал - 434,00 грн. з ПДВ.

Ціни на утилізацію відходів тваринного походження державою не регулюються та є договірними але не меншими за встановлені Концерном мінімальні ціни.

Відділенням встановлено, що протягом 2009 року вартість послуги утилізації 1 т відходів тваринного походження складала 342,10 грн/1т.

Протягом 2010 року - І кварталу 2011 року Підприємство отримувало державні кошти на виконання функцій збирання, транспортування, заготівлі та утилізації трупів загиблих тварин, боєнських, інших відходів тваринного походження та вилученої з обігу неякісної і небезпечної продукції та продуктів переробки її на сухі білкові корми, органічні добрива, запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань серед людей і тварин, забезпечення поліпшення екології довкілля у розмірі: I квартал 2010 року - 120 000, 00 грн., II квартал 2010 року - 83 000,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - 1 669 597,00 грн., ІV квартал 2010 року - 1 901 703,00 грн., І квартал 2011 року - 95 000,00 грн. Всього за період: - 3 869 300,00 грн.

Відділенням вибірковим методом було проаналізовано договори, укладені між Підприємством та суб'єктами господарювання - споживачами послуг. За результатами проведеного аналізу встановлено наступне.

Договори мають типову форму (окрім тих випадків, коли договір надійшов зі сторони "Замовника").

Таким чином, відповідачем зроблений висновок, що умови надання послуг для всіх споживачів послуг однакові. Разом з тим, проаналізувавши ціни, за якими надається послуга, було встановлено що вони є різними та коливаються від 5,00 грн./т до 2000,00 грн./т.

За результатами оцінки сукупності доказів, зібраних під час розгляду справи доведено, що дії позивача, які полягають у встановленні для споживачів різної вартості послуги утилізації відходів тваринного походження, яка коливається від 5,00 грн. до 2000,00 гри. є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг утилізації відходів тваринного походження, шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, без об'єктивно виправданих на те причин, що передбачено пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Також позивач зазначив, що органи Антимонопольного комітету України не уповноважені контролювати порядок і спосіб встановлення суб'єктами господарювання цін (тарифів) на свої товари (послуги), оскільки згідно із законодавством органи Антимонопольного комітету України не уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а також здійснювати контроль за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів.

Однак, слід зазначити, що закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів (п. 10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Отже, Відділення може здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Таким чином, при прийнятті спірного рішення було дотримано вимоги ст. 1, 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно, підстав для визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання недійсним спірного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" про визнання недійсним/скасування рішення не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до Рішення № 94 від 26.08.2011 р. по справі № 561/91-р-02-05-11, ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" накладено штраф у розмірі 30 000, 00 грн.

Однак, відповідачем рішення не виконано, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення суми штрафу з ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод".

Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Кінцевий термін сплати відповідачем штрафу є 03.11.2011 р.

Згідно п. 8 ст. 56 цього ж Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду спору відповідачем не виконано рішення від 26.08.2011 р. № 94 та не сплачено суму штрафу, доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином відповідач за зустрічним позовом, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виконання рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Враховуюче викладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги щодо стягнення суми штрафу з ДП "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні вимог за первісним позовом відмовити повністю.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного Підприємства "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" (09031, Київська обл., Сквирський район, село Пищики, код ЄДРПОУ 05474984) до доходів загального фонду Державного бюджету України на рахунок за наступними реквізитами:

одержувач -УДКСУ у Сквирському районі Київської області

код ЄДРПОУ 37870099

МФО 821018,

рахунок 31116106700538

код платежу - 21081100

штраф у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Державного Підприємства "Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна "Ветсанутильзавод" (09031, Київська обл., Сквирський район, село Пищики, код ЄДРПОУ 05474984) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн. 50 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 16.03.2012 р.