Постанова

від 28.02.2013 по справі 5011-27/7336-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5011-27/7336-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В., суддіДанилова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел Дмі" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі№ 5011-27/7336-2012 господарського судуміста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел Дмі" про стягнення 195 564, 57 грн. в судовому засіданні взяв участь представник позивача Телюк С.О. дов. № 91/2012/11/26-10 від 26.11.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - ПАТ "Київенерго") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел Дмі" (далі за текстом - ТОВ "Сіестел Дмі") про стягнення штрафу за невиконання зобов'язань, штрафу за прострочення поставки, неустойки за прострочення постачання, неустойки та штрафу за прострочення виконання робіт, у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору про закупівлю товару з виконанням робіт № 1079-11 від 10.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2012 року, на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, матераіли даної справи передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, у зв'язку з тим, що місцезнаходження відповідача, згідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є місто Київ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року позовні вимоги ПАТ "Київенерго" задоволено частково: стягнуто із ТОВ "Сіестел Дмі" на користь ПАТ "Київенерго" штраф за прострочення поставки у розмірі 7 320, 22 грн., штраф за прострочення виконання робіт у розмірі 56 610, 37 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Сіестел дмі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року у справі № 5011-27/7336-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Київенерго" в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Сіестел Дмі" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Сіестел Дмі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі № 5011-27/7336-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Київенерго", аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 629 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року № 03-05/88 для перегляду в касаційному порядку справи № 5011-27/7336-2012 у зв'язку із перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2011 року між ПАТ "Київенерго" та ТОВ "Сіестел Дмі" укладено договір про закупівлю товару з виконанням робіт № 1079-11, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язується у 2011 року поставити позивачу товар: "32.20.2 "Апаратура електрозв'язку" (Цифрова система диспетчерського гучномовного зв'язку з виконанням монтажних та пусконалагоджувальних робіт)" зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору), а позивач - прийняти і оплатити товар та виконані роботи.

Пунктом 1.2. вказаного Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється в асортименті, номенклатурі, у кількості, строки, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікації (додаток 1 до договору).

За умовами п. 1.3. Договору роботи, які вказані у п. 1.1. цього договору, виконуються на підставі затвердженої кошторисної документації та погодженого сторонами розрахунку договірної ціни (додаток 2 до договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього договору становить по ТЕЦ-5 482 927, 00 грн., по ТЕЦ-6 325 792, 60 грн., а п. 3.1.1. погоджено, що вартість товару згідно зі специфікацією становить по ТЕЦ-5 - 437 594,40 грн., по ТЕЦ-6 - 294 427, 20 грн.

Згідно п. 3.1.2. Договору вартість монтажних робіт згідно з розрахунком договірної ціни становить по ТЕЦ-5 - 45 332, 60 грн., по ТЕЦ-6 - 31 365, 40 грн.

Положеннями п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються позивачем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача впродовж 30 банківських днів після отримання товару позивачем, підписання акту приймання-передавання товару та акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами Договору у п. п. 5.1., 5.2. було погоджено строк поставки товару та виконання, а саме: поставка товару здійснюється протягом 60 днів з дня укладання договору, строк виконання робіт - протягом 90 днів з дати укладання договору.

Відповідно до п. 5.3. договору поставка товару здійснюється відповідачем на умовах DDP ("ІНКОМТЕРМС-2000") на об'єкт за адресою: ТЕЦ-6 по вул. Пухівській, 1-А; ТЕЦ-5 по вул. Промисловій, 4 або за реквізитами, повідомленими позивачем письмово.

Пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється в порядку та на умовах, погоджених сторонами у специфікації (додаток 1 до договору). У разі якщо в специфікації до договору визначені інші умови, ніж передбачені договором, сторони керуються положеннями специфікації.

Крім того, п. 5.6. Договору сторони закріпили, що граничною датою поставки вважається дата, визначена відповідно до умов зазначених Сторонами в п. 5.1. Фактичною датою поставки вважається дата підписання обома сторонами акта приймання-передавання Товару.

Відповідно до п. 6.3.1. Договору відповідач зобов'язаний забезпечувати поставку товару та виконувати роботи у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань цього договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від суми цього договору.

Пунктом 7.3.1. Договору передбачено, що у разі поставки товару з характеристиками якості нижчими, ніж зазначені в договорі та специфікації, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від вартості поставленого товару неналежної якості. Оплата штрафу не виключає права позивача використати оперативно-господарську санкцію, передбачену п. 7.5. договору.

Відповідно до п. 7.3.2. Договору у разі відмови від здійснення поставки або прострочення поставки або недопоставки товару відповідно до умов та строків, передбачених відповідною специфікацією до цього договору, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 1 % вартості недопоставленого товару. Крім того, у разі прострочення поставки або недопоставки товару в терміни, передбачені специфікацією, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення його постачання.

Згідно п. 7.3.3. Договору у разі прострочення відповідачем термінів заміни (укомплектації) поставленого неякісного (некомплектного) товару він сплачує позивачу неустойку у розмірі 0, 1 % від вартості неякісного (некомплектного) товару за кожний день прострочення заміни неякісного (некомплектного) товару на якісний (прострочення укомплектування).

За умовами п. 7.3.4. Договору у разі порушення термінів виконання робіт за цим договором відповідач, зобов`язується сплатити на користь позивача неустойку у розмірі 0, 1 % вартості робіт, в результаті яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % загальної вартості цього договору.

Пунктом 8.6. Договору сторони погодили, що під випадком у цьому договорі розуміються будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою відповідно до п. 8.5. цього договору і які безпосередньо не обумовлені діями сторін і не пов'язані з ними причинним зв'язком, які виникають без вини сторін, поза волею або всупереч волі і бажанню сторін, і які не можна за умови застосування звичайних для цього заходів передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути).

Відповідно до п. 8.7. Договору не вважається випадком, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом тієї сторони, що порушила зобов'язання за цим договором, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання за цим договором, відсутність у сторони, що порушила зобов'язання необхідних коштів.

Згідно п. 10.1. Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2011 року включно, а в частині гарантійних зобов'язань та проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Відповідно до п. 3 специфікації обладнання на виконання умов договору № 1079-11 від 10.06.2011 року термін постачання товару: протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару відповідачем, підписання акту приймання-передавання товару та акту виконаних робіт.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами було допущено помилку у викладенні положення пункту 3 специфікації, оскільки його дотримання унеможливлює виконання, у зв'язку із встановленим п. 10.1. Договору строком його дії до 31.12.2011 року та погодженою п. 5.6. граничною датою поставки передбаченою п. 5.1., а саме протягом 60 днів з дня укладення Договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов Договору відповідач поставив позивачеві товар на суму 294 427, 20 грн., що підтверджується актом приймання-передавання від 24.11.2011 року та на суму 437 594, 40 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 28.11.2011 року та були виконані передбачені Договором роботи, що підтверджується актами приймання будівельних робіт за січень 2012 року на суму 31 365, 40 грн. та 40 564, 50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов Договору, перерахував відповідачів 437 594, 40 грн. та 294 427, 20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 661 № 660 від 20.01.2012 року відповідно.

Як визначено у ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на виконання умов Договору поставив позивачеві товар на суму 294 427, 20 грн., що підтверджується актом приймання-передавання від 24.11.2011 року та на суму 437 594, 40 грн., актом прийому-передачі від 28.11.2011 року та передбачені договором роботи виконав у січні 2012 року що підтверджується актами приймання будівельних робіт за січень 2012 року на суму 31 365, 40 грн. та 40 564, 50 грн.

Проте, як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно умов Договору у відповідача, згідно положення п. 5.1. Договору, виник обов'язок поставки до 11.08.2011 року, а виконати роботи - до 11.09.2011 року, які відповідачем дотриманні не були.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком попередніх інстанцій про те, що відповідачем було порушено умови Договору про закупівлю товару з виконанням робіт № 1079-11 від 10.06.2011 року щодо строків поставки товару та виконання робіт.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що в п. 7.3.2. та п. 7.3.3. Договору сторони передбачили подвійну відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару та виконання робіт, а саме: встановили стягнення штрафу та неустойки.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійну відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 року у справі № 3-132гс11.

Крім того, позивач просить стягнути штраф на підставі п. 7.2. договору за порушення зобов'язання за договором в загальному, що не є обґрунтованим, оскільки, в п. 7.3. договору конкретизуються санкції за порушення цих же зобов'язань за договором.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком попередніх судових інстанцій стосовно відмови у задоволенні позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій у вигляді неустойки та погоджується із здійсненим розрахунком, у зв'язку з простроченням прострочення поставки товару та виконанням робіт, який відповідає умовам договору та чинного законодавства та стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки у розмірі 7 320,22 грн. та штраф за прострочення виконання робіт у розмірі 56 610,37 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє доводи скаржника стосовно вини німецької компанії Neumann Elektronik GmbH у затримці поставки з огляду на положення ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України і вимогою позивача ще на стадії розробки тендерної документації та проведення тендеру обов'язковість співпраці учасника торгів з німецькою компанією Neumann Elektronik GmbH.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел Дмі" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі № 5011-27/7336-2012 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі № 5011-27/7336-2012 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіТ.Б. Данилова О.В. Яценко