Постанова

від 18.12.2012 по справі 5011-27/7336-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа№ 5011-27/7336-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г

суддів: Алданової С.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Телюк С.О. - дов. №93/2012/02/16-13 від 16.02.12р.;

від відповідача: Злобіна О.О. - дов. б/н від 19.04.11р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел Дмі»,

на рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року,

у справі № 5011-27/7336-2012 (суддя Бондарчук В.В.),

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел Дмі», м.

Київ,

про стягнення 195 564 грн. 57 коп.,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «Сіестел Дмі» про стягнення 195 564 грн. 57 коп. (т І, а.с. 4-6).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 травня 2012 року справу № 5023/1679/12 відправлено за підсудністю до господарського суду міста Києва (т. І, а.с. 98-99).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року по справі № 5011-27/7336-2012 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за прострочення поставки в розмірі 7 320 грн. 22 коп., штраф за прострочення виконання робіт в розмірі 56 610 грн. 37 коп. В іншій частині позову відмовлено повністю. Також, стягнуто судові витрати (т. ІІ, а.с. 83-89).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року у справі № 5011-27/7336-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не взято до уваги, що в додатку 1 «Специфікація обладнання», сторонами не погоджено строків, наведених в позовній заяві, а в п. 1.2. договору встановлено, що поставка товару здійснюється в асортименті, номенклатурі, у кількості, строки, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікації. Також, скаржник посилається на те, що позивач ще на стадії розробки тендерної документації та проведення тендеру чітко визначив обов'язковість співпраці учасника торгів з німецькою компанією Neumann Elektronik GmbH. Тобто, можливості вибору контрагента для закупівлі обладнання у ТОВ «Сіестел Дмі» не існувало, відповідно прострочення поставки товару відбулось не з вини відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями, відповідно до якого апеляційну скаргу ТОВ «Сіестел Дмі» по справі № 5011 27/7336 2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 29 жовтня 2012 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011 27/7336-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Суховий В.Г., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 18 грудня 2012 року представник відповідача надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача також надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року по справі № 5011 27/7336-2012 без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

10 червня 2011 року між ПАТ «Київенерго» (покупець) та ТОВ «Сіестел Дмі» (постачальник) укладено договір про закупівлю товару з виконанням робіт № 1079-11 (далі - договір), (т. І, а.с. 11-20).

Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується у 2011 році поставити покупцю товар: «32.20.2 «Апаратура електрозв'язку» (Цифрова система диспетчерського гучномовного зв'язку з виконанням монтажних та пусконалагоджувальних робіт)» зазначені в специфікації (додаток №1 до договору), а покупець - прийняти і оплатити товар та виконані роботи.

Відповідно до п. 1.2. договору поставка товару здійснюється в асортименті, номенклатурі, у кількості, строки, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікації (додаток 1 до договору).

Пунктом 1.3. договору погоджено, що роботи, які вказані у п. 1.1. цього договору, виконуються на підставі затвердженої кошторисної документації та погодженого сторонами розрахунку договірної ціни (додаток 2 до договору).

Положеннями п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору погоджено, що ціна цього договору становить по ТЕЦ-5 482 927,00 грн., по ТЕЦ-6 325 792,60 грн. Вартість товару згідно зі специфікацією становить по ТЕЦ-5 - 437 594,40 грн., по ТЕЦ-6 - 294 427,20 грн. Вартість монтажних робіт згідно з розрахунком договірної ціни становить по ТЕЦ-5 - 45 332,60 грн., по ТЕЦ-6 - 31 365,40 грн.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 сторони погодили, що строк поставки товару - протягом 60 днів з дати укладання договору, строк виконання робіт - протягом 90 днів з дати укладання договору. Поставка товару здійснюється відповідачем на умовах DDP («ІНКОМТЕРМС-2000») на об'єкт за адресою: ТЕЦ-6 по вул. Пухівській, 1-А; ТЕЦ-5 по вул. Промисловій, 4 або за реквізитами, повідомленими позивачем письмово.

Згідно з п. 5.4. договору, поставка товару здійснюється в порядку та на умовах, погоджених сторонами у специфікації (додаток 1 до договору). У разі, якщо в специфікації до договору визначені інші умови, ніж передбачені договором, сторони керуються положеннями специфікації.

Відповідно до п. 6.3.1. договору відповідач зобов'язаний забезпечувати поставку товару та виконувати роботи у строки, встановлені цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань цього договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від суми цього договору. У разі поставки товару з характеристиками якості нижчими, ніж зазначені в договорі та специфікації, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від вартості поставленого товару неналежної якості. Оплата штрафу не виключає права позивача використати оперативно-господарську санкцію, передбачену п. 7.5 договору. У разі відмови від здійснення поставки або прострочення поставки або недопоставки товару відповідно до умов та строків, передбачених відповідною специфікацією до цього договору, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 1 % вартості недопоставленого товару. Крім того, у разі прострочення поставки або недопоставки товару в терміни, передбачені специфікацією, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення його постачання (п. 7.2, 7.3.1, 7.3.2. договору).

В пунктах 7.3.3, 7.3.4. договору погоджено, що у разі прострочення відповідачем термінів заміни (укомплектації) поставленого неякісного (некомплектного) товару він сплачує позивачу неустойку у розмірі 0,1 % від вартості неякісного (некомплектного) товару за кожний день прострочення заміни неякісного (некомплектного) товару на якісний (прострочення укомплектування). У разі порушення термінів виконання робіт за цим договором відповідач, зобов`язується сплатити на користь позивача неустойку у розмірі 0,1% вартості робіт, в результаті яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% загальної вартості цього договору.

Строк дії договору встановлений з дати його підписання і діє до 31 грудня 2011 року включно, а в частині гарантійних зобов'язань та проведення розрахунків - до їх повного завершення (п. 10.1 договору).

Також, 10 червня 2011 року сторонами підписано додаток 1 до договору «Специфікація обладнання» (т. І, а.с. 21-22), яким сторони погодили асортимент, кількість, ціну та адресу поставки товару.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачеві товар на суму 294 427,20 грн., що підтверджується актом приймання-передавання від 24 листопада 2011 року (т. І, а.с. 41) та на суму 437 594,40 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 28 листопада 2011 року (т. І, а.с. 42-43).

Також, відповідачем були виконані передбачені договором роботи, що підтверджується актами приймання будівельних робіт за січень 2012 року на суму 31 365,40 грн. (т. І, а.с. 47-49) та на суму 40 564,50 грн. (т. І, а.с. 44-46).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачеві 437 594,40 грн. та 294 427,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №661, №660 від 20 січня 2012 року (т. І, а.с. 50-51).

Як зазначив позивач, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором №1079-11 щодо своєчасної поставки товару та виконання робіт, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 1007/10388 від 23 листопада 2011 року про стягнення штрафу та неустойки в сумі 182 937,57 грн.

Листом № 91/12к від 16 грудня 2011 року відповідач повідомив позивача про причини прострочення виконання зобов'язання та запропонував врегулювати претензії по договору шляхом переговорів.

Однак, згоди сторони так і не досягнули, у зв'язку з чим ПАТ «Київенерго» звернулось до суду з вимогою про стягнення з ТОВ «Сіестел Дмі» 182 937,57 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З п. 5.1. договору вбачається, що відповідач повинен був поставити товар до 11 серпня 2011 року, однак, відповідач цього строку не дотримався та поставив 28 листопада 2011 року. Роботи, передбачені договором, були виконані відповідачем у січні 2012 року, що підтверджується актами приймання будівельних робіт за січень 2012 року. Обов'язок відповідача виконати роботи за договором було встановлено до 11 вересня 2011 року, однак відповідач його також вчасно не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було порушено умови договору про закупівлю товару з виконанням робіт №1079-11 від 10 червня 2011 року в частині строків поставки товару та виконання робіт.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Проте, в п. 7.3.2. та п. 7.3.3. договору, сторони передбачили подвійну відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару та виконання робіт, а саме: встановили стягнення штрафу та неустойки.

Тобто, позивач одночасно просить стягнути з відповідача неустойку та штраф, який саме є різновидом неустойки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що штраф є різновидом неустойки, тому, у задоволенні вимог позивача про нарахування штрафних санкцій у вигляді неустойки необхідно відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути штраф на підставі п. 7.2. договору за порушення зобов'язання за договором в загальному, що не є обґрунтованим, оскільки, в п. 7.3. договору конкретизуються санкції за порушення цих же зобов'язань за договором.

Згідно з ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Київський апеляційний господарський суд, провівши повторний математичний розрахунок штрафу за прострочення поставки товару та порушення термінів робіт, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки у розмірі 7 320,22 грн. та штрафу за прострочення виконання робіт у розмірі 56 610,37 грн.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на п. 3 специфікації обладнання, в якому, на думку скаржника, немає жодних посилань на строки виконання робіт, на які посилається позивач. У вказаному пункті зазначено: «термін постачання товару: протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару покупцем, підписання акту приймання-передавання товару та акту виконаних робіт».

Дослідивши вказаний пункт специфікації, колегія суддів зазначає, що сторони здійснили помилку у викладенні положення пункту, оскільки його виконати неможливо.

Також безпідставним є посилання апелянта на те, що вимога щодо апаратури електрозв'язку була затверджена рішенням Комітету з конкурсних торгів АК «Київенерго». Таким чином, позивач ще на стадії розробки тендерної документації та проведення тендеру чітко визначив обов'язковість співпраці учасника торгів з німецькою компанією Neumann Elektronik GmbH. Тобто, можливості вибору контрагента для закупівлі обладнання у ТОВ «Сіестел Дмі» не існувало, відповідно прострочення поставки товару відбулось не з вини відповідача.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладаючи договір, сторони самі визначали конкретні зобов'язання для себе.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду проходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року, по справі № 5011-27/7336-2012 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ТОВ «Сіестел Дмі» на рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сіестел Дмі» на рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року по справі № 5011-27/7336-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27 вересня 2012 року по справі № 5011-27/7336-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-27/7336-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г

Судді Алданова С.О.

Суховий В.Г.