Постанова

від 18.12.2012 по справі 36/5005/7351/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2012 року Справа № 36/5005/7351/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М. , Євстигнеєва О.С.,

при секретарі: Вовк Ю.В.,

за участю представників сторін:

прокурора: Слюсар Я.В. прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області,

посвідчення № 001420 від 27.08.2012 року;

позивача: Лазуренко К.О., представник, довіреність № 7/11-2521 від 23.12.2011 року;

відповідача: Богомаз Н.О., представник, довіреність № 5466 від 27.12.2011 року;

третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 року у справі № 36/5005/7351/2012

за позовом: Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(м. Харків)

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської обласної Державної податкової служби (м. Дніпропетровськ)

про : зміну умов договору оренди земельної ділянки площею 0,0808 га від 22.02.2006 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 року у справі № 36/5005/7351/2012 (суддя Соловйова А.Є.) позов прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задоволено частково. Внесено зміни до п.п. 2.3, 4.1. Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк»(надалі ПАТ «УкрСиббанк»), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 1234, зареєстрованого 06.04.2006 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040610400415, їх викладено в наступній редакції: "2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 449 406,30 грн."; "п. 4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 591,96 грн., не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, ПАТ «УкрСиббанк»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 року у справі № 36/5005/7351/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, обставини, що мають значення для справи, не з'ясовані в повному обсязі, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї позиції ПАТ «УкрСиббанк»посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожний може звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються. Проте, на думку скаржника, введення в дію Податкового кодексу України чи прийняття рішення на пленарній сесії міської ради про зміну розміру орендної плати не тягне за собою порушення права міської ради на отримання такої плати, а є лише підставою для внесення змін до договорів оренди землі.

Скаржник зазначає, що господарським судом зроблено хибний висновок про те, що Дніпропетровською міською радою не було отримано направлені ним листи з пропозицією внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни орендної плати.

Крім того, в порушення вимог ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 14, позивач не дотримався встановленого порядку надіслання пропозиції іншій стороні по договору про зміну його умов, оскільки публікація в газеті оголошення про внесення змін до договору оренди не передбачена умовами діючого договору та нормами чинного законодавства.

Також, скаржник зауважує, що він виконує Рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року № 216/8 та сплачує орендну плату в розмірі, встановленому зазначеним рішенням, не порушуючи при цьому прав позивача.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк»вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно умов спірного договору, не потребує внесення змін до нього. Також позивач не заявляв позовні вимоги щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки саме в розмірі 1 449 406, 30 грн., а просив визначити її в розмірі 19 732, 02 грн., натомість суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 11.12.2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року розгляд апеляційної скарги було перенесено на 18.12.2012 року у зв'язку з відрядженням суддів постійної колегії Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М. та Євстигнеєва О.С.

18.12.2012 року в судове засідання не з'явився представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без його участі за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора і представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк»задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2006 року між Дніпропетровською міською радою -орендодавець та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" -орендар був укладений договір оренди землі (надалі Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: пров. Людмили Мокієвської, 2 (Амур -Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:593:0085 (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору цільове використання земельної ділянки за договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду стало рішення міської ради від 23.12.2005 року № 108/32 (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0808 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 1,34 %, або 0,0011 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становила 546 155 грн. 51 коп. (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони уклали його на п'ятнадцять років.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), з урахуванням п. 2.1 цього договору, у розмірі 1 (%) відсотку від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.7 Договору оренди розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Договір був посвідчений 22.02.2006 року нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1234.

Державна реєстрація Договору здійснена 06.04.2006 року за № 040610400415.

Отже, сторонами в договорі передбачена можливість зміни розміру орендної плати. Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

В подальшому акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься в матеріалах справи.

Пред'являючи позов в інтересах Дніпропетровської міської ради, прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська просив внести зміни до п.п. 2.3. та 4.1. вказаного договору, виклавши їх в наступній редакції:

"2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 08.06.2012 р. становить 932 623 грн. 44 коп.";

"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 27 978 грн. 70 коп., не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

В подальшому прокурор двічі уточнював позовні вимоги.

Так, 27.09.2012 року прокурором була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив внести зміни до п.п. 2.3, 4.1. договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006, виклавши їх в наступній редакції:

"2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 08.06.2012 становить 19 732,02 грн.";

"п.4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 591,91 грн., не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

Зазначена заява була подана ним у зв'язку з тим, що при складені позовної заяви було помилково внесено дані щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка не відповідає реальному розміру, та, як наслідок, помилково визначено розмір орендної плати в редакції п.4.1. договору, яка пропонується.

08.11.2012 року прокурором подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив внести зміни до п.п. 2.3, 4.1. спірного договору оренди земельної ділянки, виклавши їх в наступній редакції:

"2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 08.06.2012 становить 19 732,02 грн.";

"п.4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 591,96 грн., не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

Вказана заява була подана в зв'язку з тим, що при складанні позовної заяви було помилково внесено дані щодо річної орендної плати за земельну ділянку, яка не відповідає реальному розміру, та, як наслідок, помилково визначено розмір орендної плати в редакції п. 4.1. Договору, що пропонується.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Законом України від 03.06.2008 року № 309-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, для земель несільськогосподарського призначення, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

У зв'язку з прийняттям 02.12.2010 року Податкового кодексу України, який вступив в дію 01.01.2011 року, Закон України "Про плату за землю" втратив чинність.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" внесені зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме ч. 2 викладено у наступній редакції: розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), а частину четверту, п'яту і сьому виключено (цей Закон набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України).

Податковий Кодекс України встановлює не конкретний розмір орендної плати за землю, який має бути зазначений у договорі оренди, а лише порядок її визначення та граничні розміри орендної плати.

Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Розмір орендної плати не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти, електричні підстанції, електричні мережі) -3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду -12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Приписами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за користування земельними ділянками, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 року "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Прийняте органом місцевого самоврядування рішення щодо визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, у встановленому законом порядку не скасоване.

Відповідне повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 року, та приведення укладених договорів у відповідність з вимогами чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради -газеті «Наше місто»від 22.02.2011 року із зазначенням необхідності звернутися до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» з метою укладення додаткових угод до договорів оренди землі щодо зміни розміру орендної плати звертався до КП «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру»Дніпропетровської міської ради, а не до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, як було зазначено у зверненні до орендарів земельних ділянок.

Нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Колегія суддів зауважує, що встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін.

Така ж правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 року у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012. А, в силу приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Посилання скаржника на порушення судом норм ст. 188 Господарського кодексу України є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Вищий господарський суд України у листі від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» з метою забезпечення правильної і однакової судової практики звернув увагу господарських судів на практику застосування судом касаційної інстанції у розгляді справ окремих норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших актів законодавства, що містять норми матеріального права, а саме: частини другої статті 188 Господарського кодексу України у розгляді справ зі спорів щодо обов'язку сторони за договором до звернення до суду з позовом про розірвання договору надсилати відповідну пропозицію іншій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запропонована прокурором редакція п. 2.3. Договору: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 08.06.2012 становить 19 732,02 грн." не відповідає встановленим судом обставинам, оскільки розмір нормативної грошової оцінки всієї земельної ділянки підтверджений Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.11.2012 року та становить 1 449 406, 30 грн.

За таких обставин, господарський суд Дніпропетровської області вірно дійшов висновку про необхідність викладення п. 2.3. спірного Договору в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 449 406,30 грн.", вказавши правильне значення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 року у справі № 36/5005/7351/2012 залишити без змін.

(постанову виготовлено в повному обсязі 24.12.2012 року)

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

О.С. Євстигнеєв