Рішення

від 20.03.2012 по справі 5011-13/1256-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/1256-2012 20.03.12 За позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва "Плесо"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий човен"

про визнання договору недійсним

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від прокуратури не з'явився

від позивача Кохан А.І. - 225-КР-152 від 02.02.12

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 Кізік А.М. -дов. № б/н від 12.03.2012

В судовому засіданні 20.03.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський транспортний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва "Плесо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий човен" про визнання недійсним договору про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16.05.20112 року укладеного між КП «»Плесо та ТОВ «Золотий човен" та зобов'язання ТОВ «Золотий човен" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 976 кв.м.

Ухвалою суду від 06.02.2012 року порушено провадження у справі № 5011-13/1256-2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2012, сторони зобов'язано вчинити дії.

20.02.2012 року через канцелярію до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на

22.02.2012 року в судове засідання з'явилися представники прокуратури, позивача та відповідача-1.

В судовому засіданні представники позивача надав письмові пояснення по справі, відповідач-1 - письмовий відзив на позовну заяву.

За результатами судового засідання суд відкладає розгляд справи на 13.03.2012 року та зобов'язує учасників судового процесу вчинити дії та надати додаткові докази по справі.

13.03.2012 року в судове засідання з'явилися представники прокуратури, позивача та відповідача-2.

Представник відповідача-1 в судове зсідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.02.2012 року не виконав.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 20.03.2012 року.

19.03.2012 року до канцелярії суду від прокурора надійшли письмові пояснення по справі.

20.03.2012 року до суду через канцелярію від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позов.

20.03.2012 року в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача-2.

В ході розгляду справи прокурор підтримав заявлені в інтересах держави в особі Київської міської ради позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник позивача підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував та наполягав на відмові у його задоволенні. Заперечуючи проти задоволення судом позову, відповідач-1 зазначає, що при стоянці несамохідного стоянкового судна який викориситовується ТОВ "Золотий човен" (відповідач-2) не було порушено норм Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України. Крім того, як зазначає відповідач-1, судно знаходиться на воді і ніяким чином не використовує земельну ділянку.

Представник відповідача-2 також заперечив проти задоволення судом позовних вимог посилаючись на те, що розміщення (швартування) плавзасобу в акваторії водойми в районі мосту "Метро" у Деснянському районі міста Києва не є самовільним зайняттям земельної ділянки, оскільки відповідач не користується земельною ділянкою.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання .

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою для представництва органами прокуратури України у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

За змістом ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і така заява, згідно ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Відповідно до ч.2 п.5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп\99, поняття "органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Прокурор в своєму позові визначив інтереси держави, які зачіпає спір.

Прокурором пред'явлений позов про на захист прав держави в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 976 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Передмісна Слобідка біля мосту Метро та про витребування зазначеного майна у власність держави з незаконного володіння відповідача-2.

Київською транспортною прокуратурою проведено перевірку законності розміщення плавзасобу «Золотий човен», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий човен".

В ході перевірки встановлено, що службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий човен" в порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України самовільно, без оформлення правовстановлюючих документів зайнято земельну ділянку водного фонду площею 976 м.кв., (обліковий кадастровий номер 66:149:003) для встановлення несамохідного судна «Золотий човен" в акваторії річки Дніпро в місті Києві біля острова Венеціанський та прибережній захисній смузі у Дніпровському районі міста Києва.

Як вбачається з пояснень директора ТОВ «Золотий човен" даний плавзасіб розміщено на підставі договору про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16 травня 2011 року (надалі - Договір), укладеного між КП «Плесо" та ТОВ «Золотий човен».

Відповідачами в пункті 1.1. Договору зазначено, що визначена територія -це закріплена за абонентом частина території дна водного об'єкту (та/або території), на якій розміщується стоянка плавзасобу.

Рішенням Київської міської ради від 22.01.09 № 38/1093 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві" функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Даним рішенням доручено КП «Плесо" виконувати функції оператора щодо розміщення на водних об'єктах стоянок плавзасобів та тимчасових споруд рекреаційного, культурно-оздоровчого, спортивного, туристичного та іншого призначення в межах прибережних захисних смуг.

Відповідно до зазначеного Договору КП «Плесо" без належного обсягу правоздатності, надало право розміщувати плавзасіб «Золотий човен" на земельній ділянці водного фонду за адресою: м. Київ, Передмісна Слобідка, Дніпровський район біля мосту Метро та закріпила територію для здійснення благоустрою, загальною площею 976 м.кв., оскільки відповідно до норм чинного законодавства для того, щоб надавати послуги стоянки необхідно відвести у користування частину водного об'єкта, призначеного у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден - акваторію, а також землі водного фонду, зайняті даною акваторією та земельну ділянку прибережної захисної смуги.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальному підприємству «Плесо»акваторія, що використовується для стоянки плавзасобу «Золотий човен», не виділялась.

Враховуючи те, що землі водного фонду та акваторія, що використовуються КП «Плесо" не виділялись, зазначене майно на праві господарського відання чи праві оперативного управління за вказаним комунальним підприємством не закріплено, тому, стверджує прокурор, КП «Плесо»не має достатніх повноважень для надання в користування ТОВ «Золотий човен" вказаних земель водного фонду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання недійсним договору про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16.05.20112 року укладеного між КП «Плесо» та ТОВ «Золотий човен" та зобов'язання ТОВ «Золотий човен" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 976 кв.м., підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ТОВ «Золотий човен" є власником судна (стоянкового, розважального комплексу) Золотий човен 1958 року побудови, 2004 року переобладнання, відповідно до свідоцтва про право власності на судно PV02872 виданого 22.07.08 Інспекцією Головного Державного реєстратора флоту України та свідоцтва про право плавання під Державним прапором України PF 03386 виданого 22.07.08 Інспекцією Головного Державного реєстратора флоту України.

Доказів належного облаштування місця швартування і стоянки судна Золотий човен власне для його швартування суду не представлено.

Фактично умови Договору врегульовують відносини сторін щодо передачі оператором в користування земельної ділянки у м. Києві, в тому числі для швартування і стоянки плавзасобу - судна «Золотий човен». Тобто, вказаний Договір є прихованим договором про надання в користування (оренду) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідачем не надано доказів набуття ним прав на спірну земельну ділянку у передбаченому законом порядку.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. В свою чергу, як зазначено вище, правовою підставою для набуття права на землю є договір оренди, укладений з належним орендодавцем - Київською міською радою на підставі відповідного рішення останньої.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка відповідно до п.12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності.

Оскільки земельна ділянка, розташована за адресою: Передмісна Слобідка біля мосту Метро у Дніпровському районі м. Києва не передана у користування, вона належить до комунальної власності м. Києва.

Згідно ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання, тобто на момент завершення виконання відсутній результат як певний відокремлений матеріалізований об'єкт.

Відповідно, договір про надання послуг не є документом, що надає право користування земельною ділянкою державної форми власності.

Таким чином, для розміщення на воді стоянкового судна - розважального комплексу, необхідно застосовувати норми Водного кодексу України щодо користування землями водного фонду, а також норми Земельного кодексу України з дотриманням порядку та режиму використання земель водного фонду.

Стаття 79 Земельного Кодексу України зазначає, що право на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар в її межах, на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній містяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту та глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель та споруд.

Згідно ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Порядок надання земель водного фонду в користування юридичним та фізичним особам, а також припинення такого права встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смутами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

КП «Плесо" не є державною водогосподарською організацію.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами державної влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Користування такими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних правил.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в комунальній та державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно вимог ст. 9 Земельного кодексу України до повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Суб'єктами права державної власності на землю відповідно до ст. 14 Конституції України виступає держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до п. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Статтею 4 Закону України «Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів АР Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад. Так, згідно п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно п. 6 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Кабінет Міністрів України здійснює визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать до сфери управління Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук України, інших державних наукових установ та організацій, меж земельних ділянок, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, за погодження з ними.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В статті 125 Земельного кодексу України закріплено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Крім того, відповідно до п. 1 та 5 «Порядку користування землями водного фонду», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 травня 1996 р. N 502 порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. Право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право.

Право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та відповідно до норм ст.ст. 12, 74 Кодексу торгівельного мореплавства України, ст.28 Закону України «Про транспорт», підпункт 10 пункту 5 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №1051-р, Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 для розміщення на землях водного фонду культурно-побутових приміщень, інших об'єктів, в тому числі стоянкового судна - розважального комплексу, необхідно відвести у встановленому законом порядку вказані землі в межах акваторії, необхідної для використання за вказаним цільовим призначенням.

За використанням та охороною земель водного фонду здійснюється державний контроль у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Станом на час розгляду справи, ТОВ «Золотий човен" не отримало документи, що посвідчують право на земельну ділянку, не має меж земельної ділянки, винесених в натурі, схеми земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень у її користуванні, акта приймання-передачі об'єкта оренди; проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду.

Договір про розміщення плавзасобу та благоустрою території № 70 від 16 травня 2011 року, укладений між ТОВ «Золотий човен" та КП «Плесо», не є документом, що посвідчує право на земельну ділянку, передбаченим Земельним кодексом України.

Таким чином, ТОВ «Золотий човен», розміщуючи свій плавзасіб на земельній ділянці водного фонду площею 976 кв.м. за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Передмісна Слобідка біля мосту Метро, порушив право власника даної земельної ділянки -Київської міської ради на розпорядження нею, в тому числі щодо розпорядження територією над та під поверхнею ділянки на висоту та глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до абз. 2 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За ч. 4 цієї ж статті правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 152 ЗК України способом захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними" від 28.04.78 № 3 та п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Згідно ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що ТОВ «Золотий човен», не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права власності або права користування земельною ділянкою водного фонду площею 976 м.кв. за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Передмісна Слобідка біля мосту Метро, безпідставно та неправомірно користується вказаною земельною ділянкою, господарський суд вважає договір про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16.05.20112 року укладений між КП «Плесо» та ТОВ «Золотий човен" недійсним, а користування земельною ділянкою площею 976 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Передмісна Слобідка, Дніпровський район біля мосту Метро, безпідставним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачами не подано суду жодного належного або допустимого доказу на які б спростовували зазначені вище обставини.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача щодо визнання недійсним договору про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16.05.20112 року укладеного між КП «Плесо» та ТОВ «Золотий човен" та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий човен" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 976 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Передмісна Слобідка біля мосту Метро, передати її за актом приймання-передачі Київській міській раді у первісному стані є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.

Відповідно до п. 2. 2), ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, т.т. 1 073,00 грн.

Державне мито підлягає оплаті в розмірі 1 073,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі порушено за заявою Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Пунктом 11 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати державного мита, зокрема від сплати судового збору звільняється органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, виходячи зі змісту вказаної норми, задовольняючи позовні вимоги у справі в повному обсязі, провадження в якій порушено за заявою Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, державне мито стягується до Державного бюджету України з відповідача-1, виходячи з розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача-1 у зв'язку з винуватістю дій Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва "Плесо", які призвели до порушення інтересів держави.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою №70 від 16.05.2011 р., укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва "Плесо" (02002, м. Київ, вул.. Микільсько-Слобідська, 7, код ЄДРПОУ 23505151) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий човен»(01030,м. Київ, вул.Чапаєва, 10 код 34796290).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий човен»(01030,м. Київ, вул.Чапаєва, 10 код 34796290) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 976 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Передмісна Слобідка біля мосту Метро, та передати її за актом приймання-передачі Київській міській раді у первісному стані.

4. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва "Плесо" (02002, м. Київ, вул.. Микільсько-Слобідська, 7, код ЄДРПОУ 23505151) в дохід Державного бюджету 1 073 (одна тисяча сімдесят три),00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д Курдельчук

дата складення 22.03.2012