Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а-13661/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2012 р. 13:08 Справа №2а-13661/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас-Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.10р. №0001731502/0

за участю представників:

позивача - Василенко Н.В., довіреність №б/н від 30.11.12р.;

відповідача - Нікрасова Г.Ю., довіреність №10123/9/10 від 20.12.12р.;

Павлюкова О.В., довіреність №1973/8/10 від 16.03.12р.;

Чурочкін А.Б., довіреність №10114/9/10 від 09.11.12р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юстас-Крим» (далі - позивач, ТОВ «Юстас-Крим») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим (далі - ДПІ у м. Алушта АР Крим) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.10р. №0001731502/0.

Позов мотивований тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до Ухвал Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.12.10р. по справі було призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по справі до отримання її результатів.

У зв'язку із надходженням до суду висновку експерта, Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.12.12р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.12.12р. проведено заміну відповідача по справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Алушта АР Крим ДПС (далі - відповідач).

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, наведених у запереченнях на позові від 23.11.10р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юстас-Крим» Державним реєстратором Виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим 13.02.08р. зареєстровано у якості юридичної особи (а.с. 22).

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Алушта АР Крим було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Юстас-Крим» за липень 2010 року, за результатами якої 06.10.10р. було складено Акт №1479 (а.с. 9-11).

Відповідно до свідоцтва №100102017 позивач зареєстрований у якості платника ПДВ з 03.03.08р. (а.с. 24).

Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у завищенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2010 року на 1837999,00грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у м. Алушта АР Крим прийнято податкове повідомлення - рішення 14.10.10р. №0001731502/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року (а.с.8).

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно з п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з п. 1.2.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 р. N 350 (у редакції наказу ДПА України від 20 жовтня 2009р. N568) документальна невиїзна перевірка (камеральна) з питань визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.3.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 р. N 350 (у редакції наказу ДПА України від 20 жовтня 2009 р. N 568) документальна невиїзна перевірка включає в себе, у т.ч.:

доперевірочний аналіз з обов'язковим дослідженням питання наявності у платника права на отримання бюджетного відшкодування з урахуванням вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, у тому числі достовірності здійснення операцій з імпорту товарів; перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації;

визначення наявності та стан усунення розбіжностей (заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) в податкових періодах, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення.

Відповідно до п.п. «в» п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Отже, судом встановлено,що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих платником податку до органу державної податкової служби документів, зокрема, податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, як встановлено вище, податковий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки здійснює звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації.

Судом встановлено, що під час проведення невиїзної (камеральної) перевірки декларації позивача за липень 2010 року будь-які арифметичні або методологічні помилки виявлені не були, оскільки про них не зазначено в акті перевірки.

Згідно з п.п.7.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. «б» п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що законом прямо передбачено можливість проведення податковим органом позапланової виїзної перевірки платника за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства та саме за наслідками її проведення передбачена можливість прийняття податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач не мав права на проведення невиїзної (камеральної) перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (п.п. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки податкової, з урахуванням висновків акту, ДПІ у м. Алушта АР Крим було зазначено, що прийняте рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за липень 2010 року враховує при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступний податковий період. Тоді як наступний податковий період для прийняття відповідного рішення був у квітні 2008 року. Але у квітні 2008 року позивач був зареєстрований менші ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції від 18.02.10р.) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

Згідно з п.п.7.7.3 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується із висновком ДПІ у м. Алушта АР Крим щодо того, що у квітні 2008 року у позивача не виникало право на бюджетне відшкодування , проте у квітні 2010 року воно в нього вже було, оскільки відповідно до свідоцтва №100102017 позивач зареєстрований у якості платника ПДВ з 03.03.08р.

Суд зазначає, що після внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» 20.05.10р. порядок бюджетного відшкодування був змінений. Відповідно до змін, до складу наступного податкового кредиту слід відносити тільки ті суми ПДВ по постачальникам, які не сплачені постачальниками, а всю іншу суму перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням слід відносити до бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції від 20.05.10р.) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Після 20.05.10р. право на визначення отримання бюджетного відшкодування у відповідності із п.п. 7.7.4 покладається на платника податку, порядок відображення за п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», рішення про використання відображення перевищення сум податкового кредиту над податковим зобов'язанням передбачає три варіанта для платника податку, тільки в частині несплаченої суми податкового кредиту:

- відображення суми перевищення у складі податкового кредиту по сумі несплаченої постачальниками (п.п. б п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- відображення суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів постачальниками таких товарів у попередніх податкових періодах у складі бюджетного відшкодування за самостійним рішенням платника до зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування до зменшення податкових зобов'язань за цим податком наступних податкових періодах (п.п. 7.7.3 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- відображення суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів постачальниками таких товарів у попередніх податкових періодах у складі бюджетного відшкодування за самостійним рішенням платника до зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок (зазначене рішення, яке прийняте платником податку, відображається в декларації з ПДВ в рядку 25.1 «Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодовуванню на розрахунковий рахунок банку»).

Таким чином, всі суми сплаченого податку передбачаються платнику податку до постановки на бюджетне відшкодування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.04.12р. по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручили ТОВ ««Науково-дослідна лабораторія судових експертиз».

На розгляд експерта були поставлені питання:

1) відповідно до документів первинного податкового та бухгалтерського обліку, коли було сформовано від'ємне значення ПДВ заявлене до бюджетного відшкодування в липні 2010р. (коли визначено податковий кредит, оплачено поставку товару)?

2) відповідно до документів первинного податкового обліку, яким чином відображено суму податкового кредиту у сумі 1837999,00 грн. протягом березня 2008р.- липня 2010р.?

3) згідно документів первинного податкового обліку чи відображалось використання податкового кредиту 1837999,00грн. для зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ протягом березня 2008р.- липень 2010р.?

4) чи вірно до документів первинного бухгалтерського та податкового обліку сформовані показники податкової звітності з ПДВ за червень 2010р.?

5) чи вплинуло позитивне значення в стр. 18.1 декларації з ПДВ за червень 2010р. на правильність визначення суми бюджетного відшкодування за липень 2010р.?

03.12.12р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок судово-економічної експертизи від 27.11.12р. №133 (а.с. 55-65).

Вказаним висновком експерта встановлено:

1) відповідно до наданих документів первинного податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Юстас-Крим», значення ПДВ, що заявлене до бюджетного відшкодування в липні 2010 року в сумі 1837999,00грн., сформовано за перевищенням податкового кредиту над податковими зобов'язаннями в березні 2008 року, сплата постачальнику здійснена в березні-квітні 2008 року;

2) відповідно до наданих документів первинного податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Юстас-Крим», сума перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням протягом березня 2008 року - березня 2010 року відображалась в скалді рядку 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» Декларації наростаючим підсумком, у квітні 2010 ркоу у складі бюджетного відшкодування по рядку 25.2 «В зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» в сумі 1862181,00грн., в травні 2010 року при заповненні декларації підприємством обґрунтовано сума 1862181,00грн. не враховувалась, в червні 2010 року сума 1862181,00грн. відображена підприємством в рядку 23.4 Декларації «Збільшений залишок від'ємного значення за результатами перевірки».

Бюджетне відшкодування в липні 2010 року сформовано в сумі 1837999,00грн.:

+ 1862181,00грн. за рахунок корегованої проводки за рядком 23.4;

+ 2206,00грн. за рахунок від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту в травні 2010 року;

- 15602,00грн. за рахунок перевищення податкового зобов'язання над податковим кредитом в червні 2010 року;

- 10786,00грн. за рахунок перевищення податкового зобов'язання над податковим кредитом в червні 2010 року;

3) відповідно до наданих документів первинного податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Юстас-Крим», використання податкового кредиту для зменшення сум податкового зобов'язання з ПДВ протягом періоду березень 2008 року - червень 2010 року склало 160540,00грн. (149754,00грн.+10786,00грн.);

4) у квітні 2010 року підприємством заявлено бюджетне відшкодування за рядком 25.2 «В зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» в сумі 1862181,00грн., травні 2010 року, при заповненні декларації, підприємством обґрунтовано сума 1862181,00грн. не збільшувалась, оскільки її слідувало відобразити на особовому рахунку платника податку, в червні 2010 року сума 1862181,00грн. обґрунтовано відображена підприємством за рядком 23.4 Декларації «Збільшений залишок відємного значення за результатами перевірки»;

5) позитивне значення рядка 18.1 декларації з ПДВ за червень 2010 року в сумі 15602,00грн. на правильність визначення сум бюджетного відшкодування за липень 2010 року не вплинуло.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

У зв'язку з зазначеним суд вважає, що висновок експерта є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим суд враховує його як належний та допустимий доказ

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивач мав право на формування бюджетного відшкодування. А отже податкове повідомлення-рішення від 14.10.10р. №0001731502/0 є протиправним і підлягає скасуванню.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вартість експертизи, призначеної ухвалою від 14.12.10р., у сумі 8000,00грн., була сплачена позивачем.

В судовому засіданні 20.12.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 25.12.12р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим від 14.10.10р. №0001731502/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юстас-Крим» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 25, ЄДРПОУ 35626264) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС 3,40грн. судового збору та 8000,00грн. витрат на проведення експертизи.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.