Рішення

від 21.03.2012 по справі 32/179 (2010)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.12 Справа№ 32/179 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Компанія Болена», м.Ченівці

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення 192 306,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кіщук М.П. -представник (довіреність б/н від 05.02.2012р.); Шиманок І.М. -присутній без доручення;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Приватним підприємством «Компанія Болена»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 192 306,47 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 30.11.2010р. провадження у справі було зупинено у зв»язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 22.02.2012р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 21.03.2012р.

Представник позивача подав письмове пояснення (вх.№61512 від 21.03.2012р.) в якому зазначив, що з відповідачем окрім вказаної у позові господарської операції (укладення договору поставки № П02/0810 та поставки товару на підставі цього договору) інших не здійснювалося. У видатковій накладній №РН-0000125 від 19.08.2010р. була зроблена описка щодо номеру та дати договору. Кількість товару, його асортимент та ціна вказана в договорі та акті виконаних робіт відповідають даним видаткової накладної, що підтверджує факт поставки на підставі укладеного між сторонами договору № П02/0810 від 02.08.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача 192 306,47 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 22.02.2012р. не виконав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 ухвали про поновлення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те, що -причиною повернення є те, що відповідач за зазначеною адресою не поживає. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення ФОП ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за електронним запитом від 20.03.2012р. за №13368819 станом на 20.03.2012р. ФОП ОСОБА_2 знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: АДРЕСА_1. Інші адреси відповідача ні суду ні позивачу не відомі.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 21.03.2012р. від відповідача заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

встановив:

02.08.2010р. між Приватним підприємством «Компанія Болена»(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки №П-02/0810 (далі по тексту -договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався продати, а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити продукцію (іменовану далі -товар) в установлені строки та на умовах, викладених у даному договорі.

Згідно п.1.2. договору предметом поставки є металопластикові конструкції у кількості 143 одиниці загальною площею 262,01 кв.м, специфікація яких визначається у комерційній пропозиції або іншому документі згідно умов цього договору, підписаних постачальником та покупцем.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник поставляє товар в асортименті і кількості визначеній договором, з урахуванням специфікації зазначеній в комерційній пропозиції, протягом 20 днів з дня підписання даного договору.

Згідно п.3.5. договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних та акту прийому-передачі.

Згідно п.5.1. договору договірна вартість товару за даним договором в сукупному складає суму у розмірі 18 128,29 EUR (вісімнадцять тисяч сто двадцять вісім євро 29 центів), що на день підписання даного договору згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно сумі у розмірі 184 908,56 грн.

За умовами п.11.1. та п.11.2. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Невід'ємними додатками до цього договору є додаткові угоди та інші додатки, укладені сторонами протягом дії цього договору у письмовій формі за підписами обох сторін.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (вікна металопластикові) на загальну суму 184 908,56 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000125 від 19.08.2010р.

23.08.2010р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №П-02/0810 від 02.08.2010р., згідно п.1. якої затверджено графік погашення ФОП ОСОБА_2 заборгованості перед позивачем у розмірі 18 128,29 EUR в наступному порядку: 01.09.2010р. -9 064,14 EUR та 15.09.2010р. - 9 064,15 EUR.

В п.2. додаткової угоди № 1, сторони встановили, що у відповідності до домовленостей між сторонами, валютою боргу визнається EUR (євро). Повернення боргу відбувається в національній валюті відповідно до її офіційного курсу до євро на день платежу.

Згідно п.3. додаткової угоди № 1, загальна сума заборгованості станом на 23.08.2010р. становить суму у розмірі 18 128,29 EUR.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар не здійснив, строків вказаних у додатковій угоді для оплати отриманого товару не дотримався.

На день звернення до суду (27.09.2010р.) офіційний курс гривні по відношенню до Євро складав: 1 060,8087 грн. до 100 Євро. Відтак, станом на день звернення до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 192 306,47 грн.

Позивач станом на 21.03.2012р. суму позову не збільшував, просить стягнути з відповідача 192 306,47 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки відповідачу металопластикових конструкцій та вікон металопластикових підтверджується актом прийому-передачі товару від 19.08.2010р. та видатковою накладною №РН-0000125 від 19.08.2010р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Судом встановлено, що у видатковій накладній №РН-0000125 від 19.08.2010р. була зроблена описка щодо номеру та дати договору (міститься посилання на договір ДГ-0001438 від 19.08.2010р.). Як вбачається з умов договору поставки № П-02/0810 кількість товару, його асортимент та ціна вказана в договорі та акті прийому-передачі виконаних робіт відповідають даним видаткової накладної, що підтверджує факт поставки металопластикових конструкцій на підставі укладеного між сторонами договору № П02/0810 від 02.08.2010р.

ФОП ОСОБА_2 стверджувала про надання позивачем підроблених документів, а саме: договору поставки № П-02/0810 (№ДГ-0001438) від 02.08.2010р., комерційної пропозиції № LL В-035 від 02.08.2010р., акту прийому-передачі від 19.08.2010р., видаткової накладної від 19.08.2010р., додаткової угоди № 1 від 23.08.2010р.

Зважаючи на зауваження відповідача щодо можливої підробки підпису ФОП ОСОБА_2, на підставі поданого представником відповідача клопотання, суд ухвалою від 30.11.2010р. призначив судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, обов'язок по сплаті за яку покладено на відповідача.

Як вбачається з висновку експерта відділу технічної експертизи документів та почерку ДНДЕКЦ МВС України старшого лейтенанта міліції Мельника Д.В, вирішення питання: «Чи належать підписи вчинені на трьох аркушах договору поставки № П-02/0810 (№ДГ-0001438) від 02.08.2010р., комерційній пропозиції № LL В-035 від 02.08.2010р., акті прийому-передачі від 19.08.2010р., видатковій накладній від 19.08.2010р., додатковій угоді № 1 від 23.08.2010р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2?»не виявляється можливим, у зв'язку з недостатньою кількістю порівняльного матеріалу (відсутність зразків підпису ОСОБА_2);

Поставлене судом запитання: «Яка давність виконання підписів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вчинених на трьох аркушах договору поставки № П-02/0810 (№ДГ-0001438) від 02.08.2010р., комерційній пропозиції № LL В-035 від 02.08.2010р., акті прийому-передачі від 19.08.2010р., видатковій накладній від 19.08.2010р., додатковій угоді № 1 від 23.08.2010р.»не вирішувалося, у зв'язку з відсутністю науково-обгрунтованої методики визначення давності виконання підписів.

Як вбачається із висновку експерта № 311 від 05.04.2011р., судова експертиза не встановила факту підробки підпису ФОП ОСОБА_2 на вищевказаних документах.

Відповідач не вказував на факт підробки його печатки на оспорюваних документах наданих позивачем.

Слід зазначити, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ, організацій, господарських об»єднань та суб»єктів господарської діяльності.

Доводи відповідача (висловлені в попередніх судових засіданнях), про те, що відбитки печатки було проставлено на оспорюваних документах (договір, додаткова угода, акт прийому-передачі, комерційна пропозиція) без її відома, не підтверджені, оскільки відповідач не надав жодних доказів втрати печатки чи її незаконного вибуття з володіння відповідача. З відповідними заявами до правоохоронних органів відповідач не звертався.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки сплати були погоджені сторонами в п.1 додаткової угоди № 1 від 23.08.2010р., але не дотримані відповідачем.

В п.2. додаткової угоди № 1 від 23.08.2010р., сторони встановили, що валютою боргу визнається EUR (євро), повернення боргу відбувається в національній валюті відповідно до її офіційного курсу до євро на день платежу.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень проти позову, на неодноразові нагадування надіслані на його адресу судом щодо подання необхідних для проведення судової експертизи матеріалів та оплати проведення її вартості вимоги суду не виконав.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 192 306,47 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 30.11.2010р. було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на суму 192 306,47 грн.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду та полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Як вказано у п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи, що потреба у скасуванні заходів до забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 30.11.2010р. не відпала, обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову не змінилися, відтак суд вважає за доцільне скасувати заходи по забезпеченню позову після виконання рішення суду.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Відповідач за проведення судової почеркознавчої експертизи не оплатив, відтак, з нього підлягають стягненню витрати в сумі 900,48 грн. згідно розрахунку експертної установи.

Судові витрати (держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати за проведення судової експерти), згідно ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства «Компанія Болена»(58000, Львівська область, м.Чернівці, вул.М.Оліміади, 34-Б; код ЄДРПОУ 14258966) основний борг в сумі 192 306,47 грн., 1 923,06 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі.

3 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м.Київ, вул.Богомольця, 10; р/р №31255272210705 в ГУДКСУ в Київській області; МФО 821018; код ЄДРПОУ 25574630) 900,48 грн. витрат за проведення почеркознавчої експертизи №19/7-311 від 05.04.2011р.

4. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 26.03.2012р.