Ухвала

від 12.07.2012 по справі 18/1473/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

12.07.2012 Справа № 18/1473/11

за заявою вх. № 7246д від 07.06.2012 р. Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 18/1473/11 -

за позовом Приватного підприємства "Картас", вул. Гвардійська, 52, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17510

до Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка, Пирятинський р-н, Полтавська обл., 37013

про стягнення 103 539,91 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Грабовець В.М. (керівник), паспорт серії НК 286614, виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській обл. 23.04.1997р.; Коляда С.С., ордер серія КМ № 004856 від 12.07.2012 р..

від відповідача: Тягун Г.В.(керівник), наказ № 86-н від 05.08.2003 р., паспорт серії КН 396462, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 21.05.1997 р., Курило В.О., довіреність № 01-411 від 04.07.2012 р..

Суть спору : розглядається заява вх. № 7246д від 07.06.2012 р. Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 18/1473/11 .

Представник заявника - Грабарівського психоневрологічного будинку -у судовому засіданні підтримав свою заяву про розстрочку виконання рішення та просить суд її задовольнити.

Представник позивача (стягувача) - Приватного підприємства "Картас" - надав суду письмові заперечення № б/н від 14.06.2012 р. (№ 8142д від 18.06.12 р.) на заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 18/1473/11, відповідно до яких просить суд відмовити заявнику у її задоволені з огляду на необґрунтованість такої.

Заявник (відповідач) надав суду клопотання про відкладення розгляду даної заяви про розстрочення виконання рішення суду до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 18/1473/11.

Відповідно до ст. 121 ГПК України законодавець чітко визначив десятиденний термін розгляду заяв, зокрема, про розстрочку виконання рішення суду. Можливості продовження строку, визначеного таким чином, закон не передбачає (п. 25 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Отже, рішення у справі № 18/1473/11 набрало законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, десятиденний термін розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду закінчився та не може бути продовженим за імперативним приписом наведеної норми права, підстави для відкладення розгляду даної заяви відсутні, а тому суд відхиляє дане клопотання.

Заявник (відповідач) надав суду заяву № 01-415 від 04.07.2012 р. (вх. № 9039д від 09.07.2012 р.) про зазначення коду економічної класифікації видатків бюджету при видачі наказу господарського суду Полтавської області у даній справі.

Суд не приймає дану заяву до розгляду, оскільки остання не підписана керівником відповідача (том справи 5, а.с. 36-37), а тому не може засвідчувати волевиявлення заявника.

Позивач (стягувач) надав суду заяву № б/н від 18.06.2012 р. (вх. № 8141д від 18.06.2012 р.) про ухвалення судом додаткового рішення у даній справі щодо вирішення питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на сплату судового збору (державного мита), інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та послуг адвоката.

Суд відмовляє у задоволенні даної зави за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даної ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

31.05.2010 р. позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Полтавської області. 02.06.2011 р. ухвалою господарського суду Полтавської області дана справа була прийнята до розгляду з присвоєнням їй номеру 27/62. Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. у справі № 27/62 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка на користь Приватного підприємства "Картас", м. Прилуки 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань, 6 110,10 грн. трьох процентів річних, 455,03 грн. витрат по оплаті державного мита та 103,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 47 000,00 грн. збитків за надану правову допомогу відмовлено; в іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. у задоволенні апеляційної скарги Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату відмовлено, рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. у справі № 27/62 залишено без змін.

14.03.2011 р. на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. у справі № 18/1473/11 було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України по справі № 27/62 від 27.04.2011 р. касаційну скаргу Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. та постанову від 14.02.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду скасовано в частині стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань, 6 110,10 грн. трьох процентів річних, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду даної справи (№ 18/1473/11) господарським судом Полтавської області було прийнято рішення від 28.07.2011 р., яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Картас" відмовлено, рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 р. у справі № 18/1473/11 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Приватне підприємство "Картас" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 р. у справі № 18/1473/11 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. у справі № 18/1473/11, у якій просить скасувати останні.

Постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 14 грудня 2011 року рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. з цієї справи скасовано з направленням на розгляд в частині стягнення з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. трьох процентів річних до суду першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд України вказав на необхідність при новому розгляді справи взяти до уваги час припинення зобов'язання за приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, а також те, що строк позовної давності щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягає застосуванню за три роки що передували припиненню цього зобов'язання з урахуванням строку звернення з позовом. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність визначення періоду до якого підлягають застосуванню норми чинного законодавства щодо строку позовної давності, з урахуванням того, що позивачем ставиться питання про стягнення інфляційних за період з 2007 року по січень 2010 року, а також 3% річних за 1095 днів.

29.12.2011 р. ухвалою господарського суду Полтавської області дана справа була прийнята до розгляду.

Господарським судом Полтавської області 28.02.2012 р. прийняте рішення у справі № 18/1473/11 яким позовні вимоги Приватного підприємства "Картас" задоволено частково та стягнуто з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка на користь Приватного підприємства "Картас", м. Прилуки 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 5 616,03 грн. трьох процентів річних.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 р. апеляційну скаргу Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 18/1473/11 залишено без змін.

30.05.2012 р. відповідач (боржник) звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою, відповідно до якої на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України просить суд розстрочити виконання вищевказаного рішення на 10 років. На момент надсилання вищезазначеної заяви до господарського суду Полтавської області її розгляд був не можливий, оскільки матеріали даної справи знаходились в Харківському апеляційному господарському суді. Після повернення матеріалів даної справи до господарського суду Полтавської області ухвалою від 02.07.2012 р. дана заява була прийнята до розгляду.

При винесенні ухвали суд виходив з наступного.

Стосовно заяви відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду до 28.02.2012 р. суд прийшов до висновку, що остання задоволенню не підлягає за наступного мотивування.

Згідно з п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як роз"яснив Пленуму Верховного Суду України у п. 10 Постанови від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо); в даному випадку відсутні виняткові випадки, які мали б своїм наслідком розстрочення виконання судового рішення.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду заявник посилається, зокрема, на те, що останній є державною установою, яка у 2012 р. була профінансована на 68%, та кошторисом доходів і видатків якої не передбачено стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Суд приходить до висновку, що наведені заявником (відповідачем) підстави для розстрочення виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки :

- по-перше, у ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. визначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

- по-друге, сторони перебувають у рівних умовах, а пред'явлена до стягнення у даному спорі сума складається з 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. трьох процентів річних, які є наслідком невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати вартості виконаних позивачем у вересні-жовтні 2006 року будівельних робіт, яка стягнута рішення суду від 03.04.2007 р. у справі № 18/24. При цьому виходячи з положень п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 4/720 від 15.11.2010 р..

В розумінні наведеної норми (ст. 121 ГПК України) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідачем не надано суду будь-яких обґрунтувань щодо визначеного ним десятирічного строку відстрочення виконання рішення.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем суду не надано.

При вирішення даної заяви судом було враховано позицію Верховного суду України викладену у постанові від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, заява Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про розстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Позивач (стягувач) надав суду заяву № б/н від 18.06.2012 р. (вх. № 8141д від 18.06.2012 р., том справи 5, а.с. 7) про ухвалення судом додаткового рішення у даній справі, яким вирішити питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на сплату судового збору (державного мита), інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та послуг адвоката.

Суд відмовляє у задоволенні даної зави за наступного мотивування.

Згідно зі ст. 88 ГПК України господарський суд має право прийняти додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат.

З матеріалів справи вбачається наступне.

17.12.2010 р. господарським судом Полтавської області у справі № 27/62 було винесено рішення згідно якого з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату на користь Приватного підприємства "Картас" було стягнуто, зокрема, 455,03 грн. витрат по оплаті державного мита та 103,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р., рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. по справі № 27/62 залишено без змін. 14.03.2011 р. на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. у справі № 18/1473/11 було видано відповідний наказ. Постановою Вищого господарського суду України по справі № 27/62 від 27.04.2011 р. рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. та постанову від 14.02.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду, зокрема, в частині розподілу судових витрат було залишено без змін, в частині стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. трьох процентів річних скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому новий розгляд здійснювався господарським судом Полтавської області лише в частині стягнення з відповідача 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. трьох процентів річних. При цьому судом враховано приписи ст. 111 12 ГПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

14.03.2011 р. на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. у справі № 18/1473/11 було видано відповідний наказ.

Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що питання щодо розподілу судових витрат по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу було вирішено у рішенні господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. по справі № 27/62, яке в цій частині набрало законної сили, і підстав для їх повторного розподілу суд не вбачає.

Стосовно покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката, щодо яких позивач просить винести додаткове рішення, суд дійшов висновку про їх недоведеність.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата послуг адвоката здійснюється на підставі договору між юридичною чи фізичною особою та адвокатом чи адвокатським об'єднанням.

По-перше, дана вимога позивачем не заявлялася ні письмово, ні усно під час нового перегляду рішення у даній справі (як першого, так і другого). По-друге, з тексту заяви про винесення додаткового рішення не вбачається конкретного розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката, а також їх документального підтвердження. По-третє, наявність наданих позивачем під час першого нового розгляду у даній справі Договору № 2-ПДГ-11/6/11 від 11.06.2011 р. про надання юридичних послуг адвокатом укладеного між адвокатом Колядою С.С. та Приватним підприємством "Картас", та видаткового касового ордеру № 7 від 15.06.2011 р. на суму 22 751,73 грн. суд оцінює критично, оскільки представник позивача у судовому засіданні 12.07.2012 р. усно повідомив суд, що прохає суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката без будь-якого посилання на документальні докази, які б підтверджували дані витрати. В четверте, позивачем не наведено будь-якого вмотивування співрозмірності вартості послуг адвоката у порівнянні з розміром стягнутої з відповідача суми та складністю господарського спору (стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних).

З огляду на зазначене, заява про винесення додаткового рішення є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 88, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Грабарівському психоневрологічному будинку-інтернату у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 18/1473/11.

2. Відмовити Приватному підприємству "Картас" у задоволенні заяви про ухвалення судом додаткового рішення у справі № 18/1473/11 щодо вирішення питання розподілу судових витрат.

СУДДЯ О.В.КІВШИК