Рішення

від 17.12.2012 по справі 5017/2840/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5017/2840/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Демчук Я.В.,

від відповідача - Корнишин О.О.,

від третьої особи -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю „Мерск Україна ЛТД", про стягнення 292 759,30 грн. збитків і 57516,22 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" до Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" про стягнення заборгованості в сумі 103990,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" про стягнення 292 759,30 грн. збитків і 57516,22 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, посилаючись на наступне.

05.12.2011 р. між ТОВ „Євро-Імпекс" та ТОВ „Фарконт" укладено договір транспортного експедирування № 124/5, відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався за плату та за рахунок позивача організувати та виконати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажу, що належить позивачу, а саме: отримати контейнери з вантажем в Одеському морському порту та доставити автотранспортом до місця митного оформлення вантажу у м. Запоріжжі, передати вантаж та оригінали товаросупровідних документів власнику вантажу.

Так, позивач вказує, що 29.02.2012 р. відповідно до контракту № 01/07/2008 від 01.06.2008 р. (специфікація № 1), укладеного між позивачем та SHANGHAI Zhuan Qin Trade Co/Ltd, Китай (продавець), позивачем був придбаний товар -панелі із ПВХ вагою 40 176,00 грн., загальна вартість яких складає 292 759,30 грн., що є еквівалентом 36 628,20 дол. США (інвойс № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р., пакувальний лист від 12.07.2011 р. до інвойсу № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р.).

За ствердженням позивача, зазначений вантаж прибув в Одеський морський порт за лінійним коносаментом 588259565 у контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951. Лінійний коносамент 588259565 був оформлений на відповідача -експедитора на підставі договору.

Позивач пояснив, що на виконання умов пп. 2.1.4. п. 2.1, пп. 2.4.3 п. 2.4 договору позивач направив на адресу відповідача довіреність та пакет документів, необхідних для належного виконання договору, що підтверджується описом кур'єрської служби доставки № 4035146 від 15.03.2012 р.

Окрім того, позивач зазначив, що ТОВ „Євро-Імпекс" в повному обсязі оплатило послуги відповідача відповідно до виставлених рахунків № 1202076 від 02.02.2012 р. (фрахт Шанхай-Одеса) на суму 36 752,62 грн. та № 1203082 від 14.03.2012 р. (портовські витрати та автоперевезення Одеса - Запоріжжя) на суму 20 763,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 381, 382 від 14.03.2012 р.

Так, як зазначає позивач, ТОВ „Фарконт" до виконання своїх обов'язків не приступило, у зв'язку з чим вантаж більш ніж на два місяця знаходився на зберіганні в Одеському морському порту у лінійного агента відповідача -ТОВ „Мерск Україна ЛТД" та не був запитаний одержувачем -ТОВ „Фарконт".

В свою чергу на початку червня 2012 р. позивачем була надіслана претензія № 01/05 від 31.05.2012 р. За ствердженнями позивача, наприкінці липня 2012 р. ним була отримана відповідь на претензію № 2218 від 25.07.2012 р., яка жодним чином не має відношення до заявлених вимог. Так, у вказаній претензії йдеться про вантаж -панелі ПВХ, який прибув в порт 29.02.2012 р. за лінійним коносаментом 588259565 у контейнерах МАЕU 8121705, MSKU 8752951, а у відповіді на претензію йдеться про вантаж -ламінат, який прибув в порт 22.02.2012 р. за іншим лінійним коносаментом 595948186 в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739. Відтак, позивач зазначає, що його претензію не було задоволено.

При цьому позивач посилається на те, що ТОВ „Мерск Україна ЛТД" (лінійний агент) неодноразово зверталося з листом до відповідача про надання інструкцій щодо подальшого розпорядження вантажем (листи № 585 від 21.05.2012 р., № 655 від 17.07.2012 р., № 712 від 30.09.2012 р.), який знаходиться на зберіганні в порту. Однак, вказані листи залишені відповідачем без відповіді, вантаж не запитано, не отримано та не доставлено позивачу.

Наразі позивач вказує, що ТОВ „Євро-Імпекс" зверталось до ТОВ „Мерск Україна ЛТД" з проханням не передавати товар на реалізацію, який належить на праві власності позивачу (листи № 38 від 27.07.2012 р., № 41 від 15.08.2012 р., № 46 від 29.08.2012 р.). Проте, ТОВ „Мерск Україна ЛТД" у своїх відповідях (листи № 704 від 22.08.2012 р., № 712 від 30.09.2012 р.) зазначило, що одержувачем вищезазначеного вантажу є ТОВ „Фарконт", а тому правових підстав для зупинення реалізації вантажу або передачі вантажу позивачу немає.

У зв'язку з тим, що вантаж, який зберігався у контейнерах МАЕU 8121705, MSKU 8752951, не був запитаний відповідачем протягом розумного проміжку часу (за коносаментом), а також останнім не були сплачені витрати ТОВ „Мерск Україна ЛТД" за зберігання вантажу в порту, вантаж було передано лінійним агентом на реалізацію спеціалізованому підприємству.

В свою чергу позивач стверджує, що внаслідок такого неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачу були спричинені збитки у розмірі вартості втраченого вантажу, яка складає 292 759,30 грн., що є еквівалентом 38628,2 доларів США (інвойс № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р.).

Поряд з вказаним, на думку позивача, оскільки відповідачем не були виконані зобов'язання за укладеним з позивачем договором, відповідно відповідачем були безпідставно отримані кошти в сумі 57 516,22 грн., що були перераховані позивачем платіжними дорученнями від 14.03.2012 р. за № 381 і № 382 та заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2012 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5017/2840/2012, також справу призначено до розгляду в засіданні суду на 22.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. до участі у справі № 5017/2840/2012 було залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю „Мерск Україна ЛТД".

Третя особа -ТОВ „Мерск Україна ЛТД" позовні вимоги не підтримало. Так, згідно поданих 02.11.2012 р. до господарського суду Одеської області письмових пояснень (а.с. 127-130 т. 1) ТОВ „Мерск Україна ЛТД" зазначило, що не має відношення до спірних правовідносин, які є предметом розгляду справи. Зокрема, третя особа зазначила, що ТОВ „Мерск Україна ЛТД" є портовим перевізником, яке здійснювало перевезення. На підставі агентської угоди від 31.08.2008 р. ТОВ „Мерск Україна ЛТД" було лінійним агентом, діяло від імені та в інтересах іноземної юридичної особи -компанії МЕЕА/S (Данія, Копенгаген). Вантаж, що прибув до Одеського порту у контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951, перевозився на підставі договору морського перевезення, наявність якого підтверджувалася коносаментом № 588259565. ТОВ „Мерск Україна ЛТД" не було стороною у вказаному договорі перевезення, перевізником за коносаментом була саме компанія МЕЕА/S (Данія, Копенгаген), яка здійснювала належне перевізнику право здачі незапитаного вантажу на зберігання, як це передбачено договором перевезення та статтею 167 КТМ України. Як стверджує третя особа, вказані контейнери було здано на зберігання на контейнерну площадку ТОВ „Бруклін-Київ Порт", у зв'язку з чим не відповідають дійсності твердження позивача про те, що вантаж знаходився на зберіганні у ТОВ „Мерск Україна ЛТД" як лінійного агента відповідача. До того ж третя особа вказує, що саме компанія МЕЕА/S (Данія, Копенгаген) реалізувала своє право притримання та розпорядження незапитаного і зданого на зберігання вантажу.

Відповідач - ТОВ „Фарконт" відзив на позовну заяву ТОВ „Євро-Імпекс" не надало, але під час розгляду справи представник відповідача частково визнав позовні вимоги в частині щодо стягнення 20 763,60 грн. як безпідставно отриманих коштів. Наразі Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарконт" було подано до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву (а.с. 67-73 т. 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" про стягнення 103990,99 грн. заборгованості за договором транспортного експедирування № 124/5 від 05.12.2011 р., за яким між сторонами по справі виник спір. У зустрічній позовній заяві відповідач обґрунтував свої заперечення на первісний позов та заявлені до позивача зустрічні вимоги, вказуючи на наступне.

25.11.2011 року ТОВ „Євро Імпекс" по електронній пошті звернулось до ТОВ „Фарконт" із заявкою про надання їм послуги з експедирування імпортного вантажу (ламінат). На підставі зазначеного звернення 05.12.2011 р. між ТОВ „Фарконт" (експедитор) і ТОВ „Євро Імпекс" (клієнт) укладено спірний договір № 124/5 транспортного експедирування.

Так, за ствердженням відповідача, ним відповідно до умов зазначеного договору здійснено транспортно-експедиторське обслуговування вантажу (ламінат) відповідача за зустрічним позовом, який знаходився в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739 (лінійний коносамент 595948186 та комбінований транспортний коносамент ASJ1101721G) і доставив вантаж за призначенням. Згідно залізничної транспортної накладної № 351361 та № 351579, вантаж отриманий ТОВ „Євро Імпекс" 15.02.2012 р.

При цьому, як вказує відповідач, відповідно до умов договору № 124/5 від 05.12.2011 р. ТОВ „Євро Імпекс" взяло на себе зобов'язання сплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах навантаження/розвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн відповідно до рахунків портів, морських перевізників/їх агентів (п. 2.4.13 договору), та сплатити послуги експедитора, а також відшкодувати видатки, витрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта (п. 2.4.15 договору).

Згідно вимог п. 3.1. договору № 124/5 від 05.12.2011 р. ТОВ „Євро-Імпекс" (клієнт) повинно було сплатити послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, пов'язані з доставкою зазначених контейнерів на умовах 100% передоплати. У зв'язку з тим, що експедирування вантажу здійснювалося кількома видами транспорту і до закінчення експедирування вантажу не всі треті особи, які брали участь в експедируванні, виставили рахунки за свої послуги, відповідачем відповідно до вимог п. 3.2 вказаного договору на адресу ТОВ „Євро Імпекс" був спрямований попередній рахунок № 17657 від 14.02.2012 та № 16788 від 14.02.2012 р. на загальну суму 66763,02 грн. Однак, зазначені рахунки не були сплачені ТОВ „Євро Імпекс" в строки, зазначені п. 3.2 договору № 124/5 від 05.12.2011 р., тобто на протязі трьох банківських днів від дати надання рахунку.

В свою чергу п. 3.2. договору № 124/5 від 05.12.2011 року передбачено, що за наявності фінансової заборгованості клієнта, простроченої більш ніж на 10 днів, експедитор може призупинити дію даного договору в односторонньому порядку до погашення боргу клієнтом, при цьому експедитор звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, однак це не звільняє клієнта від виконання своїх зобов'язань в повному обсязі.

Так, оскільки ТОВ „Євро Імпекс" не сплатило попередні рахунки № 17657 від 14.02.2012 р. та № 16788 від 14.02.2012 р., ТОВ „Фарконт" фактично призупинило виконання умов договору № 124/5 від 05.12.2011 р.

При цьому відповідач пояснив, що 26.04.2012 р. ТОВ „Фарконт" отримало останній рахунок № 002300 від Державного підприємства „Український державний центр транспортного сервісу „Ліски" за перевезення вантажу (ламінат) в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739 з вимогою оплати їх послуг, який був сплачений ТОВ „Фарконт" 27.04.2012 року.

Після цього ТОВ „Фарконт" сформувало остаточні рахунки №1205091, № 1205092, №1205093 від 03.05.2012 року на загальну суму 100145,41 грн. з оплати експедирування вантажу (ламінат) в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739, склав акти виконаних робіт, податкові накладні і відправив зазначені документи на адресу ТОВ „Євро Імпекс", які ними були отримані, однак до теперішнього часу не сплачені, підписані акти виконаних робіт не повернуті.

Наразі відповідач зазначив, що 29.02.2012 р. в Одеський торговий порт прибув вантаж - панелі ПВХ в контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951 по коносаменту SHALEG 1201032 і лінійному коносаменту 588259565 для ТОВ „Євро Імпекс". 16.03.2012 р. ТОВ „Фарконт" отримало від ТОВ „Євро-Імпекс" документи для експедирування вантажу (панелі ПВХ) в контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951, в тому числі довіреність на експедирування, яка була дійсна до 25.04.2012 року.

При цьому, за ствердженням відповідача, заявку на експедирування вантажу ТОВ „Євро Імпекс" не надало, чим порушило вимоги п. 2.4.2 договору №124/5 від 05.12.2011 р., яким передбачено обов'язок надавати експедитору заявку про надання експедиторських послуг не менш ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до навантаження/прийому.

Відповідач пояснив, що враховуючи те, що ТОВ „Євро Імпекс" не сплатило послуги експедитора по доставки вантажу (ламінат) в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739, який отримав 15.02.2012 р., ТОВ „Фарконт" 19 березня 2012 року відповідно до вимог п. 2.2.12 договору №124/5 від 05.12.2011 року надіслало лист з попередженням про затримання вантажу, що знаходиться в контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951. ТОВ „Фарконт" 20.03.2012 року електронною поштою продублювало попередження про затримання вантажу.

Так, відповідач зазначив, що у випадку притримання вантажу відповідно до п. 2.4.12. договору № 124/5 від 05.12.2011 р. ТОВ „Євро Імпекс" (клієнт) зобов'язаний сплатити експедитору всі витрати, пов'язані з вивантаженням, розміщенням, зберіганням вантажу, використанням та/або простоєм контейнерного обладнання та/або транспортних засобів, а також витрати, пов'язані з повторною подачею під завантаження контейнера та/або транспортного засобу, навантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу в контейнері і або транспортному засобі.

Також відповідач пояснив, що з огляду на те, що п. 3.2. договору № 124/5 від 05.12.2011 року і законом України передбачено призупинення дії договору в односторонньому порядку при фінансовій заборгованості ТОВ „Євро Імпекс", ТОВ „Фарконт" не змогло отримати вантаж і здійснити фактичне утримання вантажу.

Відповідач зазначив, що ТОВ „Євро Імпекс", пред'являючи вимоги по вантажу (панелі ПВХ), який прибув 29 лютого 2012 року в контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951 в Одеський торговий порт, не звертає увагу на раніше надані послуги з експедирування попереднього вантажу (ламінат) в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739. Вантаж (ламінат) отриманий ТОВ „Євро Імпекс" 15.02.2012 року, але послуги з його доставки не сплачені. На думку відповідача, ТОВ „Євро Імпекс" намагається розділити ці дві операції з експедирування контейнерів на самостійні, не пов'язані між собою. Однак такий поділ суперечить умовам загального договору № 124/5 від 05.12.2011 р., в якому визначена організація надання транспортно-експедиторських послуг клієнту, тому фактично надані транспортно-експедиторські послуги за спірним договором ТОВ „Євро Імпекс" є єдиною триваючою угодою.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2012 р. у справі № 5017/2840/2012 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" про стягнення 103990,99 грн. заборгованості прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

ТОВ „Євро-Імпекс" проти зустрічного позову заперечує, про що зазначено у запереченнях на зустрічний позов (а.с. 7-9 т. 2) та у письмових поясненнях до зустрічного позову (а.с. 18-19 т. 2), посилаючись при цьому на відсутність підстав для стягнення з нього спірної суми коштів в розмірі 103990,99 грн., оскільки умови договором транспортного експедирування № 124/5 від 05.12.2011 р. ним були виконані повністю.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25.11.2011 року ТОВ „Євро Імпекс" по електронній пошті звернулось до ТОВ „Фарконт" із заявкою про надання послуги з експедирування імпортного вантажу (ламінат) (а.с. 81-82 т. 1).

На підставі зазначеного звернення 05 грудня 2011 року між ТОВ „Євро-Імпекс" (клієнт) та ТОВ „Фарконт" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 124/5 (а.с. 26-29 т.1), відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати та виконати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажу, що належить клієнту, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

Відповідно до п. 2.1.1 - 2.1.4, 2.1.6 договору експедитор має право укладати договори і угоди з перевізниками, портами, складами, суднохідними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які являються резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх зобов'язань за цим договором; представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями, підприємствами, установами; залучати до виконання своїх зобов'язань по договору інші організації та осіб; отримувати від клієнта довіреність, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг, документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань за договором. У разі ненадання клієнтом вищенаведених документів та іншої необхідної інформації, експедитор має право відкласти виконання своїх зобов'язань по договору до надання документів та інформації в повному обсязі. При цьому всі витрати, пов'язані зі зберіганням вантажу, простоєм контейнеру та/або транспортного засобу і такі подібні відносяться на рахунок клієнта. Експедитор має право отримувати від клієнта відшкодування документально підтверджених додаткових затрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі затрати здійснювались в інтересах клієнта.

Також експедитор має право затримувати вантаж, який знаходиться у його власності, до моменту оплати послуг експедитора та відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань в частині оплати послуг експедитора та відшкодування вказаних затрат. При затриманні вантажу експедитор може на свій розсуд зберігати затриманий вантаж в контейнері/транспортному засобі або помістити вантаж на склад або в інше безпечне місце. При цьому всі витрати, пов'язані з вивантаженням, розміщенням, зберіганням вантажу, використанням/простоєм контейнерного обладнання/транспортних засобів, а також витрати, пов'язані з повторною подачею під завантаження контейнеру/транспортного засобу, завантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу контейнері/транспортного засобу сплачуються клієнтом (п. 2.1.7 договору).

В п. 2.1.8 договору передбачено, що експедитор має право отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, затрат, штрафів і інших платежів, понесених в інтересах клієнта.

Згідно п. 2.2.1 - 2.2.3, 2.2.5, 2.2.6, 2.2.10 та п. 2.2.12 договору експедитор зобов'язується:

- забезпечувати оптимальне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажу клієнта різними видами транспорту по території України та за межами у відповідності із заявкою клієнта та міжнародними правилами „Інкотермс";

- залучати транспортні засоби, забезпечувати їх подачу в порти, на залізничних станціях, склади, термінали та інші об'єкти для своєчасного навантаження/вивантаження і доставки вантажів;

- надавати послуги, пов'язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, навантаженням (вивантаженням), зберіганням, перевезенням вантажів;

- надавати послуги по зберіганню вантажу під час їх перевезення, перевалки та зберігання, організовувати експертизу вантажів, здійснювати страхування вантажів та оформлення товарно-транспортної документації, її розсилання за належністю;

- здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку і зберігання вантажів та інші послуги;

- негайно повідомити клієнта про виявлені недоліки в заявці, документах та інформації, а у разі їх неповноти -вимагати від клієнта необхідні додаткові документи та інформацію;

- у випадку затримки вантажу у відповідності з п. 2.1.7 договору письмово повідомити про це клієнта на протязі 2 робочих днів з моменту затримання вантажу із зазначенням причини затримки та місце зберігання вантажу.

Так, у відповідності з п. 2.4.1, 2.4.12 -2.4.15 договору клієнт зобов'язаний видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його зобов'язань; у випадку затримки вантажу у відповідності з п. 2.1.7 договору оплатити експедитору усі витрати, пов'язані з вивантаженням, розміщенням, зберіганням вантажу, використанням та/або простоєм контейнерного обладнання та/або транспортних засобів, а також витрати, пов'язані з повторною подачею під завантаження контейнеру та/або транспортного засобу, завантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу в контейнері та/або транспортному засобі; оплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах навантаження/вивантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн у відповідності з рахунками портів, морських перевізників/їх агентів; сплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, які поніс експедитор в інтересах клієнта.

Порядок розрахунків за договором визначено в розділі 3. Так, відповідно до п. 3.1 договору послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням дійсного договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений п. 3.2 договору. У разі виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов'язаних з виконанням дійсного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає сплаті клієнтом в строк, передбачений п. 3.2 договору.

Клієнт сплачує рахунки експедитора на протязі 3 банківських днів від дати надання рахунку клієнту з перерахуванням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. При наявності фінансової заборгованості клієнта, простроченої більше, ніж на 10 днів, експедитор може призупинити дію даного договору в односторонньому порядку до погашення боргу клієнтом, при цьому експедитор звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань по договору (п. 3.2 договору).

Строк дії договору визначено п. 7.1 договору. Так, дійсний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2011 р. та якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить письмово іншу сторону про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Так, укладений між сторонами по справі договір транспортного експедирування є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.02.2012 р. відповідно до контракту № 01/07/2008 від 01.06.2008 р. (специфікація № 1) (а.с. 16-19 т.1), укладеного між ТОВ „Євро-Імпекс" та SHANGHAI Zhuan Qin Trade Co/Ltd, Китай (продавець), позивачем був придбаний товар -панелі із ПВХ вагою 40 176,00 грн., загальна вартість яких складає 292 759,30 грн., що є еквівалентом 36 628,20 дол. США (інвойс № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р. (а.с. 20 т.1), пакувальний лист від 12.07.2011 р. до інвойсу № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р. (а.с. 22 т.1)).

Як було з'ясовано судом, зазначений вантаж прибув в Одеський морський порт за лінійним коносаментом 588259565 (а.с. 23 т. 1) у контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951. Лінійний коносамент 588259565 був оформлений на ТОВ „Фарконт" -експедитора на підставі договору. При цьому на виконання умов договору позивач направив на адресу відповідача довіреність та пакет документів, необхідних для належного виконання договору, що підтверджується описом кур'єрської служби доставки № 4035146 від 15.03.2012 р. (а.с. 25 т.1).

Як стверджує позивач, ТОВ „Євро-Імпекс" в повному обсязі оплатило послуги відповідача відповідно до виставлених рахунків № 1202076 від 02.02.2012 р. (а.с. а.с. 30 т.1) (фрахт Шанхай-Одеса) на суму 36 752,62 грн. та № 1203082 від 14.03.2012 р. (а.с. 33 т.1) (портовські витрати та автоперевезення Одеса - Запоріжжя) на суму 20 763,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 381, 382 від 14.03.2012 р. (а.с. 31-32). Однак, за ствердженням позивача, ТОВ „Фарконт" до виконання своїх обов'язків не приступило, у зв'язку з чим вантаж більш ніж на два місяця знаходився на зберіганні в Одеському морському порту у лінійного агента відповідача -ТОВ „Мерск Україна ЛТД" та не був запитаний одержувачем -ТОВ „Фарконт".

В ході розгляду справи судом було встановлено, що на початку червня 2012 р. позивачем була надіслана претензія № 01/05 від 31.05.2012 р. (а.с. 41 т.1). Наприкінці липня 2012 р. ТОВ „Євро-Імпекс" було отримано відповідь на претензію № 2218 від 25.07.2012 р. (а.с. 43 т.1), . Так, у вказаній претензії йдеться про вантаж -панелі ПВХ, який прибув в порт 29.02.2012 р. за лінійним коносаментом 588259565 у контейнерах МАЕU 8121705, MSKU 8752951, а у відповіді на претензію йдеться про вантаж -ламінат, який прибув в порт 22.02.2012 р. за іншим лінійним коносаментом 595948186 в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739. Відтак, позивач зазначає, що його претензію не було задоволено.

Так, лінійний агент ТОВ „Мерск Україна ЛТД" зверталося з листом до відповідача про надання інструкцій щодо подальшого розпорядження вантажем (листи № 585 від 21.05.2012 р. (а.с. 38-39 т.1), № 655 від 17.07.2012 р. (а.с. 42 т.1), № 712 від 30.09.2012 р. (а.с. 51 т.1)), який знаходиться на зберіганні в порту. Однак, вказані листи залишені відповідачем без відповіді.

Наразі, як було встановлено судом, ТОВ „Євро-Імпекс" зверталось до ТОВ „Мерск Україна ЛТД" з проханням не передавати товар на реалізацію, який належить на праві власності позивачу (листи № 38 від 27.07.2012 р., № 41 від 15.08.2012 р. (а.с. 46 т.1), № 46 від 29.08.2012 р. (а.с. 47 т.1)). Проте, ТОВ „Мерск Україна ЛТД" у своїх відповідях (листи № 704 від 22.08.2012 р. (а.с. 49 т.1), № 712 від 30.09.2012 р. (а.с. 51 т.1)) зазначило, що одержувачем вищезазначеного вантажу є ТОВ „Фарконт", а тому правових підстав для зупинення реалізації вантажу або передачі вантажу позивачу немає.

В свою чергу позивач стверджує, що внаслідок такого неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачу були спричинені збитки у розмірі вартості втраченого вантажу, яка складає 292 759,30 грн., що є еквівалентом 38628,2 доларів США (інвойс № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р.). При цьому позивач вважає, що відповідачем не були виконані зобов'язання за укладеним з позивачем договором, тому відповідно відповідач безпідставно отримав сплачені позивачем на виконання договору кошти в сумі 57 516,22 грн., що були перераховані позивачем платіжними дорученнями від 14.03.2012 р. за № 381 і № 382 та заявлені до стягнення.

Між тим, як встановлено судом, ТОВ „Фарконт" відповідно до умов зазначеного договору здійснило транспортно-експедиторське обслуговування вантажу (ламінат) позивача, що прибув на ім'я позивача 12.01.2012 р. у контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739 (лінійний коносамент 595948186 (а.с. 85 т.1) та комбінований транспортний коносамент ASJ1101721G (а.с. 80 т.1). Вказаний вантаж ТОВ „Фарконт" доставлено позивачу за призначенням. Згідно залізничної транспортної накладної № 351361 та № 351579 вантаж отриманий ТОВ „Євро Імпекс" 15.02.2012 р.

Відповідно до умов договору № 124/5 від 05.12.2011 р. ТОВ „Євро Імпекс" зобов'язано сплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах навантаження/розвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн відповідно до рахунків портів, морських перевізників/їх агентів (п. 2.4.13 договору), та сплатити послуги експедитора, а також відшкодувати видатки, витрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта (п. 2.4.15 договору).

Згідно з вимогами п. 3.1. договору № 124/5 від 05.12.2011 р. ТОВ „Євро-Імпекс" повинно було сплатити послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, пов'язані з доставкою зазначених контейнерів на умовах 100% передоплати. У зв'язку з тим, що експедирування вантажу здійснювалося кількома видами транспорту і до закінчення експедирування вантажу не всі треті особи, які брали участь в експедируванні, виставили рахунки за свої послуги, відповідно до вимог п. 3.2 вказаного договору на адресу ТОВ „Євро Імпекс" відповідач направив попередній рахунок № 17657 від 14.02.2012 та № 16788 від 14.02.2012 р. на загальну суму 66 763,02 грн. (а.с. 100-101 т.1).

При цьому 26.04.2012 р. ТОВ „Фарконт" отримало рахунок № 002300 від Державного підприємства „Український державний центр транспортного сервісу „Ліски" за перевезення вантажу (ламінат) в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739 з вимогою оплати їх послуг, який був сплачений ТОВ „Фарконт" 27.04.2012 року згідно платіжного доручення № 1351 від 27.04.2012 р.

Після цього ТОВ „Фарконт" сформувало остаточні рахунки №1205091, № 1205092, №1205093 від 03.05.2012 року на загальну суму 100145,41 грн. (а.с. 114, 116, 118 т.1) з оплати експедирування вантажу (ламінат) в контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739. При цьому відповідачем були складені акти виконаних робіт (а.с. 88, 103, 113 т.1), податкові накладні (а.с. 115, 117, 119 т.1) і відправлено зазначені документи на адресу ТОВ „Євро Імпекс", які ним були отримані, але, за ствердженнями позивача, не були підписані і повернуті, що не спростовано позивачем.

Більш того, як встановлено судом, зазначені рахунки не були сплачені ТОВ „Євро Імпекс" в строки, зазначені п. 3.2 договору № 124/5 від 05.12.2011 р., тобто на протязі трьох банківських днів від дати надання рахунку.

Згідно статті 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування; договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта

В ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття ТОВ „Євро Імпекс" наданих відповідачем послуг з транспортного експедирування вантажу (ламінат) є підставою виникнення у позивача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених рахунків на оплату, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, позивач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплати за надані послуги в сумі 100145,41 грн.

Наразі судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що заявлена до стягнення у зустрічному позові сума коштів в розмірі 100 145,41 грн. не підлягає стягненню з позивача як клієнта за договором № 124/5 з огляду на те, що вказана сума мала сплачуватися продавцем ламінату в якості витрат з доставки вантажу. Так, матеріалами справи підтверджено факт надання таких послуг третіми особами і сплати їх відповідачем під час виконання зобов'язань за вказаним договором.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної суми боргу позивач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі несплатою позивачем суми заборгованості за надані згідно договору № 124/5 від 05.12.2011 р. послуги позивач порушив вимоги законодавства та умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими зустрічні вимоги відповідача про стягнення з позивача вказаної заборгованості в розмірі 100145,41 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалось, позивачем не були виконані зобов'язання по оплаті наданих послуг в обумовлений п. 3.2 договору строк (протягом 3-х банківських днів), отже має місце прострочення виконання ТОВ „Євро Імпекс" грошового зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Наразі в п. 3.5 договору № 124/5 сторони погодили, що за прострочення оплати рахунку експедитора клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене та те, що ТОВ „Євро Імпекс" не були своєчасно виконані зобов'язання за вказаним договором щодо оплати за надані відповідачем послуги з транспортного експедирування вантажу позивача, на думку суду, відповідачем правомірно нараховано позивачу пеню, розмір якої становить 3845,58 грн. При цьому слід зазначити, що дослідивши здійснений відповідачем у зустрічному позові розрахунок пені (а.с. 72-73 т. 1), судом виявлено помилки у вказаному розрахунку та здійснено перерахунок пені з огляду на те, що за обраний відповідачем період розрахунку з 08.06.2012 р. по 15.10.2012 р. кількість прострочених днів становить 131 день, а відповідач обрав лише кількість прострочених днів - 96, також облікова ставка НБУ у вказаний відповідачем період становила 7,5% річних, а не 7,75%. За таких обставин, нарахована пеня складатиме: 100145,41грн./100% х2х 7,5%/366дн.х 96дн. = 3940,15 грн.

В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені, яка заявлена відповідачем у зустрічному позові в сумі 3845,58 грн. Адже за приписами п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, лише у разі наявності про це клопотання заінтересованої сторони. Так, в процесі розгляду відповідачем не уточнювались та не змінювались зустрічні позовні вимоги, також клопотання про застосування п. 2 ст. 83 ГПК останнім не заявлялось.

Щодо доводів позивача про невиконання відповідачем умов договору, внаслідок чого відповідач має нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, що дорівнює вартості втраченого вантажу суд зазначає наступне.

Відшкодування збитків як відповідальність може мати місце у разі порушення зобов'язання, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Згідно положень ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, в даному випадку для стягнення збитків з відповідача необхідно довести протиправність його поведінки, тобто довести, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання. При цьому між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.

В свою чергу відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній -це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок.

Крім того, п. 3.2. договору № 124/5 від 05.12.2011 року передбачено, що за наявності фінансової заборгованості клієнта, простроченої більш ніж на 10 днів, експедитор може призупинити дію даного договору в односторонньому порядку до погашення боргу клієнтом, при цьому експедитор звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, однак це не звільняє клієнта від виконання своїх зобов'язань в повному обсязі".

Як з'ясовано судом та не заперечується відповідачем, у зв'язку з несплатою позивачем виставлених відповідачем попередніх рахунків, ТОВ „Фарконт" фактично призупинило виконання умов договору № 124/5 від 05.12.2011 р.

Зокрема, 29.02.2012 р. в Одеський торговий порт прибув вантаж - панелі ПВХ в контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951 по коносаменту SHALEG 1201032 і лінійному коносаменту 588259565 для ТОВ „Євро Імпекс". Зазначений лінійний коносамент 588259565 був оформлений на відповідача як експедитора на підставі договору № 124/5.

Вказані панелі вагою 40 176,0 кг позивачем були придбані 29.02.2012 р. відповідно до контракту № 01/07/2008 від 01.06.2008 р. (специфікація № 1), укладеного між позивачем та SHANGHAI Zhuan Qin Trade Co/Ltd, Китай (продавець). Загальна вартість панелей склала 292 759,30 грн., що є еквівалентом 36 628,20 дол. США (інвойс № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р., пакувальний лист від 12.07.2011 р. до інвойсу № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р.).

На виконання умов пп. 2.1.4. п. 2.1, пп. 2.4.3 п. 2.4 договору позивач направив на адресу відповідача довіреність та пакет документів, необхідних для належного виконання договору, що підтверджується описом кур'єрської служби доставки № 4035146 від 15.03.2012 р.

16.03.2012 р. ТОВ „Фарконт" отримало від ТОВ „Євро-Імпекс" документи для експедирування вантажу „панелі ПВХ" в контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951, в тому числі довіреність на експедирування, яка була дійсна до 25.04.2012 року.

Як з'ясовано судом, ТОВ „Євро-Імпекс" попередньо оплатило послуги відповідача відповідно до виставлених рахунків № 1202076 від 02.02.2012 р. (фрахт Шанхай-Одеса) на суму 36 752,62 грн. та № 1203082 від 14.03.2012 р. (портовські витрати та автоперевезення Одеса - Запоріжжя) на суму 20 763,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 381, 382 від 14.03.2012 р.

Як стверджує відповідач, заявку на експедирування вантажу ТОВ „Євро Імпекс" не надало, чим порушило вимоги п.2.4.2 договору №124/5 від 05.12.2011 р., яким передбачено обов'язок надавати експедитору заявку про надання експедиторських послуг не менш ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до навантаження/прийому.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ „Фарконт" 19.03.2012 року відповідно до вимог п. 2.2.12 договору №124/5 від 05.12.2011 р. надіслало лист з попередженням про затримання вказаного вантажу, що знаходиться в контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951 (а.с. 108 т. 1). Також ТОВ „Фарконт" 20.03.2012 року електронною поштою продублювало попередження про затримання вантажу.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 10 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Також в п. 2.1.7. договору № 124/5 від 05.12.2011 року сторони передбачили право експедитора затримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту оплати послуг експедитора і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань в частині оплати послуг експедитора та відшкодування вказаних витрат. При затримці вантажу експедитор може на свій розсуд зберігати затриманий вантаж в контейнері/транспортному засобі або помістити вантаж в склад або в іншому безпечне місце. При цьому всі витрати, пов'язані з вивантаженням, розміщенням, зберіганням вантажу, використанням/простоєм контейнерного обладнання/транспортних засобів, а також витрати, пов'язані з повторною подачею під завантаження контейнера/транспортного засобу, завантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу в контейнері/транспортному засобі оплачуються за рахунок клієнта.

Так, у випадку притримання вантажу відповідно до п. 2.4.12. договору № 124/5 від 05.12.2011 р. ТОВ „Євро Імпекс" (клієнт) зобов'язано сплатити експедитору всі витрати, пов'язані з вивантаженням, розміщенням, зберіганням вантажу, використанням та/або простоєм контейнерного обладнання та / або транспортних засобів, а також витрати, пов'язані з повторною подачею під завантаження контейнера та/або транспортного засобу, навантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу в контейнері і або транспортному засобі.

Однак, беручи до уваги те, що п.3.2. договору №124/5 від 05.12.2011 року і законом України передбачено призупинення дії договору в односторонньому порядку при фінансовій заборгованості ТОВ „Євро Імпекс", суд погоджується з доводами відповідача про те, що ТОВ „Фарконт" не змогло отримати вантаж і здійснити фактичне утримання вантажу. Поряд з цим суд вважає, що дії відповідача щодо затримки вантажу та зупинення виконання договору цілком узгоджуються з умовами договору та відповідають чинному законодавству.

22 травня 2012 року ТОВ „Фарконт" отримало лист № 585 від 21.05.2012 року судноплавної лінії ТОВ „Мерск Україна ЛТД" з попередженням про можливість реалізації/утилізації вантажу (панелі ПВХ), який знаходиться в контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951 у зв'язку з незатребуваністю вантажу.

Пунктом 4.1.5. договору №124/5 від 05.12.2011р. передбачено термін знаходження навантажених контейнерів у портах України, який не повинен перевищувати одного місяця для швидкопсувних вантажів та трьох місяців для інших вантажів. Після закінчення зазначеного строку, вантаж може бути визнаний уповноваженими органами безхазяйним або переданий портом в комісію з питань вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах понад встановлені строки. ТОВ „Фарконт" направило лист №1461 від 23.05.2012 року до ТОВ „Євро Імпекс" з пропозицією погасити заборгованість та отримати вантаж, додавши до нього копію листа №585 від 21.05.2012 року судноплавної лінії ТОВ „Мерск України ЛТД".

Крім того, листом № 1514 від 28 травня 2012 року, в період, коли вантаж (панелі ПВХ) не знаходився у розпорядженні ТОВ „Фарконт", у зв'язку з призупиненням виконання договору на підставі п.3.2. договору № 124/5 від 05.12.2011 року, та сплив строк дії довіреності ТОВ „Євро Імпекс" № 16 від 14.03.2012 року на право експедирування цього вантажу, відповідач повідомив судноплавну лінію ТОВ „Мерск Україна ЛТД", у віданні якої знаходився вантаж у контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951, про те, що вантажоодержувач не відмовляється від вантажу і має намір в найкоротші терміни отримати вантаж.

Однак, як стверджує відповідач і не спростовано позивачем, в період з березня 2012 року по вересень 2012 року ТОВ „Євро Імпекс" не вжило заходів по оплаті вантажу та його одержання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами листування.

Виходячи з вищевикладеного, у даному випадку протиправність поведінки відповідача не доведена позивачем суду, також між такою поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками відсутній прямий причинний зв'язок, оскільки позивач не надав доказів того, що саме відповідач своїми діями позбавив позивача вантажу. Тим більш позивач не довів суду факт реалізації вантажу -панелей ПВХ саме відповідачем, як і не довід суду наявність вини відповідача у спірних правовідносинах, навпаки матеріалами справи підтверджується вжиття відповідачем заходів з належного виконання своїх зобов'язань за договором, які узгоджуються з умовами договору і приписами законодавства.

Отже, враховуючи викладене, на думку суду, позивачем не доведено наявності збитків, понесених внаслідок дій відповідача, не обґрунтовано позивачем і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та цими збитками, а відтак і складу цивільного правопорушення. В свою чергу вищенаведені обставини виключають можливість для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, що заявлені позивачем до стягнення. Адже збитки підлягають відшкодуванню лише за наявності складу правопорушення, відсутність одного з елементів якого звільняє особу від деліктної відповідальності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 57 516,22 грн., що були перераховані позивачем платіжними дорученнями від 14.03.2012 р. за № 381 і № 382, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, вказану суму коштів позивач сплатив в якості попередньої оплати за послуги з транспортного експедирування вантажу -панелей ПВХ, які мав надати відповідач. Однак, у зв'язку з зупиненням відповідачем виконання договору № 124/5 останнім не були надані вказані послуги, внаслідок чого суд погоджується з доводами позивача про безпідставне перерахування відповідачу коштів за вказані послуги на суму 20 763,60 грн. Щодо суми коштів в розмірі 36 752,62 грн., то ця сума не була отримана відповідачем безпосередньо, оскільки була перерахована в подальшому перевізнику, тобто за надані третьою особою послуги з перевезення вказаного вантажу. Отже, ця сума не може вважатися як безпідставно отримана відповідачем.

При цьому господарський суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача вказаних коштів згідно ст. 1212 ЦК України за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною у зобов'язанні.

Так, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Також слід зазначити, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: коли є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про виникнення у відповідача зобов'язання із набуття без достатньої правової підстави спірної суми грошових коштів позивача в розмірі 20 763,60 грн., що були останнім перераховані відповідачу як оплату за вищевказаним договором № 124/5 від 05.12.2011 р. У даному випадку таке безпідставне набуття грошових коштів відбулось внаслідок їх перерахування на користь відповідачу, який не надав цих послуг.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 20 763,60 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" 292 759,30 грн. збитків і 57516,22 грн. безпідставно отриманих грошових коштів частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд вважає цілком обґрунтованими зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" заборгованості в сумі 103990,99 грн. заборгованості в сумі 103990,99 грн.

Враховуючи те, що рішення відбулось частково на користь позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс", відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" при подачі первісного позову, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" пропорційно задоволеним позовним вимогам. При цьому, враховуючи те, що рішення відбулось на користь позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" судові витрати, понесені при подачі зустрічного позову, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс".

До того ж у зв'язку з недоплатою позивачем при подачі первісного позову суми судового збору в розмірі 2,00 грн. (2% від заявлених вимог -7005,51 грн., а сплачено 7003,51 грн.), остання підлягає стягненню до держбюджету.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю „Мерск Україна ЛТД", про стягнення 292 759,30 грн. збитків і 57516,22 грн. безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 16, к. 307; код ЄДРПОУ 33721837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 79; код ЄДРПОУ 33378556) 20763/двадцять тисяч сімсот шістдесят три/грн. 60 коп. безпідставно отриманих коштів, витрати по сплаті судового збору в розмірі 415/чотириста п'ятнадцять/грн. 27 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 79; код ЄДРПОУ 33378556) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 2/дві/грн. 00 коп.

4. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" відмовити.

5. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" про стягнення заборгованості в сумі 103990,99 грн. задовольнити.

6. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Імпекс" (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 79; код ЄДРПОУ 33378556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарконт" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 16, к. 307; код ЄДРПОУ 33721837) суму заборгованості в розмірі 100145/сто тисяч сто сорок п'ять/грн. 41 коп., пеню в розмірі 3845/три тисячі вісімсот сорок п'ять/грн. 58 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2079/дві тисячі сімдесят дев'ять/грн. 82 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2012 р.

Суддя Петров В.С.