Рішення

від 12.03.2012 по справі 6/583

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/583 12.03.12

За позовом завод з виробництва обладнання Герд Моска АГ (Maschinenfabrik Gerd Mosсa AG)

До відповідача приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»

Про стягнення 22120 Євро, визнання арбітражного застереження таким, що неможливо виконати

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Динисенко А.Ю. (за дов.)

від відповідача Пшеничний С.І. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Завод з виробництва обладнання Герд Моска АГ (Maschinenfabrik Gerd Mosсa AG) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»про стягнення 22120 Євро, з яких: 15800 Євро основного боргу та 6320,00 Євро пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості товару та наданих послуг за контрактом № КСК081007 від 29.11.2007 р., та неможливістю вирішити спір на умовах контракту.

Ухвалою суду № 05-6-14/394 від 01.11.2011 р. відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 12.12.2011 р. вказану ухвалу було скасовано, матеріали позовної заяви передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 26.12.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/583.

Ухвалою суду від 27.02.2012 р. було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Під час розгляду справи позивачем заявлено клопотання про заміну відповідача закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»його правонаступником приватним акціонерним товариством «Бліц-Інформ».

Судом клопотання задоволено, та замінено закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» його правонаступником приватним акціонерним товариством «Бліц-Інформ»в порядку ст. 25 ГПК України.

Оскільки позивач, обґрунтовуючи підсудність справи господарському суду міста Києва послався на відсутність у Німеччині такої зареєстрованої юридичної особи як Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Німеччини, підсудність якого визначена п. 9.2 контракту, судом ухвалою від 09.02.2012 р. зобов'язано позивача надати докази, що підтверджують відсутність Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті Німеччини.

На виконання вимог суду позивач надав лист за підписом голови відділу з питань міжнародного законодавства Торгово-промислової плати регіону Рейн-Неккар, відповідно до якого установа під найменуванням Міжнародний торговий арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Німеччини не існує.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»суд, до якого подано позов з питань, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує (роз'яснення Президії вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608).

Отже, враховуючи зазначення у п. 9.2 контракту назви не існуючої у Німеччині арбітражної установи, суд визнає, що арбітражне застереження (п. 9.2 контакту КСК081007 від 29.11.2007 р.) не може бути виконано, у зв'язку з чим, враховуючи визначені правила територіальної підсудності (ст. 15 ГПК України) спір підсудний господарському суду міста Києва.

Відповідач у наданому суду відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що арбітражне застереження було викладене у ст. 9 контракту з ініціативи позивача, на якого і мають бути покладені негативні наслідки помилки. За твердженням відповідача, суму основного боргу визначено позивачем довільно та не підтверджено доказами. Відповідач вважає, що ним не порушено зобов'язання, відтак він не може нести відповідальність за прострочення в розмірі 6520,00 Євро пені. Крім того, відповідач зазначив, що строк позовної давності сплив 25.08.2011 р., а позивач звернувся до суду з позовною заявою 28.10.2011 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.11.2007 р. між заводом з виробництва обладнання Герд Моска АГ (Maschinenfabrik Gerd Mosсa AG) (продавцем) та закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»(правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ») (покупцем) було укладено контракт купівлі-продажу № КСК081007 (далі -Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити вироблену в Європейському співтоваристві машину Мosca КСК121/1, WTR3 для обв'язки та обмотки, характеристика якої наведена у додатках № 1 та № 2 до Контракту, та виконати роботи по монтажу, пусконалагодженню, введенню в експлуатацію обладнання з навчанням персоналу покупця, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість обладнання та виконані роботи.

Оскільки підписанню зовнішньоекономічного Контракту передував процес узгодження технічних характеристик, ціни обладнання та вартості робіт по вводу обладнання в експлуатацію, досягнуті сторонами в процесі переговорів домовленості були закріплені в додатках № 1, № 2 та № 3, підписаних сторонами 08.10.2007 р.. Дані додатки є невід'ємними частинами Контракту і є обов'язковими для сторін з моменту укладення останнього, а саме -з 29.11.2007 р..

Зокрема, 08.10.2007 р. додатком № 1 сторони узгодили технічні характеристики та якість обладнання, додатком № 2 -кількість обладнання та його ціну, а додатком № 3 -вартість робіт по вводу обладнання в експлуатацію та навчання персоналу.

У пункті 1.3 Контракту сторони зазначили, що покупець підтверджує, що він ознайомлений з технічними характеристиками та особливостями обладнання та зазначені характеристики не можуть становити предмет спору за цим Контрактом.

Порядок виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості обладнання та робіт обумовлений п. 6.1 Контракту, а саме: оплата вартості обладнання відбувається в Євро шляхом перерахування валютних коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

- суму в розмірі 47400,00 Євро покупець сплачує банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця протягом 45 календарних днів з моменту підписання Контракту (п. 6.2 Контракту);

- суму в розмірі 94800,00 Євро покупець сплачує банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів з дня направлення письмового повідомлення щодо готовності обладнання до відвантаження з заводу продавця (пункт 6.3 Контракту). Оскільки повідомлення направлено 19.03.2008 р., то кінцевий термін платежу настав 29.03.2008 р.;

- суму в розмірі 15800 Євро покупець сплачує банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів з дня підписання акту про введення обладнання в експлуатацію, але не пізніше 60 днів після дати поставки (пункт 6.4 Контракту).

Акт введення обладнання в експлуатацію підписано 15.08.2008 р., а отже кінцевий термін платежу -25.08.2008 р..

Відповідач оплату обладнання та наданих послуг здійснив частково на суму 142200 Євро.

Станом на день подання позову 15800 Євро основного боргу (800 Євро -вартість обладнання та 1500 Євро -монтаж та навчання персоналу) відповідачем не погашено.

Статтею 5 Закону України «Про міжнародне приватне право»закріплено принцип автономії волі, відповідно до якого учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

При цьому, будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини (ст. 9 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Пунктами 9.2 та 13.3 Контракту передбачено, що питання, які виникають при виконані Контракту і не врегульовані у ньому, будуть вирішуватися сторонами у відповідності з діючим міжнародним торговим законодавством.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Аналогічні положення містяться у ст. 10 ЦК України та ст. 4 ГПК України, які також встановлюють, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного договору України.

Отже, у розгляді справ за участю іноземних підприємств і організацій слід виходити із встановленої частиною 3 статті 4 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України (роз'яснення Президій Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608).

Відповідно до ст. 53 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, укладеної у Відні 11.04.1980 р., ратифікованої Німеччиною 21.12.1989 р. (вступила в силу з 01.01.1991 р.) і Україною, яка приєдналась до неї 03.01.1990 р. (вступила в силу з 01.02.1991 р.) (далі -Конвенція) покупець зобов'язаний сплатити ціну товару та прийняти поставку товару у відповідності до вимог договору та цієї конвенції.

Зобов'язання покупця сплатити ціну товару включають прийняття таких заходів та дотримання таких формальностей, які можуть вимагатися, відповідно до договору або відповідно до законів та приписів, для того, щоб робити можливим здійснення платежу (ст. 54 Конвенції).

Статтею 59 Конвенції закріплено, що покупець зобов'язаний сплатити ціну в день, який встановлений або може бути визначений договором або цією конвенцією, без необхідності будь-якого запиту чи виконання будь-яких формальностей з боку продавця.

Як зазначено вище, остаточні розрахунки за Контрактом повинні бути здійснені 25.08.2008 р..

Оскільки заборгованість у розмірі 15800 Євро на час розгляду спору не погашена, вимоги про її стягнення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 6320,00 Євро пені.

Якщо сторона допустила прострочку в оплаті ціни або іншої суми, інша сторона має право на проценти з простроченої суми, що передбачено ст. 78 Конвенції.

Відповідно до пункту 8.2 Контракту покупець у випадку порушення строків оплати згідно з пунктами 6.3, 6.4 сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3% від заборгованості за кожний тиждень прострочення, але не більше 4% від ціни обладнання.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності. Зокрема, питання позовної давності у міжнародній торгівлі урегульовані Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, статтею 8 якої встановлюється строк позовної давності у чотири роки.

Як зазначено вище, дані правила мають пріоритетність щодо правил про позовну давність, встановлені законодавством України, у зв'язку з чим позивачем не пропущено позовну давність при зверненні з позовом до господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»(02156, Україна, м. Київ, вул. Кіото, буд. 25, код 20050164) на користь заводу з виробництва обладнання Герд Моска АГ (Maschinenfabrik Gerd Mosсa AG) (69429, Німеччина, Вальдрунн/Штрумфельбрунн, Гартенштрассе, 1) 15800 Євро заборгованості, 6320,00 Євро пені, 221,20 Євро державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути заводу з виробництва обладнання Герд Моска АГ (Maschinenfabrik Gerd Mosсa AG) (69429, Німеччина, Вальдрунн/Штрумфельбрунн, Гартенштрассе, 1) з Державного бюджету України 85 грн. зайво сплаченого державного мита.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 21.03.2012 р.