Постанова

від 18.12.2012 по справі 7/46/5022-590/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа № 7/46/5022-590/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання О. Юрчук

за участю представників сторін:

від позивача - Алексюк М. І. -представник

від відповідача (апелянта) - не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ПП «Санте Люкс», м. Тернопіль б/н і б/д

на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.10.2012 р. (суддя Стадник М. С.)

у справі № 7/46/5022-590/2012

за позовом ТОВ «Мілленіум», м. Київ

до відповідача ПП «Санте Люкс», м. Тернопіль

про стягнення 284 878, 41 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.10.2012 р. у справі № 7/46/5022-590/2012 частково задоволено позов ТОВ «Мілленіум», м. Київ, з ПП «Санте Люкс», м. Тернопіль на користь позивача стягнуто 281 366, 05 грн. боргу та 5 972, 36 грн. судового збору, в частині стягнення 17 252, 17 грн. провадження у справі припинено, в частині стягнення 3 512, 36 грн. пені позов залишено без розгляду.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача товар, оплатив його частково, в результаті чого у нього виникла заборгованість, на суму якої нарахована пеня. Оскільки в процесі розгляду спору відповідачем оплачено ще частину товару, а частина товару ним повернута позивачеві, тому в цій частині провадження у справі судом припинено. Щодо залишення без розгляду позову в частині стягнення пені, то суд вказав про неможливість встановити правильність здійснених позивачем нарахувань.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить, дане рішення скасувати в частині стягнення основної суми боргу і прийняти в цій частині нове рішення, посилаючись на те, що при винесенні рішення судом не взято до уваги, що згідно укладеного між сторонами договору, оплата товару здійснюється після його реалізації.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що в укладеному сторонами договорі поставки відсутній строк (термін) виконання зобов'язання та вказівка на подію, яка має неминуче настати, а тому застосуванню підлягають норми ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Апеляційна інстанція, розглянувши клопотання ПП «Санте Люкс»(відповідача) про відкладення розгляду апеляційної скарги, відхилила його за необґрунтованістю, оскільки відповідачем не подано належних доказів неможливості забезпечити участь іншого уповноваженого представника у судовому засіданні. Також, судом взято до уваги строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ч. 1 ст. 102 ГПК України. Крім цього, представник позивача (ТОВ «Мілленіум», м. Київ), присутній у судовому засіданні, заперечив проти даного клопотання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення позивача у судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2010р. між ТОВ «Мілленіум»(постачальник) та ПП «Санте Люкс»(покупець) укладено договір поставки № 18/10-СЛ, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, партіями, згідно накладних у відповідності до погоджених сторонами замовлень покупця (в яких зазначає асортимент, кількість та ціну товару), а останній зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.2).

Договір поставки № 18/10-СЛ від 16.09.2010 р. підписаний з протоколом розбіжностей, а саме сторони договору домовились прийняти редакцію постачальника (п. 1 протоколу розбіжностей).

Між тими самими сторонами 01.07.2011 р. також підписано додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору поставки, згідно якої внесено зміни в п.п. 4.7, 4.8, 5.3, 5.5, 6.1, 9.2.3, 10.4 та 9.1.2 договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, ціна товару складає суму цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають силу специфікацій.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 даного договору, поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Товар доставляється транспортом і за рахунок постачальника. Базовими умовами поставки товару покупцю є поставка товару на умовах DDР (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000р.): склад (торгові об'єкти) покупця до рампи або іншої розвантажувальної площі. У випадку постачання товару на інших умовах, відповідні умови зазначаються у заявці покупця. Місця поставки визначаються заявками покупця. Строк поставки становить протягом 7 календарних днів з моменту погодження сторонами замовлення.

Постачальник при поставці відповідної партії товару передає у місці поставки товару покупцю товарно-транспортну накладну (за зразком, передбаченим у додатку № 1) або видаткову накладну, яка не повинна містити ціну товару. За результатами приймання товару, протягом 1 дня з часу його прийняття постачальник складає видаткову накладну (за зразком, передбаченим у додатку № 2) та податкову накладну і надсилає їх на поштову та електронну адреси покупця, вказану в п. 17 договору. У видаткових накладних повинні бути чітко зазначені: адреса поставки, назва, кількість, ціна за одиницю товару без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ (п. 4.10, 4.11).

Ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару (п. 5.5).

Згідно п. 6.1 договору поставки (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 01.07.2011 р.), оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем, кінцевим споживачам протягом 7 днів з моменту направлення покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний надавати постачальнику звіт про реалізований товар кожні 14 календарних днів. У випадку не надання у встановлений вище строк звіту про реалізований товар постачальник має право призупинити подальше прийняття замовлень та постачання товарів.

У випадку неможливості реалізації товару в силу різних причин протягом 3 місяців або більше, закінчення строків придатності товарів до реалізації, постачальник зобов'язується протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця, за власний рахунок забрати такі товари з оформленням відповідних документів. При цьому, вищезазначений товар може бути повернутий, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлику, неушкоджена упаковка (п. 9.1.5).

Відповідно до п. 9.1.6 договору, постачальник зобов'язаний проводити звірку взаємних розрахунків та підписувати акт звірки протягом 3 днів з моменту отримання відповідної вимоги покупця.

Згідно п.п. 11.1 -11.3 договору поставки, даний договір набирає чинності з 16.09.2010 р. і діє до 31.12.2011 р. У випадку якщо, зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо до кінця його дії від жодної сторін не надійшла вимога про його розірвання. Договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої із сторін лише після проведення повних взаємних розрахунків за даним договором та письмового повідомлення про це іншої сторони.

Відповідно до п. 1.5 додаткової угоди № 1, п. 9.2.3 доповнено наступним: «У випадку надання недостовірних звітів про реалізацію або у випадку відсутності реалізації товару протягом 1 місяця, постачальник має право на повернення усього залишку нереалізованого товару від покупця за власний рахунок. Постачальник має право, після письмового попередження покупця, перевіряти відповідність кількості залишку товару у покупця, наданим покупцем звітів шляхом направлення до покупця свого представника.»

Згідно п. 1.6 додаткової угоди № 1, договір доповнено п. 10.4, відповідно до якого за порушення покупцем строків оплати, передбачених цим договором, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. При цьому, загальними положеннями про купівлю-продаж передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що постачальник на виконання умов договору поставки поставив покупцю за період з 01.01.2011 р. по.19.04.2012 р. дитячі товари на загальну суму 1 293 043, 64 грн., що підтверджено видатковими накладними, які підписані представниками сторін без заперечень, а також податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, а саме в сумі 994 425, 42 грн., в результаті чого на день подання позовної заяви заборгованість відповідача за поставлений товар становила 298 618, 22 грн. Факт наявної заборгованості підтверджується також підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 21.08.2012 р., проте в сумі 293 618, 22 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем на виконання умов договору № 18/10-СЛ від 16.07.2012 р. на рахунок позивача перераховано ще 5 000 грн. Також, згідно видаткової накладної № ЦМИ 00000987 від 11.09.2012 р. відповідач повернув позивачеві товар на суму 12 252, 17грн. Відповідно, провадження в частині стягнення 17 252, 17 грн. заборгованості правомірно припинено судом на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

У зв'язку з невиконанням покупцем п. 6.1 договору поставки, а саме ненадання звітів про реалізований товар кожні 14 календарних днів, постачальник, відповідно до п. 11.3 договору, направив відповідачу повідомлення № 51 від 22.05.2012 р. (отримано відповідачем 24.05.2012 р.) про розірвання даного договору та проведення розрахунків згідно доданого акту звірки станом на травень 2012 року.

На дану вимогу відповідачем направлено гарантійний лист № 38 від 20.06.2012 р. про погашення заборгованості за реалізований товар в сумі 83 830, 18 грн. до 30.06.2012 р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов гарантійного листа, ТОВ «МІЛЛЕНІУМ»на підставі п. 9.2.3 договору 22.06.2012 р. листом № 65 (отримано відповідачем 26.06.2012 р.) звернулось до підприємства з вимогою повернути весь залишок нереалізованого та неоплаченого товару до 25.06.2012 р., а також погасити заборгованість за реалізований товар до 30.06.2012 р.

Однак, зазначені вимоги постачальника не були виконані, після чого позивач 04.07.2012 р. повторно направив відповідачу письмову вимогу погасити 281 366, 05 грн. заборгованості за поставлений товар та сплатити пеню в сумі 3 512, 36 грн. пені за прострочення платежів.

Слід зазначити, що апелянт оспорює рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення основної заборгованості щодо повернення суми коштів за нереалізований товар. Проте, наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути, підтверджена матеріалами, що містяться у матеріалах справи. В той же час, доказів повернення нереалізованого товару суду не подано, у матеріалах справи такі відсутні.

Як зазначалось вище, у п. 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем, кінцевим споживачам протягом 7 днів з моменту направлення покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника. Тобто, настання строку оплати відповідачем поставленого товару сторони поставили в залежність від факту його реалізації (продажу) іншим особам, що є дією, а не подією, яка неминуче має настати, оскільки з огляду на практику повернення частини товару відповідачем впродовж договірних відносин, можливість продажу товару залежить від покупця за договором, його дій, суб'єктивної поведінки, волевиявлення та можливостей, інших об'єктивних факторів і ці обставини жодним чином не визначені в договорі.

Фактично, договором не встановлено строк (термін) виконання зобов'язання оплати, а також відсутня вказівка на подію, яка неминуче має настати та з настанням якої зобов'язання підлягає виконанню (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відтак, при визначенні строку виконання зобов'язання відповідачем слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідач під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанції, не надав доказів проведення оплати чи повернення товару, а також те, що іншим чином сторони у договорі поставки не врегулювали умови щодо строків та порядку розрахунків за поставлену продукцію (у тому числі у випадку ненадання відповідачем звітів про обсяги реалізованого товару), апеляційна інстанція вважає, що застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України є правомірним, а тому позовні вимоги про стягнення 281 366, 05 грн. заборгованості за одержаний товар обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 546, 459 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом.

Згідно ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в 1 рік.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем нараховані відповідачу 3 512, 36 грн. пені за прострочення платежів.

Враховуючи, що позивач на вимогу суду не подав розрахунку пені, апеляційний господарський суд з врахуванням ч. 1 ст. 530 ЦК України погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення в цій частині позову без розгляду.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 02.10.2012 р. у справі № 7/46/5022-590/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Санте Люкс», м. Тернопіль -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 21.12.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Костів Т.С.