Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2а-13661/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13661/10/12/0170

18.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас-Крим"- Гагаріна Ганна Олексіївна, довіреність № 1 від 04.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 148/8/10 від 22.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 20.12.12 у справі № 2а-13661/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас-Крим" (вул. Набережна, 25, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010 №0001731502/0,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас-Крим" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 №0001731502/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юстас-Крим" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010№0001731502/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач мав право на формування бюджетного відшкодування, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 14.10.2010 №0001731502/0 є протиправним і підлягає скасуванню.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи 14.10.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001731502/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року.

Передумовою прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010року став акт від 06.10.2010 №1479 документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача за липень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів:7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилось у завищенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2010 року на 1837999,00грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з пунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.2 пунктом 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції від 20.05.2010)передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 1837999,00 грн. у зв'язку з тим, що вказана сума була фактично сплачена у березні 2008 року, і рішення про зарахування належної платнику податків повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів повинно було відобразитися у податкової декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду - тобто у квітні 2008 року.

По справі було призначено проведення судово-економічної експертизи.

Судова колегія, дослідивши висновок від 27.11.2012 №133, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Експертом встановлено, що відповідно до наданих документів первинного податкового та бухгалтерського обліку позивача, значення податку на додану вартість, що заявлене до бюджетного відшкодування в липні 2010 року в сумі 1837999,00грн., сформовано за перевищенням податкового кредиту над податковими зобов'язаннями в березні 2008 року, сплата постачальнику здійснена в березні-квітні 2008 року. Відповідно до наданих документів первинного податкового та бухгалтерського обліку позивача сума перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням протягом березня 2008 року - березня 2010 року відображалась в складі рядку 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" Декларації наростаючим підсумком, у квітні 2010 ркоу у складі бюджетного відшкодування по рядку 25.2 "В зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів" в сумі 1862181,00грн., в травні 2010 року при заповненні декларації підприємством обґрунтовано сума 1862181,00грн. не враховувалась, в червні 2010 року сума 1862181,00грн. відображена підприємством в рядку 23.4 Декларації "Збільшений залишок від'ємного значення за результатами перевірки".

Бюджетне відшкодування в липні 2010 року сформовано в сумі 1837999,00грн.У квітні 2010 року підприємством заявлено бюджетне відшкодування за рядком 25.2 "В зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів" в сумі 1862181,00грн., травні 2010 року, при заповненні декларації, підприємством обґрунтовано сума 1862181,00грн. не збільшувалась, оскільки її слідувало відобразити на особовому рахунку платника податку, в червні 2010 року сума 1862181,00грн. обґрунтовано відображена підприємством за рядком 23.4 Декларації "Збільшений залишок від'ємного значення за результатами перевірки". Позитивне значення рядка 18.1 Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 15602,00грн. на правильність визначення сум бюджетного відшкодування за липень 2010 року не вплинуло.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач у квітні 2008року згідно підпункту 7.7.11 Закону України «Про податок на додану вартість» не мало право на отримання бюджетного відшкодування, тому що було зареєстровано менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, а саме, позивач зареєстровано платником податку на додану вартість 03.03.2008.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що розбіжність 1 837 999,00 грн. у бік збільшення суми бюджетного відшкодування, що підлягає в зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, склалось за рахунок того, що у акті відповідача за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача не враховано, що податковий кредит у платника податків, підтверджений податковими накладними у повному обсязі.

Згідно приписам Закону України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що формування податкового кредиту може здійснюватися з моменту реєстрації юридичної особи платником податку на додану вартість, а заявити цю суму до бюджетного відшкодування цей платник податків може у будь-який період після закінчення терміну 12 місяців з дня його реєстрації платником податку на додану вартість.

Отже, у податкового органу не було визначених законом підстав щодо відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 14.10.2010 №0001731502/0 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено про обґрунтованість відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010 №0001731502/0 про відмову позивачу у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010 №0001731502/0 про відмову позивачу у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1837999,00грн. за липень 2010 року, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, а повністю повторює зміст акту документальної перевірки та заперечення відповідача проти позову.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 у справі № 2а-13661/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко